Постанова 4856 № 240/17410/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/17410/20 Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.І. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 21 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просить замінити сторону в адміністративній справі №240/17410/20 а саме ОСОБА_2 її правонаступником, ОСОБА_1 . Житомирський окружний адміністративний суду ухвалою від 09.05.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну позивача у справі №240/17410/20 відмовив. Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити подану заява про заміну сторони правонаступником, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що після смерті бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявник ОСОБА_1 є єдиним правонаступником померлої, отримав свідоцтво про спадщину та має право на недоотримані пенсійні виплати, що належали померлій. На думку апелянта, заява про заміну стягувача ОСОБА_3 на правонаступника ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується факт того, що заявник є спадкоємцем померлої за заповітом згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.03.2023. Вказана обставина також підтверджується довідкою Овруцької державної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницькій)від 21.10.2022 №1055/02-14, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 . Згідно ч. 1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Враховуючи положення ст. 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з огляду на наступне. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі №240/17410/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вичинити дії адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ -13559341) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). На виконання рішення суду Житомирським окружним адміністративним судом 01.11.2021 видано виконавчий лист № 13907 2021р. З матеріалів справи встановлено, що 18.11.2021 головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№67560451 щодо виконання виконавчого лист у справі №240/17410/20, виданого 01.11.2021. Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.04.2022 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.03.2023, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її онук ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_2 . Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів того, що він в порядку спадкування набув право на отримання грошових виплат, що виключає можливість заміни позивача у справі на правонаступника. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частин першої, четвертої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Згідно статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України). Статтею 1219 Цивільного кодексу України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Згідно частини першої статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. За положеннями статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Отже недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину. Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що суми соціальних виплат передаються членам сім`ї спадкодавця. Водночас сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким його (пенсійний орган) було зобов`язано провести перерахунок та виплату підвищень до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Частиною 3 ст. 1268 ЦК України вказано, що спадкоємець який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність того чи іншого свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. При цьому, обов`язок спадкоємця отримати свідоцтво про право на спадщину у відповідності до ст. 1297 ЦК України настає у випадках, якщо у складі спадщини є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація. Аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що суми пенсій, які були нараховані, проте не виплачені особі за життя, передаються членам його сім' ї. При цьому, отримання вказаних коштів законодавець не ставить у залежність від отримання свідоцтва про спадщину. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 22.12.2020 у справі №2-а-3938/11. Крім того у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, сформульована висновок про те, що у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв' язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім' ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя». Також, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Положення частини п`ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження. У контексті наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", суд апеляційної інстанції зазначає, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням. Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16 березня 2020 року у справі № 673/544/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 15 березня 2023 року у справі № 2-а/2508/7209/2011. Варто зауважити, що предметом спору у даній справі було право позивача на підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за період з 17.07.2018 . Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.03.2023, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її онук ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_2 . Тобто, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що спадкоємцем за заповітом померлої ОСОБА_2 є її онук ОСОБА_1 , що підтверджується вказаним свідоцтвом від 01.03.2023. Згідно довідки Овруцької державної нотаріальної контори Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький) від 21.10.2022 №1055/02-14 ОСОБА_1 дійсно є спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року витребувано в Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області інформацію щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі №240/17410/20, яке набрало законної сили 30.03.2021 та відомості щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.07.2018 із зазначенням місяця, року, розміру призначеної пенсії, розміру виплаченої пенсії, суми доплати, яка невиплачена. Крім того, судом запропоновано ОСОБА_1 надати до Сьомого апеляційного адміністративного суду докази, які б свідчили про склад членів сім`ї померлої ОСОБА_2 станом на момент її смерті. На виконання вимог ухвали заявником до суду надано довідку виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області від 06.07.2023 №7-577, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_2 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Також, в господарстві були зареєстровані та проживали безвиїзно: онук ОСОБА_1 , невістка ОСОБА_4 . Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3червня 1999року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що заявник ОСОБА_1 є членом сім`ї померлої ОСОБА_2 . Також, 17.07.2023 відповідачем до суду направлено витребовувану інформацію щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі №240/17410/20, яке набрало законної сили 30.03.2021 та розрахунок суми, що підлягала виплаті по пенсійній справі ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 17.07.2018 по 28.02.2022. Зі змісту вказаного розрахунку судом встановлено, що розмір нарахованої пенсії ОСОБА_2 за вищевказаний період становить 536 773,94 грн, розмір виплаченої пенсії становить 168 389,04 грн, тоді як сума доплати за вказаний період вказана в розмірі 363 384,90 грн. Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що сума заборгованості по виплаті ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за період з 17.07.2018 по28.02.2022 складає 363 384,90 грн. Отже, враховуючи вказане, а також той факт, що ОСОБА_1 є членом сім`ї померлої та спадкоємцем ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку, що заявник набув права на отримання сум пенсії, нарахованих ОСОБА_2 на виконання рішення суду, проте не виплачених за її життя, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у даній справі. Відповідно до ст. 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 про заміну сторони задовольнити. Щодо стягнення витрат по сплаті судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається із матеріалів справи, апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 2684 грн (платіжна інструкція №0.0.3025884524.1 від 01.06.2023), а тому такі витрати підлягають стягненню на користь апелянта за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 задовольнити. Замінити сторону виконавчого провадження щодо виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі 240/17410/20, а саме стягувача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ОСОБА_1 . Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.