Постанова 4855 № 320/1283/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1283/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючий-суддя : Грибан І.О. судді Беспалова О.О. Ключковича В.Ю. за участі : секретаря с\з Краснова О.Р. пр-к відповідача Міхед О.В. пр-к відповідача Вівдиченко О.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, за участю третіх осіб - ОСОБА_2 , Сумської обласної прокуратури про зобов`язання вчинити певні дії - У С Т А Н О В И В : Позивач звернувся з позовом до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження( в подальшому - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), в якому просив суд зобов`язати відповідача відкрити дисциплінарне провадження на прокурора Окружного прокуратури міста Суми ОСОБА_2 за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 24 жовтня 2022 року В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач не надав належної правової оцінки повідомленим ним у дисциплінарній скарзі обставинам та не взяв до уваги доказів, які підтверджують, що прокурор вчинив дисциплінарні проступки. Приймаючи оскаржуване рішення, член Комісії невірно застосував приписи статті 45 Закону України «Про прокуратуру», як підставу для відмови у відкритті дисциплінарного провадження. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу , в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року відкрито провадження в справі за апеляційною скаргою позивача та призначено справу до розгляду у відкрите судове засідання на 03 червня 2026 року. Відповідачем та третьою особою подано відзиви на апеляційну скаргу. У судове засідання позивач, повідомлений належним чином про розгляд справи, не з`явився, про причини неявки не повідомив. Протокольною ухвалю Шостого апеляційного адміністративного суду розгляд справи здійснювався за відсутності позивача. В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Вказували на законні та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що позивач 24.10.2022 звернувся до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження із дисциплінарною скаргою на прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2 , у якій просив накласти на прокурора стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Відповідно до протоколу розподілу між членами органу від 25.10.2022 дисциплінарну скаргу позивача розподілено члену відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження ОСОБА_3 , яким за результатами розгляду дисциплінарної скарги прийнято рішення від 02.11.2022 № 623дс-22 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження. Вважаючи, що відповідачем неналежно розглянута його скарга на прокурора, без урахування усіх доводів та протиправно відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) . Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури. Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав невиконання чи неналежного виконання службових обов`язків. Частиною першою статті 44 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом. Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження. Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Процедура розгляду дисциплінарної скарги відповідно до Закону України «Про прокуратуру» передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення про наявність підстав для відсторонення прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення. Цим Законом визначено також і правові підстави для відкриття або відмови у відкритті дисциплінарного провадження. Так, за приписами ст.46 Закону №1697-VII секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження. Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо: 1) дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора; 2) дисциплінарна скарга є анонімною; 3) дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених статтею 43 цього Закону; 4) з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених статтею 51 цього Закону; 5) дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку. За відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора. Системний аналіз зазначених правових норм вказує, що законодавством чітко унормовано порядок та підстави відмови у відкритті дисциплінарного провадження, а також визначено уповноваженого суб`єкта на прийняття таких рішень, яким є член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. При цьому, в першу чергу мають встановлюватись підстави для відмови у відкритті провадження та лише за їх відсутності приймається рішення про відкриття дисциплінарного провадження. З матеріалів справи вбачається, що у дисциплінарній скарзі позивач зазначав про наступне: 1) прокурор ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення за ч.2 ст.382 Кримінального кодексу України. Прокурор Окружної прокурату міста Суми ОСОБА_2 не виконав ухвалу слідчого судді від 09 лютого 2022 року у справі № 592/1389/22; 2) прокурор ОСОБА_2 не скасував постанову слідчого від 06.03.2022 про закриття кримінального провадження № 12021205520000366; 3) прокурор ОСОБА_2 був зі слідчим ОСОБА_5 в змові, мета якої була незаконно залишити злочинця ОСОБА_4 на свободі шляхом незаконного закриття кримінального провадження № 12021205520000366 від 16 березня 2021 року; 4) 18 травня 2022 року прокурор ОСОБА_2 визнав постанову слідчого від 06 березня 2022 року про закриття кримінального провадження № 12021205520000366 від 16 березня 2021 року законною; 5) 03 червня 2022 року постанова слідчого від 06 березня 2022 року про закриття кримінального провадження № 12021205520000366 від 16 березня 2021 року була скасована ухвалою слідчого судді від 03 червня 2022 року у справі № 592/3181/22; 6) прокурор ОСОБА_2 не скасував в червні 2022 року свою постанову від 29 вересня 2021 року про відмову в погодженні про підозру в кримінальному провадженні №12021205520000366, не повідомив про підозру ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 12021205520000366 та не подав клопотання прокурору вищого рівня Окружної прокуратури міста Суми про скасування постанови від 29 вересня 2021 року про відмову в погодженні про підозру в кримінальному провадженні № 12021205520000366; 7) в червні 2022 року Окружна прокуратура міста Суми відвела прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2 від участі в кримінальному провадженні №12021205520000366 завдяки Офісу Генерального прокурора; 8) 29 липня 2022 року слідчий суддя ухвалою від 29 липня 2022 року у справі №591/2986/22 постановив зобов`язати уповноважену особу четвертого слідчого відділу з дислокацією в м. Сумах Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, відкрити кримінальне провадження за заявою позивача від 07 червня 2022 року про вчинення прокурором Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2 кримінального правопорушення за статтею 382 Кримінального кодексу України та за заявою позивача від 07 червня 2022 року про вчинення слідчим кримінального правопорушення за статтею 382 Кримінального кодексу України; 9) 11 серпня 2022 року на прокурора ОСОБА_2 за невиконання ухвали слідчого судді від 09 лютого 2022 року у справі №392/1389/22 відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України; 10) 19 серпня 2022 року на посаді прокурора прокурор ОСОБА_2 ввів суд в оману; 11) 26 вересня 2022 року постанова про закриття кримінального провадження №62022170040000082 на прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2 та на слідчого Сумського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Сумській області ОСОБА_5 була скасована ухвалою слідчого судді від 26 вересня 2022 року у справі № 591/4290/22; 12) на сьогодні на прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2 та на слідчого Сумського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Сумській області ОСОБА_5. відкрите кримінальне провадження № 62022170040000082 за ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України за невиконання ухвали слідчого судді від 09 лютого 2022 року у справі № 592/1389/22. В даному кримінальному провадженні №62022170040000082 позивач є потерпілим. Отже, фактично доводи скаржника зводяться до незгоди з діями, рішенням та бездіяльністю прокурора в межах кримінального процесу по кримінальній справі. За приписами статті 36 Кримінального процесуального кодексу України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. При цьому, згідно з частиною першою статті 24 Кримінального процесуального кодексу України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування передбачено статтями 303-307 Кримінального процесуального кодексу України. За змістом вказаних норм рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування можуть бути оскарженні слідчому судді місцевого суду. Також, як передбачено частиною другою статті 45 Закону України «Про прокуратуру», рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Згідно зі статтею 77 Закону України «Про прокуратуру» відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження не уповноважений здійснювати розгляд питань щодо притягнення до кримінальної відповідальності. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що членом відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження прийнято правомірне рішення від 02.11.2022 № 623дс-22 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2 , оскільки скаржником не наведено у скарзі обґрунтованих підстав, визначених статтею 43 Закону, для притягнення прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, а також не доведено конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора та невірного застосування приписів статті 45 Закону України «Про прокуратуру». Колегією суддів, при розгляді спірних правовідносин враховуютьс висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 30 вересня 2020 року у справі №9901/28/20, та які, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягають врахуванню у цій справі: «

27. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово вирішувала питання з приводу характеру правовідносин, щодо яких виник спір (постанови від 24 квітня 2018 року у справі № 800/404/17 (провадження №11-219заі18) від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18 (провадження №11-474заі18), від 30 жовтня 2018 року у справі № 807/20/18 (провадження №11-410заі18) та інші).

28. Зроблені у цих постановах висновки зводяться до того, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

29. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають рішення КДКП, прийняті за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має прокурор як суб`єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких Комісія приймає рішення у визначеному Законом України «Про прокуратуру» і Положенням порядку, не є суб`єктами дисциплінарного провадження і за цим Законом не наділені правом на оскарження рішень КДКП за результатами дисциплінарного провадження.

30. Стосовно права на оскарження рішень про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо прокурора, то відсутність його регламентації у національному праві є розумним обмеженням у процедурі дисциплінарної відповідальності прокурора, покликаним не перевантажувати судову систему за умови, якщо чинне законодавство передбачає конкретні способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

31. Особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення КДКП до ВРП за наявності дозволу КДКП на таке оскарження (частина десята статті 78 Закону України «Про прокуратуру»)». Така ж правова позиція викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі 990/73/23. В силу вимог частини першої статті 50 Закону № 1697-VII, яку дублює пункт 148 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Відповідно до частини десятої статті 78 Закону №1697-VII, особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, на таке оскарження. Отже, право оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду має лише прокурор, стосовно якого подано дисциплінарну скаргу, як суб`єкт дисциплінарного провадження. При цьому, колегія суддів зазначає, що у судовому порядку оскарженню підлягають ті рішення Комісії, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має прокурор (стосовно якого подано дисциплінарну скаргу) як суб`єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарними скаргами яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення у визначеному Законом № 1697-VII і Положенням порядку, не є суб`єктами дисциплінарного провадження і за Законом № 1697-VII не наділені правом на оскарження рішень Комісії, як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття. Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує в судовому порядку саме рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження та намагається захистити порушене, на його думку, право шляхом зобов`язання відповідача відкрити дисциплінарне провадження на прокурора Окружного прокуратури міста Суми ОСОБА_2 за тією ж дисциплінарною скаргою від 24.10.2022 року. З огляду на викладене вище та зважаючи на правовідносини, які виникли між позивачем та прокурором у зв`язку з досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, стверджувані позивачем порушення КДКП його суб`єктивних прав унаслідок відмови у відкритті дисциплінарного провадження не можна вважати обґрунтованими і такими, що дійсно порушують його індивідуальні охоронювані законом права та/або інтереси, адже рішення КДКП хоч і прийняте у зв`язку з дисциплінарною скаргою заявника, але не створює для нього жодних юридичних прав та/чи обов`язків. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегією суддів також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року залишити без змін Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий-суддя: І.О.Грибан Судді: О.О.Беспалов В.Ю. Ключкович (повний текст постанови складено 05.06.2026)