Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/3233/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" травня 2023 р. Справа №914/3233/22 м. Львів Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Гриців В.М. (доповідач),Зварич О.В., Малех І.Б. секретар судового засідання Гілевич С.Р. за участі представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» адвоката Нечипорук І.С. та представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» адвоката Сміхури В.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Синчук М.М.) від 27 лютого 2023 року у справі №914/3233/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» про стягнення завданих збитків, 3% річних та інфляційних втрат ВСТАНОВИВ: 14 грудня 2022 року до Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» про стягнення завданих збитків, 3% річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв`язку із виконанням наказів Господарського суду Волинської області №903/261/21-1, №903/261/21-2 та №903/261/21-23, виданих на примусове виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року, позивачу завдані збитки у розмірі 180 398, 25 грн, оскільки за наслідками касаційного перегляду постанову Північно - Західного апеляційного суду, на підставі якої відкрито виконавче провадження, було скасовано. На суму заборгованості позивач нарахував 3 % річних у розмірі 9 140, 18 грн та 69 803, 93 грн інфляційних втрат. Відповідач проти задоволення позовних заперечує, та вказує, що підставою для примусового виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року були винесені Господарським судом Волинської області накази №903/261/21-1, №903/261/21-2, №903/261/21-3 від 02.11.2021 року. Таким чином, примусове виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року відбулося до моменту її скасування (08.02.2022 року), у законний спосіб та за наявності для цього законних підстав. Тому, відповідач зазначає, що позивач не довів основних елементів складу господарського правопорушення як підстави застосування до ТОВ «Радехівський цукор» такого заходу відповідальності як стягнення збитків. Господарський суд Львівської області рішенням від 27 лютого 2023 року у справі №914/3233/22 у задоволенні позовних вимог відмовив та залишив за позивачем судові витрати. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2023 по справі №914/3233/22 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» задовольнити; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДЕХІВСЬКИЙ ЦУКОР» (ЄДРПОУ 36153189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» (ЄДРПОУ 03735110) понесені судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме: 5835,21 грн оплаченого судового збору та понесені витрати на професійну правничу допомогу. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 03 квітня 2023 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на рішення Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2023 року у справі №914/3233/22 та витребував матеріали справи №914/3233/22. 10 квітня у системі «Електронний суд» відповідач сформував відзив, у якому просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2023 року у справі №914/3233/22 без змін. Ухвалою від 24 квітня 2023 року суд призначив розгляд справи у судовому засіданні на 25 травня 2023 року. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача і відповідача, та вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» відсутні з огляду на таке. Господарський суд Волинської області рішенням від 03 серпня 2021 року у справі №903/261/21 в позові відмовив, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 50 000,00 грн витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги, ухвалив видати наказ на виконання рішення суду після набрання рішенням законної сили. Північно-Західний апеляційний господарський суд постановою від 19 жовтня 2021 року у справі №903/261/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" задовольнив частково; скасував рішення Господарського суду Волинської області від 03 серпня 2021року у справі №903/261/21 та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" 1 056 800,42 гривень - 20% штрафу, 714 727,84 гривень пені; в решті позову відмовив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" 37 293,84 гривень судового збору за подання позовної заяви та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" 55 940,76 гривень судового збору за подання апеляційної скарги, видачу наказів на виконання цієї постанови доручив Господарському суду Волинської області. Господарський суд Волинської області 02 листопада 2022 року видав накази №903/261/21-1, №903/261/21-2 та №903/261/21-3 про примусове виконання постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду. Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» оскаржило постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі №903/261/21 до Верховного Суду, а також подало заяву про зупинення виконання зазначеної постанови. Однак, вказану заяву Верховний Суд відхилив ухвалою про відкриття провадження від 24 листопада 2021 року. 17 січня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С.С. виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень №68193478, №68193060, №68192858, які були об`єднані у зведене виконавче провадження №68193478. Також 17 січня 2022 року винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна, належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес». Загальна сума, що підлягала до стягнення з позивача становила 2052739,15 грн. та складалась з: - 1 864 762,86 грн. (сума, що підлягала до стягнення за трьома судовими наказами); - 187 976,29 грн. (186 476,29 грн. основна винагорода приватного виконавця та 1500,00 грн. розмір мінімальних витрат виконавчого провадження). 20 січня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» повторно звернулось Касаційного господарського суду з заявою про зупинення виконання постанови апеляційного суду, проте на момент розгляду заяви постанову було виконано в повному обсязі. Верховний Суд складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 08 лютого 2022 року у справі №903/261/21 задовольнив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі №903/261/21, а рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2021 у справі №903/261/21 залишив в силі, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 74 587 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят сім) гривень 68 копійок судового збору за подання касаційної скарги та доручив видачу наказу Господарському суду Волинської області. 11 березня 2022 року на вимогу позивача та на виконання рішення Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №903/261/21 Товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» 1 864 762,86 грн з призначенням платежу «Повернення попередньо погашеного боргу за ВД №903/261/2-1, АСВП №68193478. Без ПДВ», а також оплатило 50 0000,00 грн витрат по оплаті професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, 74 587,68 грн судового збору за подання касаційної скарги, 27 308,09 грн витрат на професійну правничу допомогу за представництво в суді касаційної інстанції. Поряд з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» вважає, що відповідач зобов`язаний повернути на його користь кошти, які стягнуті як основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження в сумі 180 398,25 грн (187 976,29 грн 7578,04 грн), а також 3% різних у сумі 9 140,00 грн та інфляційні втрати у сумі 69 803,93 грн. Кошти у сумі 7 578,04 грн 14 лютого 2022 року приватний виконавець повернув скаржнику як надміру стягнуті. Позивач стверджує, що Господарським судом Львівської області при ухваленні рішення від 27 лютого 2023 року у справі №914/3233/22 не з`ясовано обставин, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального права під час вирішення справи по суті, а також висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» не погоджується з тим, що відповідач звертаючись до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. із заявами про примусове виконання рішення діяв правомірно, оскільки постанова Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №903/261/21 набрала законної сили 19 жовтня 2021 року. Вважає, що в подібній категорії справ принцип вини трансформується через принцип добросовісності, а отже, необхідно було встановити чи була добросовісною поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» при зверненні останнім до суду із позовною заявою про стягнення 2 486 256,09 грн штрафних санкцій у справі №903/2361/21. Саме це звернення є першопричиною та наслідком вимушених витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (сплата основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження) та заподіяло скаржнику реальні збитки. Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» задля уникнення збитків вимушене було двічі звертатись заявами про зупинення виконання постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі №903/261/21 до Касаційного господарського суду. Також, скаржник зазначає, що після скасування Касаційним господарським судом постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі №903/261/21 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» виникло перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» грошове зобов`язання. Оскільки інфляційні витрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та виступають способом захисту майнового права та інтересу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» має право на їх стягнення. Процедура повороту виконання судового рішення не може застосовуватись у цій справі. У відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» вважає таку надуманою та безпідставною, а рішення Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2023 року у справі №914/3233/22 законним та винесеним після повного, всебічного з`ясування всіх обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що примусове виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі №903/261/21 відбулося до моменту її скасування у законний спосіб та за наявності законних підстав. Позивач не довів основних елементів складу господарського правопорушення як підстави застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», а саме, наявності протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) та як наслідок вини. Також, зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів вчинення відповідачем протиправної (незаконної) дії у іншій справі, саме: завідомо безпідставного позову, подання позову за відсутності предмета спору чи подання позову у спорі, який має очевидно штучний характер. У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців. Згідно із частиною 1 статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода (частина 1). Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (частина 2). Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 3).Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина 7). При цьому у силу положень частини 3 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Частиною 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Відповідно до частин 2-4 статті 42 названого Закону витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина 2). Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (частина 3). На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина 4). За змістом частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1). Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (частина3). Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент господарського правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Відповідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно із частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Частиною першою статті 327 ГПК України унормовано, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. З наведених обставин видно, що стягувана сума 180 398,25 грн це винагорода виконавця і витрати виконавчого провадження, стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на користь приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пирога С.С. у зведеному виконавчому провадженні №68193478 при виконанні постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі №903/261/21, на примусове виконання якої Господарський суд Волинської області 02 листопада 2022 року видав накази №903/261/21-1, №903/261/21-2 та №903/261/21-3. Означені кошти, як і присуджену на користь ТОВ «Радехівський цукор» суму, стягнено з ТОВ «Прогрес» на підставі судового рішення, у період, коли постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі №903/261/21 набрала законної сили і була обов`язковою до виконання. Виконання постанови не було зупинене. Таким чином, ТОВ «Радехівський цукор» діяло правомірно, коли звернулось до виконавця про примусове виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі №903/261/21. Згідно з частиною 2 статті 317 ГПК України, з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають. Виконавчі дії у зведеному виконавчому провадженні №68193478 були проведені і виконавче провадження закрито до ухвалення Верховним Судом постанови 08 лютого 2022 року у справі №903/261/21. Після скасування Верховним Судом 08 лютого 2022 року постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі №903/261/21, ТОВ «Радехівський цукор» 11 березня 2022 року перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» 1 864 762,86 грн з призначенням платежу «Повернення попередньо погашеного боргу за ВД №903/261/2-1, АСВП №68193478. Без ПДВ», а також оплатило 50 0000,00 грн витрат по оплаті професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, 74 587,68 грн судового збору за подання касаційної скарги, 27 308,09 грн витрат на професійну правничу допомогу за представництво в суді касаційної інстанції. Суд апеляційної інстанції не надає оцінку судовим рішенням у справі №903/261/21, водночас зазначає, що в силу положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з позовом про захист свого цивільного права та інтересу. Звернення з позовом до суду не є правопорушенням. У матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем протиправної (незаконної) дії. Ураховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками Господарського суду Львівської області про відсутність протиправної поведінки відповідача, оскільки на момент подання наказу до виконання, рішення суду в справі №903/261/21 набрало законної сили і підлягало обов`язковому виконанню, а також з тим, що позивач не довів наявності в діях ТОВ «Радехівський цукор» складу господарського правопорушення як підстави стягнення збитків. Доводи, викладені в апеляційній скарзі цих висновків не спростовують, оскільки скаржник не довів порушення норм матеріального права, нез`ясування обставин справи судом першої інстанції, що мають значення або невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. За текстом частини 2 статті 265 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зважаючи на позовні вимоги, наведені вище обставини і висновки суду в цій справі (№914/3233/22), у ТОВ «Радехівський цукор» не виникло грошового зобов`язання перед ТОВ «Прогрес». Відповідно, немає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 9 140, 18 грн - 3% річних та 69 803, 93 грн - інфляційних втрат. Згідно з пунктом першим частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведені обставини справи і приписи закону суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2023 року у справі №914/3233/22 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» залишає без задоволення. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2023 року у справі №914/3233/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» без задоволення. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес». Постанова набирає законної сили з дня прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку. Повний текст постанови складено 14 липня 2023 року. Суддя В.М. Гриців Суддя О.В. Зварич Суддя І.Б. Малех