Постанова Миколаївський апеляційний суд № 472/711/22

17.07.23 22-ц/812/572/23 Єдиний унікальний номер судової справи: 472/711/22 Провадження №22-ц/812/572/23 Постанова Іменем України 17 липня 2023 року м. Миколаїв справа № 472/711/22 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання - Калашник А.О., без участі учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце судового засідання, переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Тустановського А.О., повний текст складено того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» про визнання недійсними умов кредитного договору, встановив: 12 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі - ТОВ «Слон Кредит» або Товариство), в якому посилаючись на порушення своїх прав, як споживача, просив визнати недійсним абзац 1 пункту 1.5. розділу

1. «Предмет договору» (- за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних), пункт 2.1. розділу

2. «Порядок на умови надання кредиту» договору про надання споживчого кредиту та визнати недійсним з дати укладання договір про надання споживчого кредиту №603879 від 14 травня 2021 року. Позовну заяву мотивував тим, що 14 травня 2021 року між ним та ТОВ «Слон Кредит» було укладено договір №603879 про надання споживчого кредиту (далі - Договір), в паперовій формі, що містить підписи учасників даного договору. Предметом договору є надання відповідачем споживчого кредиту в розмірі 18 750 грн на строк 1096 днів з кінцевим терміном повернення 14 травня 2024 року згідно визначеного графіка платежів, що є невід`ємною частиною Договору. Пунктом 1.5. розділу «Предмет договору» визначено фіксовану процентну ставку, яка становить: за перший день користування кредитом (включно) 25 % в день (9152% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня і до кінця строку надання кредиту 85% річних. Загальна вартість кредиту складає 56 400,70 грн. Відповідно до пункту 2.1. розділу «Порядок та умови надання кредиту» Договору позивальник отримує споживчий кредит не в повному обсязі, як зазначено у предметі договору, а наступним чином: - у розмірі 15000 грн перерахуванням коштів за реквізитами у будь-який спосіб; у розмірі 3750 грн на користь Товариства на виконання зобов`язань по сплаті процентів за перший день користування кредитом, відповідно до пункту 3.5. Договору (сплата процентів за перший день користування кредитом здійснюється споживачем в день отримання кредиту. З метою оплати процентів за перший день користування кредиту споживач доручає Товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу). При цьому пунктом 3.1. розділу «Порядок обчислення (нарахування) процентів. Порядок зміни процентів» визначено, що нарахування процентів здійснюється в межах строку надання кредиту, на залишок заборгованості, що вказаний в Графіку платежів. У графіку платежів, що є додатком 1 до договору міститься розрахунок процентів з суми 18 750 грн, які визначені пунктом 1.3. розділу 1 «Предмет договору». Позивач вказував, що такі умови договору є несправедливими, не відповідають нормам чинного цивільного законодавства України, Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, фактично нівелюють право споживача на відмову від договору протягом 14 календарних днів з дня укладання договору про споживчий кредит, а тому підлягають визнанню їх недійсними, що в свою чергу є підставою для визнання недійсним укладеного Договору. Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилався на відповідність умов Договору вимогам чинного законодавства. Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2023 року відмовлено у задоволенні позову. Рішення суду мотивовано тим, що при підписанні Договору сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, процентну ставку, умови щодо підвищення процентної ставки, строк кредитування, умови кредитного договору не суперечать принципу добросовісності, не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та не завдають шкоди споживачеві. Судом не вбачається порушення прав позивача Товариством при укладанні та виконанні кредитного договору, позивач не довів наявність правових підстав для визнання його недійсним, частково сплатив борг, отже був ознайомлений з умовами договору та погодився з ними, а тому відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушення норм матеріального права, висновки, викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Слон Кредит», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду та безпідставність доводів та вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Обидві сторони у справі подали до апеляційного суду заяви про розгляд справи без їхньої участі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу частини першої статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до положень пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частин першої, другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до частин 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У відповідності до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). З матеріалів справи убачається, що 14 травня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 603879 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Товариство надало позивачу кредит в сумі 18 750,00 грн на строк 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 14 травня 2024 року (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів, що є додатком № 1 до цього Договору (а.с. 9-10, 48-51). В пункті 1.5 Договору розділу «Предмет договору» сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: - за перший день користування кредитом (включно) - 25 % в день (9125 % річних); - за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85 % річних (далі - Поточні проценти). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 189,66 % річних (п.1.7 Договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 56 400,70 грн (п.1.8 Договору). В пункті 2.1 розділу «Порядок та умови надання кредиту» сторони Договору визначили, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: - у розмірі 15000,00 грн. за реквізитами платіжної карки № НОМЕР_1 або інші платіжні картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству у будь-який спосіб; - у розмірі 3 750,00 грн. на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5 Договору. Відповідно до пункту 3.5 договору сплата процентів за перший день користування кредитом здійснюється Споживачем в день отримання кредиту. З метою оплати процентів за перший день користування кредитом Споживач доручає Товариству (відповідачу) утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню Споживачу. Пунктом 3.1 розділу «Порядок обчислення (нарахування) процентів. Порядок зміни процентів» визначено, що нарахування процентів за Договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, передбачені Договором (Графіком платежів). Як вбачається з п. 8.8 Договору, підписуючи цей Договір, споживач підтвердив, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч.1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та розміщена на Веб - сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі - Правила), що розміщені на Веб - сайті та затверджені наказом № 06-КД від 26 жовтня 2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; …..» . На виконання умов указаного Договору позивач сплатив на користь відповідача 13 180 грн, а саме: 14 червня 2021 року ним сплачено 1460 грн, 21 липня 2021 року - 1460 грн., 13 серпня 2021 року - 1460 грн, 15 вересня 2021 року - 1 500 грн, 27 жовтня 2021 року - 1460 грн., 12 листопада 2021 року - 1460 грн. 00 коп., 15 грудня 2021 року - 1460 грн, 02 лютого 2022 року - 1460 грн, та 23 лютого 2022 року - 1460 грн., підтверджується довідкою № 22-362 від 06 грудня 2022 року наданої ТОВ «Слон Кредит (а.с. 42-44). Згідно з пп.2 п.4.3 розділу 4 Договору споживач має право відмовитись від укладення цього Договору без пояснення причин, лише у випадку виконання наступних необхідних умов: а) письмово повідомити про це Товариство не пізніше 14 календарних днів з моменту підписання та отримання примірника цього Договору. Таке повідомлення направляється споживачем Товариству на електронну адресу або рекомендованим чи цінним листом за адресою місцезнаходження Товариства, вказані в Договорі; б) протягом семи календарних днів з дати направлення Товариству повідомлення, відповідно до попереднього підпункту Договору, повернути Товариству загальну суму кредиту, одержану згідно з цим Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання. При цьому матеріали даної справи не містять доказів того, що позивач звертався із заявою про розірвання Договору у 14 денний термін до Товариства, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами Договору.Тому посилання позивача на те, що умови договору фактично нівелюють право споживача на відмову від договору протягом 14 календарних днів з дня укладання договору про споживчий кредит, є необґрунтованим. Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції діючий на час укладення оспорюваного Договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.Несправедливими зокрема є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Виходячи із загальних умов укладеного між сторонами Договору, сторонами досягнуто домовленості щодо істотних умов договору даного виду, серед іншого, договір містить положення про суму кредиту, сплату усіх платежів за кредитним договором, визначених у графіку погашення кредиту. Кредитний договір містить базові умови кредитування, предмет договору, цільове використання кредиту. Сторонами обумовлено момент виникнення права позичальника на отримання кредиту. Визначено плату (розмір процентів) за користування кредитом, порядок виконання боргових зобов`язань, строк кредитування, порядок надання кредиту, дострокове виконання зобов`язань за ініціативою позичальника, банку та розірвання цього договору. При цьому, ОСОБА_1 особистим підписом засвідчив, що він погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними. Тривалий час позивач виконував свої зобов`язання за договором. Позивачем не доведено укладення Договору на умовах, що обмежують його права, як споживача. Позивачем не спростовано, що під час укладення договору про надання кредиту він діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, погодився з наданням вищезазначеної суми кредиту та перерахуванням відповідачем частини тіла кредиту на погашення процентів за перший день користування кредитом, розмірами процентних ставок за користування кредитом, а також отримав кредитні кошти і протягом певного часу виконував умови кредитного договору. Отже, оспорювані пункти Договору, на думку колегії суддів, не можна вважати такими, що були несправедливими для позивача. А посилання позивача ОСОБА_1 на порушення норм Конституції України є необґрунтованим. Встановивши, що оспорюваний Договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позичальник на момент укладення договору не заявив додаткових вимог щодо умов спірного Договору та у подальшому виконував їх умови; зміст договору містить повну інформацію щодо умов кредитування, вартості кредиту, процентної ставки за користування кредитом, порядку погашення кредиту, а також правильно застосувавши положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів не вбачає наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін Договору, оскільки умови цього Договору визначені з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості і позивач мав можливість на власний розсуд приймати чи не приймати ці умови, виходячи із принципу свободи договору, закріпленого в статті 627 ЦК України. На думку колегії суддів, зазначені погоджені сторонами оспорювані умови, не призводять до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та відповідає умовам ринку, обраному позивачем порядку отримання кредиту, а тому не є несправедливими умовами у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору немає. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 664/1261/16 - ц, від 27 січня 2020 року у справі № 754/6091/18 є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, враховуючи конкретні обставини справи та фактично-доказову базу з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. У справах, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, враховуючи фактичні обставини справи, було встановлено несправедливі умови кредитного договору щодо нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, що є порушенням вимог статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Проте, в жодній з наведених справ заявником, договір не визнавався недійсним з підстав, які заявлено позивачем. Так, у зазначених справах, визнано пункти договору недійсними щодо нарахування та сплати неустойки, проте таких підстав заявлений позивачем позов не містить. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 17 липня 2023 року.