Постанова 4824 № 361/8725/21

Єдиний унікальний номер справи 361/8725/21 Провадження №22-ц/824/8565/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2023 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Сас Ю.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки в натурі, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом про поділ земельних ділянок в натурі. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_3 , після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . В шестимісячний строк позивачем та її сестрою ОСОБА_4 було прийнято спадщину, нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори було видано їй з сестрою свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, а на земельні ділянки у видачі свідоцтв було відмовлено у зв`язку з тим, що державні акти на право власності на земельні ділянки не зареєстровані у визначеному законом порядку. В подальшому ОСОБА_4 без погодження позивача, на власний розсуд та без жодних дозвільних документів, зробила у веранді, через яку здійснювався вхід до будинку, ще один вхідний проріз збоку і влаштувала перегородку таким чином, що веранда стала поділена на дві частини: де був облаштований новий вхід і де розміщувався основний вхід до будинку. Також ОСОБА_4 замурувала дверний проріз між житловою кімнатою та коридором, таким чином отримала ізольовану частину будинку з окремим входом, до складу якої входили: житлові кімнати 1-4 (площею 16,1 кв.м), 1-5 (площею 12.7 кв.м.) кухня 1-6 (площею 5,6 кв.м.) та частина веранди 1-7 (площею 8,20 кв.м.), а всього загальною площею 46,6 кв.м. При цьому в користуванні позивача залишились: житлові кімнати 1-2 (площею 9,3 кв.м.) та 1-3 (площею 22,6 кв.м.), частина веранди 1-7 (площею 6,4 кв.м.) усього загальною площею 43,8 кв.м. Внаслідок втручання ОСОБА_4 в несучу стіну веранди вона опинилась в аварійному стані, а коли позивач почала здійснювати її ремонт, вона взагалі зруйнувалась, так як була побудована з половинки цегли. Таким чином у позивача не було іншого варіанту як спорудити на місці старої веранди нову веранду. Після вказаних обставин позивач звернулась до своєї сестри з проханням оформити у нотаріуса поділ в натурі житлового будинку шляхом укладення договору про поділ, але ОСОБА_4 відповіла, що їй це не потрібно. У зв`язку з наведеним позивач сама звернулася до суду з позовною заявою про поділ будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2009 року вищевказаний позов задоволено та проведено поділ будинку в натурі згідно з варіантом 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 вересня 2009 року. Після набрання зазначеним рішенням законної сили позивач разом з чоловіком зробили капітальний ремонт виділеної судом в натурі частини будинку. В подальшому, вже після того, як рішення суду набрало законної сили, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2009 року. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалене нове рішення, яким поділ будинку проведено за варіантом 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 вересня 2009 року. Встановлено порядок користування земельною ділянкою відповідно до цього варіанту висновку. Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2012 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 358 ч. 3 КК України, та призначено їй покарання у виді 1 року обмеження волі. Звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши їй іспитовий строк 1 (один) рік. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2012 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Руднянська сільська рада Броварського району про виділ в натурі частини будинковолодіння, що є у спільній частковій власності сторін та визначення порядку користування земельною ділянкою. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2012 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа - Руднянська сільська рада Броварського району, про виділ в натурі частини будинковолодіння, що є у спільній частковій власності сторін та визначення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2012 року. У листопаді 2016 році ОСОБА_4 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання за нею права власності на частину земельної ділянки площею 0,25 для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 3221287601:01:016:0004 та частину земельної ділянки площею 0,0612 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221287601:01:016:0005, що знаходяться на землях Руднянської сільської ради Броварського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В процесі розгляду справи позивач подала зустрічний позов з аналогічним позовними вимогами. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2016 року зустрічний та первісний позови задоволено та визнано за позивачем та ОСОБА_4 право власності по частини вказаних вище земельних ділянок. У подальшому позивачем отримано витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та здійснено реєстрацію права власності на землю. Оскільки у добровільному порядку позивач з сестрою не можуть дійти згоди щодо користування земельною ділянкою, виникла необхідність у зверненні до суду з позовом про поділ земельної ділянки в натурі. Посилаючись на викладене, позивач просила суд здійснити поділ в натурі між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 3221287601:01:016:0004 та площею 0,0612 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221287601:01:016:0005, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту №1 «А», запропонованого висновком судової будівельно-технічної експертизи №4099/4100/4101, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 29 вересня 2009 року, а саме: виділити їй та ОСОБА_4 в натурі по частині земельних ділянок площею 1583,0 кв.м. кожній, в тому числі двір загального користування площею 68,4 кв.м. та площею під будинком і будівлями, а також двір загального користування площею -136,8 кв.м.; судові витрати покласти на відповідача. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2022 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_4 належним відповідачем ОСОБА_1 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2023 року позов задоволено; поділено в натурі між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3221287601:01:016:0004, та площею 0,0612 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221287601:01:016:0005, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту №1 «А», запропонованого висновком судової будівельно-технічної експертизи №4099/4100/4101, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 29 вересня 2009 року; виділено ОСОБА_2 в натурі частину земельних ділянок площею 1583,0 кв.м., у тому числі двір загального користування площею 68,4 кв.м. та площа під будинком і будівлями, двір загального користування площею - 136,8 кв.м.; виділено ОСОБА_1 в натурі частину земельних ділянок площею 1583,0 кв.м., у тому числі двір загального користування площею 68,4 кв.м. та площа під будинком і будівлями, двір загального користування площею - 136,8 кв.м.; лінії розділу між земельними ділянками прокладено в наступних межах: з точки «А», яка розташована на межі з АДРЕСА_1 та розподіляє відрізок 21,77 м на частини (4,29+6,42)=10,71 м. ліворуч та 11,06 м. праворуч в точку «Б» (точка лінії розподілу будинку) - 8,79 м; з точки «Б» по лінії розподілу будинку в точку «В»; з точки «В» під кутом 90° в точку «Г» -1,50 м; з точки «Г» паралельно стіні будинку в точку «Д» - 3,24 м; з точки «Д» в точку «E» - 83,30 м; точка «Е» розподіляє тильну межу ділянки на відрізки 13,07 м ліворуч та 12,96 м праворуч; Двір загального користування площею 136,8 кв.м. прокладено в наступних межах: з точки «И», яка розташована на межі з АДРЕСА_2 та розподіляє відрізок 21,77 м. на частини 4,29 м. ліворуч та (6,42+11,06)=17,48 м. праворуч в точку «Л» (ріг будинку) - 9,12 м; з точки «Л» вздовж стіни будинку в точку «M»-5,0 м; з точки «М» до рогу господарської будівлі під літерою «В» та вздовж її стін в точку «Н» (точка «Н» розподіляє відрізок 16,77 м лівої межі ділянки на частки 1,0 м. праворуч та 15,77 м. ліворуч); з точки «Н» вздовж лівої межі ділянки в точку «П»; з точки «П» вздовж стін господарської будівлі під літерою «Б» в точку «P»; з точки «Р» вздовж межі з АДРЕСА_2 в точку «И»- 4,29 м; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 470, 20 грн. та витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 8 100, 00 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення змінити. 11.05.2023 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. 12.05.2023 року до Київського апеляційного суду від відповідача надійшла відповідь на відзив. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. В ході розгляду справи судом встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2016 року зустрічний та первісний позови задоволено: визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3221287601:01:016:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,0612 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221287601:01:016:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3221287601:01:016:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,0612 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221287601:01:016:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане судове рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. Згідно наявного у матеріалах справи висновоку судової будівельно-технічної експертизи від 29 вересня 2009 року №4099/4100/4101, призначеної ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2009 року у цивільній справі ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог - Руднянська сільська рада Броварського району Київської області про виділ у натурі частки будинковолодіння, що є у спільній частковій власності сторін та визначення порядку користування земельною ділянкою, експертом запропоновано три варіанти порядку користування земельної ділянки, які відповідають вимогам нормативних документів. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що запропонований позивачем варіант розподілу №1 «А» у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 квітня 2009 року є оптимальним варіантом розподілу і прийнятним для обох сторін, враховуючи, що саме даний варіант буде сприяти належному здійсненню ефективного і раціонального землекористування власниками їх землею. Основним доводом апеляційної скарги в даній справі було те, що при обранні варіанту поділу земельної ділянки суд використав варіант, який: 1. не відповідає тому порядку користування земельною ділянкою, який склався між сторонами добровільно; 2. передбачає існування двору спільного користування, що призведе до продовження існування конфлікту між сторонами. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись із такими доводами апелянта. Як зазначали обидві сторони в ході розгляду справи, і навіть сам апелянт в апеляційному суді, між сторонами існують сварки та суперечності стосовно користування будівлею та прилеглою до неї територією. Таким чином сам факт існування таких конфліктів спростовує посилання апелянта на те, що між сторонами узгоджено порядок користування прибудинковою територією. Найвагомішою обставиною, яка з точки зору апеляційного суду свідчать про належність вибраного варіанту розподілу земельної ділянки, є той факт, що рішенням апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2010 року було розподілено як спільний будинок між співвласниками так і надвірні господарські споруди: сарай «Б», погріб «В», вбиральню «Г», сарай «Д», колодязь «К» та огорожу, виділивши обом сторонам по 1/2 частині вказаних споруд. З огляду на вищевказане, надвірні господарські споруди залишилися у спільній частковій власності обох сторін. Запропонований апелянтом варіант поділу передбачає виділення земельної ділянки сторонам таким чином, що земля, на якій розташовані вищевказані спільні надвірні споруди, буде належати одному із співвласників, що не може вважатися належним. Той же варіант, який було обрано судом, передбачає знаходження землі під спільними надвірними спорудами у спільному користуванні сторін. Доводи апелянта про те, що ним ініційовано питання викупу або іншого способу набуття у власність вищевказаних споруд, не має вирішального значення у даному випадку, оскільки на час розгляду справи таке питання не вирішене, а вказані господарські споруди залишаються у спільній частковій власності обох сторін. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що обраний судом першої інстанції варіант поділу земельної ділянки є фактично одним належним варіантом у взаємовідносинах, що склалися між сторонами. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько