Постанова 4851 № 520/7414/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2024 р.Справа № 520/7414/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 03.04.24 у справі № 520/7414/24 за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" (далі за текстом також позивач, КП "ХАРКІВВОДОКАНАЛ") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі за текстом також відповідач), в якій просило: визнати незаконним та скасувати Рішення № 4/4-3500 від 19.10.2023 про стягнення коштів з рахунків КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» у банках в рахунок погашення податкового боргу. Після подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року заяву Комунального підприємства "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" про забезпечення адміністративного позову після подання позовної заяви Комунального підприємства "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Зупинено стягнення грошових коштів з банківських рахунків Комунального підприємства "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" на підставі рішення від 19.10.2023 за № 4/4-3500 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/7414/24 . Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судове рішення прийняте із порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, за умов недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем не доведено та документально не підтверджено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, які б унеможливлювали їх захист без вжиття відповідних заходів або наявність очевидності ознак протиправності рішення Північного міжрегіонального управління від 19.10.2023 за № 4/4-3500. Позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду її по суті. Правова оцінка питань правомірності прийняття Північним міжрегіональним управлінням рішення від 19.10.2023 за № 4/4-3500, його впливу на права та свободи позивача підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він з її доводами не погоджується, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; - наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; - імовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. За приписами до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України). Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Разом з цим заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен указати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також ураховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки. Колегія суддів звертає увагу, що положення статті 150 КАС передбачаються дві альтернативні підстави для вжиття заходів забезпечення позову: 1) наявність очевидних ознак протиправності рішення (дій, бездіяльності) відповідача; 2) ускладнення або неможливість поновлення порушених прав позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову. Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 зазначив, що суд при розгляді питання щодо вжиття заходів забезпечення повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих альтернативних підстав. Разом з цим, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також ураховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення про стягнення податкового боргу, оскільки суд не має повноважень під час розгляду заяви про забезпечення позову вирішувати питання, які стосуються суті позовних вимог та є предметом доказування. Далі у тексті апеляційної скарги відповідач доводить, що оскаржуване рішення про стягнення грошових коштів є правомірним та прийнятим в межах повноважень та компетенції, а до суми стягнутої заборгованості включено лише узгоджені (безспірні) грошові суми. Разом з тим колегія суддів звертає увагу відповідача, що суд першої інстанції у своєму рішенні щодо заяви про забезпечення позову не надавав оцінки законності чи протиправності прийнятого контролюючим органом рішення про стягнення боргу, а підставою для вжиття заходів забезпечення позову було те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комунальне підприємство "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" виконує функції життєзабезпечення і надає послуги централізованого водопостачання та відведення каналізаційних стоків споживачів міста Харкова та Харківської області, і врегулювання його господарської діяльності підпадає під дію Закону України "Про жилово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", які, в свою чергу, унормовують тарифне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Функціонування такого підприємства в умовах воєнного стану, з урахуванням Закону України "Про критичну інфраструктуру", є елементом національної безпеки. Комунальне підприємство "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" в умовах воєнного стану знаходиться у складному фінансовому стані, коли несе витрати, які не компенсуються, що зумовлено звільненням у певний період мешканців міста від оплати за надані послуги, а також невиконанням державою обов`язків щодо компенсації різниці між установленим тарифом та реальною вартістю послуг. Водночас здійснення стягнень з рахунків Комунального підприємства "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" у банках в рахунок погашення податкового боргу може унеможливити поточну діяльність цього підприємства як об`єкту критичної інфраструктури, що призведе до зупинки об`єктів водопостачання та водовідведення. На підставі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки стягнення грошових коштів на підставі рішення контролюючого органу здійснюються у безспірному порядку, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів з банківських рахунків Комунального підприємства "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" на підставі рішення № 4/4-3500 від 19 жовтня 2023 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/7414/24 може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, або привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся із позовною заявою до суду першої інстанції у цій справі. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у контексті конкретних обставин цієї справи вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про стягнення коштів. Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 13.12.2023 у справі № 520/12248/22. Відповідач не навів у апеляційній скарзі жодних мотивів, з яких він стверджує про необґрунтованість висновків суду, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору з урахуванням усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Доводи та аргументи апеляційної скарги висновків судів першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене вище колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а тому її слід залишити без змін. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 520/7414/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 14.10.2024