Постанова Львівський апеляційний суд № 461/5816/23

Справа № 461/5816/23 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р. Провадження № 22-ц/811/103/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Лук`янович А.П. з участю: представника Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області Шкіль О.М., представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2023 року, - ВСТАНОВИВ: у липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення нарахованої, але невиплаченої за життя чоловіка пенсії, визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 22 листопада 2012 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі №380/2103/22 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_3 перерахунку пенсії згідно з новою довідкою про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 №С/1673 від 15.07.2021 року, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 01 квітня 2019 року. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило, що доплата пенсії ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2022 року становить 178 632, 35 грн. та буде виплачена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України. Зазначає, що зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про виплату їй недоотриманих за життя її чоловіком пенсійних виплат в розмірі 178 632, 35 грн. за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2022 року, однак їй відмовлено у здійсненні такої виплати, яку вважає незаконною, оскільки її чоловік за життя набув право власності на вищезазначені кошти, а до складу спадщини входять всі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, відтак сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, що вони звернулися з її виплатою впродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей період часу вони не звернулися, то сума недоотриманої пенсії входить до складу спадщин, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадкове майно. Покликається на те, що на час смерті чоловіка вона проживала з ним в квартирі АДРЕСА_1 та є спадкоємцем за законом усього майна, що належало її чоловікові, в тому числі і невиплаченої пенсії в розмірі 178632,35 грн. яка ввійшла до складу спадщини. З наведених підстав просить визнати за ОСОБА_1 право власності на пенсію в розмірі 178632,35 грн. за період з 01 квітня 2018 року по 30 вересня 2022 року в порядку спадкування за законом, яка нарахована та належала її чоловікові, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не була йому виплачена за життя та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 178632,35 грн. пенсії, що нарахована та належала її чоловікові, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не була йому виплачена за життя. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на пенсію в розмірі 178632,35 грн. за період з 01.04.2018 року по 30.09.2022 року в порядку спадкування за законом, яка нарахована та належала її чоловікові, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не була йому виплачена за життя. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 178632,35 грн. пенсії, що нарахована та належала її чоловікові, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не була йому виплачена за життя. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 1786,32 грн. судового збору. Рішення суду оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 380/2103/22 та проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 , з урахуванням виплачених сум, в порядку, встановленому законодавством, однак вищезазначеним рішенням суду його не зобов`язано виплатити ОСОБА_3 конкретну суму, а ОСОБА_3 не звертався до суду з позовом про стягнення недоплаченої суми пенсії в розмірі 178632,35 грн. Покликається на те, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм, а черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Судом не враховано, що виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень здійснюється за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Крім цього, позивачкою обрано невірний спосіб захисту порушеного, на її думку, права, оскільки вибуття у зв`язку зі смертю однієї зі сторін спору є підставою для її заміни правонаступником на будь-якій стадії процесу, однак вона не зверталася із заявою про заміну сторони. На думку апелянта, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а батькам, дружині (чоловікові) та іншим членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув кошти саме з нього, оскільки кошти Пенсійного фонду України формуються переважно за рахунок страхових внесків та використовуються на цілі, які передбачені законом, а виплата пенсій, в тому числі і додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» і членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України, відтак, стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу виконання покладених на нього функцій та нанести шкоду необмеженій кількості осіб, чим будуть порушені інтереси держави. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області Шкіль О.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами підтверджено те, що чоловікові позивачки, ОСОБА_3 , за життя не було виплачено пенсію у розмірі 178 632грн. 35 коп., донараховану йому на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 року, а відтак донарахована, але не виплачена за життя ОСОБА_3 сума пенсії піддягає стягненню з відповідача на користь позивачки. Колегія суддів погоджується з висновками суду з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.11.2012 року, актовий запис №542. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 року позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_3 перерахунку пенсії, згідно нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 № С/1673 від 15.07.2021 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10, ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 № С/1673 від 15.07.2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 15.11.2022 року. Згідно довідки № 738 від 10.05.2023 року, виданої КП «Управитель «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Дрогобицької міської ради вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала у АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 знаходилась на утриманні ОСОБА_3 . 13.12.2022 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвської О.В. з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 10.01.2023 року приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвська О.В. звернулася з запитом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо надання інформації про недоотриману пенсію, що належала ОСОБА_3 . Згідно з листом за № 1300-5505-8/13392 від 31.01.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило, що доплата пенсії в сумі, яка була нарахована на виконання судового рішення, не включається до складу спадщини та може бути виплачена особі за умови покладення судом зобов`язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована померлому. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29 березня 2023 року повідомило, що відповідачем судове рішення у справі № 380/2103/22 виокнано, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 та доплата пенсії на виконання рішення суду у справі № 380/2103/22 за період з 01.04.2019 року по 30.09.2022 року становить 178632,35 грн. Водночас, цим листом повідомлено про те, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України. Відповідно до розрахунку Автоматизованої системи розрахунку пенсій Пенсійного фонду України, ОСОБА_3 належить доплата пенсії за період з 01.04.2019 року до 30.09.2022 року у розмірі 178632,35 грн. Згідно з довідкою № 62/01-16 від 12.05.2023 року, виданою приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Радзієвською О.В., ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом до майна чоловіка ОСОБА_3 . 12.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просила виплатити їй недоотримані за життя ОСОБА_3 пенсійні виплати в розмірі 178632,35 грн. за період 01.04.2019 року по 30.09.2022 року, шляхом перерахунку даних коштів на її рахунок: НОМЕР_4 у філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк». Листом від 26.05.2023 року за № 13907-13613/Г-55/8-1300/23 відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті пенсії, що за життя належала її чоловікові ОСОБА_3 та повідомив про те, що доплату, яка здійснена на виконання судового рішення, можливо отримати за умов покладення судом зобов`язання в частині виплати пенсії спадкоємцю. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу захисту права позивача на отримання нарахованої на підставі рішення суду пенсії, не виплаченої за життя чоловіка. Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 покликається на наявність у неї, як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка, права на спадкування нарахованої, але не отриманої ним за життя пенсії. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Частина перша статті 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першоїп`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ. Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі №420/8604/21. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати». Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши, що ОСОБА_3 оскаржував дії ГУ ПФУ у Львівській області, а суми пенсії, що належали ОСОБА_3 , залишилися неотриманими ним у зв`язку з його смертю, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що його дружина - позивачка у справі, ОСОБА_1 , успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою обрано невірний спосіб захисту порушеного, на її думку, права не заслуговують на увагу, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя. Відтак, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, однак сума нарахованої на виконання рішення суду пенсії, що належали чоловіку позивача залишилися неотриманими ним у зв`язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є ефективним способом захисту, оскільки такий призведе до захисту порушеного її права на отримання в порядку спадкування нарахованої на підставі рішення суду, але не виплаченої спадкодавцю пенсії. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 21.05. 2024 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк