Постанова 4855 № 620/3800/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3800/19 Головуючий у І інстанції - Бородавкіна С.В., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., за участю секретаря Ольховської М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, третя особа на стороні позивача - Громадська організація «Союз юристів України», про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В подальшому позивачем до суду подано заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року, яка обґрунтована тим, що Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023 визнано неконституційним пункт 6 розділу 2 «Прикінцеві І перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019, що на думку позивача є підставою для перегляду рішення за виключними обставинами. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами - відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та задовольнити його заяву про перегляд рішення суду за виключними обставинами. Доводи апеляційної скарги загалом ідентичні тим, що викладені у заяві. Крім того, наголошує, що п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України не встановлює заборони на перегляд судового рішення за виключними обставинами, яке хоча й не передбачає примусового виконання, але яке водночас чинить вплив на права та свободи особи, перешкоджаючи їй в отриманні блага щодо якого вона має принаймні законні сподівання, чи покладаючи непропорційний тягар негативних наслідків, спричинених дією неконституційного закону (певних його положень). Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Сторони, будучі належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибули, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи рішення про відмову у перегляді рішення за виключними обставинами суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позову, тому з урахуванням висновків Об`єднаної палати у суду відсутні правові підстави для перегляду вказаного рішення, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Так, положеннями ч. 1 ст. 361 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Заявник визначає підставою для перегляду ухваленого у цій справі судового рішення наявність виключної обставини, передбаченої саме п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України. Так дійсно, Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві І перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019, відповідно до якого «з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». В даному випадку рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тобто, це судове рішення не підлягає виконанню, тому у значенні п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України не може переглядатися за виключними обставинами. Аналогічна позиці викладена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 21.12.2022 у справі №140/2217/19 та в постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18, а також в ухвалі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 420/4196/20. Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати правові висновки Верховного Суду. Крім того, як правильно зауважив суд першої інстанції, згідно ч. 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційний Суд України у Рішенні від 24.12.1997 № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), вказав про те, що: «ч. 2 ст. 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.». У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: «незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.». Тобто, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної (ретроактивної) дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення. Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023, пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві І перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі. Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для перегляду рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи переконливих доводів, які б були безпідставно залишені поза увагою судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель В.В. Файдюк