Постанова 4854 № 420/24525/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24525/25 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. Дата і місце ухвалення: 12.12.2025 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Тарновецького І.І., суддів: Бойка А.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі №420/24525/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб із суми, виплаченої позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, здійсненої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №420/31767/24, без виплати рівноцінної та повної компенсації втрат доходів; - зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити позивачу суму податку на доходи фізичних осіб, утриманого під час виплати компенсації втрати частини доходів та індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №420/31767/24. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивач на момент здійснення спірної виплати був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини, у зв`язку з чим не отримував грошового забезпечення та інших виплат, передбачених для військовослужбовців під час проходження служби. Апелянт також вказує, що виплачена позивачу компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення була здійснена на виконання рішення суду та не є грошовим забезпеченням, отриманим під час проходження військової служби, а тому на таку виплату не поширюється механізм компенсації сум податку на доходи фізичних осіб. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України компенсація сум податку на доходи фізичних осіб передбачена лише щодо доходів, отриманих військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Також апелянт посилається на положення Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, відповідно до яких виплата такої компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, у зв`язку з чим, на думку апелянта, відсутні правові підстави для її виплати особі, яка звільнена з військової служби. З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). Згідно з витягом з наказу командира НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17 липня 2024 року №822-ОС майстер-сержанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас та з 19 липня 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №420/31767/24, яке набрало законної сили, зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. На виконання зазначеного рішення суду відповідачем 25 квітня 2025 року на банківський рахунок позивача було перераховано грошові кошти у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у загальному розмірі 28 362,31 грн. Разом з тим, із зазначеної суми відповідачем було утримано податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків. Вважаючи дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб із суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом з метою захисту своїх прав та законних інтересів. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з таких виплат, підлягають компенсації відповідно до вимог пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту та гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей належний рівень соціального забезпечення, є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Частинами першою-третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. За положеннями ч.4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України. Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44 (далі - Порядок №44). За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Податковим кодексом України. Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Разом з цим, п.168.5 ст.168 ПК України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. У постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, Верховний Суд вказував на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року в справі №813/189/18 (№К/9901/53267/18) зазначив, що компенсація податку з доходів фізичних осіб відноситься до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №420/31767/24, відповідач повинен був нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення. При цьому факт того, що на момент проведення розрахунку позивач уже був звільнений з військової служби, не впливає на його право на отримання відповідної компенсації, оскільки спірні виплати є складовими грошового забезпечення, право на яке виникло у період проходження служби. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом аргументи зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та незгоди з правовою оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції, однак не містять посилань на обставини чи докази, які б спростовували встановлені судом першої інстанції факти або свідчили про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий: І.І. Тарновецький Судді: А.В. Бойко О.А. Шевчук