Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/3720/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5213/23 Справа № 932/3720/20 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Барильської А.П., суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, треті особи ВП №7 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, треті особи ВП №7 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 17 травня 2019 року о 17:40 годин він під час руху на своєму автомобілі «Hyundai Getz 1/4 5dr», державний знак НОМЕР_1 по проїжджій частині вулиці Січових Стрільців у м. Дніпро, біля будинку № 3, був зупинений працівниками поліції, після чого його силою витягнули з автомобіля працівники поліції спецпризначення КОРД, силою поклали його на асфальт, надягнули кайданки та декілька разів вдарили по тілу. В результаті вказаних дій йому були спричинені тілесні ушкодження, які відповідно до висновку спеціаліста судово-медичного експерта №1580 від 20 травня 2019 року мали вигляд: внутрішньо-шкіряного крововиливу та саден обох верхніх кінцівок, синців на тулубі, (по передній та задній поверхні), садна колінного суглобу, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), частина при об такий (такі), садна та внутрішньо - шкіряний крововилив в області променево - зап?ясткових суглобів - від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути і кайданки, можливо в термін, на який вказує обстежений. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: «п.2.3.4. «правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №

6. Після чого до нього підійшов невідомий йому чоловік, який представився слідчим Шевченківського відділення поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та повідомив, що зараз буде проходити обшук у його автомобілі, при цьому ухвалу про проведення обшуку не надав, увесь цей час позивач знаходився на землі, коли його підняли, він побачив, що його автомобіль «Hyundai Getz 1/4 5dr», державний знак НОМЕР_1 має наступні пошкодження: 1)Рамки номерного знаку переднього бамперу; 2)Скла опускного правої та лівої передньої дверцяти; 3)Ручки зовнішньої правої передньої дверцяти; 4)Обліцовки внутрішньої лівої передньої дверцяти; 5)Скла опускного правої та лівої задньої дверцяти; 6)Накладки зовнішньої задньої лівої дверцяти; 7)Обліцовки переднього бамперу. Відповідно до висновку експерта № 87/194 від 17 червня 2019 року матеріальний збиток, спричинений йому в результаті дій працівників поліції складає 19 196, 90 грн. У зв`язку з вищевикладеним, просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на його користь грошові кошти: в якості відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 21 004, 84 грн, в якості відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн, та витрати по сплаті судового збору. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 20 696,90 грн, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку (а.с.190-196). В апеляційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позову, просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно вимог, які викладаються в позовній заяві, взагалі немає жодного поняття, яке підпадало б під поняття шкода, оскільки реальних збитків, знищення благ, або спричинення збитків немає, тим паче, між ними та позивачем відносин не виникало. Вказували, що оскільки вони жодної шкоди позивачу не заподіювали, у правовідносини з ним не вступали, тому в даному випадку оскаржуване рішення в частині стягнення коштів безпосередньо з них є незаконним та підлягає скасуванню (а.с.225-230). Сторони своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, не скористалися. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 221 004, 84 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 травня 2019 року СВ Шевченівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12019040650001079 за ч. 1 ст. 259 КК України, за фактом завідомо неправдивого повідомлення про мінування торгово-розважального центру «Дафі». 17 травня 2019 року на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук автомобіля Hyundai Getz, н. з. НОМЕР_1 . Судом першої інстанції оглянуто долучений позивачем відеозапис, на якому зафіксовано проведення обшуку працівниками поліції 17 травня 2019 року на вул.Січових Стрільців. На відео присутній чоловік, схожий на позивача, у автомобілі якого проходить обшук. Також на відеозаписі зафіксовано відсутність передніх бокових вікон автомобіля. Висновком судового експерта Пилипенка О.С. від 17 червня 2019 року № 87/19А визначено розмір матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Hyundai Getz 1/4 5dr», державний знак НОМЕР_1 у розмірі 19 196, 90 грн. Висновком спеціаліста судово-медичного експерта №1580 від 20 травня 2019 року у обстеженого ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-шкіряного крововиливу та саден обох верхніх кінцівок, синців на тулубі, (по передній та задній поверхні), садна колінного суглобу, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), частина при об такий (такі), садна та внутрішньо - шкіряний крововилив в області променево - зап?ясткових суглобів - від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути і кайданки, можливо в термін на який вказує обстежений. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, на підставі п.2.3.4. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №

6. З довідки про затвердження штатів районних управлінь та відділів поліції ГУНП в Дніпропетровській області вбачається, що для обслуговування Дніпровського району Дніпропетровської області було затверджено штат Дніпровського районного управління ГУНП в Дніпропетровській області, розташованого за адресою вул.Троїцька площа, 2-а, м.Дніпро, у тому числі у його складі: відділення поліції № 7 (проспект Пилипа Орлика, 3 м.Дніпро), одночасно було реорганізовано ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та скорочено усі посади цього підрозділу, у тому числі усі посади Шевченківського відділення поліції , розташованого на проспект Пилипа Орлика, 3 у м.Дніпрі. 12 січня 2021 року кримінальне провадження №12019040640001079 було закрито за п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю складу кримінального правопорушення. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції врахував висновок експерта № 87/194 від 17 червня 2019 року, яким визначено, що матеріальний збиток, спричинений ОСОБА_1 в результаті дій працівників поліції складає 19 196, 90 грн та те, що позивачем було сплачено за судову експертизу 1 500 грн. Відповідачем не надано доказів на спростування розміру матеріальної шкоди. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167,1174 ЦК України. Статтею 321 ЦК визначено, що право власності є непорушним. З матеріалів справи вбачається, що 06 травня 2019 року СВ Шевченівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12019040650001079 за ч. 1 ст. 259 КК України. 17 травня 2019 року на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук автомобіля Hyundai Getz, н. з. НОМЕР_1 . 12 січня 2021 року кримінальне провадження №12019040640001079 було закрито за п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Позивачем надано висновок експертного дослідження автотовароведа №87/19А, з якого вбачається, що розмір матеріальної шкоди, спричиненої його автомобілю складає 19196,90 грн, чим доведено факт спричинення йому матеріальної шкоди, яка підлягає до відшкодування та яка не спростована доводами, приведеними в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів спричинення реальних збитків, або знищення благ, є безпідставними та спростовуються наведеними вище нормами закону та фактичними обставинами справи. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України . Головуючий: А.П. Барильська Судді: С.А. Зайцева Ж.І. Максюта