Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1201/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1201/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Чередниченка В.Є., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу з питань забезпечення позову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року (суддя Богатинський Б.В., повне судове рішення складено 08 березня 2024 року) в справі № 280/1201/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-20872-13 У від 17 липня 2023 року. Позивачем 06 березня 2024 року подано до суду першої інстанції клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії податкової вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області № Ф-20872-13 У від 17 липня 2023 року, а також шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 73537991 з примусового виконання податкової вимоги № Ф-20872-13 У від 17 липня 2023 року Головного управління ДПС у Запорізькій області. Клопотання про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що після стягнення грошових коштів по виконавчому провадженню № 73537991 вони будуть перераховані в бюджет. Подальше повернення цих грошей з бюджету у разі задоволення позову у цій справі буде майже неможливим. Невжиття заходів забезпечення позову у цій справі значно ускладнить або взагалі зробить неможливим виконання рішення у цій справі після задоволення позову. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, вирішити питання по суті. Вважає необґрунтованим висновок, що у разі задоволення заяви буде відновлено фактичне становище, що існувало до прийняття рішення, адже оскільки він мобілізований до лав НГУ 29 березня 2023 року, тому не міг вчасно оскаржити вимогу й виконавче провадження не було б відкрите. Наявність вимоги та виконавчого провадження вказує на порушення його прав, яке полягає у примусовому стягненню сум нарахованих відповідачем зобов`язань, що є неузгодженими та оскаржуються платником. Повернення стягнутих коштів буде можливе лише на підставі рішення суду У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання, виходив з того, що у разі задоволення поданого позивачем клопотання, суд своєю ухвалою фактично відновлює те становище, що існувало до прийняття оскаржуваного рішення, формально нівелюючи наслідки його прийняття, враховуючи часові рамки дії такого акту. Також судом першої інстанції зазначено, що наведені у клопотанні доводи не свідчать про те, що невжиття саме таких заходів може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, як це передбачено пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України. Наведені заявником доводи про протиправність оскаржуваного рішення потребують з`ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для зупинення дії рішення до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, як заходів забезпечення позову, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що позивач в заяві про забезпечення позову просить зупинити дію вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-20872-13У від 17 липня 2023 року та зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 73537991 з примусового виконання вимоги № Ф-20872-13У від 17 липня 2023 року. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Видами забезпечення позову за приписами частини першої статті 151 КАС України є: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Частиною третьою статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5). За приписами частини шостої статті 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. За своєю суттю інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки. Суд приходить до висновку, що забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, а саме зупинення вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зупинення стягнення суми недоїмки у виконавчому провадженні, не узгоджується з метою вжиття заходів забезпечення позову, може бути розцінено як фактичне вирішення частини позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову. Відповідно, до надання правової оцінки правомірності винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) під час вирішення справи по суті позовних вимог зупинення дії вимоги та зупинення стягнення у виконавчому провадженні призведене до продовження дії правовідносин, які існували до винесення вимоги, на час дії забезпечення позову, тобто до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог. Посилання апелянта на те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених/оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде неможливим, не містить належного обґрунтування та не підтверджуються будь-якими доказами. Фактично приведені доводи позивача ґрунтуються на тому, що у разі скасування судом вимоги він для повернення стягнутих коштів має ініціювати новий позов, а відновлення його прав стане неможливим, або буде потребувати значних зусиль, проте такі доводи не можуть бути визнані обґрунтованими, а позивачем не надано доказів, що невжиття саме таких заходів може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, як це передбачено пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції. Суд зазначає, що позивачем не наведено переконливих підстав та доказів в обґрунтування висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 липня 2023 року № Ф-20872-13У. Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25 листопада 2022 року в справі №240/24146/21, про правомірність застосування заходів забезпечення позову, проте зазначає, що ці висновки про правомірність зупинення стягнення у виконавчому провадженні висловлені за конкретними фактичними обставинами, які можуть бути відмінними від обставин цієї справи. Зважаючи на те, що заявником не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, наявності фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали. Оскільки ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 відстрочено апелянту сплату судового збору в сумі 3028 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08.03.2024 в адміністративній справі № 280/1201/24, судовий збір підлягає стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу з питань забезпечення позову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року в справі № 280/1201/24 залишити без задоволення. Ухвалу з питань забезпечення позову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року в справі № 280/1201/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишити без змін. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 22 травня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 травня 2024 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко суддя Д.В. Чепурнов