Ухвала КЦС ВС № 158/351/19

У Х В А Л А 24 липня 2023 року м. Київ справа № 158/351/19 провадження № 61-10150ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 12 червня 2023 року та ОСОБА_2 , подану адвокатом Кондратюком Володимиром Веніаміновичем, на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 листопада 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, В С Т А Н О В И В : У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого паркану. У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право власності на землю від 20 травня 2006 року, серія ЯБ № 484484. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 листопада 2020 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованого паркану. У зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Додатковим рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постановою Волинського апеляційного суду від 12 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 листопада 2020 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 та додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в первісному позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. У липні 2023 року ОСОБА_1 направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 12 червня 2023 року. У липні 2023 року ОСОБА_2 через адвоката Кондратюка В. В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 листопада 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 червня 2023 року. Касаційні скарги не можуть бути прийняті до розгляду та підлягають поверненню з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Верховний Суд зазначає, що право особи на оскарження судового рішення є однією із складових права на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Згідно з цивільним процесуальним законом оскарження судового рішення в суді касаційної інстанції вимагає від заявника належного обґрунтування касаційної скарги. У касаційній скарзі ОСОБА_2 не зазначено підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявник посилається лише на загальні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17, що звернутись з негаторним позовом може лише власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження. Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Формальне посилання на загальні висновки Верховного Суду, які, на думку заявника, не застосував суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, без зазначення норми права, яку неправильно застосував суд апеляційної інстанції, щодо якої є висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції», заява № 21920/93, пункт 45; від 19 грудня 1997 року у справі «Брула Гомез де ла Торе проти Іспанії», заява № 26737/95). Враховуючи те, що заявники не виконали вимог процесуального закону під час подання касаційних скарг щодо наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження судового рішення, такі скарги підлягають поверненню заявникам. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 389, 393 ЦПК України, Верховний Суд, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку вважати неподаною та повернути заявнику. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Кондратюком Володимиром Веніаміновичем, на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 листопада 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку вважати неподаною та повернути заявниці. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. С. Олійник