Постанова 4851 № 480/9492/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2023 р.Справа № 480/9492/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , за участю: секретаря судового засідання Юрченко Д.С. представника відповідача Давиденко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 (суддя Павлічек В.О., м. Суми, повний текст рішення складено 20.02.2023) по справі № 480/9492/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту відповідач, ГУ НП в Сумській області), в якому просить суд: - визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУ НП в Сумській області № 1707 від 30.11.2020 Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП, яким до капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору кримінальної поліції Липоводолинського відділення поліції Роменського відділу поліції ГУНП в Сумській області, застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП в Сумській області № 590 о/с По особовому складу від 07.12.2020, яким капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору кримінальної поліції Липоводолинського відділення поліції Роменського відділу поліції ГУНП в Сумській області, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію звільнено зі служби в поліції; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору кримінальної поліції Липоводолинського відділення поліції Роменського відділу поліції ГУНП в Сумській області з 07.12.2020; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 07.12.2020 до прийняття судового рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновок, який викладений в оскаржуваному наказі № 1707 від 30.11.2020 не містить конкретних обставин, які б вказували на порушення позивачем службової дисципліни. Так, оскаржуваний наказ містить лише формулювання, які не підтверджуються жодним доказом. Відповідно до оскаржуваного наказу, дисциплінарне стягнення відносно ОСОБА_1 накладено за порушення службової дисципліни, що виразилося у ігноруванні завдань та обов`язків визначених Присягою працівника поліції, текст якої закріплено ст. 64 Закону України Про Національну поліцію, невиконанні вимог частин 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, частини 1 статті 3, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18; пункту 3 частини ї статті 23 Закону України Про Національну поліцію, абзацу 2 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у нехтуванні інтересами служби, низьких моральних якостях, що негативно вплинуло, на авторитет поліції як органу державної влади. Однак, позивач зауважує, що переліченні нормативні акти носять загальний характер і не розкривають суті правопорушення, за яке на ОСОБА_1 накладене дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Позивач вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 порушення службової дисципліни відповідачем належним чином не встановлений, а оскаржуваний наказ в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення прийнято відповідачем без повного всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, встановлення факту вчинення проступку та ступеню вини, що є невиконанням покладених на відповідача Дисциплінарним статутом Національної поліції України обов`язків. Висновки, які містяться в оскаржуваних наказах, стосуються описання порушення, що інкримінується позивачу у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та якому буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження, при цьому причини та умови вчинення дисциплінарного проступку відповідачем не встановлені. Позивач звертає увагу на те, що правовою підставою для звільнення особи за порушення дисципліни є наявність в її діях (бездіяльності) складу дисциплінарного проступку, тобто невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни, а для звільнення особи у зв`язку з вчиненням нею кримінального правопорушення - набрання законної сили відповідним рішенням суду. Крім того, вказує, що під час проведення службового розслідування позивач був відсторонений від посади і до нього застосований запобіжний захід - застава, при цьому він не був ознайомлений ані з наказом ГУ НП в Сумській області від 27.10.2020 № 858 про проведення службового розслідування, ані з висновками службового розслідування. На думку позивача, наведене в сукупності свідчить, що прийняття оскаржуваних наказів ГУ НП в Сумській області від 30.11.2020 №1707 та від 07.12.2020 № 590 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника сектору кримінальної поліції Липоводолиського відділення поліції Роменського району поліції ГУНП в Сумській області відбувалось не на підставі чинного законодавства України, а відтак останні підлягають скасуванню як протиправні. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області було відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2021 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 17.11.2022 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2021 у справі №480/9492/20, а справу направлено на новий судовий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 по справі № 480/9492/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області № 1707 від 30.11.2020 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП», в частині застосування до капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору кримінальної поліції Липоводолинського відділення поліції Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області № 590 о/с «По особовому складу» від 07.12.2020 року, в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору кримінальної поліції Липоводолинського відділення поліції Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліції» зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору кримінальної поліції Липоводолинського відділення поліції Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з 08.12.2020 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 40102777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 336 200,00 грн. (триста тридцять шість тисяч двісті гривень 00 коп.). В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору кримінальної поліції Липоводолинського відділення поліції Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 12 832,13 грн. (дванадцять тисяч вісімсот тридцять дві гривні 13 коп.). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 по справі № 480/9492/20 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що при прийнятті оскаржуваних наказів ГУ НП в Сумській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Вважає, що позивачу правомірно обрано такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції, адже вчинений ним проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Вказує, що встановлення факту вимагання, відкриття за цим фактом кримінального провадження, затримання такої особи та повідомлення їй про підозру у вчиненні злочину уже свідчить про порушення присяги, зокрема в частині обов`язку поліцейського поважати та охороняти честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Зазначає, що навіть за відсутності в майбутньому обвинувального вироку суду за результатами кримінального провадження, з урахуванням поведінки позивача та стану дотримання ним службової дисципліни, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є правомірним. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України з 07.11.2015. 11.05.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника сектору кримінальної поліції Липоводолинського відділення поліції Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області, що підтверджується послужним списком позивача (а.с. 204-210, т.1). 27.10.2020 начальником ГУ НП в Сумській області прийнято наказ № 858 Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії (а.с. 34-35, т.1). У вищезгаданому наказі зазначено, що до ГУ НП в Сумській області надійшла інформація про можливі порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Липоводолипського ВП, що, зокрема, призвели до внесення 29.09.2020 відомостей в ЄРДР під № 42020200000000239 за ч. 3 ст. 368 КК України. На причетність до вказаного кримінального правопорушення у рамках досудового розслідування згаданого кримінального провадження перевіряються заступник начальника Липоводолинського ВП майор поліції Литвишко С.В. та начальник сектору кримінальної поліції Липоводолинського ВП капітан поліції ОСОБА_2 .. З метою підтвердження чи спростування згаданої вище інформації, надання оцінки службової діяльності керівництва Липоводолинського ВП та Роменського ВП, проведення повного, усебічного та об`єктивного службового розслідування, на виконання вимог Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України призначено за зазначеним фактом службове розслідування. За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією ГУ НП в Сумській області складено висновок від 26.11.2020, яким встановлено наступне. 27.10.2020 до ГУ НП надійшла інформація про те, що працівниками Управління Служби безпеки України у рамках кримінального провадження, відомості про яке 29.09.2020 прокуратурою Сумської області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42020200000000289 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано заступника начальника Липоводолинського ВП майора поліції ОСОБА_3 та начальника сектору кримінальної поліції цього ж відділення поліції капітана поліції ОСОБА_1 . Останнього безпосередньо затримано під час отримання частини неправомірної вигоди в сумі 10000 грн.. Цього ж дня на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 23.10.2020, справа № 554/9894/20, в приміщенні Липоводолинського ВП проведено обшук, у ході якого вилучено кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020200210000156 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (Незаконна порубка лісу). З вищевказаної ухвали встановлено, що заступник начальника Липоводолинського ВП - начальник слідчого відділення поліції (на той час наказом ГУНП від 17.09.2020 № 358 о/с покладено тимчасове виконання обов`язків начальника зазначеного відділення поліції) майор поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб вимагали неправомірну вигоду від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за нестворення штучних перешкод у виготовленні та перевезенні лісоматеріалів, безперешкодне переміщення лісопродукції, здійсненні господарської діяльності. 27.10.2020 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення та затримано у порядку ст. 208 КПК України. 29.10.2020 ухвалами Октябрського районного суду м. Полтави, (справа № 554/9894/20; провадження № 1-кс/554/14695/2020 та № 1-кс/554/14694/2020) до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно застосовано запобіжні заходи у виді три Також, встановлено, що 28.10.2020 поліцейськими Липоводолинського ВП (ЄО Липоводолинського ВП № 1870) неподалік с. Бухалове, Липоводолинського району виявлено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які здійснили незаконний поруб дерев. У ході ОМП вилучено деревину та знаряддя вчинення злочину. 29.10.2020 за вказаним фактом слідчим відділенням Липоводолинського ВП внесено відомості до ЄРДР під № 120202002000163 за ч. 1 ст. 246 КК України. Досудове розслідування триває. В той же час моніторингом наявної в ІТС ІПНП інформації встановлено, що жодних реєстрацій відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо незаконного порубу лісу до 28.10.2020 не було. Таким чином, у ході службового розслідування, виходячи з наявної в ухвалі Октябрського районного суду м. Полтави від 23.10.2020 (справа № 554/9894/20) про надання дозволу на проведення обшуку в приміщенні Липоводолинського ВП інформації, встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , володіючи інформацією щодо можливої причетності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним порубом дерев, не зареєстрували вказаний факт до ІТС ІПНП (журнал ЄО), не доповіли про вказаний факт керівнику Липоводолинського ВП. Також, встановлено, що жодних ОРС за вказаним фактом також зареєстровано не було, оперативні заходи не здійснювалися, що підтверджується довідкою УКР ГУНП. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , володіючи інформацією щодо протиправної діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , мали при цьому власні інтереси, в тому числі корисливі, які у свою чергу суперечать інтересам служби та завданням, які стоять перед Національною поліцією та визначені п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію, а саме вживати заходи з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень та припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Проаналізувавши сукупність встановлених обставин, допущених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, те, що останні замість безумовного виконання закріплених законами перед поліцією завдань їх проігнорували, тобто своїми вчинками поставили під сумнів доцільність свого подальшого проходження служби в органах Національної поліції, ураховуючи, що дії останніх підривають авторитет поліції, комісія прийшла до висновків про необхідність застосування відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 самого суворого заходу дисциплінарного впливу - звільнення із служби в поліції. Висновок службового розслідування затверджений начальником ГУ НП в Сумській області 27.11.2020 (а.с. 21-29, т.1). 30 листопада 2020 року начальником ГУ НП в Сумській області видано наказ №1707 Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП, яким до капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору кримінальної поліції Липоводолинського відділення поліції Роменського відділу поліції ГУНП в Сумській області, за порушення службової дисципліни, що виразилося у ігноруванні завдань та обов`язків визначених присягою працівника поліції, текст якої закріплено статтею 64 Закону України про Національну поліцію, невиконання вимог частин 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, частини 1 статті 3, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18; пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України Про Національну поліцію, абзацу 1, абзацу 2 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 179, що виразилося у нехтуванні інтересами служби, низьких моральних якостях, що негативно вплинуло на авторитет поліції як органу державної влади, на підставі статей 11, 12, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. З вищевказаним наказом позивач ознайомлений під особистий підпис 07.12.2020 (а.с.19, т.1). 07 грудня 2020 року начальником ГУ НП в Сумській області видано наказ № 590 о/с По особовому складу, яким капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору кримінальної поліції Липоводолинського відділення поліції Роменського відділу поліції ГУНП в Сумській області, відповідно до пункту 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліції звільнено зі служби в поліції (а.с. 20, т.1). Позивач, не погоджуючись з вказаними наказами, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення в частині задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 30.11.2020 №1707 про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 та наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 07.12.2020 №590 о/с про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 прийняті з порушенням діючого законодавства, а тому позивач підлягає поновленню на посаді. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію». За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Частинами першою, другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до частини першої - четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 (далі по тексту Порядок). Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування. Згідно з абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ цього Порядку, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення. За змістом пункту 1 розділу V Порядку, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Пунктом 13 розділу V Порядку передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування. Згідно з пунктом 17 розділу V Порядку, факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення. В акті обов`язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови. Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування. За змістом пункту 1 розділу VІІ Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. У своїй практиці Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово висновував, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Своєю чергою, притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією або кримінального правопорушення, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте ці підстави не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського. Водночас, вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення про накладення певного виду стягнення. Позиція щодо неможливості притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17. Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі № 420/5368/18 зауважив, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Колегія суддів зазначає, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення. В аспекті спірних правовідносин слід зауважити, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 09.10.2019 у справі № 812/1706/15, від 28.11.2019 у справі № 802/1969/17-а, від 30.09.2021 у справі № 814/334/17, від 30.07.2020 у справі № 802/1767/17-а, від 08.05.2019 у справі № 807/196/17. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18, від 30.07.2020 у справі № 802/1767/17-а та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19. Адміністративний суд, в силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У свою чергу, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Водночас саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями й документами. Оцінюючи доводи позову суд враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Необхідно зазначити, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Стосовно правової оцінки правильності й обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то вона повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях. Між тим сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку. Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення. Верховний Суд в постанові від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 наголосив на тому, що будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з`ясувати і встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського. Також Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд зазначив: «Суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи наявні в матеріалах службового розслідування будь-які інші докази, крім матеріалів кримінального провадження, що були добуті в ході службового розслідування та надавали б підстави для висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни. Судами не надано оцінки по суті дисциплінарного проступку позивача відповідно до його кваліфікації дисциплінарною комісією через призму правил професійної етики». Так, відповідно до ч.5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки та мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Враховуючи висновки Верховного Суду у цій справі, під час судового розгляду встановлено, що відповідач вважає, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення є скоєння ним дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни, що підриває довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Водночас такі висновки ґрунтуються виключно на матеріалах кримінального провадження, зокрема підозри капітану поліції ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, внесеному 29.09.