Постанова 4851 № 480/8350/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 р. Справа № 480/8350/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2025, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 23.04.25 по справі № 480/8350/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказів, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просить суд: - визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря №1176 від 09.09.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП» в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого дізнавача сектору дізнання Сумського РУП ГУНП Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря від 09.09.2024 №406 о/с «По особовому складу», яким звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції; - поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дізнавача сектору дізнання Сумського РУП ГУНП Сумській області з 10.09.2024; - стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 800 грн. 52 коп. за кожен день вимушеного прогулу з 10.09.2024 по день ухвалення рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 проходила службу на посаді старшого дізнавача сектору дізнання Сумського РУП ГУНП в Сумській області. Наказом начальника ГУНП в Сумській області № 1176 від 09.09.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП» застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом начальника ГУНП в Сумській області від 09.09.2024 №406 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. З вказаними вище наказами позивачка ознайомлена 09.09.2024. Позивач вважає зазначені накази про застосування до неї дисциплінарного стягнення, а також про звільнення зі служби в поліції незаконними, такими, що ухвалені з порушенням порядку проведення службового розслідування та порядку притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, а дисциплінарне провадження однобоким та упередженим, у зв`язку з чим оскаржувані накази підлягають скасуванню з одночасним поновленням позивача на займаній раніше посаді. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним наказу та скасування наказу. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, незаконність, не обґрунтованість та ухвалення без всебічного з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №480/8350/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не наведено вмотивованої оцінки стосовно обов`язку відповідача повідомити про те, що проводиться службове розслідування та його наслідки, ненадання можливості позивачу ознайомитись з матеріалами службового розслідування, надати докази та заперечення, а також правомірності проведеного службового розслідування. Також посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено питання стосовно позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку 800 грн. 52 коп. за кожен день вимушеного прогулу з 10.09.2024 по день ухвалення рішення та не враховано висновки Верховного Суду викладені в постанові від 26.04.2019 у справі №815/1829/17, що є підставою для скасування судового рішення. Разом з цим зазначає, що відповідачем був порушений порядок призначення та проведення службового розслідування, оскільки позивачу не було надано можливості ознайомитись з висновками службового розслідування, їй не було забезпечено право на захист, зокрема, не було надано можливості скористатись правовою допомогою, що є порушенням вимог п.5 ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту Національної поліції; не було надано можливості ознайомитись з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування та зробити їх копії (п.3 ч.2 ст.18), з чого слідує, що наказ №1176 від 09.09.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП» прийнятий не в спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а також є таким, що порушує принцип рівності перед законом, пропорційності та правової визначеності. Також зазначає, про порушення вимоги ч.7 ст.19 та ч.2,3 ст.22, ст.30 Дисциплінарного статуту Національної поліції, та ч. 2 розділу 7 Наказу МВС України «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» в частині порядку виконання наказу про застосування дисциплінарного стягнення та особистого ознайомлення поліцейського з ним. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставленням поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи. Вказує, що про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивача ознайомлено лише під час вручення оскаржуваного наказу від 09.09.2024 №406 о/с, тобто під час звільнення. Крім цього, зазначає що суд першої інстанції безпідставно посилається на порушення позивачем посадової інструкції, оскільки до відома ОСОБА_1 не доведено посадову інструкцію дізнавача, а тому така посадова інструкція не могла бути порушена. Відповідач надав до суду відзив та додаткові пояснення, в яких вважає, що доводи в апеляційній скарзі позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства, а рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що маються значення для справи, у зв`язку з чим просить суд апеляційної інстанції відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №480/8350/24 залишити без змін. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до положень п. 1, п. 2 розділу II Порядку № 893 наказом ГУНП в Сумській області від 28.08.2024 № 718 призначено службове розслідування та відсторонено поліцейських Сумського РУП, зокрема і позивача ОСОБА_1 від виконання обов`язків. Зазначений наказ доведено до відома ОСОБА_1 під підпис, що підтверджується матеріалами справи (а.с.75). Під час проведення службового розслідування комісією встановлено наступні обставини, про що зазначено у висновку службового розслідування, затвердженого 06.09.2024 (а.с. 46-64). Зокрема, 28.08.2024 до ГУНП надійшла інформація (СО ГУНП від 28.08.2024 № 1238) про те, що 28.08.2024 працівниками четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, спільно з працівниками УСБУ в Сумській області, у рамках досудового розслідування кримінального провадження від 07.03.2024 № 42024200000000050, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 15, ч. 2 ст. 372 КК України, на підставі ухвал слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 22.08.2024, проведені обшуки у службових кабінетах Сумського РУП, зокрема за адресою АДРЕСА_1 , де знаходиться робоче місце старшого дізнавача сектору дізнання Сумського РУП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Під час проведення обшуку правоохоронними органами у службовому кабінеті ОСОБА_1 вилучено матеріали закритого кримінального провадження № 120242055200001099. 28.08.2024 шести поліцейським Сумського РУП вручено повідомлення про підозру у вчинені кримінальних правопорушень: - ОСОБА_2 (старший дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенцїї Сумського РУП) - передбаченого ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України за фактом підбурювання та пособництва у сприянні притягнення завідомо невинуватої особи до кримінальної відповідальності; - ОСОБА_3 (дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенцїї Сумського РУП ) - передбаченого ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України за фактом підбурювання та пособництва у сприянні притягнення завідомо невинуватої особи до кримінальної відповідальності та передбаченого ч. З ст. 15, ч. ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України за фактом підбурювання та пособництва у сприянні притягнення невинуватої особи до кримінальної відповідальності, проте не були доведені до кінця; - ОСОБА_4 (поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадами відділу превенцїї Сумського РУП) - передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України за фактом пособництва у сприянні притягнення завідомо невинуватого особи до кримінальної відповідальності; - ОСОБА_5 (поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Сумського РУП) - передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 372 КК України за фактом підбурювання до притягнення завідомо невинуватого особи до кримінальної відповідальності; - ОСОБА_6 (дізнавач сектору дізнання Сумського РУП) - передбаченого ч. 2 ст. 372, ч. З ст. 15, ч. 2 ст. 372 КК України за вчинення умисних дій, які полягали у притягненні завідомо невинуватої особи до кримінальної відповідальності, поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення та іншою фальсифікацією; - ОСОБА_1 (старший дізнавач сектору дізнання Сумського РУП) - передбаченого ч. 2 ст. 372, ч. З ст. 15, ч. 2 ст. 372 КК України за вчинення умисних дій, які полягали у притягненні завідомо невинуватої особи до кримінальної відповідальності, поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення та іншою фальсифікацією та незакінченому замаху на вчинення таких дій. Окрім цього, інформація щодо повідомлення про підозри у вчинені кримінальних правопорушень поліцейським Сумського РУП надійшла до ГУНП з Сумської обласної прокуратури (вих.№ 31-832ВИХ - 24 від 28.08.2024). 30.08.2024 Зарічним районним судом м. Суми за клопотанням слідчого в кримінальному провадженні п`ятьом з вказаних поліцейських Сумського РУП обрано запобіжний захід строком до 26.10.2024, а саме ОСОБА_1 у виді домашнього арешту з забороною залишати місце проживання з 20 години до 08 годин наступного дня. Як зазначено у висновку службового розслідування, відповідно до зібраної під час проведення службового розслідування інформації, в тому числі змісту повідомлень про підозру у вчиненні злочину вказаних вище поліцейських та даних Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ОСОБА_5 , як посадова особа, до кола повноважень якої не входить проведення досудового розслідування та притягнення осіб до кримінальної відповідальності, з метою штучного створення своїх показників у роботі та створення враження покращення та підвищення свого авторитету серед керівництва Сумського РУП, підбурив також до вчинення злочину ОСОБА_1 . Зокрема, 06.06.2024 ОСОБА_5 залучив підставних осіб ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до імітації вчинення злочину, а саме: викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів та печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження. Провівши інструктаж, в ході якого наділив ОСОБА_7 роллю потерпілої від злочину, ОСОБА_8 - особи, яка вчинила злочин, а ОСОБА_9 - свідка вчинення злочину, 06.06.2024 ОСОБА_5 здійснив повідомлення на лінію « 102» про виявлення вчинення злочину (ЄО Сумського РУП № 31162), що потягло за собою реєстрацію до ЄРДР кримінального провадження № 12024205520000885 від 07.06.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України. Як зазначено у висновку службового розслідування, ОСОБА_1 , в присутності ОСОБА_5 провела слідчий експеримент у вказаному кримінальному провадженні з вищевказаними особами, під час якого нібито зафіксовано обставини кримінального правопорушення. У подальшому 18.06.2024 ОСОБА_1 , чітко усвідомлюючи, що ОСОБА_8 не вчиняв кримінального правопорушення, не причетний до жодних протиправних дій, у приміщенні Сумського РУП за адресою: м. Суми вул. Металургів, 17, склала, підписала і вручила останньому у вказаному кримінальному провадженні повідомлення про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, чим здійснила його притягнення до кримінальної відповідальності. 19.06.2024 ОСОБА_1 склала і підписала обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні та разом з матеріалами провадження передала прокурору для погодження направлення до суду. Прокурором окружної прокуратури міста Суми, вказаний обвинувальний акт, цього ж дня направлений на розгляд до Ковпаківського районного суду м. Суми Як наслідок, 24.06.2024 вироком Ковпаківського районного суду (справа № 592/10368/24) ОСОБА_8 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вичинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів громадян, тобто 850 грн. Окрім цього, у період часу до 11.07.2024 до ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_3 , з проханням допомогти у штучному створенні її показників у роботі для створення враження покращення та підвищення свого авторитету серед керівництва Сумського РУП. На вказане прохання ОСОБА_5 погодився та повідомив, що може для цього залучити підставних осіб для імітації вчинення злочину, а також повідомив, що досудове розслідування у з імітованому кримінальному провадженні може провести ОСОБА_1 . З даною метою, ОСОБА_5 у період часу до 11.07.2024 залучив підставних осіб ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та невстановлену особу для імітації вчинення злочину проти життя і здоров`я особи, а саме: нанесення легких тілесних ушкоджень. Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 провели інструктаж щодо поведінки під час проведення слідчих дій з ОСОБА_10 , яку наділили роллю потерпілої від злочину, ОСОБА_11 , наділеного роллю особи, яка вчинила злочин, та невстановленої особи, наділеного роллю свідка. 10.07.2024 ОСОБА_3 здійснила повідомлення на лінію « 102», про виявлення вчинення злочину (ЄО Сумського РУП № 38572), відомості про який 11.07.2024 внесено до ЄРДР під № 12024205520001099 за ч. 1 ст. 125 КК України. В подальшому ОСОБА_3 підбурила ОСОБА_1 до штучного створення своїх показників у роботі, яка провела допит ОСОБА_10 в якості потерпілої. Відповідно до внесених до повідомлень про підозру вчинені кримінального правопорушення відомостей, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 після заслуховування керівництвом ГУНП в Сумській області стану досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, усвідомили, що подальше продовження злочинних дій і доведення їх до кінця буде ризиковано і обов`язково приведе до розкриття їх злочинної діяльності, у зв`язку з чим 18.07.2024 ОСОБА_1 склала і підписала постанову про закриття кримінального провадження № 12024205520001099 від 11.07.2024 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутності складу кримінального правопорушення. Такі ж дії ОСОБА_3 також вчинила спільно з ОСОБА_2 в червні 2024 року. Так, останні, пообіцявши грошову винагороду, залучили підставних осіб ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та невстановлену особу для імітації нанесення легких тілесних ушкоджень, провели останнім інструктаж щодо поведінки під час проведення слідчих дій, в ході якого ОСОБА_13 визначили потерпілим, ОСОБА_14 - злочинцем та невстановлену особу - свідком вчинення злочину. 19.06.2024 ОСОБА_2 здійснив повідомлення на лінію « 102» про виявлення вчинення злочину (ЄО Сумського РУП № 33987), що потягло за собою внесення відомостей до ЄРДР під № 12024205520000974 від 20.06.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України. У подальшому, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 підбурили до притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинуватої особи ОСОБА_1 , яка у вказаному кримінальному провадженні, в присутності останніх провела слідчі дії з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та невстановленою особою, під час яких нібито зафіксовані обставини кримінального правопорушення. Як зазначено у висновку службового розслідування, 28.06.2024 ОСОБА_1 чітко усвідомлюючи, що ОСОБА_14 не вчиняв кримінального правопорушення, не причетний до жодних протиправних дій, у приміщенні Сумського РУП за адресою: м. Суми вул. Металургів, 17, склала, підписала і вручила останньому повідомлення про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, здійснивши його притягнення до кримінальної відповідальності. 28.06.2024 ОСОБА_1 склала і підписала обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024205520000974 від 20.06.2024 та разом з матеріалами провадження передала прокурору для погодження направлення до суду. Прокурором окружної прокуратури міста Суми, вказаний обвинувальний акт цього ж дня направлений на розгляд до Ковпаківського районного суду м. Суми. 01.07.2024 ухвалою Ковпаківського районного суду (справа № 592/10926/24) призначено судовий розгляд по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_14 у вчинені кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. На даний час судовий розгляд триває. В ході службового розслідування вивчено отримані на запит дисциплінарної комісії матеріали кримінального провадження №42024200000000050 від 07.03.2024, зокрема копії протоколів допитів в якості свідка ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_3 (вх. № 785 УГІГУНП) Так, під час допитів в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_16 підтвердили факт домовленості з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , щодо фіктивних обставин відкриття кримінального провадження № 12024205520001099 від 11.07.2024 за грошову винагороду. Однак зазначили, що отримали лише 200 грн. грошових коштів з обумовленої суми та домовленості були припинені з ініціативи поліцейських. Зазначені в протоколі допитів обставини ОСОБА_11 та ОСОБА_16 підтвердили також під час опитування в ході проведення службового розслідування. Відповідно до змісту протоколів допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , останні підтвердили факт домовленості з ОСОБА_5 щодо імітації вчинення злочину в кримінальному провадженні № 12024205520000885 від 07.06.2024 за фактом привласнення банківської картки, розслідування якого здійснювала дівчина на ім`я ОСОБА_17 , яка також була обізнана в тому, що злочин є фіктивним. В свою чергу, під час допиту ОСОБА_14 зазначив, що на прохання ОСОБА_18 в липні 2024 за попереднім інструктажем останнього, приймав участь в якості особи, яка скоїла злочин, в постановці нанесення легких тілесних ушкоджень, яких насправді нікому не наносили, за що отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 200 грн. Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_5 , щодо обставин, викладених у повідомленні йому про підозру у вичинені кримінального правопорушення від 28.08.2024, пояснив зокрема, що 06.06.2024 запросив ОСОБА_19 до приміщення поліцейської станції в м. Суми по вул. Металургів, 17, для участі в якості понятої. Остання прибула разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_15 , під час спілкування з яким ОСОБА_5 запропонував визнати вину у нібито вчинені кримінального правопорушення, а саме привласнені банківської карти ОСОБА_19 та пообіцяв за прибуття на судові засідання по 500 грн. кожному. Свідком даного ніби злочину, на безоплатній основі він попрохав бути ОСОБА_20 . Чи здогадувалася ОСОБА_1 під час розслідування кримінального провадження № 12024205520000885 за ч. 1 ст. 357 КК України про його домовленості з учасниками провадження йому невідомо, особисто він з нею ні про що не домовлявся. Також, ОСОБА_5 повідомив, що 11.07.2024 до нього звернулась ОСОБА_3 з проханням допомогти їй виявити кримінальне правопорушення, оскільки вона не мала інформації на його розкриття. На прохання останньої він запропонував з метою отримання інформації відвідати осіб схильних до вчинення кримінальних правопорушень та які перебувають на обліку, зокрема ОСОБА_21 , який раніше вчиняв конфлікти з співмешканкою. Під час візиту до останнього їм стало відомо, що напередодні ОСОБА_11 під час чергового конфлікту спричинив тілесні ушкодження своїй співмешканці ОСОБА_10 . Про вказану подію ОСОБА_3 повідомила на спеціальну лінію « 102». В подальшому за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 відкрито кримінальне провадження. ОСОБА_5 зазначив, що він особисто обіцяв ОСОБА_11 та ОСОБА_10 оплатити проїзд до суду та до слідчого та з даного приводу вони повинні звертатись до ОСОБА_3 . В подальшому остання супроводжувала вказане кримінальне провадження, досудове розслідування якого проводила ОСОБА_1 . Так, під час опитування в ході службового розслідування ОСОБА_5 визнав вину щодо вчинення дисциплінарного проступку та вчинення неправомірних щодо дії в частині відкриття кримінального провадження № 12024205520000885, щодо інших обставин зазначив, що грошові кошти фігурантам кримінальних проваджень надавав лише з метою їх явки до слідчого та суду. Опитана ОСОБА_3 також заперечила свою причетність до вчинення кримінальних правопорушень, викладених в її повідомленні про підозру. Пояснила, що здійснювала супроводження матеріалів кримінального провадження №12024205520001099 від 11.07.2024, щодо побиття ОСОБА_11 своєї співмешканки ОСОБА_10 , а в кримінальному провадженні № 12024205520000974 від 20.06.2024 лише розвозила запити. Щодо обставин виявлення нею кримінального правопорушення пояснила, що під час здійснення перевірки піднаглядового ОСОБА_11 до неї з приводу побиття звернулась співмешканка останнього ОСОБА_10 . Під час початкового збору матеріалів нею оформлено заяву та пояснення ОСОБА_10 та опитано ОСОБА_11 , який визнавав свою провину. Дій, направлених на штучне нарощування показників своєї роботи не вчиняла, ОСОБА_1 до штучного створення доказів у кримінальному провадженні та притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб не підбурювала. В той же час, вивченням отриманого на запит дисциплінарної комісії протоколу допиту ОСОБА_3 в якості підозрюваного в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42024200000000050 встановлено, що в ході допиту остання повідомила, що на прохання дізнавача ОСОБА_1 вона розвезла запити на громадянина ОСОБА_14 , який нібито буде підозрюваним у фіктивному кримінальному провадженні №12024205520000974 від 20.06.2024, яке зареєстроване за матеріалами, зібраними ОСОБА_2 . В подальшому, на прохання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 , на поліцейській станції «Заводська», провела слідчий експеримент з учасниками фіктивного злочину, які були зібрані до її прибуття на поліцейську станцію. Також, ОСОБА_3 зазначила, що в липні 2024 з метою створення штучного показника своєї роботи, вона звернулась за допомогою до ОСОБА_5 . З даною метою вони поїхали до ОСОБА_11 з яким домовились про імітацію злочину щодо спричинення тілесних ушкоджень співмешканці ОСОБА_10 за грошову винагороду. Матеріали кримінального провадження під № 12024205520001099, за вказаним фактом були внесені до ЄРДР ОСОБА_1 . Однак, в подальшому після заслуховування матеріалів керівництвом Сумського РУП кримінальне провадження відносно останньої було закрите. Окрім цього, під час допиту ОСОБА_3 надала докази про те, що їй було відомо про дії ОСОБА_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо нарощування показників службової діяльності шляхом створення штучних злочинів до яких залучають осіб які ведуть асоціальний спосіб життя та розподіляють між ними ролі. Як зазначено у висновку службового розслідування, під час проведення службового розслідування у відповідності до статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарною комісією надано право на захист поліцейським, відносно яких проводиться службове розслідування, зокрема запропоновано надати письмові пояснення щодо обставин зазначених вище подій та докази правомірності своїх дій. ОСОБА_1 відмовилась від надання пояснень в рамках проведення службового розслідування, скориставшись правом, передбаченим положеннями ст. 63 Конституції України (а.с.76). Як зазначено у висновку службового розслідування, дисциплінарною комісією враховано, що 28.08.2024, 29.08.2024 в соціальної мережі Фейсбук викладено дві критичні публікації відносно зазначеної події та наявність повідомлення про підозру 6 співробітникам поліції Сумського РУП за штучне завищення показників у роботі із залученням підставних осіб, які серед користувачів та підписників викликали суспільний резонанс та які, у свою чергу, залишили негативні коментарі, що підривають авторитет Національної поліції України (рапорти члена дисциплінарної комісії від 30.08.2024). За результатом службового розслідування, висновок якого затверджений 06.09.2024, у діях ОСОБА_1 встановлено склад дисциплінарного проступку, що виразився у негідній поведінці, яка не відповідає високому званню поліцейського, вчиненні дій, що можуть зашкодити репутації та авторитету поліції або викликати негативний суспільний резонанс, не стримуванні інших поліцейських від вчинення правопорушень, не інформуванні керівника про порушення вчинені іншими працівниками поліції, здійснені притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинуватої особи, байдуже ставлячись до її прав і свобод, з метою штучного створення показників у роботі, що призвело до порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, текст якої закріплено статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 2.1, 2.2, та 3.8 наказу ГУНП в Сумській області від 15.06.2023 № 500 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни поліцейськими ГУНП в Сумській області», а також пункту 1 розділу II, пунктів 1 та 3 розділу V Положення «Про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України» затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 № 405, що виразилися у не проведенні в кримінальних провадженнях № 12024205520000885 від 07.06.2024 за ч. 1 ст. 357 КК України, №12024205520000974 від 20.06.2024 та №10024205520001099 від 11.07.2024 за ч.1 ст. 125 КК України усебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального проступку, не виявленні як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, не надання їм належної правової оцінки та не забезпеченні прийняття законного і обґрунтованого процесуального рішення, не дотримання під час здійснення дізнання вимог Конституції України, КПК України та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та інших нормативно-правових актів з питань досудового розслідування, не забезпеченні реалізації в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження, вчинення дій, які можуть викликати сумнів у її об`єктивності та неупередженості. Наказом ГУНП в Сумській області від 09.09.2024 № 1176 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, яке реалізовано наказом ГУНП в Сумській області від 09.09.2024 № 406о/с. Позивач не погодилася із прийнятими наказами від 09.09.2024 , у зв`язку із чим звернулася до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази ГУНП в Сумській області є такими, що не підлягають скасуванню, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади є співмірним. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Спірні правовідносини склалися у зв`язку із звільненням поліцейського зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) через реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII. За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини. Відповідно до частини першої, другої статті 19 вказаного Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга статті 19 Закону № 580-VIII). Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначаються Дисциплінарним статутом НПУ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту НПУ закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту НПУ визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарним проступком у силу положень статті 12 Дисциплінарного статуту НПУ визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга статті 13 Дисциплінарного статуту НПУ). З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (частини друга статті 14 Дисциплінарного статуту НПУ). В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати насамперед склад дисциплінарного проступку в його діях, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни. У постанові від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20 Верховний Суд наголошував, що правова оцінка правильності й обґрунтованості рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на такому: (1) чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; (2) чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; (3) чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; (4) чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. У своїй практиці Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово вказував, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Ці комісії за наслідком службового розслідування складають висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також стосовно його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону. У висновку вказується вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. На підставі цього висновку уповноважений керівник особи, яка вчинила правопорушення, вирішує питання про накладення дисциплінарного стягнення. Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення грубого порушення службової дисципліни, що полягало у не виконанні/ неналежному виконанні службових обов`язків через несумлінне до них ставлення, не стримуванні інших поліцейських від вчинення правопорушень, не інформуванні керівника про порушення вчинені іншими працівниками поліції, здійснені притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинуватої особи, байдуже ставлячись до її прав і свобод, з метою штучного створення показників у роботі, не проведенні в кримінальних провадженнях № 12024205520000885 від 07.06.2024 за ч. 1 ст. 357 КК України, №12024205520000974 від 20.06.2024 та № 10024205520001099 від 11.07.2024 за ч.1 ст. 125 КК України усебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального проступку, не виявленні як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, не надання їм належної правової оцінки та не забезпеченні прийняття законного і обґрунтованого процесуального рішення, що свідчить про порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, текст якої закріплено статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 2.1, 2.2, та 3.8 наказу ГУНП в Сумській області від 15.06.2023 № 500 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни поліцейськими ГУНП в Сумській області», а також пункту 1 розділу II, пунктів 1 та 3 розділу V Положення «Про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України» затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 №

405. Розділом 2 посадової інструкції дізнавача сектору дізнання Сумського РУП ГУНП в Сумській області визначено завдання та обов`язки позивача. Враховуючи вимоги до поліцейського, визначені Законом № 580-VIII, Дисциплінарним статутом та функціональні обов`язки, покладені саме на позивача, суд погоджується із висновком відповідача щодо порушення позивачем пунктів 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту. Відповідно до частин першої - третьої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Колегія суддів зазначає, що вчинені позивачем дії є грубим дисциплінарним проступком та та підриває авторитет Національної поліції України, що несумісне з подальшим проходженням служби в Національній поліції України. Вказане підтверджується тим, що про виявлені обставини, відповідачу було доведено після того, як 28.08.2024 працівниками четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, спільно з працівниками УСБУ в Сумській області, у рамках досудового розслідування кримінального провадження від 07.03.2024 № 42024200000000050, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 15, ч. 2 ст. 372 КК України, на підставі ухвал слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 22.08.2024, проведені обшуки у службових кабінетах Сумського РУП, зокрема за адресою, де знаходиться робоче місце позивача - старшого дізнавача сектору дізнання Сумського РУП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 15, ч. 2 ст. 372 КК України, та вручення позивачу 28.08.2024 повідомлення про підозру у вчинені кримінальних правопорушень. Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2024 року по справі №600/5128/23-а адміністративне провадження № К/990/6868/24, яка враховується судом під час розгляду даної справи, було наголошено наступне. Державний орган, де проходить службу позивач, обмежився виключно застосуванням дисциплінарних стягнень до поліцейських, а розгляд матеріалів протиправної поведінки перебувають на розгляді у правоохоронному органі. Враховуючи, що на момент розгляду справи досудове розслідування триває, відсутні підстави стверджувати, що позивач дотримувалася етичних, правових, службово-дисциплінарних норм поведінки поліцейського та її дії не нашкодили авторитету Національної поліції України. Професійна честь та гідність кожного працівника поліції - це одночасно й моральний вигляд усього особового складу органів та підрозділів Національної поліції України. По вчинкам окремого працівника поліції, по його морально-професійним якостям громадяни визначають роботу всього органу. Будь-яка негативна інформація щодо поведінки працівника поліції може вплинути на авторитет всього органу. Вступаючи на службу до правоохоронних органів, особа має розуміти всю відповідальність, яка покладається на неї у зв`язку з її професійною діяльністю, додержуватись принципів професійної моралі, професійної честі та гідності, адже це є невід`ємними елементами гідного у своїй справі, дисциплінованого поліцейського. Особа, дії якої стали підставою для службового розслідування та як наслідок для передання інформації до правоохоронних органів із відкриттям кримінального провадження, не відповідає високим вимогам та стандартам, які висуває законодавець до працівника поліції. Верховний Суд наголошує, що позивач спільно із іншими поліцейськими вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, які у подальшому були направлені на розгляд до місцевого суду та призвели до притягнення до відповідальності невинуватої особи. Окрім того, даний дисциплінарний проступок був вчинений в період дії воєнного стану, що свідчить про дискредитуючий характер поведінки позивача, що значно підриває авторитет Національної поліції України. Відповідно до частин першої, другої статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Верховний Суд у справі № 420/14443/22 зазначив, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно. Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень з боку відповідача щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення до позивача. Абзацами 2, 3, 4 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків. Відповідно до абзаців 2, 4 пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки керівник органу (підрозділу) поліції повинен відповідати за віддані (видані) розпорядження (доручення) і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України; заохочувати етичну поведінку. Із вказаних правових норм вбачається, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського у зв`язку із особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Окрім того, в даному випадку позивач займав посаду начальника сектору відділу поліції і зобов`язаний був своєю поведінкою показувати приклад, заохочувати етичну поведінку підлеглих. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи та висновком службового розслідування підтверджується факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який відображено в службовому розслідуванні. Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що стосовно позивача відкрито кримінальне провадження від 07.03.2024 № 42024200000000050, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 372 КК України. У вказаному кримінальному провадженні позивач є підозрюваним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 372 КК України. При цьому, інформація щодо проведених обшуків та вручення підозри у вчинені кримінальних правопорушень шести поліцейським Сумського РУП ГУНП в Сумській області набула широкого розголосу у мережі «Інтернет», що свідчить про дискредитацію в очах суспільства правоохоронного органу. Згідно зі статтею 1 Закону № 580-VIII, саме на Національну поліцію України покладено обов`язок служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку настали для такої особи. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19. Відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону № 580-VІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, враховуючи висвітлення даної події в мережі «Інтернет», порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у Національній поліції України. У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що після проведеного 28.08.2024 працівниками четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, спільно з працівниками УСБУ в Сумській області у приміщенні Сумського РУП ГУНП в Сумській області, позивачу 28.08.2024 вручена підозра. Крім того, 30.08.2024 ухвалою Зарічного районного суду м.Суми постановлено обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із зазначенням в мотивувальній частині ухвали про те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів , неправомірних дій в період воєнного стану в межах кримінального провадження за фактом здійснення дії щодо притягнення завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності та замаху на вчинення таких дій, що спростовує твердження позивача про необізнаність із вчиненими порушеннями. Така обставина беззаперечно свідчить про поведінку, що дискредитує працівника поліції навіть за відсутності вироку суду. Суд враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 420/9503/22. Крім того, Верховним Судом у постанові від 05 березня 2024 року справа №480/12367/21 адміністративне провадження № К/990/21797/23 щодо правильності застосування приписів пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 12 Статуту, відповідно до висновків Верховного Суду, відповідаючи на визначене питання, Верховний Суд зазначає наступне. «37. Аналізуючи зміст наведених позивачем прикладів постанов Верховного Суду, ухвалених у справах №№ 240/2677/20, 260/1/19, 520/1795/19, 460/2583/19, №200/11036/20-а, на предмет застосування сформованих у цих справах висновків Верховного Суду до спірних правовідносин, Судом установлено, що переглядаючи такі спори в касаційному порядку, Верховний Суд, насамперед, зауважив на особливому статусі працівника поліції, що зобов`язує його утримуватися від дій, що можуть бути розцінені як дискредитація органів поліції. 37.1. Так, у справах №240/2677/20, 420/2583/19 Верховний Суд зауважив, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. Водночас недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, поліцейський, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять його звання, як працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер . 37.2. Що стосується висновків Верховного Суду, сформованих у справах №№520/1795/19 та 260/1/19, то у цих справах Суд указав, що відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про Національну поліцію» рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції Отже, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. 37.3. Подібну правову позицію висловлено і у постанові Верховного Суду у справі №200/11036/20-а, в якій Суд, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанції щодо правомірності звільнення поліцейського у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, указав, що вчинки, що дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби». Позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. Верховний Суд у постанові від 15.08.2024 справа №420/5700/23 зазначає наступне: «Сам факт пред`явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за отримання хабаря та висвітлення цієї події у засобах масової інформації, призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. Те що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме ОСОБА_1 свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону № 580-VIII». Враховуючи тяжкість проступку, його наслідки, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Дисциплінарний проступок полягає у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження. Відсутність вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми, відповідно до якої поліцейський може бути звільнений у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення, зокрема, кримінального правопорушення. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладено в постанові від 15 серпня 2024 року справа №420/5700/23 адміністративне провадження № К/990/38234/23, яка враховується судом під час розгляду даної справи. Так, Верховний Суд у постанові від 15.09.2024 по справі № 420/5700/23 вкотре наголошує, що законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінального та дисциплінарного аспектів. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено КПК України. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі №420/241/20. Доводи апелянта, щодо не ознайомлення ОСОБА_1 з висновками службового розслідування, з наказом №718 від 28.08.2024 про призначення службового розслідування, з наказом №1176 від 09.09.2024 про застосування дисциплінарного стягнення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки посилання апелянта повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме копіями вказаних документів, які містять власноручний підпис позивача. Разом з тим, не обґрунтовані є доводи апелянта, стосовно того, що до відома позивача не доведено посадову інструкцію дізнавача, а тому така посадова інструкція не могла бути порушена, однак в матеріалах справи наявна копія посадової інструкції дізнавача сектору дізнання Сумського районного управління поліції, з якої вбачається що ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 13.05.2023. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані накази ГУНП в Сумській області є такими, що не підлягають скасуванню, а тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дізнавача сектору дізнання Сумського РУП ГУНП Сумській області з 10.09.2024. Стосовно позовної вимоги, щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку 800 грн. 52 коп. за кожень день вимушеного прогулу з 10.09.2024 по день ухвалення рішення, колегія суддів зазначає, що така вимога є похідною від вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дізнавача сектору дізнання Сумського РУП ГУНП Сумській області з 10.09.2024, оскільки суд апеляційної дійшов висновку що оскаржувані накази №1176 від 09.09.2024 " Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП" та №406 від 09.09.2024 про звільнення позивача зі служби в поліції є правомірними та не підлягають скасуванню, відтак відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дізнавача, а тому й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку 800 грн. 52 коп. за кожень день вимушеного прогулу з 10.09.2024 по день ухвалення рішення. Посилання апелянта, щодо не врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду викладені в постанові від 26.04.2019 у справі №815/1829/17, є помилковими, оскільки правовідносини які склалися в даній справі, не є релевантними до правовідносин які розглядались Верховним Судом у справі №815/1829/17. Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 480/8350/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський