Постанова Київський апеляційний суд № 752/6603/23

Справа № 752/6603/23 Головуючий в суді І інстанції Дідик М.В. Провадження № 33/824/3390/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнено з ОСОБА_1 судовій збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 грн 80 коп. на користь держави. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 19 березня 2023 року о 05 год. 40 хв. в м. Києві по вул. Велика Васильківська 36, керував автомобілем «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність та необґрунтованість постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що представником патрульної поліції без пояснення причини підійшов ОСОБА_1 та звинуватив у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП. Ніяких підтверджень, що ОСОБА_1 було скоєно адміністративне правопорушення за ч 1 с. 130 КУпАП немає і взагалі будь-які факти, що підтверджували б те, що було скоєно адміністративне правопорушення відсутні. Зазначає, що матеріали відеозапису, 472032 не вказують на явні ознаки сп`яніння, що описані в протоколі серії ААД № 442994, а саме: порушення координації та мовлення. Відтак, немає підстав вважати, що існує факт доведення вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП України. Звертає увагу, що представником поліції, за допомогою технічного засобу - «Drager» Alkotest було запропоновано перевірити ОСОБА_1 , як водія на стан алкогольного сп`яніння. При цьому не було перевірено відповідність експлуатації газоаналізатора Drager «Alcotest», відповідно до якого умовою правильної роботи приладу є суворе дотримання вимог, що наведені у розділі «Інтервали технічного обслуговування», яким передбачено, що прилад має проходити калібрування кожні шість місяців. Зазначає, що ОСОБА_1 не було ознайомлено з сертифікатами на технічний прилад, яким здійснювався огляд на стан алкогольного сп`яніння та при розгляді справи не було проведено належної перевірки відповідності та наявності сертифіката на приладі.При цьому не було запропоновано прямувати у медичний заклад охорони здоров`я з метою проведення контролю та огляду на стан сп`яніння. Наголошує на тому, що працівниками патрульної поліції не було надано копію протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за фактом ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано можливість проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладах охорони здоров`я, порушено процедуру оформлення протоколу без залучення свідків. Звертає увагу, що працівниками поліції не враховано суть адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, оскільки положення даної статті передбачає, що ОСОБА_1 повинен був керувати автомобілем, а це означає, що транспортний засіб мав би рухатись.Відеозапис, наданий працівниками поліції, не відтворює в повній мірі обставини ситуації, що склалася, не відображає відомостей про вчинення правопорушення та свідчить про їх упередженість, тому не може бути визнаним належним доказом. Також вказує, що йому не було пояснено причини зупинки, не було надано інформації щодо вчинення порушення, яке б могло стати підставою для законного зупинення транспортного засобу. На підставі вищевикладеного просить постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року скасувати, провадження в справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року, оскільки судові повістки та оскаржувану постанову він не отримував, а про існування такої справи дізнався випадково, після чого ознайомився з матеріалами справи 30 травня 2023 року. На підставі викладеного просить визнати поважною причину пропуску на оскарження постанови та поновити строк на її оскарження. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи та отримання копії постанови, а тому суд вважає за необхідне поновити цей строк. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом телефонограми (а.с.38), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наявними у справі доказами. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно вимог ч. 2 ст. 130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або, перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735. Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Тобто, встановлений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, за наявності ознак, передбачає певний алгоритм дій, який визначений ст. 266 КУпАП та Інструкцією, при цьому медичний огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, а огляд на місці - поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 442994, складеного інспектором взводу № 1, роти № 1, батальйону № 4, полку №1 УПП в м. Києві ДПП сержантом поліції Щербина Б.О., 19 березня 2023 року о 05 год. 40 хв. в м. Києві по вул. Велика Васильківська 36, ОСОБА_1 керував автомобілем «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Відповідно до довідки старшого інспектора з о/д відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у місті Києві ДПП лейтенантом поліції Петрук В. було складено довідку щодо проведення заходів із встановлення повторності вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якої, проведеною перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_1 11 червня 2022 року було вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 5 вересня 2022 року у відношенні зазначеного громадянина застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Враховуючи вище зазначене, просила суд вчинене гр. ОСОБА_1 19 березня 2023 року, близько 05 год. 40 хв., адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 130 КУпАП, розглядати за ч. 2 ст. 130 КУпАП. До зазначеної довідки з Єдиного державного реєстру судових рішень було долучено постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 5 вересня 2022 року. Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні повторного правопорушення підтверджується даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серія ААД № 442994 від 19 березня 2023 року, відповідно до якого, 19 березня 2023 року о 05 год. 40 хв. в м. Києві по вул. Велика Васильківська 36, ОСОБА_1 керував автомобілем «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України; - на відеозапису із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника Управління патрульної поліції ГУНП в м. Києві, що здійснював 19 березня 2023 року оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , де також зафіксована відмова останнього від проходження огляду на стан сп`яніння. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, виявлені працівниками поліції 19 березня 2023 року у ОСОБА_1 у розумінні п.2, 3, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення. Протокол підписаний особою, яка його склала та самим ОСОБА_1 . Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах, наданих посадовою особою, яка склала протокол. Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції, що у свою чергу виключає наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані. По-перше, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 442994 від 19 березня 2023 року, який згідно ст.251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Вказаний доказ ОСОБА_1 не спростований. По-друге, з доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису із відеореєстратора поліцейського, який починається з моменту виходу працівника поліції із службового автомобіля і підходу до автомобіля «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що автомобіль «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що за кермом автомобіля перебуває ОСОБА_1 . Під час розмови працівників поліції з ОСОБА_1 і пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, останній вів себе як водій автомобіля і саме як водій автомобіля надав своє водійське посвідчення і відмовився пройти огляд. При цьому, під час спілкування з поліцейськими, яке було тривалим, ОСОБА_1 не заперечував факт керування автомобілем та не запитував про причини зупинки. По-третє, заперечуючи проти викладених у протоколі та відеозаписі обставин, ОСОБА_1 не надав суду доказів, що він не керував автомобілем, зокрема, що автомобілем керувала інша особа, або що він опинився за кермом свого автомобіля випадково. За таких обставин, докази, надані особою, яка складала протокол, переконливо доводять, що ОСОБА_1 керував автомобілем у якості водія. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ознак такого сп`яніння на відеозаписі не вбачалося не спростовують виявлення ознак алкогольного сп`яніння у водія поліцейським, що передбачено його повноваженнями і що підлягало перевірці в передбаченому законом порядку. Із відео з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відповів, що відмовляється та пройде огляд самостійно в медичному закладі (час на відео 01:08). На повторне запитання поліцейського пройти огляд на місці чи в лікарні ОСОБА_1 знову відповів відмовою (час 01:24). Також є безпідставними доводи про те, що апелянта не було ознайомлено з сертифікатами на технічний прилад, яким здійснювався огляд на стан алкогольного сп`яніння та при розгляді справи не було проведено належної перевірки відповідності та наявності сертифіката на приладі. Згідно з вимогами п.5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МОЗ/МВС від 09 листопада 2015 року №1452/735, перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які дані на підтвердження того, що ОСОБА_1 вимагав від працівників поліції надати йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Не були надані такі докази і в судовому засіданні апеляційної інстанції. Крім того, у працівників поліції був відсутній обов`язок надання на ознайомлення сертифікатів на технічний прилад, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення порядку огляду особи на стан сп`яніння, а саме у частині недоставляння ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров`я для проходження огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, апеляційний суд звертає увагу на таке. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. З відеозапису вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або ж в медичному закладі. На вказані пропозиції ОСОБА_1 зазначив, що пройде огляд самостійно. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 працівниками поліції не було вручено копію протоколу про адміністративні правопорушення не заслуговують на увагу, оскільки вказані доводи спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було вручено копію протоколу (час 27:47). Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні свідки, що суперечить ст. 266 КупАП, яка вказує на необхідність складання протоколу у присутності двох свідків, не ґрунтуються на законі. Законом України № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, до ч.2 ст. 266 КУпАП, яка врегульовувала процедуру огляду водія на стан алкогольного сп`янінні на місці, внесено зміни. Зокрема, якщо в попередній редакції присутність двох свідків під час огляду була обов`язковою, то в нинішній редакції ч. 2 ст. 266 КУпАП достатньо відеозапису, і лише в разі неможливості застосування відеозапису огляд проводиться у присутності двох свідків. В даній справі до протоколу про адміністративне правопорушення додані докази у вигляді файлів відеозапису із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника патрульної поліції, який проводив оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Вказаний відеозапис є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та вимог ст. 266 КУпАП. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130КупАП. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.2 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення. Враховуючи наведене, постанова судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки - залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Т.О. Писана