Постанова 4854 № 420/11413/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/11413/23 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Дата і місце ухвалення 31.05.2023р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 р. у справі №420/11413/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 17 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 20.03.2017 р. включно. - стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 06.06.2017 р. включно в сумі 8744,08 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року позов повернуто позивачеві на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України. Не погоджуючись з такою ухвалою, представник позивача звернувся до суду апеляційної інстанції із скаргою, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву не врахував, що компенсація податку з доходів фізичних осіб є виплатою гарантованою військовослужбовцям чинним законодавством, а отже вимоги про її стягнення не обмежені будь-яким строком. У зв`язку з викладеним апелянт просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.09.2022 року Військова частина НОМЕР_1 на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022р. у справі №540/3074/21 виплатила на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 06 червня 2017 року у сумі 39 105,47 грн. 15 лютого 2023 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив виплатити на його рахунок компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого відповідачем при розрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний вище період. Листом від 02.03.2023р. НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України відмовив позивачу у задоволені поданої заяви, посилаючись на те, що кошти нараховані за рішенням суду були виплачені йому, як громадянину України, який на момент прийняття судового рішення у справі №540/3074/21 не мав статусу військовослужбовця, а отже підстави для відшкодування грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відсутні. Не погоджуючись з бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошової позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано відповідачем з нарахованої на виконання судового рішення індексації грошового забезпечення, 17.05.2023р. позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк звернення до суду (ч. 5 ст. 122 КАС України), отже строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 1 місяць. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного: Як вже зазначалось, повертаючи позовну заяву суд першої інстанції зазначив, що предметом спору у даній справі є право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утримана відповідачем з виплаченої позивачу на виконання судового рішення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 20.03.2017 р. включно. Тобто, досліджуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції не вірно визначив предмет спору у даній справі. Також, з наявних у справі матеріалів вбачається, що суд першої інстанції невірно зазначив дату отримання позивачем нарахованих на виконання судового рішення грошових коштів, оскільки згідно наявної у справі роздруківки повідомлення банку зарахування грошових коштів вбачається, що останні були перераховані на рахунок позивача 14.09.2022р., а не 24.11.2022р. як зазначено в оскаржуваній ухвалу. Таким чином, зазначені судом першої інстанції висновки щодо предмету спору, а також дати отримання позивачем грошових коштів на виконання судового рішення не відповідають фактичним обставинам справи. З приводу строків звернення до суду з позовом про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, судова колегія зазначає. Відповідно до частини першої, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьої статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами. КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належних їм виплат у разі порушення законодавства про оплату праці. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю, зокрема, частиною другою статті 233 КЗпП України. Відповідно до частини 1 ст. 233 КЗпП (в редакції від 19.07.2022р.) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті. Згідно частини 2 ст. 233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Тобто, з 19.07.2022р. трудовим законодавством змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду в справах про стягнення належних працівникові сум, зокрема й грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, а саме - встановлено тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі по тексту - Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Таким чином, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Як вже зазначалось, 14.09.2022 року Військова частина НОМЕР_1 на виконання судового рішення у справі №540/3074/21 перерахувала на рахунок ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 06 червня 2017 року у сумі 39 105,47 грн. 15 лютого 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити на його рахунок компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого військовою частиною при розрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний вище період. Листом від 02.03.2023р. військова частина відмовила позивачу у задоволені поданої заяви, та 17.05.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним позовом. Проаналізувавши наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції посилаючись на порушення позивачем строків звернення до суду з відповідним позовом, окрім не відповідності висновків фактичним обставинам справи, не врахував положення ст. 233 КЗпП, які визначають строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, а також момент з якого відповідний строк розпочинає свій відлік. За наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому, на підставі ст. 320 КАС України, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 р. підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 241, 243, 250, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 р. скасувати, а справу №420/11413/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії, - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Судді: А.Г. Федусик О.А. Шевчук