Постанова Миколаївський апеляційний суд № 488/1540/17

11.07.23 22-ц/812/752/23 Провадження №22-ц/812/752/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 11 липня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М. та Яворської, із секретарем судового засідання: Колосовою О.М., за відсутності учасників справи, розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №488/1540/2017 за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на ухвалу, яку постановив Корабельний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Чернявської Яни Анатоліївни у приміщенні цього суду 16 травня 2023 року, повний текст якої складений того ж дня, за заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , третя особа: КЖЕП-24, про виселення, у с т а н о в и в : 08 лютого 2023 року Виконавчий комітет Миколаївської міської ради звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , третя особа: КЖЕП-24, про виселення (справа №488/1540/17). Заява обґрунтована тим, що 10 травня 2018 року по справі №488/1540/17 Корабельним районним судом м. Миколаєва було винесено заочне рішення, яким було задоволено позовні вимоги Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 про виселення. Представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 у 2019 році подала до суду заяву про видачу виконавчих листів у справі про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 , але за цією заявою судом виконавчі листи видано не було. 15 листопада 2021 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_7 повторно звернулася до суду із заявою про видачу виконавчих листів. 15 листопада 2021 року Корабельним районним судом м. Миколаєва по справі №488/1540/17 виготовлені виконавчі листи про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; стягнення з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Миколаївської міської ради 800 грн. в рахунок сплаченого судового збору; стягнення з ОСОБА_2 на користь виконавчого комітету Миколаївської міської ради 800 грн. в рахунок сплаченого судового збору. Виконавчі листи отримані Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 23 лютого 2022 року, при цьому, строк їх пред`явлення до виконання сплинув 12 жовтня 2021 року. З посиланням на ці обставини, заявник просив поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання. Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що зазначені заявником обставини, а саме не отримання від суду виконавчого листа, не можуть бути визнані судом такими, що об`єктивно перешкоджали зверненню виконавчого документа до стягнення з огляду на наступне. В апеляційній скарзі представник Виконавчого комітету Миколаївської міської ради просить ухвалу суду скасувати, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву та поновити строк, пропущений для пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих на виконання заочного рішення суду у справі. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та винесеною з порушенням норм процесуального законодавства, зважаючи на таке. Чинна редакція Інструкції з діловодства в місцевих апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, регламентує, що звернення до виконання судового рішення та контро, за його виконанням покладається на суд, що розглянув справу як суд першої інстанції. Судові рішення звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, та повернення справ до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання. Тобто нормативними актами фактично не віднесено до обов`язків сгтягувача систематичне звернення до суду із заявами про видачу виконавчих документів. За такого, оскільки пропуск строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів по справі №488/1540/17 не залежав від волевиявлення виконавчого комітету Миколаївської міської ради, а навпаки, останній двічі звертався до суду за отриманням, то відповідно виконавчий комітет, як стягувач, має право на поновленій відповідного строку. За частинами 2-4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, шо набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до п. 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Заявник зауважує, що поновлення строку для пред`явлення зазначених виконавчих листів до виконання жодним чином не порушує прав відповідачів (боржників) та не покладає на них будь-яких додаткових зобов`язань. Водночас невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012). Оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСГІЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v.Crreece), від 19 березня 1997 року, у справі «Бурдов проти Росії» (Buurdov v. Russia) від 07 травня 2002 року, «Ясюнієне проти Литви» (Jasiniene v. Lithuania) від 6 березня 2003 року). За такого, вважає стягувач, оскаржувана ухвала суду суперечить приписам статті 263 ЦПК Україні, а тому вона має бути скасована відповідно до приписів ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися. Зважаючи на вимоги частин 6, 11 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку, з урахуванням також того, що матеріали справи є достатніми для її розгляду, такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вказаним положенням процесуального закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. В силу пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2018 року по справі №488/1540/17 задоволено позовні вимоги Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 про виселення. Суд вирішив виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення та стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради по 800,00 грн. з кожного в рахунок сплаченого судового збору. Представник Виконавчого комітету Миколаївської міської ради у справі за довіреністю Васильєва В.П. 02 травня 2019 році звернулася до суду із заявою про видачу виконавчих листів у справі про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 (а.с. 48). За цією заявою судом виконавчі листи видано не було. 15 листопада 2021 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_7 повторно звернулася до суду із заявою про видачу виконавчих листів (а.с. 53). 15 листопада 2021 року Корабельним районним судом м. Миколаєва по справі №488/1540/17 виготовлені виконавчі листи про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; стягнення з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Миколаївської міської ради 800 грн. в рахунок сплаченого судового збору; стягнення з ОСОБА_2 на користь виконавчого комітету Миколаївської міської ради 800 грн. в рахунок сплаченого судового збору. При цьому виконавчі листи на адресу стягувача Виконавчого комітету Миколаївської міської ради поштою не відправлялись, а отримані в суді представником стягувача ОСОБА_8 , що підтверджується її записом на заяві про видачу виконавчих листів. На усіх виконавчих листах зазначений строк пред`явлення їх до виконання - 12 жовтня 2021 року. Відповідно до частин 1, 5 статті 431 ЦПК України (в редакції закону, що була чинною на день подання заяв про видачу виконавчих листів представником стягувача) виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії). Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Відповідно до підпункту 15.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (в тій же редакції закону) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд видає виконавчі документи в паперовій формі. За такого з метою виконання заочного рішення у цій справі суд зобов`язаний був за заявою Виконавчого комітету Миколаївської міської ради видати виконавчі листи у паперовій формі. Частинами 1, 3 статті 11 Закону України від 02 червня 2016 року 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України від 02 червня 2016 року 1404-VIII ) визначено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. В силу частини 1 статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 6 статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII). Відповідно до ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, тому суд відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника. Звертаючись із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та обґрунтовуючи поважність причин пропуску цього строку, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, фактично зазначив, що цей строк пропущений через бездіяльність суду, який тривалий час залишав без виконання заяви представника стягувача про видачу виконавчих листів без прийняття жодного процесуального рішення. Колегія суддів вважає, що заявником доведено наявність підстав для поновлення строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки вказані ним обставини свідчать про поважність причин цього пропуску строку. При цьому апеляційний суд виходить з наступного. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України). Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною 4 статті 10 ЦПК України. Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У своїй практиці Європейський суд з прав людинии сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «+6 посилань» та інші). Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії» (Stagno v. Belgium)). На переконання апеляційного суду до пропуску заявником строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі, яка переглядається, призвело саме невиконанням судом своїх процесуальних обов`язків у вигляді видачі таких виконавчих документів та невиправдане зволікання з виконанням такого обов`язку, оскільки вперше заявник звернувся до суду з відповідною заявою про видачу виконавчих листів в межах строку пред`явлення їх до виконання, а тому такі обставини є поважною причиною для поновлення строку пред`явлення виконавчих листів для виконання. Колегія суддів, враховуючи обставини справи, погоджується з позицією заявника в апеляційній скарзі щодо наявності підстав для задоволення його заяви у справі, що переглядається, та вважає, що, відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку, суд першої інстанції застосував надмірний формалістичний підхід, позбавляючи позивача можливості виконання рішення суду, що набрало законної сили, чим порушив статтю 6 Конвенції. За такого апеляційний суд вважає, що наявні підстави для поновлення строку пред`явлення виконавчих листів для виконання, тому заяву слід задовольнити. Оскільки ухвала суду постановлена з порушенням вимог процесуального закону та внаслідок невірної оцінки обставин справи, в силу пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України її слід скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення зави Виконавчого комітету Миколаївської мічської ради. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційним судом ухвали суду першої інстанції скасовано, заяву задоволено, наявні підстави для розподілу судових витрат (сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 2684 грн.), які у цій справі покладаються на боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити. Ухвалу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 16 травня 2023 року скасувати, постановити нове судове рішення. Заяву Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання задовольнити. Поновити Виконавчому комітету Миколаївської міської ради строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів, які видані на підставі рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 10 травня 2018 року про: виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; стягнення з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Миколаївської міської ради 800 грн. в рахунок сплаченого судового збору; стягнення з ОСОБА_2 на користь виконавчого комітету Миколаївської міської ради 800 грн. в рахунок сплаченого судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ04056612) по 1342 грн. з кожного судового збору Постанова набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська ____________________________________________________ Повний текст постанови складений 12 липня 2023 року