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020200000000289 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України, та ухвали Октябрського районного суду м. Полтави, вирок по якому і на даний час не ухвалено. Відповідно до ухвали Липоводолинського районного суду Сумської області від 17.03.2022, кримінальне провадження №42020200000000289 від 29.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України, зупинено до звільнення з військової служби ОСОБА_1 (а.с. 178-179, т.2). Колегія суддів зазначає, що зміст висновку службового розслідування фактично тотожний змісту повідомлення про підозру капітану поліції ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, внесеному 29.09.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020200000000289 Будь-яких даних щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, крім зазначених у вказаній підозрі по кримінальному провадженню та ухвалі Октябрського районного суду м. Полтава, висновок службового розслідування не містить. Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. В матеріалах справи відсутнє рішення суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому частиною 1 ст. 62 Конституції України. З урахуванням приписів частини першої статті 62 Конституції України, колегія суддів приходить до висновку, що у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно ОСОБА_1 будуть усі правові підстави для звільнення позивача з посади. Проте, висновки службового розслідування містять лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні та яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження. Оскільки позивача звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, тобто у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідач, в силу частини 2 статті 77 КАС України, має обов`язок довести наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку. Разом з тим, службовий висновок не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни (відсутні пояснення осіб та інші докази, які підтверджують наявність у діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення). Доказів в підтвердження обставин, викладених у висновку службового розслідування, не надано, крім обставин, описаних в ухвалах Октябрського суду м. Полтави та інших матеріалах досудового розслідування. Таким чином, матеріали службового розслідування не містять самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни, тобто факт порушення позивачем службової дисципліни Головним управлінням Національної поліції в Сумській області службовим розслідуванням не встановлено та не доведено. Ухвали Октябрського районного суду м. Полтави, на які посилається відповідач, прийняті у кримінальному провадженні за №42020200000000289, не є кінцевими чи остаточними рішеннями, тому не можуть бути доказом в розумінні ч.6 ст.78 КАС України. З урахуванням приписів ч.1 ст. 62 Конституції України, у даному випадку має місце підозра, висунута позивачу за фактом вчинення кримінального правопорушення, та відсутні достатні й необхідні правові підстави вважати, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни. Фактичною підставою для видачі наказів про накладення дисциплінарного стягнення та по особовому складу, яким позивача звільнено зі служби, слугував висновок службового розслідування, складений за фактом внесення до ЄРДР відомостей про скоєне кримінальне правопорушення. Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов`язані з морально-етичними нормами. Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Судом встановлено, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить конкретних обставин, які вказують на порушення позивачем службової дисципліни. В наказі зазначено: за порушення службової дисципліни, що виразилося у ігноруванні завдань та обов`язків визначених Присягою працівника поліції, текст якої закріплено ст. 64 Закону України Про Національну поліцію, невиконання вимог частин 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, частини 1 статті 3, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18; пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України Про Національну поліцію, абзацу 2 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у нехтуванні інтересами служби, низьких моральних якостях, що негативно вплинуло на авторитет поліції як органу державної влади, на підставі статей 11, 12, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Тобто, в наказі перелічені лише загальні правові норми, але не вказано в чому конкретно полягає порушення службової дисципліни позивачем. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 30.11.2020 №1707 про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 та наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 07.12.2020 №590 о/с про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 прийняті з порушенням діючого законодавства, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи, а тому останні підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників. Отже, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до ч. 3 ст. 77 Закону № 580-VIII, день звільнення вважається останнім робочим днем. Враховуючи наведене вище, незаконність звільнення позивача, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді начальника сектору кримінальної поліції Липоводолинського відділення поліції Роменського відділу поліції ГУНП в Сумській області саме з 08.12.2020, а не з 07.12.2020, як просить в позові позивач. За приписами частими другої ст.235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Сумській області від 11.01.2021, середньомісячна заробітна плата позивача становить 12832,13 грн., середньоденна 420,25 грн. (а.с.165, т.1), час вимушеного прогулу складає 800 календарних днів, тому з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу в розмірі 336200 грн.. Відповідно до частини першої ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби - рішення підлягає негайному виконанню. Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 по справі № 480/9492/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 12.07.2023 року