Постанова 4803 № 214/4891/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5638/23 Справа № 214/4891/22 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу №214/4891/22 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2023 року (суддя Ткаченко А.В, повний текст судового рішення складено 13 квітня 2023 року), в с т а н о в и в : В вересні 2022 року Акціонерне товариство «Універсал банк» звернулося до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору про надання банківських послуг «Монобанк» 31 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 31 серпня 2019 року, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. З 01 вересня 2020 року процентну ставку було зменшено до 3,1 на місяць (37,2% річних) базову та до 6,2% на місяць (74,4% річних) збільшену на суму загальної заборгованості. З підстав неналежного виконанням відповідачем кредитних зобов`язань у порядку та строки, визначені умовами договору про надання банківських послуг «Monobank», станом на 12 липня 2022 року виникла заборгованість в розмірі 28684,83 грн, яка складається з заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Вказана заборгованість відповідачем не сплачена. Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором від 31 серпня 2019 року в сумі 29684,83 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2481 грн. Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2023 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» №б/н від 31 серпня 2019 року станом на 12 липня 2022 року в загальному розмірі 8222,28 грн, а також 719,49 грн в рахунок часткового відшкодування сплаченого судового збору. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. З вказаним рішенням не погодився відповідач АТ «Універсал Банк» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції помилково віднесено суму в розмірі 20462,55 грн до відсотків за кредитом, оскільки згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у колонці «Нараховано відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом» зазначено «0», а також, у підсумку зазначено, що загальний залишок по заборгованості за відсотками» «0» (нуль). Тобто, заборгованість по відмоткам банком не нараховувалася та не включалася до позовних вимог. Зазначає, що враховуючи той факт, що інших розрахунків, зауважень до позову у вигляді відзиву або доказів, які спростовують факт видачі кредиту, факт користування кредитними коштами, факт непогашення заборгованості, долучених відповідачем матеріали справи не містять, хоча ОСОБА_1 особисто отримав копію позову з додатками, вказане відображено у рішенні суду, тому розрахунок заборгованості наданий банком і анкета-заява є належними доказами існування боргу. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. АТ «Універсал Банк» вважає доведеним існування між сторонами у справі договірних зобов`язань та суми боргу, яка вказана і в розрахунку заборгованості, і в позовній заяві. Разом з тим, зазначає, що згідно пункту 5.9. Розділу II Умов на суму наданого кредиту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в Тарифах. Також процентна ставка за кредитом на календарний місяць, наступний за звітним, вказується банком у мобільному додатку. Відповідно до п.5.22. п. 5 Розділу II Умов кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Звертає увагу, що анкету-заяву клієнтом було підписано 31 серпня 2019 року, відповідно саме в це період були дійсні правила в редакції від 23 серпня 2019 року, а отже відповідач на час підписання заяви-анкети не міг бути ознайомлений з будь-якими іншими правилами. Усі правила за всі періоди розміщені на сайті http://www.monobank.ua/terms є публічно та легкодоступними 24 години на добу, викладеними в форматі pdf, з зазначенням рішень, на підставі яких були прийняті та часом набуття їх чинності. Також зазначив, що, враховуючи, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, та такі правила є загальнодоступними на сайті банку, то ОСОБА_1 був ознайомлений саме з Умовами, які діяли на дату підписання анкети-заяви, тобто з Умовами та правилами в редакції від 23 серпня 2019 року. Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи. Таким чином, з використанням власного пін-коду відповідач у справі має цілодобовий доступ до тарифів та реальну можливість з ними ознайомлюватись. Звертає увагу, що проект «monobank» не є ідентичним кредитним карткам, виданим АТ «Приватбанк» (так, в правилах АТ «Приватбанк» відсутні дати прийняття правил, дати затвердження правил, що позбавляло суди можливості визначити часовий діапазон дії таких правил чи внесення змін. Такі правила не надавались в мобільному додатку). Тому вважає висновок ВП ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 таким, що не підлягає до застосування щодо правовідносин, котрі виникли між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 . Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 31 серпня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських, у заяві, підписаній відповідачем, останній підтвердив, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомився, погодився та отримав у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов`язався виконувати його умови (а.с. 10). Згідно із наданими банком розрахунками заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 12 липня 2022 року становить 28684,83 грн та складається із залишку заборгованості за наданим кредитом. Інших складових заборгованість не має (а.с. 11-13). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, а відтак суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту, тому суд вважав обґрунтованою сумою заборгованості за тілом кредиту становить 8222,28 грн. Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України). Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Згідно із частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)». У справі, що переглядається, в анкеті-заяві від 31 серпня 2019 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с. 10), вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред`явив. Оскільки в анкеті-заяві від 31 серпня 2019 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту до суми 8222,28 грн за рахунок протиправно списаних банком відсотків у розмірі 20462,55 грн. З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про доведеність пред`явлених позовних вимог та незаконність відмови у позові з підстав його недоведеності, оскільки суд першої інстанції розглянув дану справу дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено статтею 13 ЦПК України, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 є помилковими, оскільки спростовуються висновками того ж Верховного Суду, зокрема, у наведеній постанові від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 за позовом АТ «Універсал Банк» до фізичної особи про стягнення заборгованості. Колегія суддів не погоджується також з аргументами апеляційної скарги, що розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом з огляду на те, що у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, первинним є документ, який містить відомості про операцію. Зокрема, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно із частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. За пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 17 липня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста