Постанова 4873 № 910/22876/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" червня 2023 р. Справа№ 910/22876/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іоннікової І.А. суддів: Разіної Т.І. Тарасенко К.В. за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М. представники: від позивача: Пирогов А.А. (генеральний директор), Тимошина О.А. (посвідчення адвоката № 991 від 16.10.2018) від відповідача: Горянін А.О. (посвідчення адвоката, довіреність) вільний слухач: Ліневич Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 (повний текст ухвали складено та підписано 29.05.2023) за заявою Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/22876/17 (суддя Трофименко Т.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення заборгованості за договором постачання вугільної продукції № 544/УД від 30.11.2015 на суму 171 644 930,24 грн, ВСТАНОВИВ: Історія справи та короткий зміст судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення заборгованості за договором постачання вугільної продукції №544/УД від 30.11.2015. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем свої грошових зобов`язань за договором постачання вугільної продукції №544/УД від 30.11.2015. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018, позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" 132 484 887,16 грн заборгованості, 6 876 738,45 грн 3% річних, 32 283 304,63 грн - інфляційних втрат та 240 000,00 грн - витрат по сплаті судового збору. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018. Справу № 910/22876/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" основний борг у розмірі 132 484 887,16 грн, 3% річних у розмірі 6 876 738,45 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 32 283 304,63 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000,00 грн. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі № 910/22876/17 залишено без змін. Короткий зміст заяви відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі № 910/22876/17 04.05.2023 до суду першої інстанції від Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі № 910/22876/17 на строк до 04.05.2024. Крім того, заявник просив місцевий господарський суд зупинити виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/22876/17 до розгляду даної заяви. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 задоволено частково заяву Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі № 910/22876/17. Вирішено відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі № 910/22876/17 строком на 10 місяців з моменту постановлення даної ухвали, а саме: до 24.03.2024. Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про достатню винятковість наведених відповідачем обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення та необхідності встановлення строку такого відстрочення до 10 місяців з моменту прийняття цієї ухвали. Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/22876/17 та ухвалити рішення, у якому в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" від 03.05.2023 про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі № 910/22876/17 відмовити у повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали: - не дослідив та не надав правового аналізу щодо можливості виконання боржником обов`язку зі сплати існуючої заборгованості перед позивачем; - порушив норми процесуального права в частині прийняття рішення про відстрочку виконання рішення, оскільки, на переконання позивача, з дня ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у даній справі пройшло більше півтора року, тобто сплив присічний строк, на який виконання даного судового рішення могло бути відстрочене; - не вирішив питання про відстрочення виконання рішення суду із дотриманням балансу інтересів сторін; - вийшов за межі свої повноважень та фактично здійснив перегляд первісної заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування ухвали суду першої інстанції є безпідставними та необґрунтованими, а ухвалу суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Зокрема, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач посилався: на обмеження використання своїх активів внаслідок активних бойових дій та скорочення виробничих процесів внаслідок військової агресії рф; на неможливість отримання доходу компанією від господарської діяльності; на необхідність відновлення активів пошкоджених внаслідок обстрілів військами рф; на скрутне фінансове становище та загрозу банкрутства. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/22876/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 по справі № 910/22876/17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/22876/17; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.06.2023. В судове засідання, яке відбулося 28.06.2023, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Як вбачається з матеріалів справи позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Довготривале невиконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг за договорами може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Касаційного суду України від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Касаційного суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012). Колегія суддів зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність в даному випадку щодо боржника. Аналогічного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. За приписами ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку, судом повинно бути перевірено майновий стан боржника, зокрема наявність у нього майна, на яке можливо звернути стягнення однак, з урахуванням інформації, яка міститься в матеріалах справи, судом цього зроблено не було. Наявність будь-якого майна виключає обставини ускладнення виконання рішення відповідачем (аналогічна за змістом правова позиція викладена у справі № 916/2163/19). Окрім викладеного, судова колегія звертає увагу на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який викладений у постанові від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17а саме: "Господарський процесуальний кодекс України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення… Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 1 і 5 ст. 331 Господарського процесуального України)" Із зазначеною правовою позицією погодився Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у даній справі, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" основний борг у розмірі 132 484 887,16 грн, 3% річних у розмірі 6 876 738,45 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 32 283 304,63 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000,00 грн. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі № 910/22876/17 залишено без змін. Враховуючи, що після перегляду в апеляційному та касаційному порядку апеляційна та касаційна скарги у даній справі були залишенні без задоволення, а також жодних змін і доповнень вищезазначеними інстанціями не вносилось, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції в даному випадку були відсутні процесуальні права прийняти рішення про відстрочку виконання рішення, оскільки з 31.08.2021, тобто з дня ухвалення рішення у даній справі, пройшло більше півтора року, а саме сплив присічний строк, на який виконання даного судового рішення могло бути відстрочене. Вищезазначене підтверджується також судовою практикою викладеною у справах № 910/570/16, № 904/8403/21, № 922/1636/21, № 926/1327/21, № 926/875/21, № 922/1281/19 та у справі № 916/2163/19. Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом фактично було не з`ясовано того, що сама по собі війна з рф не може автоматично означати звільнення від виконання будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні (близька за змістом правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17). Тобто судом першої інстанції не з`ясовано наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Також судом першої інстанції не надано правового аналізу тому, що вказані обставини рівною мірою стосуються і позивача як суб`єкта господарювання, який здійснює свою діяльність в Україні. Крім того, колегія суддів зауважує, що місцевим господарським судом не було здійснено правової оцінки тому факту, що обов`язок по сплаті заборгованості відповідача у добровільному порядку не виконано, що заборгованість, яка встановлена рішенням суду у справі № 910/22876/17 від 31.08.2021, виникла за договором постачання з 2015-2016 років, а відтак ухилення від виконання свого обов`язку по сплаті з боку відповідача складає вісім років, та виникла в той час, коли не існувало обставин, на які посилався боржник в заяві про відстрочення виконання рішення. Відтак, колегія судів доходить до висновку про те, що господарським судом не з`ясовано наявність вини відповідача у виникненні заборгованості та неможливості сплати боргу, виконані судового рішення. А отже, судом першої інстанції не було здійснено оцінки недобросовісності поведінки відповідача щодо виконання взятих на себе договірних зобов`язань перед позивачем. Також судова колегія зауважує на тому, що місцевим господарським судом не було надано правової оцінки таким діям боржника, а саме: 22.03.2023 Господарським судом міста Києва була отримана заява відповідача від 22.03.2023 про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/22876/17 на строк до 22.03.2024. В обґрунтування підстав для відстрочення відповідач посилався на: перебування його підрозділів під ракетно-артилерійськими обстрілами; порушення внаслідок активних бойових дій логістики постачання вугілля, що у свою чергу унеможливлює забезпечення виробництва основним технологічним паливом; припинення роботи генеруючого обладнання відповідача в структурному підрозділі Слов`янська ТЕС та припинення виробничої діяльності інших структурних підрозділів відповідача, усунення наслідків пошкоджень від обстрілів. Ухвалою суду першої інстанції від 24.04.2023 у задоволенні даної заяви відповідача відмовлено повністю. 04.05.2023 Господарським судом міста Києва повторно була отримана заява відповідача від 03.05.2023 про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/22876/17 на строк до 04.05.2024. В обґрунтування підстав для відстрочення відповідач також посилався на: обмеження використання активів внаслідок активних бойових дій та скорочення виробничих процесів внаслідок військової агресії рф, неможливість отримання доходу компанією від господарської діяльності, необхідність відновлення активів пошкоджених внаслідок обстрілів військами рф, скрутне фінансоване становище та загрозу банкрутства, те, що передчасне виконання судового рішення зупинить та істотно затримає виробництво електроенергії (виробничий процес) Слов`янської ТЕС та відпуск електроенергії в енергосистему України, що матиме негативні наслідки (завдання шкоди) для загально суспільних інтересів та для держави в період воєнного стану. Тобто підстави викладені у повторній заяві про відстрочення, ухвала по якій є предметом апеляційного оскарження, є такими ж самими, як і у попередньої, яка вже була розглянута судом. Отже, розглянувши повторну заяву відповідача у даній справі без надання правової оцінки апеляційному оскарженню первісної заяви боржника, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та фактично здійснив перегляд первісної заяви замість апеляційного суду, чим порушив розділ IV Господарського процесуального кодексу України. Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачем не надано жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості в майбутньому. Окрім того, судова колегія зазначає, що Господарський суд міста Києва, ухвалюючи рішення щодо відстрочення виконання рішення, не дослідив та не встановив можливості сплати заборгованості боржником, при цьому висновки суду не можуть ґрунтуватися лише на одних припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заборгованість перед позивачем, яка підтверджена судовим рішенням у даній справі, виникла ще в 2016 році, тобто в той час, коли не існувало обставин, на які посилається на даний момент відповідач в заяві про відстрочення виконання рішення, проте заборгованість відповідача перед позивачем досі не погашена та рішення у даній справі не виконується відповідачем в добровільному порядку. Разом з цим, колегія суддів зауважує на тому, що боржник не надав суду доказів в підтвердження того, що надання відстрочення виконання рішення на зазначений заявником термін покращить його фінансовий стан та призведе до виконання судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не надані докази, які свідчать про існування виключних обставин, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення. Наведені у апеляційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення у справі. В свою чергу, викладені боржником у відзиві на апеляційну скаргу доводи стосовно власного трактування норм ст. 331 Господарського процесуального кодексу України в частині наданні йому відстрочки виконання рішення є необґрунтованими, безпідставними та такими, які непідкріплені нормами чинного процесуального законодавства та судовою практикою. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Висновки за результатами апеляційної скарги За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим ухвала Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 підлягає скасуванню, як така, що ухвалена при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм процесуального права, з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про відстрочення виконання рішення у справі № 910/22876/17. Судові витрати У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/22876/17 - скасувати. Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі № 910/22876/17. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" (84306, Донецька область, Краматорський район, місто Краматорськ, вулиця Тихого Олекси, будинок 6; код ЄДРПОУ 23343582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Щорса, будинок 10, квартира 67; код ЄДРПОУ 36982901) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/22876/17 повернути до Господарського суду міста Києва. Повний текст постанови складено та підписано 17.07.2023 після виходу суддів із відпустки. Головуючий суддя І.А. Іоннікова Судді Т.І. Разіна К.В. Тарасенко