Постанова 4857 № 260/3317/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2025 року ЛьвівСправа № 260/3317/24 пров. № А/857/18644/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілена» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілена» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень, спонукання до вчинення дій,- встановив: ТОВ «Сілена» (надалі ТОВ, Товариство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області ( далі ГУ ДПС у Закарпатській області), Державної податкової служби України ( далі ДПС України ) в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Закарпатській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) про відмову в реєстрації податкової накладної (ПН) від 07.03.2024 №10684174/30696981; - зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН складену ТОВ «Сілена» ПН №2/1 від 08.02.2024 датою її фактичного надходження; - визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Закарпатській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації податкової накладної від 07.03.2024 №10684175/30696981; - зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН складену ТОВ «Сілена» ПН №3/1 від 08.02.2024 датою її фактичного надходження. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 позов задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишено без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 у справі № 260/3317/24 - без змін. На адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій останній покликається на те, що під час розгляду в суді апеляційної інстанцій позивач здійснив витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 5250 грн, що підтверджується поданими до суду документами. Просить стягнути з кожного із відповідачів по 2625 грн. ГУ ДПС у Закарпатській області подало клопотання про зменшення розміру судових витрат, в якому зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката. Суд апеляційної інстанції, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави для ухвалення додаткового судового рішення, викладені в заяві, вважає, що така підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: детальний опис наданої правничої допомоги, копію рахунку та акта виконаних робіт від 02.09.2024, копію документів про оплату правничої допомоги (а.с.229 230). Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. При цьому суд зауважує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Проаналізувавши подані позивачем докази, а також обсяг наданих адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції, які полягають у підготовці відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України, до 2000 грн. Вказаний висновок базується та тому, що в часі менше наполовину слід витратити на підготовку відзиву на подану апеляційну скаргу, позаяк наведені у них обставини були предметом дослідження і опрацювання в суді першої інстанції. Врешті охоплюються витрати наведеними вище видами проведених робіт. Суд також враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілена» про ухвалення додаткового судового рішення необхідно задовольнити частково. Керуючись ст. ст. 134, 139, 143, 243, 252, 315, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд- постановив: Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілена» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково. Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про витрати на професійну правничу допомогу за результатами апеляційного розгляду справи №260/3317/24. Стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області області (код ЄДРПОУ: 44106694) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілена» (код ЄДРПОУ: 30696981) сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень. Стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілена» (код ЄДРПОУ: 30696981) сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень. В решті заяви відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар