Постанова Київський апеляційний суд № 753/9938/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/10310/2023 Справа № 753/9938/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 12 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва в складі судді Колесника О.М., постановлену в м. Київ 26 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Княже 14» про визнання незаконним пункту додатку до рішення Київської міської ради, визнання незаконним наказу про оформлення права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежилі приміщення будинку, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : В травні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, просила визнати незаконним п. 3 додатку до рішення Київської міської ради ІV сесії V скликання від 25 січня 2007 року № 16/677 «Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.01 № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва», визнати незаконним наказ № 481-В від 25 квітня 2007 року Головного управління комунальної власності м. Києва «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна», визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежилі приміщення № І, № 1, № 2 (групи приміщень № 90) загальною площею 26.70 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 , покласти на відповідача судові витрати. Позов мотивувала тим, що їй на праві приватної власності належить частини квартири АДРЕСА_2 . 04 грудня 2016 року співвласники будинків АДРЕСА_1 прийняли рішення про створення ОСББ «Княже-14», державна реєстрація якого проведена 21 квітня 2017 року. Під час створення ОСББ їй стало відомо, що приміщення загального користування будинку АДРЕСА_1 , яке запроектовано, побудовано та введено в експлуатацію, як колясочна, тобто призначене для спільного користування співвласниками будинку, увійшло до групи приміщень 90 під № І, № 1 та АДРЕСА_3 загальною площею 26,7 кв.м. та зареєстровано на праві власності за ФОП ОСОБА_2 . Вона звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Київської міської ради, ТОВ «Альфамарис Плюс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О.І. про усунення перешкод у користуванні приміщеннями загального користування співвласників будинку, визнання недійсним договору купівлі-продажу допоміжного приміщення будинку, неправомірного рішення про реєстрацію права власності на допоміжне приміщення будинку та виселення з приміщень. Однак після звернення з даним позовом та надання відзиву з обґрунтуванням законності належності приміщення колясочної ОСОБА_2 її представником до справи приєднано копію договору купівлі-продажу нежилих приміщень в літ. А (групи приміщень 90), укладеного між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району та ОСОБА_2 18 липня 2007 року, в якому зазначався факт приналежності вказаних приміщень територіальній громаді Дарницького району м. Києва на підставі виданого 25 квітня 2007 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва Свідоцтва про право власності. На вказану обставину вона звернула увагу суду та просила суд надати їй можливість змінити предмет позову, додавши до нього вимоги про визнання незаконним наказу Головного управління комунальної власності м. Києва та недійсним Свідоцтва про право власності, однак суд відмовив їй в цьому, тому вона вимушена звертатись з цим окремим позовом. Вказувала, що на порушення норм закону відповідачами, правонаступниками яких є Київська міська рада та Департамент комунальної власності м. Києва, було оформлено право власності на спільне майно багатоквартирного будинку на територіальну громаду Дарницького району м. Києва - колясочну, на що співвласники будинку і позивач в тому числі, згоди не надавали. На даний час приміщення, яке на сьогодні належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2007 року, є колясочною, тобто приміщенням, що призначене для забезпечення потреб усіх власників квартир, і використовується ОСОБА_2 для розміщення перукарні. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_3 померла. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2022 року провадження в справі зупинено до закінчення шестимісячного строку з дня смерті позивача ОСОБА_3 . Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2022 року поновлено провадження в справі та залучено ОСОБА_1 до участі в справі як правонаступника позивача ОСОБА_3 . Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2023 року провадження в справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки правовідносини в справі не допускають правонаступництва. Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме неправильне застосування судом вимог ст. 55 ЦПК України, просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що висновки суду не відповідають вимогам ст. 1216, 1218 ЦК України, відповідно до яких спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. При цьому статтею 2019 ЦК України передбачено вичерпний перелік прав та обов`язків спадкодавця, які не успадковуються спадкоємцями, а саме: особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Вказував, що з матеріалів справи вбачається, що він прийняв спадщину померлої ОСОБА_3 поданням до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини 29 вересня 2022 року, яка відкрила спадкову справу. Суд, закриваючи провадження в справі, взяв до уваги, що предметом даного позову є вимоги, задоволення яких мало повернути позивачу право власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - колясочної, площею 26,70 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 , співвласником яких була його мати ОСОБА_3 , як власник квартири в багатоквартирному будинку, а тепер є ОСОБА_1 , оскільки прийняв спадщину померлої в установленому законом порядку. Зазначив, що оскільки предметом позову є матеріальні вимоги, які стосуються права співвласника багатоквартирного будинку (позивача) на допоміжне приміщення будинку, яке належить йому з часу відкриття спадщини, судом правильно спочатку було допущено правонаступництво за відповідною його заявою. Посилання в ухвалі суду на висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 185/4881/16-ц є помилковим, оскільки дані справи не є подібними. Від третьої особи ОСББ «Княже-14» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просила задовольнити апеляційну скаргу та направити справу до розгляду до суду першої інстанції. Підтримала аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції вимог ЦК України, якою передбачено вичерпний перелік прав та обов`язків спадкодавця, які не успадковуються спадкоємцями, і звертала увагу, що предмет даного позову не входить до цього вичерпного переліку прав. Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві ОСОБА_1 , тобто з дня смерті позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , він є процесуальним правонаступником прав позивача ОСОБА_3 у відповідності до ст. 55 ЦПК України. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Із матеріалів справи вбачається, що в травні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, просила визнати незаконним п. 3 додатку до рішення Київської міської ради ІV сесії V скликання від 25 січня 2007 року № 16/677 «Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.01 № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва», визнати незаконним наказ № 481-В від 25 квітня 2007 року Головного управління комунальної власності м. Києва «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна», визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежилі приміщення № І, № 1, № 2 (групи приміщень № 90) загальною площею 26,70 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 , покласти на відповідача судові витрати. Позов мотивувала тим, що їй на праві приватної власності належить частини квартири АДРЕСА_2 . 04 грудня 2016 року співвласники будинків АДРЕСА_1 прийняли рішення про створення ОСББ «Княже-14», державна реєстрація якого проведена 21 квітня 2017 року. Під час створення ОСББ їй стало відомо, що приміщення загального користування будинку АДРЕСА_1 , яке запроектовано, побудовано та введено в експлуатацію, як колясочна, тобто призначене для спільного користування співвласниками будинку, увійшло до групи приміщень 90 під № І, № 1 та АДРЕСА_3 загальною площею 26,7 кв.м. та зареєстровано на праві власності за ФОП ОСОБА_2 . Вона звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Київської міської ради, ТОВ «Альфамарис Плюс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О.І. про усунення перешкод у користуванні приміщеннями загального користування співвласників будинку, визнання недійсним договору купівлі-продажу допоміжного приміщення будинку, неправомірного рішення про реєстрацію права власності на допоміжне приміщення будинку та виселення з приміщень. Після звернення з даним позовом та надання відзиву з обґрунтуванням законності належності приміщення колясочної ОСОБА_2 її представником до справи приєднано копію договору купівлі-продажу нежилих приміщень в літ. А (групи приміщень 90), укладеного між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району та ОСОБА_2 18 липня 2007 року, в якому зазначався факт приналежності вказаних приміщень територіальній громаді Дарницького району м. Києва на підставі виданого 25 квітня 2007 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва Свідоцтва про право власності. На вказану обставину вона звернула увагу суду та просила суд надати їй можливість змінити предмет позову, додавши до нього вимоги про визнання незаконним наказу Головного управління комунальної власності м. Києва та недійсним Свідоцтва про право власності, однак суд відмовив їй в цьому, тому вона вимушена звертатись з цим окремим позовом. Вказувала, що на порушення норм закону відповідачами, правонаступниками яких є Київська міська рада та Департамент комунальної власності м. Києва, було оформлено право власності на спільне майно багатоквартирного будинку на територіальну громаду Дарницького району м. Києва - колясочну, на що співвласники будинку і позивач в тому числі, згоди не надавали. На даний час приміщення, яке на сьогодні належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2007 року, є колясочною, тобто приміщенням, що призначене для забезпечення потреб усіх власників квартир, і використовується ОСОБА_2 для розміщення перукарні. До позову ОСОБА_3 додано в тому числі копії свідоцтва про право власності на житло та копії свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі яких вона є власником частини квартири АДРЕСА_2 , інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого ОСОБА_2 є власником нежилих приміщень в (літ. А) з № І, № 1, № 2 (групи приміщень № 90) загальною площею 26,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , копію позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ «Альфамарис Плюс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О.І., треті особи ОСББ «Княже 14», Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про усунення перешкод у користуванні приміщеннями загального користування співвласників будинку, визнання недійсним договору купівлі-продажу допоміжного приміщення будинку, неправомірним рішення про реєстрацію права власності на допоміжне приміщення будинку та виселення з приміщень; копію свідоцтва про право власності від 25 квітня 2007 року, яким Головне управління комунальної власності м. Києва посвідчило, що нежилі приміщення № І, № 1, № 2 (групи приміщень № 90) загальною площею 26,70 кв.м. по АДРЕСА_1 належать територіальній громаді Дарницького району м. Києва на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 25 квітня 2007 року; копію акту обстеження приміщень першого поверху корпусу Г будинку АДРЕСА_1 , затвердженого рішенням правління ОСББ «Княже 14» 29 серпня 2018 року, згідно якого господарче приміщення (колясочна) - запроектований та побудований вхід в приміщення загального коридору першого поверху у господарче приміщення, яке раніше використовувалось мешканцями як колясочна, повністю закладений цеглою, доступу до приміщення, яке за проектними документами та поповерховим планом зазначене як господарче приміщення, співвласники будинку не мають. Наведене підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Відповідно до ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Відповідно до ст. 5, 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 посилалася на те, що вона є співвласником багатоквартирного будинку, до спільного майна якого входила колясочна, однак внаслідок прийняття органами влади, правонаступниками яких є відповідачі, незаконних правових актів і видачі свідоцтва про право власності, які вона оскаржує, з володіння співвласників без їх згоди вибуло спірне нежитлове приміщення загального користування (колясочна), в зв`язку з чим вона позбавлена можливості користуватися цим приміщенням, оскільки воно передане в користування третьої особи ОСОБА_2 . Отже, позов у цій справі подано з приводу захисту права користування допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, на яке ОСОБА_3 мала право як співвласник квартири в цьому будинку. Позивач в даній справі ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 247 т. 1). Закриваючи провадження в справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини в даній справі не допускають правонаступництва. Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. З матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 , відкритої за заявою ОСОБА_1 , вбачається, що син позивача ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 звернувся до Сьомої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10 т. 2 зворот), а перед цим в грудні 2021 року подав до суду заяву про правонаступництво (а. с. 246 т. 1). Апеляційний суд враховує, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником 1/3 частин квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 11 грудня 2006 року, виданого відділом приватизації житла Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (а. с. 19 т. 2), тобто він є співвласником даної квартири. Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року в справі № 752/16818/18 (провадження № 61-8339св22) зроблено висновок, що «процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте, процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах». Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (стаття 1219 ЦК України). Закриваючи провадження в даній справі, суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , який звернувся в установлений законом строк із заявою про прийняття спадщини, зареєстрований, проживає та є співвласником квартири, з приводу захисту права користування якою (допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку) подано позов у цій справі, а відтак спірні правовідносини допускають правонаступництво. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 травня 2023 року в справі № 753/7089/18 (провадження № 61-2634св23) за позовом ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ТОВ «Альфамарис Плюс», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова О.І., Київська міська рада, треті особи ОСББ «Княже-14», Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю шляхом визнання договору купівлі-продажу нікчемним, визнання незаконним рішення, визнання недійсним і скасування рішення державного реєстратора та запису про реєстрацію права власності, зобов`язання вчинити дії. У даній справі Верховним Судом досліджувалось питання правонаступництва в спірних правовідносинах і зроблено висновок про допустимість такого правонаступництва . Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що предметом даного позову є матеріальні вимоги, задоволення яких мало повернути позивачу право користування допоміжними приміщення багатоквартирного будинку, співвласником яких була ОСОБА_3 , а тепер такі вимоги пред`являє ОСОБА_1 , оскільки він був співвласником квартири разом із ОСОБА_3 та прийняв спадщину померлої, і що право позивача на користування допоміжними приміщеннями будинку належить йому з часу відкриття спадщини, тому суд першої інстанції правильно спочатку допустив правонаступництво за відповідною заявою ОСОБА_1 . За таких обставин, право на оскарження п. 3 додатку до рішення Київської міської ради ІV сесії V скликання від 25 січня 2007 року № 16/677 «Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.01 № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва», наказу № 481-В від 25 квітня 2007 року Головного управління комунальної власності м. Києва «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна», свідоцтва про право власності на нежилі приміщення у цьому випадку не пов`язане нерозривно саме з особою ОСОБА_3 , отже висновки суду першої інстанції, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, є передчасними та помилковими, а провадження закрито судом першої інстанції внаслідок неправильного застосування пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України та помилкового врахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 185/4881/16-ц, який є нерелевантним до спірних правовідносин, оскільки в ньому судами встановлено інші обставини. Крім того, апеляційний суд враховує обґрунтовані доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції спочатку було правильно допущено його правонаступником за позовом ОСОБА_3 ухвалою від 19 вересня 2022 року, яка в цій частині ніким не оскаржувалась, відтак процесуальна поведінка суду є непослідовною. Також посилання суду в оскаржуваній ухвалі на відсутність у ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті його матері є безпідставними, з огляду на положення частини третьої статті 1296 ЦК України, відповідно до якої відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у вищезгаданій постанові від 31 травня 2023 року в справі № 753/7089/18 (провадження № 61-2634св23). Апеляційний суд приходить до висновку, що закриття провадження по справі з підстав, наведених судом першої інстанції, є безпідставним та сумнівним з точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 13 липня 2023 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.