Постанова 4851 № 440/4122/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2023 р.Справа № 440/4122/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Курило Л.В. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 01.05.23 по справі № 440/4122/23 за позовом Громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач громадянин Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, третя особа ОСОБА_2 , в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення УДМС України в Полтавській області від 16.03.2023 №7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15.05.2017 та посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 13.06.2017 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ; - зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 13.06.2017 та повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 16.03.2023 №7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 . Також, позивачем до Полтавського окружного адміністративного суду надано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив: - зупинити дію рішення УДМС України в Полтавській області від 16.03.2017 №7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15.05.2017 та посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 13.06.2017 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі. В обгрунтування заяви позивач вказав про очевидну протиправність спірного рішення, а також зазначив, що наслідком прийняття спірного рішення є скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 13.06.2017, що призводить до втрати ним законних підстав перебування на території України. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 заяву громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 про забезпечення позову до управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зупинено дію рішення управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 16.03.2023 №7 про скасування громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну в частині положення про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 13.06.2017 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/4122/23. В іншій частині - у задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 скасувати. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не обгрунтовано задовольнив заяву позивача про забезпечення позову, оскільки для застосування зупинення дії індивідуального акту як заходу забезпечення мають бути підстави, однак в даному випадки такі підстави відсутні. Також зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ЗУ "Про імміграцію", якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що аргументи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що подання позову та відкриття провадження у справі не зупиняє дію рішення органу міграції в частині скасування посвідки на постійне проживання в Україні. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, третя особа ОСОБА_2 зазначає, що відповідачем 16.03.2023 визнано недійсним посвідку на постійне проживання позивача. Вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подальша дія оскаржуваного рішення УДМС призведе до втрати позивачем законних підстав перебування на території України, унеможливить підтвердження ним своєї особи, а також користування правами, наданими особі з правом постійного проживаяння на території України. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. У силу пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта. За змістом частини другої цієї статті заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України). Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України. Так, предметом спору є правомірність рішення УДМС України в Полтавській області від 16.03.2023 №7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну. Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України "Про імміграцію", якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили. Аналогічний висновок щодо застосування наведеного положення Закону України "Про імміграцію" викладений в постанові Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №280/4557/21 та врахований судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. Колегія суддів зазначає, що позивач 13.06.2017 документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 . Пунктом 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, визначено, що посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. У силу абзацу першого пункту 3 Порядку посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну або до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території. Відповідно до підпункту 4 пункту 72 зазначеного Порядку, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки. Так, рішення УДМС України в Полтавській області від 16.03.2023 №7 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну містить положення про те, що видана на підставі дозволу на імміграцію в Україну від 15.05.2017 посвідка скасована відповідно до вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321. Пунктом 78 Порядку №321 передбачено, що рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку. Так, суд першої інстанції зазначає, що подання позову та відкриття судом провадження у справі не зупиняє дію рішення органу міграції в частині скасування посвідки на постійне проживавання в Україні. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що частина 4 статті 13 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили. Враховуючи те, що позивачем оскаржено в судовому порядку рішення 16.03.2023 №7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 13.06.2017, у відповідача немає законних підстав для прийняття рішення про видворення позивача до набрання рішенням суду у цій справі законної сили. Також, суд першої інстанції зазначає, що з урахуванням Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та застосовані у зв`язку з цим обмеження (зокрема, запровадження комендантської години, обмеження свободи пересування, перевірка документів, що посвідчують особу тощо), вилучення у позивача посвідки на постійне проживання та її скасування на підставі оскаржуваного рішення, призведе до втрати законних підстав перебування позивача на території України та унеможливить підтвердження ним своєї особи та користування правами, наданими особі з правом проживання на території України. Однак, до суду першої та апеляційної інстанції позивачем не надано доказів того, що посвідка на постійне проживання у нього вилучена. Висновки суду першої інстанції про те, що вилучення у позивача посвідки на постійне проживання, як правовий наслідок її скасування на підставі оспорюваного рішення, призведе до втрати ним законних підстав перебування на території України, унеможливить підтвердження ним своєї особи, а також користування правами, наданими особі з правом постійного проживання на території України суд апеляційної інстанції вважає такими, що не відповідають обставинам справи та нормам Закону, що регулюють спірні відносини. Також, колегія суддів зауважує, що обмеження, встановлені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" розповсюджуються на всіх людей та громадянинів, які перебувають на території України без винятку. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень статей 150, 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 по справі № 440/4122/23 про зупинення дії рішення УДМС України в Полтавській області від 16.03.2017 №7 про скасування громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну в частині положення про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 13.06.2017 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №440/4122/23- скасувати. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Курило Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 24.07.2023 року