Постанова 4817 № 608/574/26

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 608/574/26Головуючий у 1-й інстанції Коломієць Н. З. Провадження № 22-ц/817/679/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., з участю секретаря - Панькевич Т.І. без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 608/574/26 за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року, ухваленого суддею Коломієць Н.З., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні померлого годувальника, - В С Т А Н О В И В: у лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася у суд із заявою про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні померлого годувальника. В обгрунтування вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є її колишнім чоловіком. Вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області для призначення пенсії по втраті годувальника, подавши необхідні документи. Однак, територіальний орган з призначення пенсії виявив відсутність актового запису про шлюб, тому в усній формі їй було рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні померлого годувальника. Просить суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 та перебування на його утриманні до дня смерті. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні померлого годувальника, задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебування на його утриманні до дня смерті. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить скасувати рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при винесенні оскаржуваного рішення судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи. Посилається на те, що заявницею не доведено тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, тому твердження в заяві про те, що перебування її на утриманні у чоловіка було основним та постійним засобом до існування, не може бути підтвердженням факту перебування на його утриманні. Зазначає, що суд першої інстанції повинен був залишити заяву без розгляду на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України, оскільки в ній вбачається спір про право. Також вважає, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства, про що зроблено схожий висновок у постанові Верховного Суду від 23 травня 2026 року у справі №539/4118/19. Відзив у визначений судом термін від ОСОБА_1 не поступив. Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. ОСОБА_1 у судове засідання, також не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення №060173709240, яке повернулося у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною ним адресою. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п. 2, п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_2) помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом з актового запису про смерть за №198 Частина ІІ Серія В за 2025 рік, Відділ 1, Головне управління, дата віддачі 20.10.2025 (переклад з італійської мови на українську мову). Згідно інформації відділу ЦНАП Чортківської міської ради Тернопільської області № 20-10/299 від 18.02.2026, останнє місце реєстрації (проживання) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 є АДРЕСА_1 , з ІНФОРМАЦІЯ_6 по день смерті. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована та проживає за вказаною вище адресою з 12.09.2007 по теперішній час. Відповідно до записів Будинкової книги, осіб зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 значаться: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , прибули з с.Палашівка, Чортківський район, Тернопільська область, з 12.09.2007 р. - станом на сьогодні. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.04.1998 батьками народженого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , актовий запис №

3. Відповідно до витягу з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 19 лютого 2026 року № 00056614019, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 28 грудня 1997 року, актовий запис №08. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 . Згідно відомостей про розірвання шлюбу 02 грудня 2023 року за спільною заявою подружжя, яке не має дітей від 01.11.2023, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано, актовий запис №21. Відповідно до довідки Палашівського старостинського округу Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області №55 від 18.03.2026, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в Італії. Похоронений ІНФОРМАЦІЯ_10 на сільському кладовищі в селі Палашівка Чортківського району тернопільської області. На момент смерті ОСОБА_3 в Республіці Італія, заявниця ОСОБА_1 теж перебувала за межами України, що підтверджується штампом пропускного пункту на кордоні з Польщею від 24.07.2025. Звертаючись із заявою про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_1 вказувала, що після розірвання шлюбу вона з колишнім чоловіком владнали свої відносини і стали проживати спільно, вели спільне господарство і мали єдиний сімейний бюджет для витрат на утримання домоволодіння, харчування та медичні потреби. Допомога була не одноразовою та носила систематичний характер. На момент смерті колишнього чоловіка, вона перебувала поряд з ним в Республіці Італія. Задовольняючи заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні, суд першої інстанції виходив із того, що заявницею доведено факт спільного проживання та перебування на утриманні шляхом проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без укладення шлюбу. Суд вважав, що окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості, їхнім взаємним стосункам були притаманні ознаки шлюбу та сім`ї, що підтверджується дослідженими судом доказами. Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі, про перебування фізичної особи на утриманні. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. У відповідності до норм ст. ст. 3, 4 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п. Верховний Суд у своїй постанові від 05 лютого 2020 року в справі № 712/7830/16-ц, провадження № 61-28377св18, зазначив, що доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; зазначення чоловіка/жінки майновим поручителем за кредитними зобов`язаннями іншого; спільна участь у питаннях життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту; спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хворіб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, догляду за місцем поховання тощо. При вирішенні питання щодо встановлення вказаного факту суд бере до уваги пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, у якому зазначено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала їй утримання. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявницею інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні. Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Відповідно до ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. За змістом ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, тощо визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок). Згідно з пунктом 2.3. Порядку до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Тому факт перебування фізичної особи на утриманні померлого має значення для переходу на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні померлого до дня смерті. Задовольняючи заяву в частині встановлення факту спільного проживання, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що заявницею надано належні та допустимі докази на підтвердження факту спільного проживання з померлим ОСОБА_3 . Однак судом першої інстанції не взято до уваги, що заявницею не подано суду жодних належних доказів на підтвердження того факту, що вона систематично отримувала допомогу від померлого, яка була основним і постійним джерелом засобів до її існування. В матеріалах справи відсутні докази про отримані доходи заявниці та доходи ОСОБА_3 , що давало б обґрунтовані підстави стверджувати про перебування її на утриманні колишнього чоловіка. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують лише факт спільного проживання ОСОБА_3 із заявницею, проте вони не свідчать про перебування останньої на його утриманні. Не містять таких даних і покази свідків. Сам по собі факт проживання заявниці із померлим ОСОБА_3 за однією адресою, не може свідчити про перебування на його утриманні. Отже, висновки суду першої інстанції про те, що заявницею доведено її перебування на утриманні померлого ОСОБА_3 не ґрунтуються на матеріалах справи. Також відсутні в матеріалах справи докази того, що заявниця є непрацездатною особою. Суд першої інстанції, розглядаючи заяву в цій частині, викладеного не врахував, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповно встановив обставини, що мають значення для справи, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви в частині перебування на утриманні померлого годувальника до дня смерті. Разом з цим, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повинен був залишити заяву без розгляду, оскільки в ній вбачається спір про право, з огляду на те, що в заяві ставиться питання про встановлення факту, який має юридичне значення та на підставі якого в подальшому буде вирішуватись питання про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, отже у даній справі спір про право відсутній. Окрім того, встановлення факту перебування на утриманні померлого чоловіка передбачено пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України та пунктом 2.11. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції рішення в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого ОСОБА_3 до дня смерті, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні померлого ОСОБА_3 до дня смерті. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В порядку розподілу судових витрат, сплачений ГУ ПФУ в Тернопільській області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 998,40 грн підлягає стягненню на його користь з ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - задовольнити частково. Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня смерті, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту перебування на утриманні померлого ОСОБА_3 - відмовити. В решті рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, майдан Волі,3 м.Тернопіль) 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 40 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 23 червня 2026 року. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський М.В. Хома