Постанова 4803 № 200/10375/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6307/23 Справа № 200/10375/18 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашова І.А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , Приватне-акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, В С Т А Н О В И Л А: У червні 2018 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , Приватне-акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, в якій позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 44 182,00 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат. Позов мотивований тим, що 17.11.2017 року в м. Дніпро між автомобілем «ЗИЛ» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який перебував на посаді водія КП «УРЕА», та автомобілем «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 сталося ДТП, в результаті якого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2017 року винуватцем ДТП, яке мало місце 17.11.2017 року, визнано винним ОСОБА_2 . З огляду на те, що фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 92 435,26 грн., а страховою компанією «УПСК» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 48 253,26 грн., позивач вважала за необхідне звернутись до суду з даним позовом про стягнення різниці між розміром фактичних збитків та страховою виплатою. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. У відзиві відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони по справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа (т.2.а.с.74-76). Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що відповідно до копії постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2017 (справа №200/10976/17), ОСОБА_2 визнано винним у ДТП, яке мало місце 17.11.2017 між автомобілем «ЗИЛ» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 (т.1 а.с.6). Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (т.1.а.с.6 зворот). Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , автомобіль «ЗИЛ» реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Управлінню по ремонту та експлуатації доріг МЖКХ (т.1.а.с.22). Згідно з копією поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6817310, забезпечений транспортний засіб «ЗИЛ», номерний знак НОМЕР_1 , страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, за шкоду заподіяну життю 200 000, 00 грн., а за шкоду заподіяну майну 100 000,00 грн., франшиза 0,00 грн. Строк дії полісу з 23.07.2017 року по 22.07.2018 року (т.1.а.с.21). Відповідно до копії висновку експерта №0206/18/18 від 20.12.2017, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 100 399,65 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних частин автомобіля «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 48 517,83 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних частин автомобіля «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 43 964,94 грн. без урахування ПДВ (т.1.а.с.13-20). Згідно з копією рахунку № НОМЕР_5 , акту прийму-передання виконаних робіт, накладної №16, загальна вартість робіт з ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 92 435,26 грн.(т.1.а.с.9). ОСОБА_1 , 27 листопада 2017 року видала нотаріально посвідчену довіреність на імя ОСОБА_3 , бути її представником, у тому числі укладати від імені довірителя угоди пог відшкодуванню спричинених внаслідок ДТП збитків із правом отримання за такими угодами грошових коштів, а також самостійно визначати зміст таких угод, узгоджувати напрямок відшкодування, тощо. Зареєстровано в реєстра за № 5054 (т.1.а.с.12). Відповідно до копії накладної №16 від 28.02.2018 року та копії платіжного доручення №166 від 09.02.2018, ДОУ ПрАТ «УПСК» перераховано ФОП ОСОБА_4 , 48 253,26 грн. за ремонт автомобіля «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 (т.1.а.с.11зворот). Згідно з копією квитанції №1259-3653-8478-7432, ОСОБА_3 - представник ОСОБА_1 , 13.06.2018 року перерахував 44 182,00 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_5 за ремонт автомобіля «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 (т.1.а.с.10). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки не несе відповідальності за завдану шкоду потерпілим особам, якщо вона керувала транспортним засобом у зв`язку з виконанням трудових обов`язків. Така особа, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише в порядку регресувідповідно до статті 1191 ЦК України. Відповідно до ст.1 ЗУ «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно зі ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відповідно до ст.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 5 вказаного Закону визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно з ч.ч.1-2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що оскільки на відновлювальний ремонт автомобіля позивач витратив 92 435, 26 грн., то з власника автомобіля «ЗИЛ ММ 345063», номерний знак НОМЕР_1 , необхідно стягнути па користь позивача різницю між виплаченим страховим відшкодування та фактично понесеною на ремонт автомобіля сумою, зважаючи на наступне. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (п. 56 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18). Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечать меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (пункт 57 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц (провадження№14-176цс18). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої й апеляційної інстанцій). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Згідно з копією поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6817310, забезпечений транспортний засіб «ЗИЛ», номерний знак НОМЕР_1 , страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, за шкоду заподіяну життю 200 000, 00 грн., а за шкоду заподіяну майну 100 000,00 грн., франшиза 0,00 грн. Строк дії полісу з 23.07.2017 року по 22.07.2018 року. Згідно з копією рахунку №84, акту прийму-передання виконаних робіт, накладної №16, загальна вартість робіт з ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 92 435,26 грн. З огляду на те, що спричинені позивачу збитки у результаті ДТП, яке відбулось 17.11.2017 року, розмір якої не перевищує визначений страховим полісом ліміт відповідальності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відшкодування не може бути проведено за рахунок відповідача. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України). Заявлений позов стосується прав та інтересів ПрАТ УПСК, однак воно не було залучено до розгляду даної справи, відповідно, позовні вимоги до ПрАТ УПСК не пред`являлися. Колегія суддів зазначає, що суд не може самостійно залучити співвідповідача, а клопотання про залучення такого співвідповідача стороною позивача не заявлялось, що і є безумовною відмовою у задоволенні позовних вимог. При цьому колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги по суті справи, оскільки у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України). Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 12 липня 2023 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко