Постанова 4803 № 207/2847/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5818/23 Справа № 207/2847/20 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С.А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року про визначення розміру судових витрат у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Макаренко О.А. про розподіл судових витрат - задоволено частково. Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 7 954 грн 00 коп. У задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовлено. Не погодившись з такою ухвалою, АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 звернулися з апеляційними скаргами. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали суду в частині відмови у стягненні судових витрат відповідачу, як такої, що прийнята з порушенням процесуального законодавства, та просить винести в цій частині нове рішення, яким стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь судові витрати понесені під час провадження в суді першої інстанції у розмірі 12 500 грн, посилаючись на те, що районним судом не враховано конкретні обставини справи, зокрема, що стороною позивача були вчинені всі необхідні дії та надані всі необхідні докази для відшкодування відповідачам витрат на правову допомогу в повному обсязі. АТ КБ «ПриватБанк» в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Макаренко О.А. про розподіл судових витрат - відмовити у повному обсязі. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що районний при винесенні ухвали про залишення позову без розгляду від 17 лютого 2023 року керувався лише п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України та вказав, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, що не містить необґрунтованих дій, неправильних дій або зловживання процесуальними правами. Крім того, жодних посилань на ст.44 ЦПК України вказана ухвала також не містить. ОСОБА_1 , відповідно до ст.360 ЦПК України, подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги. Від АТ КБ «ПриватБанк» також надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому позивач зазначає, що відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині та просить прийняти постанову суду про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 і залишення ухвали суду першої інстанції оскаржуваної відповідачем в силі та без змін, а апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі. Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з огляду на таке. Судом установлено, що відповідачем ОСОБА_1 при розгляді справи було понесено судові витрати, зокрема, судовий збір на користь держави у розмірі 454 грн за подання заяви про перегляд заочного рішення. Згідно ухвали Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було залишено без розгляду. 27 лютого 2023 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Макаренко О.А. про розподіл судових витрат, в обґрунтування якої заявник посилався на те, що в провадженні Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходилася справа №207/2847/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року було витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» оригінал Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 29 березня 2018 року. Натомість, позивач АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 14 червня 2022 року не надав оригінал Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 29 березня 2018 року та неодноразово не явився до суду, тоді як судом було визнано обов`язковою явку в судове засідання представника позивача та надання оригіналу Анкети-заяви. Разом з тим, позивач не повідомив про причину ненадання витребуваних судом доказів, тому позовну заяву було залишено без розгляду. Так, при розподілі судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву залишено без розгляду, а тому наявні правові підстави для стягнення з позивача АТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, які складаються із наступного: судового збору у розмірі 454 грн 00 коп. та витрат на правничу допомогу у сумі 7 500 грн 00 коп., які підтверджуються копіями квитанцій. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.3 ст.257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету. Згідно ч.ч.5, 6 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ч.1, ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Макаренко О.А. про розподіл судових витрат, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів необґрунтованих дій, неправильних дій або зловживання позивачем процесуальними правами. Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ним було вчинено всі необхідні дії та надані всі необхідні докази для відшкодування витрат на правову допомогу в повному обсязі, з наступних підстав. Так, у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах №922/676/21 від 14 грудня 2021 року, №905/716/20 від 08 квітня 2021 року, №916/2087/18 від 31 березня 2021 року, №922/3812/19 від 10 грудня 2020 року зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Крім того, у справі №922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Отже, подача попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, проте залишається на розсуд суду, а відтак у сторони залишається і ризик не отримати відповідне відшкодування судових витрат. Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Судова практика наразі сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг, тощо. Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження факту надання правової допомоги представником відповідача надано копії договору про надання правової допомоги від 24 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Макаренко О.А., додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 23 травня 2022 року, акту здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 20 лютого 2023 року, квитанцій на загальну суму 7 500 грн 00 коп. Таким чином, суд першої інстанції, застосовуючи принципи співмірності й розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 500 грн 00 коп., адже матеріали даної цивільної справи не містять, а представником відповідача не надано доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 поніс судові витрати на правничу допомогу у сумі 20 000 грн 00 коп. Інші доводи апеляційних скарг щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, в цілому зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення. Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року про визначення розміру судових витрат - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова