Постанова 4855 № 640/13871/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13871/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» звернулося до суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 11.06.2020 року №63847; - зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві виключити ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. 25 червня 2020 року позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 11.06.2020 року №63847. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у задоволені заяви позивача про забезпечення позову відмовлено. 24 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» повторно подало заяву про забезпечення позову шляхом: - зупинення дії рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 11.06.2020 року №63847 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/13871/20, - заборони Головному управлінню ДАС у м. Києві приймати щодо ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» будь-які рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/13871/20. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, оскільки останнє не містить будь-якого обґрунтування його прийняття та посилання на будь-які документи, що стали підставою для його ухвалення. Крім того, на момент подання даної заяви докази, що свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства та які лягли в основу віднесення платника податків до категорії ризикових, у матеріалах справи відсутні. Крім того, заявник стверджував, що наслідком дії вказаного рішення є фактичне повне блокування, перешкоджання законній фінансово-господарській діяльності позивача, а включення платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку тягне за собою однозначні правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключення податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих таким платником. При цьому, такі наслідки мають виражений негативний характер як для самого платника податків, так і для всіх контрагентів платника податків. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року заяву задоволено частково. Зупинено дію рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 11 червня 2020 року № 63847 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/13871/20. У задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апелянт зазначає, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 року, колегією суддів зроблено висновок про протиправність вимог позивача щодо забезпечення позову, а тому вжиття ГУ ДПС у м. Києві заходів щодо їх виконання, згідно ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2020, є незаконним. Поруч з цим вказує, що згідно з абз.22 п.201.10 ст.201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Таким чином, у позивача незалежно від зупинення податкової накладної існуватиме обов`язок включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. В свою чергу, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з п.201.16 ст.201 ПК України штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з пп.201.16.4 п.201.16 ст.201 цього Кодексу. При цьому, віднесення позивача до переліку ризикових платників податків є лише підставою для зупинення реєстрації поданих ним податкових накладних, що в свою чергу, не позбавляє платника податків права на реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування за умови подання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування в Реєстрі. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. За приписами частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з положеннями частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України). Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Звертаючись до фактів цієї справи колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є хибними з огляду на наступне. Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165). Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Отже, зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності, відтак не впливає на податковий облік платника податку на додану вартість. Верховний Суд в постанові від 3 березня 2020 року (адміністративна справа №240/3665/19) вказав, що включення платника податків до переліку ризикових платників не породжує для нього правих наслідків (не звужує його права, не покладає на нього обов`язків). При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю. Визнання відповідачем на підставі оцінки податкової поведінки платника податків таким, що відповідає критеріям ризиковості, не впливає на його господарську діяльність, не створює перешкод для цього, так само, як і не завдає шкоди його діловій репутації. Аналогічний висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа № 160/10287/19). Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. При цьому колегія суддів зазначає, що зупинення дії рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків до надання оцінки судом його правомірності нівелює значення здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, спростовує висновки суду попередньої інстанції про те, що податкові накладні за операціями з поставки товарів для контрагентів не будуть зареєстровані в ЄРПН, що відповідно позбавить їх можливості сформувати податковий кредит за такими операціями. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі №280/2284/20, від 19 травня 2020 року у справі №160/10287/19. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» про забезпечення адміністративного позову слід відмовити. У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року скасувати. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Постанова складена в повному обсязі 02 лютого 2021 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко