Постанова Львівський апеляційний суд № 465/3358/22

Справа № 465/3358/22 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я. Провадження № 22-ц/811/3314/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Провадження № 22-ц/811/97/23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року та на додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2022 року, - ВСТАНОВИВ: у липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 04 листопада 2017 року на перехресті вулиць Коновальця-Рудницького у місті Львові водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на його дружину ОСОБА_3 , внаслідок вона отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована в лікарню, де померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За фактом настання дорожньо-транспортної пригоди внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140080003582 за ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Пилип`як Р.С. від 23 червня 2020 року закрито кримінальне провадження №12017140080003582 у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. Стверджує, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що його дії були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини, відтак відсутність складу злочину та закриття кримінального провадження не є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Зазначає, що на день дорожньо-транспортної пригоди відповідальність водія автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА». Вказує, що 06 травня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просив виплатити йому відшкодування шкоди, пов`язаного із понесеними витратами на лікування та придбання лікарських засобів в розмірі 3 677,50 грн., відшкодування витрат на поховання в розмірі 3 405 грн. відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 12 800 грн., відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника в розмірі 115 200 грн. Вказує, що відповідач не сплатив належну суму страхового відшкодування, відмовивши у виплаті страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника в розмірі 115 200 грн., чим порушено його законні права та інтереси. Вважає, що має право на відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, оскільки є особою пенсійного віку, на день смерті дружини перебував на її утриманні. Звертає увагу, що загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, що становить 115 200 грн. З наведених підстав просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1 115 200 грн. страхового відшкодування як грошову компенсацію за спричинену шкоду у зв`язку зі смертю потерпілого. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1 115 200 грн. страхового відшкодування як грошову компенсацію за спричинену шкоду у зв`язку зі смертю потерпілого. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь держави судовий збір в розмірі 1152 грн. У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулася із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу. В обгрунтування заяви покликається на те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Стверджує, що 29 червня 2022 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Автопоміч Україна» укладено договір про надання професійної правничої допомоги б/н, за умовами якого Адвокатське об`єднання «Автопоміч Україна» взяло на себе зобов`язання за відповідну плату надавати ОСОБА_1 правничу допомогу під час розгляду даної справи. Зазначає, що договором про надання правничої допомоги б/н від 29 червня 2022 року передбачено, що плата за надані адвокатом послуги на виконання умов договору становить 3000 грн. за годину роботи. Вказує, що загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги становить 9 годин, відтак, за надання правничої допомоги позивач поніс витрати в розмірі 24 000 грн. Вважає, що обов`язок доведення неспівмірності судових витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги. З наведених підстав просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1 24000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2022 року поновлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_4 строк на подачу доказів щодо розміру судових витрат. Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалено у цивільній справі № 465/3358/22 додаткове рішення. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. В решті суми відмовлено у зв`язку з недоведеністю. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року та додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2022 рокуоскаржило Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», в апеляційних скаргах покликається на те, що рішення суду та додаткове рішення суду є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що висновком комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної експертизи встановлено, що тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_3 , які характерні чи специфічні для заподіяння їх в результаті дорожньо-транспортної пригоди, не виявлено, а виявлені ушкодження не являються результатом наїзду на неї автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , а відтак, відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок між смертю потерпілої та тілесними ушкодженнями. Зазначає, що сам по собі факт часткової виплати страхового відшкодування не може бути підставою для задоволення позовних вимог. Вважає, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування, однак, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком в розмірі, що забезпечує йому прожитковий мінімум та є його джерелом доходу. Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів перебування на утриманні потерпілої, а також розміру доходів, отриманих ним за попередній календарний рік, розміру пенсії, наданої утриманцю внаслідок втрати годувальника. Звертає увагу, що , що сам по собі факт проживання за однією адресою не свідчить перебування позивача на утриманні потерпілої. Наголошує, що додаткове рішення суду є актом правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти, а відтак, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі, тому у разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає законну силу. З наведених підстав просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 грудня 2022 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року та на додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2022 року призначено на 10 год. 00 хв. 03 липня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 07 липня 2023 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 03 липня 2023 року, датою ухвалення постанови є саме 07 липня 2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справ відсутні докази наявності у позивача іншого доходу, не пов`язаного з державним пенсійним забезпеченням, тому позивач як єдиний непрацездатний член сім`ї померлої ОСОБА_3 має право на страхове відшкодування у зв`язку з втратою годувальника. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, що 04 листопада 2017 року на перехресті вулиць Коновальця-Рудницького у місті Львові водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 04 листопада 2018 року відомості про вищевказаний факт ВРЗСТ СУ ГУ Національної поліції у Львівській області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140080003582 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Згідно з висновком комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної експертизи № 42/358 від 27 лютого 2019 року, проведеної спеціалістами ЛНДІСЕ та КЗ ЛОР ЛОБСМЕ, тілесних ушкоджень на тілі трупа ОСОБА_3 , які характерні та специфічні для заподіяння їх в результаті дорожньо-транспортної пригоди, не виявлено. Виявлені ушкодження не являються результатом наїзду на неї автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Постановою слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Пилип`як Р.С. від 23 червня 2020 року закрито кримінальне провадження №12017140080003582 у зв`язку з відсутністю в діях водія автомобіля «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 09 листопада 2017 року. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 116/17 від 09 листопада 2017 року, виданим КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи», причиною смерті ОСОБА_3 є отримання травм внаслідок неуточненого транспортного нещасного випадку. Копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , виданого Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 20 вересня 2005 року. Станом на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність автомобілем марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «УАСК «АСКА». 25 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» із заявами про виплату страхового відшкодування, в яких просив виплатити ОСОБА_1 , страхове відшкодування, пов`язане із понесеними витратами на лікування та придбання лікарських засобів в розмірі 3 677,50 грн., страхове відшкодування, пов`язане з понесеними витратами на поховання в розмірі 3 405 грн., страхове відшкодування, пов`язане із заподіянням моральної шкоди в розмірі 12 800 грн. та страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника в розмірі 115 200,00 грн. Платіжним дорученням № 71_5111 від 23 жовтня 2020 року підтверджується, що ПрАТ «УАСК «АСКА» сплатило страхове відшкодування в розмірі 45 482,80 грн (а.с. 67, 117). Листами ПрАТ «УАСК «АСКА» № 184 від 08 травня 2020 року та № 1047 від 11 листопада 2020 року заявника повідомлено, що ним не надано документів, що підтверджують факт перебування на утриманні потерпілої, для подальшого розрахунку по виплаті страхового відшкодування заявнику запропоновано надати документи, що підтверджують перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , а саме, довідку про підтвердження факту перебування особи на утриманні або рішення суду, яким встановлено юридичний факт перебування особи на утриманні, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, для оформлення виплати по даній справі. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). За змістом абзацу 1 частини першої та частини другої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплені у книзі п`ятій - зобов`язальне право, главі 82 - відшкодування шкоди, розділі 2 - відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Системний аналіз статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого. Саме такі правові висновки щодо застосування норм пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV у поєднанні з положеннями статей 1200 та 1202 ЦК України викладено в постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (провадження № 61-11674св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 326/440/19 (провадження № 61-17499св19), від 09 квітня 2020 року у справі №753/7486/17 (провадження № 61-37342св18), від 09 липня 2020 року у справі №756/8644/19, що свідчить про усталеність такого підходу в судовій практиці. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обгрунтовуючи право на отримання страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, позивач покликається на те, що він перебував на утриманні загиблої ОСОБА_3 . Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки № 1203 від 01 листопада 2018 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Крім того, у вищезазначеній довідці вказано, що ОСОБА_3 постійно проживала і була зареєстрована за даною адресою з 15 липня 2011 року до дня смерті і виписана 15 листопада 2017 року. Пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 від 04 лютого 2013 року підтверджується, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком. Згідно з довідкою про доходи № 7523 8552 5965 05 12 від 09 червня 2020 року, виданою Франківським відділом обслуговування громадян в місті Львові Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, загальна сума пенсії за період з 01 травня 2017 року по 31 жовтня 2018 року складає 8543,57 грн., а середньомісячний розмір пенсії становить 1404,45 грн. Однак, позивач всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів того, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для нього допомога з боку ОСОБА_3 , а не дохід, отриманий ним у вигляді пенсії. Крім того, ОСОБА_1 , стверджуючи, що він перебував на утриманні ОСОБА_3 , не надав доказів того, що ОСОБА_3 взагалі мала можливість його утримувати. Незважаючи на те, що позивач є пенсіонером за віком, отримує дохід у вигляді пенсії, ним не доведено факт перебування на утриманні померлої ОСОБА_3 , оскільки сам по собі факт проживання за однією адресою із загиблою не свідчить про перебування на її утриманні, що на думку колегії суддів виключає можливість отримання ним страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи в розмірі 115200,00 грн. є безпідставними та не підлягають до задоволення, а відтак, рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року підлягає скасуванню. Згідно з роз`ясненнями пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі скасування рішення у справі додаткове рішення втрачає силу. Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 761/15741/17 та від 21 вересня 2022 року у справі № 170/581/21. Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року, підлягає скасуванню і додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2022 року, ухвалене в даній справі, оскільки воно не може існувати окремо від основного рішення у справі по суті спору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»- задовольнити. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року та додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2022 року- скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 07.07.2023 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк