Постанова 4814 № 643/5580/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 643/5580/20 Номер провадження 22-ц/814/1362/23Головуючий у 1-й інстанції Харченко А.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Лобова О.А., Пилипчук Л.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2021 року за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми грошової допомоги УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (далі Управління) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру перерахованої суму грошової допомоги в розмірі 17 136,39 грн на рахунок Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (банк отримувача ДКСУ м. Києві, МФО 820172; код ОКПО 03195694; рахунок НОМЕР_1 ). В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою від 29.10.2014 про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідно до наданих ОСОБА_1 документів рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 04.11.2014 їй була призначена адресна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на склад сім`ї: ОСОБА_1 (категорія «працездатний, не здійснює догляду») в розмірі 442,00 грн, ОСОБА_2 (категорія «особа дитина до 18 років») в розмірі 884,00 грн. Загальна сума допомоги за період з 29.10.2014 по 28.04.2015 становить 1 326,00 грн. За заявою від 17.11.2015 рішенням від 20.11.2015 здійснено перерахунок в межах терміну призначення з урахуванням виплаченого на склад сім`ї: ОСОБА_1 (категорія «працездатний, не здійснює догляду, не працює») в розмірі 442,00 грн та ОСОБА_2 (категорія «особа дитина до 18 років») в розмірі 884,00 грн за період з 29.10.2014 по 28.12.2014 в розмірі 1 326,00 грн; з 29.12.2014 по 27.02.2015 в розмірі 1 105,00 грн; з 28.02.2015 по 28.04.2015 в розмірі 884,00 грн. Рішенням від 20.11.2015 здійснено перерахунок в межах терміну призначення з урахуванням виплаченого на склад сім`ї: ОСОБА_1 (категорія «працездатний, не здійснює догляду, не працює») не включена до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31.03.2015та ОСОБА_2 (категорія «дитина до 18 років») в розмірі 884,00 грн за період з 29.04.2015 по 28.10.2015 та з 29.10.2015 по 28.04.2016. За заявами від 10.05.2016 було подовжено виплату допомоги переміщеним особам на проживання (рішення від 17.05.2016): ОСОБА_2 (категорія «дитина до 18 років») в розмірі 884,00 грн на період з 10.05.2016 по 28.10.2016 та розпорядженням в розмірі 884,00 грн за період з 29.10.2016 по 09.11.2016. ОСОБА_1 була письмово проінформована, що інформація подана у заяві про призначення адресної допомоги, а також документи, додані до неї, можуть бути перевірені органом соціального захисту населення для забезпечення цільового використання бюджетних коштів. Пунктом 10 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою КМУ від 01.10.2014 № 505 (зі змінами та доповненнями), передбачено, що уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання. З метою контролю за використанням бюджетних коштів була проведена перевірка особової справи призначення щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 , в ході якої було виявлено, що у приватній власності чоловіка заявниці ОСОБА_3 з 2015 року знаходиться житлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 30.01.2017), яку заявниця не вказувала під час заповнення заяв про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. На підставі пункту 6 вищезазначеного Порядку грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану. У зв`язку з виявленням факту наявності у власності члена сім`ї ОСОБА_3 іншого житлового приміщення рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 07.02.2016 адресна допомога знята з оплати з 31.05.2015. Згідно з довідкою Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації від 10.10.2017 № 3953 переплата грошової допомоги ОСОБА_1 за період з 29.12.2014 по 28.04.2016 та з 10.05.2016 по 09.11.2016 склала 17 136,39 грн. 28.02.2017 ОСОБА_1 було направлено повідомлення про припинення надання адресної допомоги та запропоновано добровільно повернути надмірно виплачену суму грошової допомоги в розмірі 17 136,39 грн. На теперішній час надміру перерахована сума грошової допомоги не повернута. На підставі особистого звернення ОСОБА_1 у зв`язку із повторною зміною місця фактичного проживання, відповідно до вимог Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, їй було видано довідку ВПО № 63435000143496 від 14.06.2019 (довідка діюча) за новим місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Крім того, 30.09.2019 до Управління надійшов лист № 827 від КНП «Міської дитячої поліклініки №13» Харківської міської ради, з якого стало відомо, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в медичному закладі з 18.08.2014 по теперішній час. За період спостереження дівчинка разом з матір`ю мешкала та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2021 року позов Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми грошової допомоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , надміру перераховану суму грошової допомоги в розмірі 17 136,39 грн на рахунок Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (банк отримувача ДКСУ м. Києві, МФО 820172; код ОКПО 03195694; рахунок НОМЕР_1 ). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Із вказаним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2021 року не погодилась відповідач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказувала, що вона належним чином не була повідомлена про розгляд справи 15.09.2021. 14.09.2021 вона на офіційну адресу суду подала заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог та прохала розглянути заяву без її участі. Місцевий суд не розглянув її заяву про застосування строку позовної давності; судом допущено неповноту розгляду справи. Вказувала, що з початку 2014 року вона фактично шлюбних стосунків з ОСОБА_3 не мала, був відсутній спільний побут та спільного господарства вони не вели, однією сім`єю не проживали, матеріальної допомоги він не надавав. Про належність йому житлового приміщення у м. Харкові їй до 017 року не було відомо. Інформація, зазначена у листі КНП «Міська дитяча поліклініка № 13» не може бути належним доказом у справі. Вказувала, що позивачем не доведено фактів, що вона діяла недобросовісно при отриманні допомоги. Враховуючи норми ст. 1215 ЦК України та судову практику Верховного Суду у справах № 161/15233/16, № 610/1324/17, № 166/751/18, № 545/163/17, вважала, що відсутні підстави для стягнення з неї отриманої допомоги. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; У відзиві на апеляційну скаргу представник Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради прохали рішення місцевого суду залишити без змін. Вказували, що рішення місцевого суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Судом установлено, що 29.10.2014 ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідно до наданих ОСОБА_1 документів рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 04.11.2014 їй була призначена адресна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на склад сім`ї: ОСОБА_1 (категорія «працездатний, не здійснює догляду») - в розмірі 442,00 грн, ОСОБА_2 (категорія «особа дитина до 18 років») - в розмірі 884,00 грн. Загальна сума допомоги за період з 29.10.2014 по 28.04.2015 становить 1 326,00 грн. За заявою від 17.11.2015 рішенням від 20.11.2015 здійснено перерахунок в межах терміну призначення з урахуванням виплаченого на склад сім`ї: ОСОБА_1 (категорія «працездатний, не здійснює догляду, не працює») - в розмірі 442,00 грн та ОСОБА_2 (категорія «особа дитина до 18 років») - в розмірі 884,00 грн; за період з 29.10.2014 по 28.12.2014 в розмірі 1 326,00 грн; з 29.12.2014 по 27.02.2015 в розмірі 1 105,00 грн; з 28.02.2015 по 28.04.2015 в розмірі 884,00 грн. Рішенням від 20.11.2015 здійснено перерахунок в межах терміну призначення з урахуванням виплаченого на склад сім`ї: ОСОБА_1 (категорія «працездатний, не здійснює догляду, не працює») - не включена до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31.03.2015та ОСОБА_2 (категорія «дитина до 18 років») - в розмірі 884,00 грн за період з 29.04.2015 по 28.10.2015 та з 29.10.2015 по 28.04.2016. За заявами від 10.05.2016 було подовжено виплату допомоги переміщеним особам на проживання (рішення від 17.05.2016): ОСОБА_2 (категорія «дитина до 18 років») - в розмірі 884,00 грн на період з 10.05.2016 по 28.10.2016 та розпорядженням в розмірі 884,00 грн за період з 29.10.2016 по 09.11.2016. ОСОБА_1 була письмово проінформована, що інформація подана у заяві про призначення адресної допомоги, а також документи, додані до неї, можуть бути перевірені органом соціального захисту населення для забезпечення цільового використання бюджетних коштів. З метою контролю за використанням бюджетних коштів була проведена перевірка особової справи призначення щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 , в ході якої було виявлено, що у приватній власності чоловіка заявниці ОСОБА_3 з 2015 року знаходиться житлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 30.01.2017, яку заявник не вказувала під час заповнення заяв про призначення щомісячної адресної допомоги. У зв`язку з виявленням факту наявності у власності члена сім`ї ОСОБА_1 (у її чоловіка) іншого житлового приміщення, рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 07.02.2016 адресна допомога знята з оплати з 31.05.2015. Згідно з довідкою Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації від 10.10.2017 № 3953, переплата грошової допомоги ОСОБА_1 за період з 29.12.2014 по 28.04.2016 та з 10.05.2016 по 09.11.2016 склала 17 136,39 грн. 28.02.2017 ОСОБА_1 було направлено повідомлення про припинення надання адресної допомоги та запропоновано добровільно повернути надмірно виплачену суму грошової допомоги в розмірі 17 136,39 грн, однак, на теперішній час, надміру перерахована сума грошової допомоги не повернута. На підставі особистого звернення ОСОБА_1 у зв`язку із повторною зміною місця фактичного проживання відповідно до вимог Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, їй було видано довідку ВПО №63435000143496 від 14.06.2019 (довідка діюча) за новим місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Згідно з листом № 827 від 30.09.2019 КНП «Міської дитячої поліклініки №13» Харківської міської ради ОСОБА_2 перебуває на обліку в медичному закладі з 18.08.2014 по теперішній час; за період спостереження дівчинка разом з матір`ю, ОСОБА_1 , мешкала та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . В заявах від 29.10.2014, від 05.05.2015, від 17.11.2015, від 10.05.2016 про призначення допомоги ОСОБА_1 особисто було зазначено «Ні»; в заяві на подовження виплати допомоги від 23.11.2016 нею також особисто було зазначено, що відсутні зміни, які впливають на призначення адресної допомоги, про що свідчить підписана особисто ОСОБА_1 заява-зобов`язання. Також, в заявах про призначення допомоги від 29.10.2014 та 05.05.2015 нею було вказано про наявність транспортного засобу «Hyundai accent 2008 року випуску», який і на день подачі позову належить відповідачу згідно з поданою декларацією держслужбовця ОСОБА_3 . В подальших заявах про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, про наявність транспортних засобів заявник ОСОБА_1 зазначила: « ОСОБА_4 ». З метою контролю за використанням бюджетних коштів Управлінням була проведена перевірка особової справи призначення щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 , в ході якої було виявлено, що у приватній власності чоловіка заявниці та батька неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 з 13 травня 2015 року знаходиться житлове приміщення (трикімнатна квартира) за адресою: АДРЕСА_1 . При зверненні до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради із заявою про подовження щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 надала копію свідоцтва про шлюб з ОСОБА_3 , батьком їх спільної дитини, ОСОБА_2 . Відповідачем не було надано до Управління документів, які б підтвердили наявність або відсутність шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час приїзду до м. Харкова у ОСОБА_1 та її неповнолітньої доньки були законні підстави для проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , тому що там мешкала і була власницею квартири рідна бабуся ОСОБА_2 ОСОБА_5 , а також з 03.06.1994 за вказаною адресою був зареєстрований чоловік відповідача та батько її дитини - ОСОБА_3 . Посилання відповідачки на те, що про набуття чоловіком права власності на дане майно їй не було відомо, не може бути взято до уваги, так як згідно з довідкою про зареєстрованих в житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_1 зазначено, що ОСОБА_3 зареєстрований в цьому житловому приміщенні з 03.06.1994. Також, звернення ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради за отриманням даної грошової допомоги було з власної ініціативи за заявою та свідчить про те, що відповідач була ознайомлена з Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою КМУ від 01.10.2014 №

505. Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування до позовних вимог строку позовної давності, місцевий суд зазначив, що 26.12.2019 Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради направило цивільний позов про стягнення суми грошової допомоги з ОСОБА_1 до Московського районного суду м. Харкова. 15.01.2020 на адресу Управління надійшла ухвала Московського районного суду м. Харкова від 27.12.2019 про залишення без руху позовної заяви у зв`язку з несплатою судового збору відповідно до ст. 185 ЦПК України. 21.01.2020 Управлінням через Державну казначейську службу України було проведено платіж в розмірі 1 921,00 грн на рахунок УК Московськ/мХар Московськи/22030101. 22.01.2020 Управлінням було подано через канцелярію Московського районного суду м. Харкова оригінал платіжного доручення від 21.01.2020 № 363. 03.04.2020 Управлінню було повернуто позовну заяву із доданими до неї документами, відповідно до ухвали Московського районного суду м. Харкова від 24.02.2020. 09.04.2020 Управлінням повторно було подано позовну заяву. 14.04.2020 ухвалою суду позов залишений без руху в частині повної сплати судового збору (доплата 181,00 грн). 13.05.2020 ухвалою суду було відкрито провадження у справі № 643/5580/20. Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що підстави для застосування до позовних вимог строку позовної давності відсутні, а тому стягнув з відповідачки надміру перерахованої суми грошової допомоги в розмірі 17 136,39 грн на рахунок Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 10.04.2020 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено до розгляду на 10.06.2020. 09.06.2020 ОСОБА_1 подала заяву про відкладення розгляду справи, яка була судом задоволена. В подальшому, ОСОБА_1 неодноразово подавала заяви про відкладення розгляду справи у судових засіданнях: 04.08.2020, 07.10.2020, 22.12.2020, 17.03.2021, 27.04.2021, 01.07.2021 (а.с. 40, 54, 66, 70, 72, 76, 80) 14.09.20221 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності та розгляд заяви без її участі. (а.с. 95) 15.09.2021 судом першої інстанції ухвалено рішення по суті спору. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь які докази про те, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена розгляд справи 15.09.2021. Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 14.09.2021 не вбачається про її обізнаність про судове засідання 15.09.2021. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині її неналежного повідомлення про день та час судового розгляду справи 15.09.2021 є обґрунтованими. Щодо перегляду справи по суті спору Частиною першою статті 1212 ЦК Українипередбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України, прийнятої у справі №6-91цс14 від 02 липня 2014 року та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18). Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 1 жовтня 2014 року, визначено механізм надання відповідної щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Згідно з пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у редакції Порядку на час виникнення спірних правовідносин, грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Призначення та виплата цієї грошової допомоги здійснюється органами соціального захисту населення за фактичним місцем проживання (перебування) за заявою рекомендованої форми. Грошова допомога є цільовою і призначена для покриття витрат на проживання сім`ї, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. В формі даної заяви є графа інформація щодо наявності (яку необхідно підкреслити) у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах. інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, де зазначається місцезнаходження житла. Пунктом 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у редакції від 23 жовтня 2014 року визначалися випадки, коли грошова допомога не призначається, зокрема у разі, якщо будь-хто з членів сім`ї внутрішньо переміщеної особи має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції. У вказаній редакції Порядок діяв до 24 квітня 2015 року. Згідно зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 31 березня 2015 року, відповідно до пункту 6 Порядку грошова допомога не призначається, якщо будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Постановою № 257 від 8 квітня 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505», що набрала чинності 15 травня 2015 року, у назві та тексті Порядку слова «територія України та райони проведення антитерористичної операції» в усіх відмінках замінені словами «територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення» у відповідному відмінку. Постановою Кабінету Міністрів України № 370 від 31 травня 2017 року внесено зміни до пункту 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно з якими грошова допомога не призначається, якщо будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції), має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану. Пунктом 10 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок), передбачено, що уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання. Місцевий суд вірно встановив фактичні обставини справи, в частині, що відповідачка ОСОБА_1 під час звернення із заявою про виплату їй допомоги в жовтні 2014 року діяла недобросовісно та не повідомила Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про наявність у її чоловіка, ОСОБА_3 , на праві власності житла у м. Харкові. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_1 з 03.06.1994 та що квартира належить йому на праві власності (в тому числі як спадкоємцю, до якого перейшли всі права власника з моменту відкриття спадщини після смерті матері - ОСОБА_5 ) (а.с. 55, 15). Доводи ОСОБА_1 про те, що вона шлюбних відносин з ОСОБА_3 не підтримує, висновків місцевого суду не спростовують. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 підтверджує ту обставину, що при оформленні доньки до школи у 2014 році та при зверненні до дитячої поліклініки № 13 вона зазначала адресу проживання саме АДРЕСА_1 . Таким чином, були наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених їй грошових сум допомоги ВПО. Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Місцевий суд вірно встановив фактичні обставини справи, проаналізував надані сторонами докази та дав їм вірну правову оцінку. Щодо застосування строку позовної давності. У відповідності з вимогами ст. ст. 256, 257, 260, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 253 ЦК України). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 звертала увагу на те, що закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тобто, системний аналіз змісту статті 253 ЦК України дозволяє дійти висновку, що позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення. У разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, перебіг позовної давності переривається саме в день пред`явлення такого позову і перебіг позовної давності починається заново з наступного за ним дня. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19) дійшла правового висновку, що позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення у справі "Фінікарідов проти Кіпру" від 20.12.2007). Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом. За змістом викладеного, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами (правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20)). З матеріалів справи вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізнався у січні 2017 року, отримавши довідку з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Саме з цього часу розпочався перебіг трирічного строку позовної давності, який спливав 31 січня 2020 року. Місцевий суд установив, що 26.12.2019 з аналогічним позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради вже зверталось до Московського районного суду м. Харкова та 24.02.2020 ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова позовну заяву було повернуто позивачу (а.с. 21-27) 09.04.2020 Управлінням повторно було пред`явлено дану позовну заяву до Московського районного суду м. Харкова. Однак, поверненням позовної заяви, поданої 26.12.2019, строк позовної давності не перервався та повторне звернення позивача до суду 09.04.2020 із аналогічним позовом відбулося поза межами загального строку позовної давності. При цьому, позивачем не заявлялось під час розгляду справи про поновлення позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Заява ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності є обґрунтованою, у зв`язку із чим, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. У відповідності з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Частиною 3 вказаної статті визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо , серед іншого, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи, те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи 15.09.2021, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку із спливом строку позовної давності. Щодо розподілу судового збору. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов задоволенню не підлягає у повному обсязі, витрати позивача зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають, а витрати відповідача за подачу апеляційної скарги у сумі 1 261,20 грн підлягають відшкодуванню за рахунок позивача. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, п. 3 ч. 3 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольни частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2021 року - скасувати. В задоволенні позовних вимог Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради - відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Стягнути з Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 1 261,20 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 липня 2023 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді О.А. Лобов Л.І. Пилипчук