Постанова Миколаївський апеляційний суд № 480/2319/16-к

02.12.20 22-ц/812/1987/20 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 480/2319/16-к Провадження № 22-ц/812/1987/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., за участі - прокурора Волкожа С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2020 року, постановлену під головуванням судді Терентьєва Г.В. в приміщенні того ж суду, за заявою заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, - В С Т А Н О В И В : В серпні 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по справі № 480/2319/16. В обґрунтування зазначав, що вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28.04.2017 року задоволено цивільний позов прокурора в інтересах Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва до ОСОБА_1 про стягнення 35436,12 грн. На виконання вказаного рішення Миколаївським районним судом Миколаївської області 13.07.2017 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва коштів в сумі 35436, 12 гри. Оригінал виконавчого листа по справі № 480/23 19/16-к було направлено на адресу стягувача (Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва) відповідно до листа № 480/2319/16-к/9993/2017 від 14.07.2017 року, для подальшого скерування виконавчого листа для примусового виконання до органів державної виконавчої служби. Під час вивчення стану реального виконання рішень суду, постановлених за позовом прокурора в інтересах Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва, встановлено, що зазначений виконавчий документ стягувачем так і не було скеровано на примусове виконання. На запит Миколаївської місцевої прокуратури № 1, листом від 03.06.2020 року № 678/01-05, КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» направлено виконавчий лист по справі № 480/23 19/16-к. 09.06.2020 року Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 виконавчий лист 480/2319/16-к направлено для примусового виконання до Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Проте, органом державної виконавчої служби виконавчий лист було повернуто стягувачу (КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомога») без прийняття до виконання у зв`язку із пропущенням строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» жодних дій для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа не вчинило, з заявою про поновлення пропущеного строку не звернулося, лише на запит прокуратури від 11.08.2020 року № 31/9830 вих-20 повторно направило виконавчий документ на адресу прокуратури. Рішення суду набрало законної сили 30.05.2017р., строк пред`явлення виконавчого листа три роки з моменту набрання сили рішенням, тобто останнім днем строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання було 30.05.2020р. Оскільки виконавчий документ, виданий 13.07.2017 року, вчасно не був пред`явлений для виконання через бездіяльність КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», прокурор вважає, що причину пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання можна визнати поважною, про що і просить суд. Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2020 року задоволено заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. Поновлено заступнику керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області по справі № 480/2319/16. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначену ухвалу суду. В апеляційній скарзі зазначає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлений судом за умови, якщо заявник доведе належними і допустимими доказами існування обставин, які об`єктивно перешкоджали йому вчинити процесуальну дію у встановлений законом строк. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти такі обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто - не залежать від волевиявлення особи, що пропустила цей строк, і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного пред`явлення виконавчого документа до виконання у визначений законом строк. Враховуючи викладене, вважає, що заявником не надано жодних доказів існування обставин, які об`єктивно перешкоджали йому пред`явити виконавчий документ до виконання у встановлений законом строк. В тексті ухвали також не наведено жодних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Тому вважає, що ухвала суду від 23.09.2020 року порушує його право на захист та охорону прав та законних інтересів. Від заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на практику Європейського суду, а також на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2020 року. В судовому засіданні прокурор не визнала доводи апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, надавши пояснення аналогічні змісту відзиву на апеляційну скаргу. Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є поважними. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого. Пунктом 9 ч.2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Зазначені конституційні положення знайшли своє відображення у п. 7 ч 3 ст. 2 та ст. 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Порядок виконання судових рішень визначений Законом України «Про виконавче провадження» . Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Отже, метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, в тому числі можливість поновлення судом пропущеного з поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Так, згідно ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Отже, за правилами ст. 433 ЦПК України підставою для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів. Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 433 ЦПК України питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. У даній справі вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28.04.2017 року, яким було задоволено цивільний позов прокурора в інтересах Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва до ОСОБА_1 про стягнення 35436,12 грн. та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва 35436, 12 грн., набрав законної сили 30.05.2017р. На виконання даного вироку Миколаївським районним судом Миколаївської області 13.07.2017р. був виданий виконавчий лист (а. с. 427 т.2) та 14.07.2017р. направлений Міській лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва для подальшого пред`явлення його до примусового виконання за місцем реєстрації засудженого (а. с. 424 т.2), який було отримано 26.07.2017р. (а. с. 425 т.2). Строк пред`явлення виконавчого листа три роки з моменту набрання сили рішенням, тобто останнім днем строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання було 30.05.2020р. Проте КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» у визначений законом строк не пред`явило виконавчий лист до примусового виконання, що було встановлено Миколаївською місцевою прокуратурою №1 під час вивчення стану реального виконання судових рішень, постановлених за позовами прокурора в інтересах Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва ( а. с. 429 т.2). 09.06.2020р. Миколаївською місцевою прокуратурою №1 було направлено на виконання виконавчий лист, виданий 13.07.2017року Миколаївським районним судом Миколаївської області, до відділу державної виконавчої служби за місцем реєстрації боржника (а. с. 428 т.2). Проте відповідно до інформації автоматизованої системи виконавчих проваджень Зборівським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) було відмовлено у відкритті виконавчого провадження за даним виконавчим листом через пропуск строку пред`явлення його до виконання. Не зважаючи на це, КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» не звернулося самостійно до суду з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, тому з такою заявою звернулася Миколаївська місцева прокуратура №1. Зазначені обставини свідчать про те, що КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» неналежним чином виконувала свої обов`язки щодо повернення коштів, витрачених державою на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому колегія суддів враховує, що Міська лікарня швидкої медичної допомоги є комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради та фінансується останньою. Не виконання вироку суду спричиняє шкоду інтересам громади м. Миколаєва. Враховуючи дані обставини, а також не значний термін пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними та задовольнив заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та поновлено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області по справі № 480/2319/16. За такого доводи апеляційної скарги щодо не встановлення судом першої інстанції наявності поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа для виконанню не є підставою для скасування ухвали суду. Крім того, приймаючи рішення по справі, колегія суддів враховує те, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( пункт 2 мотивувальної частини Рішення Коснтитуційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( пункт 3 мотивувальної частини Рішення Коснтитуційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)). Тому, враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи і застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 04 грудня 2020 року