Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/3095/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3707/23 Справа № 201/3095/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Максюти Ж.І. суддів - Зайцевої С.А., Барильська А.П. за участю секретаря - Ніколиної А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат,- В С Т А Н О В И Л А: АТ «Кредобанк» 31 березня 2020 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. 22 червня 2020 року по справі ухвалено рішення суду, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» по кредитному договору № CL-193827 від 24 травня 2019 року заборгованість в сумі 132 091 грн.05 коп., з яких: заборгованість за кредитом 99289 грн. 42 коп., заборгованість за відсотками по кредиту 30 404 грн. 66 коп., пеня 2 396 грн. 97 коп.. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» витрати на правову допомогу в сумі 17 171 грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 2 102 грн.. ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» 21 липня 2022 року звернулося до суду з заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Ініціативи» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження стягувача, по цивільній справі № 201/3095/20 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат, з Акціонерного товариства «Кредобанк» на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Ініціативи» (ЄДРПОУ 37356981). Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 25 червня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні Ініціативи» було укладено Договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 25062/1. Відповідно до умов вказаного договору АТ «Кредобанк» відступає належні банку, а ТОВ «ФК «Приватні Ініціативи» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № СL-193827 від 24 травня 2019 року разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами). Згідно Договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 25062/1 про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Приватні Ініціативи» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором кредиту № СL-193827 від 24 травня 2019 року. Отже у зв`язку з зазначеним ТОВ «ФК «Приватні Ініціативи» набуло статусу нового кредитора і отримало право грошової вимоги до боржників та у зобов`язанні змінився кредитор, крім того не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення заінтересованих осіб по справі, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені, а тому з урахуванням зазначено та вище викладеного суд приходить до висновку, що заява про заміну сторони виконавчого провадження обґрунтована, підтверджена, ґрунтується на вимогах закону та така, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим стягувача АТ «Кредобанк» слід замінити на його правонаступника ТОВ «ФК «Приватні Ініціативи» (ЄДРПОУ 37356981). Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що сторона виконавчого провадження стягувач АТ «Кредобанк» вибув з виконавчого провадження в зв`язку передачею ним права вимоги за кредитним договором правонаступнику на підставі відповідних правочинів. Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.1 ч.1 ст.52 ЦК України підставою заміни кредитора є передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги). Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору. Згідно із ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Зазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 05 грудня 2018 року у справі №643/4902/14. Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником . Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони його правонаступником. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України саме позивача. За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, заявником були подані до суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження того, що у спірних правовідносинах відбулася заміна стягувача, а саме, належним чином засвідчені: копія договору факторингу від 25 червня 2021 року, копії додатку №1 та додатку №1 до договору факторингу, копія повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні (а.с.88-104). За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви та заміни стягувача його правонаступником. Колегія суддів не ставить під сумнів дійсність договору факторингу, оскільки боржником дійсність договору не оскаржувалась та відсутнє судове рішення, яке б свідчило про те, що вказаний договір є недійсним. Доводи апеляційної скарги апелянта про те, що його не було повідомлено належним чином не приймаються до уваги, оскільки Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях, наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У відповідності до ч. 3 ст. 442 ЦПК України - суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ФК «Приватні Ініціативи» не набуло прав вимагати від ОСОБА_1 сплати на свою користь витрат на правову допомогу в сумі 17171,00 грн. та витрат по оплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., які були стягнуті з останньої на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», не приймаються, оскільки укладанням договору відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Приватні Ініціативи» перейшли не тільки права вимоги за кредитним договором, а також всі інші пов`язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами. Інші ж доводи апеляційної скарги стосуються самого виконання рішення, а не незгоди апелянта із заміною сторони у виконавчому провадженні. Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена судом першої інстанції з додержанням вимог закону. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2022 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Головуючий: Ж.І. Максюта Судді: С.А. Зайцева А.П. Барильська