Постанова 4854 № 420/10782/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10782/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 липня 2023 року (суддя Юхтенко Л.Р., м. Одеса, повний текст рішення складений 03.07.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 11 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до в/ч НОМЕР_2 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 20.03.2017 року включно. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб, який утримано з індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 20.03.2017 року включно, виплаченої на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі №400/5947/21. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 3 липня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначалася, що оскільки на момент нарахування позивачу індексації грошового забезпечення він не мав статусу військовослужбовця, військовою частиною було обґрунтовано утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 6251,83 грн. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з наказу НОМЕР_3 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21 червня 2014 року №89-ОС молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу з 21 червня 2014 року. Згідно з витягу з наказу НОМЕР_3 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 20 березня 2017 року №170-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 20 березня 2017 року. Відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року набрало законної сили рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі №400/5947/21, яким серед іншого зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 20.03.2017р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення суду військовою частиною 20.04.2023 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 27909,59 грн., що підтверджується повідомленням про надходження коштів. При цьому в/ч НОМЕР_1 було утримано з індексації грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб у сумі 6251,83 грн., з чим не погодився ОСОБА_1 , що зумовило його звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав, що позивач має право на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі Порядок №44). Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Пунктом 5 Порядку №44 встановлено, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 ПК України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби. Несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення, невірний розрахунок розміру посадового окладу та розміру одноразової грошової допомоги (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини відповідача, а тому суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб. Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №812/1048/17, де також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення. Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України (пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України). Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування (пп. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України). Таким чином, податковий агент зобов`язаний утримати військовий збір із сум доходів у вигляді компенсації в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата). З наведених приписів законодавства випливає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення суду, відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення. Та обставина, що станом на день розрахунку позивач вже не був військовослужбовцем, жодним чином не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки, відповідач здійснював остаточний розрахунок, який він зі своєї вини своєчасно не зробив. Оскільки, позивач мав право на цю компенсацію, він її не втратив і на момент фактичної сплати коштів. Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати грошового забезпечення останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 та 25.06.2020 (справи №№812/1048/17 та 825/761/17 відповідно), від 29.07.2020 у справі №814/142/17. За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності дій відповідача по утриманню податку на доходи фізичних осіб та наявності підстав для стягнення з відповідача недоотриманої суми грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб. Апеляційна скарга військової частини не містить належних, вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували вищевикладені висновки і давали підстави вважати інакше. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відтак, апеляційна скарга відповідача ВЧ задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 липня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.6 ст.12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов