Постанова Київський апеляційний суд № 752/8265/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В. № 33/824/4240/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №752/8265/24 24 вересня2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Кафідової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 - Різника Ігоря Анатолійовича на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП в с т а н о в и в: Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 605гривень 60копійок. Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 08 серпня 2024 року адвокат ОСОБА_2 - Різник Ігор Анатолійович подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції винесена всупереч чинному законодавству, має протиріччя та невідповідність тверджень суду фактичним обставинам справи. Вважає, що відповідно до відеозапису, який міститься в матеріалах провадження, працівники патрульної поліції скористалися необізнаністю ОСОБА_2 в своїх правах та спровокували його відмову від проходження огляду, не роз`яснивши відповідні наслідки, які будуть за відмову. А тому вважає, що в даному випадку порушено право на захист ОСОБА_2 . Ознаки стану сп`яніння надумані та не відповідали дійсності. Також в апеляційній скарзі просить про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зазначає, що своєчасно подати апеляційну скаргу не мав змоги, оскільки були постійні відключення світла, що в свою чергу затримують складання процесуальних документів, крім того, зазначає, що в період з 21 червня 2024 року по 21 липня 2024 року поховав своїх рідних. З огляду на вище викладене, просив суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року, оскільки строк пропущений з поважних причин. За положенням ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена за правилами, визначеними цим Кодексом. Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу- ст. 289 КУпАП. З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови адвокат ОСОБА_2 - Різник Ігор Анатолійович пропустив з поважних причин, а тому суд вважає за необхідне поновити цей строк. У судові засідання, які були призначені на 03 вересня 2024 року та 24 вересня 2024 року учасники судового розгляду не з`явились, повідомлялись належним чином про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: - виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; - не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП визначена адміністративна відповідальність також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з положеннями частин 2,3 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №524965 ОСОБА_2 06 квітня 2024 року о 23 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Велика Васильківська, 126, з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_2 відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху. До протоколу про адміністративне правопорушення долучені: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.; відеозаписом із нагрудної камери поліцейських. Доводи апеляційної скарги про те, що порушено право на захист ОСОБА_2 не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. В протоколі зазначено про оз`яснення ОСОБА_2 положень ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Заперечень, щодо складеного протоколу останнім не зазначено. Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2 - Різника Ігоря Анатолійовича . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Клопотання адвоката ОСОБА_2 - Різника Ігоря Анатолійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києвавід 15 липня 2024 року - задовольнити. Поновити адвокату ОСОБА_2 - Різнику Ігорю Анатолійовичу строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року. Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 - Різника Ігоря Анатолійовича залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: