Постанова КГС ВС № 7/127(917/1862/21)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2023 року м. Київ Справа № 7/127(917/1862/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я., за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В., за участю представників: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (особисто, в режимі відеоконференції) розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 у складі колегії суддів: Склярук О. І. - головуючої, Гетьмана Р. А., Гребенюк Н. В. у справі за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. ОСОБА_2

2. Приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець Оксана Михайлівна про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу у межах справи за заявою Закритого акціонерного товариства "Лазірківський елеватор", Приватного підприємця Михалика Сергія Володимировича до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" про визнання банкрутом ІСТОРІЯ СПРАВИ Вступ

1. Фізична особа 1 за наслідком затвердження судом ухвалою мирової угоди у справі набула право власності на належне Боржнику нерухоме майно, яке під час вступу до складу учасників Товариства внесла до статутного капіталу цього Товариства, після виходу з якого майно повернуто йому за актом приймання-передачі, залишившись зареєстрованим за Товариством.

2. Проте надалі, ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди у справі була скасована Верховним Судом, з урахуванням чого Боржник спершу звернувся з позовом до Товариства про витребування на свою користь спірного нерухомого майна, який суд задовольнив, однак майно не було повернуто позивачу.

3. Згодом Боржник звернувся до Спадкоємиці Фізичної особи 1 - його дружини (Відповідач у справі), яка після смерті її чоловіка успадкувала наведене нерухоме майно та відчужила його на користь Фізичної особи 2, з позовом про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно та договорів купівлі-продажу майна, укладених між Спадкоємицею та Фізичною особою 2.

4. Суд першої інстанції позов задовольнив, дійшовши висновку, що оскаржені свідоцтва про право на спадщину були видані щодо майна, яке не належало спадкодавцю на момент спадщини. Натомість апеляційний господарський суд такий висновок місцевого господарського суду визнав помилковим та ухвалив нове рішення у справі, яким відмовив у задоволенні позову, зокрема, з підстав неефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права та неналежного суб`єктного складу відповідачів.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання щодо: - ефективності обраного способу захисту прав особи, яка вважає себе власником майна шляхом визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між спадкоємцем і третьою особою; - належного суб`єктного складу учасників справи за визначеного позивачем предмету спору.

6. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неефективності обраного способу захисту порушеного права позивача та неналежного суб`єктного складу відповідачів, виходячи з такого. Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача

7. Господарським судом Полтавської області здійснюється провадження у справі № 7/127 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (далі - СТОВ "Нива", боржник), щодо якого постановою від 06.05.2008 відкрито ліквідаційну процедуру. 8. 30.11.2021 СТОВ "Нива" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (далі - ліквідатор СТОВ "Нива" Іващук В. А., позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області в межах справи № 7/127 про банкрутство СТОВ "Нива" з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, в якому просило: - визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо "критого току № 2" загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966582153228), видане 11.03.2021 в рамках спадкової справи № 54/2019, посвідчене приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець Оксаною Михайлівною (далі - приватний нотаріус Карпець О. М.); - визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо "зерносховище № 1" загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966563453228), видане 11.03.2021 в рамках спадкової справи № 54/2019, посвідчене приватним нотаріусом Карпець О. М.; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.03.2020 № 460, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Карпець О.М. (серія НОІ 311208, 311209) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення від 12.03.2020 № 51586077; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.03.2020 № 461, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Карпець О. М. (серія НОІ 311210, 311211) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення від 12.03.2020 № 51586520.

9. Позов СТОВ "Нива" в собі ліквідатора ОСОБА_3 мотивований успадкуванням ОСОБА_1 після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) належного боржнику нерухомого майна (зерносховища № 1 та критого току № 2), що раніше було відчужене ним на користь ОСОБА_4 за результатом затвердження Ленінським районним судом м. Полтави ухвалою від 09.08.2010 мирової угоди у справі № 2-2544/10, яка згодом була скасована Верховним Судом постановою від 23.01.2018, з урахуванням чого зазначене майно не могло перейти до спадкоємців ОСОБА_4 , оскільки підстава виникнення права власності у померлого нівелювалася шляхом скасування зазначеного вище судового рішення.

10. З огляду на викладене, за твердженням позивача, видані ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину та укладені на підставі них договори купівлі-продажу майна за яким майно відчужено на користь ОСОБА_2 порушують права СТОВ "Нива" як власника майна та позбавляють його належного права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

11. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову визначено, зокрема, приписи статей 203, 215, 216, 1216, 1218, 1233, 1296, 1301 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

12. ОСОБА_1 (відповідач 1) у відзиві на позовну заяву позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі, зазначаючи, зокрема, що у СТОВ "Нива" на протязі одинадцяти років з часу відчуження спірного майна на підставі ухвали суду від 09.08.2010 у справі № 2-2544/10 (про затвердження мирової угоди) не було жодних претензій до відповідача щодо відчуженого майна, а пред`явлений ним до суду позов до відповідача поданий зі спливом позовної давності, визначеної положеннями частини першої статті 257 ЦК України.

13. ОСОБА_2 (залучений до участі у справі в якості третьої особи ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023) у письмових поясненнях щодо позову заперечує, зокрема, зазначаючи із посиланням на приписи статей 330, 388 ЦК України, що він є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна. Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій 14. 06.05.2008 Господарський суд Полтавської області прийняв постанову у справі № 7/127, якою визнав СТОВ "Нива" банкрутом; відкрив ліквідаційну процедуру; призначив ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Боровика Р. Л.

15. У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до СТОВ "Нива" про зобов`язання укласти договір, мотивованим тим, що 01.06.2010 між ним та СТОВ "Нива" укладено попередній договір за умовами якого боржник зобов`язався не пізніше 20.07.2010 укласти із ним договір купівлі-продажу нерухомого майна: критого току № 2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; зерносховища № 1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зерносховища току за адресою АДРЕСА_2 . 09.08.2010 сторони звернулися до суду із спільною заявою про укладення мирової угоди.

17. Ухвалою від 09.08.2010 у справі № 2-2544/10 Ленінський районний суд м. Полтави затвердив мирову угоду, укладену 06.08.2010 між СТОВ "Нива" та ОСОБА_4 на таких умовах: "З метою добровільного врегулювання спору, на виконання умов попереднього договору від 01.06.2010 та взаємних поступок СТОВ "Нива" зобов`язується передати, а ОСОБА_4 погоджується прийняти у власність наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723,0 м2, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище № 1, загальною площею 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 м2, вимощення І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Залишкова вартість нерухомості для відчуження складає: приміщення критого току № 2 - 45 000,00 грн; приміщення зерносховища № 1 - 35 000,00 грн; приміщення зерносховища току - 15 000,00 грн. Договірною вартістю нерухомого майна, за згодою сторін, вважається 95 000,00 грн, які сплачені ОСОБА_4 у повному обсязі 29.07.2010. ОСОБА_4 набуває право власності на зазначене нерухоме майно після затвердження мирової угоди Ленінським районним судом м. Полтави та державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до норм чинного законодавства України". Ухвала набрала законної сили 17.08.2010.

18. СТОВ "Нива" з урахуванням здійсненої повної оплати ОСОБА_4 майна на виконання ухвали передало йому зазначене вище нерухоме майно.

19. Постановою від 23.01.2018 Верховний Суд скасував ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 09.08.2010 у справі № 2-2544/10 та передав справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. 20. 27.07.2018 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області постановив ухвалу у справі № 2-2544/10, якою залишив без розгляду позов ОСОБА_4 до СТОВ "Нива" про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу.

21. Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідки від 14.03.2019 №№ 159548164, 1595550534, 159553513) власником спірного нерухомого майна станом на 14.03.2019 було Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранум-Трейд АПК" (далі - ТзОВ "Гранум-Трейд АПК"). 22. 28.03.2019 ліквідатор СТОВ "Нива" Боровик Р. Л. звернувся до суду з позовом до ТзОВ "Гранум-Трейд АПК" про витребування нерухомого майна: нежитлової будівлі критий тік № 2 загальною площею 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі зерносховище № 1 загальною площею 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі зерносховище току, загальною площею 363,8 м2, вимощення I, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

23. Рішенням від 14.11.2019 у справі № 7/127, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 та постановою Верховного Суду від 25.04.2023, Господарський суд Полтавської області позов ліквідатора СТОВ "Нива" Іващук В. А. задовольнив у повному обсязі.

24. Суд апеляційної інстанції установив, що рішення суду від 14.11.2019 у справі № 7/127 не було виконано, спірні об`єкти нерухомості позивачу не повернуто.

25. Крім того, апеляційний господарський суд під час розгляду справи встановив, що 26.03.2016 ОСОБА_4 вступив до числа учасників ТзОВ "Гранум-Трейд АПК", передавши в якості внеску до статутного капіталу ТзОВ "Гранум-Трейд АПК" нерухоме майно на суму 95 000,00 грн, що складає 98,96 % статутного капіталу, а саме: нежитлову будівлю критий тік № 2 загальною площею 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище № 1 загальною площею 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю зерносховище току загальною площею 363,8 м2, вимощення I, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією протоколу загальних зборів учасників ТзОВ "Гранум-Трейд АПК" від 26.03.2016 № 2. 26. 05.06.2019 ОСОБА_4 вийшов зі складу учасників ТзОВ "Гранум-трейд АПК" у зв`язку з чим було зменшено розмір статутного капіталу товариства, перерозподілені частки у статутному капіталі та надано директору ТзОВ "Гранум-Трейд АПК" повноваження на подачу документів для державної реєстрації змін, що підтверджується копією протоколу загальних зборів учасників ТзОВ "Гранум-Трейд АПК" від 05.06.2019.

27. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10.06.2019. 28. 11.03.2020 приватний нотаріус Карпець О. М. посвідчила право ОСОБА_1 (дружина) на спадкування за заповітом її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та видала свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.03.2020 за № 438 (серії НОІ № 311180) та від 11.03.2020 №439 (серії НОІ 311181), до складу якої увійшли такі об`єкти нерухомості: - "критий тік № 2", загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966582153228); - "зерносховище № 1" загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966563453228).

29. Апеляційним господарським судом установлено, що спірні об`єкти нерухомого майна за актом приймання-передачі від 05.06.2019 були повернуті ОСОБА_4 . При оформленні свідоцтв про право на спадщину за заповітом нотаріусом було взято до уваги вищезазначені документи.

30. Проте, на час оформлення та видачі свідоцтв про право на спадщину, спірне нерухоме майно було зареєстровано за ТзОВ "Гранум-Трейд АПК", що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Доказів реєстрації спірного майна, на час оформлення свідоцтв про право на спадщину за заповітом, саме за ОСОБА_4 матеріали справи не містять. 31. 12.03.2020 на підставі виданих оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_1 (відповідач) уклала такі договори купівлі-продажу майна: - договір купівлі-продажу від 12.03.2020 № 460 за умовами якого покупцем виступає ОСОБА_2 , який приймає від відповідача у власність об`єкт нерухомості - "критий тік № 2" загальною площею 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966582153228). Договір посвідчений приватним нотаріусом Карпець О. М. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення від 12.03.2020 № 51586077; - договір купівлі-продажу від 12.03.2020 № 461 за умовами якого покупцем виступає ОСОБА_2 , який приймає від відповідача у власність об`єкт нерухомості - "зерносховище № 1" загальною площею 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966563453228). Договір посвідчений приватним нотаріусом Карпець О. М. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення від 12.03.2020 № 51586520.

32. Згідно із пунктами 1.2. договорів купівлі-продажу продавець (відповідач) є власником зазначених вище об`єктів нерухомості на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом виданого Карпець О. М. приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області 11.03.2020, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого приватним нотаріусом Карпець О. М. за номером 203689950 та 203683727 відповідно. Короткий зміст рішення суду першої інстанції 33. 23.08.2022 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення у справі № 7/127 (917/1862/21), яким повністю задовольнив позов СТОВ "Нива" в собі ліквідатора Іващука В. А. Визнав недійсними: - свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо "критого току № 2" загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966582153228) видане 11.03.2021 в рамках спадкової справи № 54/2019, посвідчене приватним нотаріусом Карпець О. М.; - свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо "зерносховище № 1" загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966563453228) видане 11.03.2021 в рамках спадкової справи № 54/2019, посвідчене приватним нотаріусом Карпець О. М.; - договір купівлі-продажу від 12.03.2020 № 460, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Карпець О. М. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення від 12.03.2020 № 51586077; - договір купівлі-продажу від 12.03.2020 № 461, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Карпець О. М. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення від 12.03.2020 № 51586520. Стягнув з ОСОБА_1 на користь СТОВ "Нива" 9 080,00 грн витрат зі сплати судового збору.

34. Рішення суду першої інстанції мотивовано з посиланням на приписи статті 1301 ЦК України видачею нотаріусом оскаржених свідоцтв про право на спадщину щодо майна, яке не належало спадкодавцю ( ОСОБА_4 ) на момент відкриття спадщини, що є підставою для визнання недійсними цих свідоцтв та задоволення як похідних вимог позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, укладених ОСОБА_1 на підставі зазначених свідоцтв про право на спадщину.

35. Водночас місцевий господарський суд визнав безпідставною заяву відповідача про застосування позовної давності у справі, зазначивши, що позовна давність за заявленим вимогами позивача починає перебіг з 11.03.2020 - дати посвідчення приватним нотаріусом право ОСОБА_1 (відповідача) на спадкування за заповітом спірного майна. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

36. Постановою від 20.02.2023 Східний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Полтавської області від 23.08.2022 у справі № 7/127 (917/1862/21) скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову СТОВ "Нива" в особі ліквідатора Іващука В. А. до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Карпець О. М. про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договорів купівлі-продажу.

37. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована обранням позивачем при зверненні з позовом до суду неналежного способу захисту, який не призводить до відновлення його порушених прав, оскільки у разі визнання судом недійсними спірних договорів купівлі-продажу, в силу приписів статті 216 ЦК України у третьої особи виникне зобов`язання лише повернути спірне майно саме відповідачу у цій справі, а не позивачу з огляду на що права СТОВ "Нива" ніяким чином не будуть поновлені. Натомість в цьому разі захист прав позивача має бути здійснений шляхом звернення з вимогами (віндикаційним позовом) про витребування майна в особи, яка є останнім набувачем цього майна .

38. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що місцевий господарський суд в порушення норм процесуального права помилково не залучив ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, в той час як він мав бути другим відповідачем у справі, оскільки є стороною (покупцем) оспорюваних договорів купівлі-продажу спірного майна. Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог 39. 18.04.2023 СТОВ "Нива" в особі ліквідатора Іващука В. А. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 у справі № 7/127(917/1862/21), в якій просить оскаржену постанову скасувати повністю, залишивши без рішення суду першої інстанції від 23.08.2022. Рух касаційної скарги

40. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 7/127 (917/1862/21) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.04.2023. 41. 28.04.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновив йому строк такий строк; касаційну скаргу залишив без руху з наданням скаржнику строку на усунення її недоліків, шляхом надання доказів доплати судового збору та письмових пояснень щодо підстав касаційного скарження

42. Ухвалою від 12.05.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 7/127(917/1862/21) за касаційною скаргою СТОВ "Нива" в особі ліквідатора Іващука В. А. на постанову суду апеляційної інстанції від 20.02.2023; призначив розгляд касаційної скарги на 01.06.2023; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 26.05.2023. 43. 29.05.2023 до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява про відвід колегії суддів Банаська О. О., Картере В. І., Погребняка В. Я. від розгляду справи № 7/127 (917/1862/21) за касаційною скаргою СТОВ "Нива" в особі ліквідатора Іващука В. А.

44. Ухвалою від 30.05.2023 Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Банаська О. О., Картере В. І., Погребняка В. Я. від розгляду справи № 7/127 (917/1862/21).

45. У судове засідання 01.06.2023 з`явився скаржник, який надав усні пояснення щодо поданої касаційної скарги. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження (СТОВ "Нива" в особі ліквідатора Іващука В. А.)

46. В обґрунтування доводів касаційної скарги СТОВ "Нива" в особі ліквідатора Іващука В. А. зазначає, зокрема таке: - висновки апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову не відповідають нормам діючого законодавства й фактичним обставинам справи, яким підтверджено незаконне відчуження ОСОБА_1 належного боржнику майна на користь ОСОБА_2 ; - апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом звернення із віндикаційним позовом до суду.

47. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції СТОВ "Нива" в особі ліквідатора Іващука В. А. визначило приписи пунктів 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав у подібних правовідносинах та необхідність відступу від висновків, наведених у постановах Верховного Суду, наведених в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи ( ОСОБА_2 )

48. ОСОБА_2 у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу та письмових поясненнях вважає касаційну скаргу безпідставною та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін зазначаючи, зокрема, що доводи скарги позивача не відповідають обставинам справи, не підтверджені належними доказами та не спростовують висновків апеляційного господарського суду щодо неналежності обраного способу захисту порушених прав позивачем, неналежного складу відповідачів та неможливості відновлення його прав у разі задоволення позову. (Приватний нотаріус Карпець О. М.)

49. Приватний нотаріус Карпець О. М. у поданому до суду поясненні зазначає, зокрема, що заявлені вимоги позову є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки будь-які обтяження та застереження щодо предметів спадщини та договорів на момент вчинення нею нотаріальної дії були відсутні. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

50. Вирішуючи наведене в пункті 5 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого. Щодо ефективності обраного способу захисту та відновлення порушеного права позивачем

51. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - Кодекс України з процедур банкрутства, далі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

52. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

53. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

54. Згідно із частиною першою, абзацом 1 частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

55. Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20).

56. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

57. Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

58. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

59. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

60. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

61. Засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України").

62. У рішенні ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" зазначено, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

63. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

64. З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

65. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (див. висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

66. Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу, укладених ОСОБА_1 (відповідач/продавець) з ОСОБА_2 (третя особа/покупець) за наслідком успадкування нею нерухомого майна на підставі оскаржених свідоцтв.

67. Підставою заявлених вимог позивач фактично визначив обставини незаконного набуття ОСОБА_1 за оскарженими свідоцтвами про право на спадщину у власність спірного нерухомого майна належного СТОВ "Нива" та відчуження його за договорами купівлі-продажу, укладеними на підставі зазначених свідоцтв, на користь ОСОБА_2 .

68. Тобто позивач звертаючись з наведеним позовом до суду із зазначених вище підстав прагне відновити право на належне йому нерухоме майно, власником якого, за його твердженням, він є.

69. Частинами першою, другою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

70. За статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

71. Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

72. Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

73. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

74. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 48/340 звертала увагу, що ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна.

75. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18).

76. Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України таку вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно.

77. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16).

78. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

79. Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

80. Отже, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб.

81. Вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

82. Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

83. За наведеного вище, звернення позивача задля захисту та подальшого відновлення його порушеного права на спірне майно з позовом про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу, укладених ОСОБА_1 (відповідач/продавець) з ОСОБА_2 (третя особа/покупець) за наслідком успадкування нею нерухомого майна на підставі оскаржених свідоцтв не може вважатися таким, що забезпечує захист, а відтак і сприяє відновленню його права на відповідне майно, оскільки 1) як свідчать встановлені обставини справи спірне майно на момент розгляду справи судами перебуває у володінні ОСОБА_2 (третя особа у справі), а задоволення позову з урахуванням заявлених вимог матиме наслідком повернення зазначеного майна ОСОБА_1 (відповідач у справі) та зумовить необхідність додаткового звернення позивача з позовом до суду задля захисту своїх прав; 2) для витребування майна від набувача відсутня необхідність визнання недійсними наступних договорів, інших правочинів чи документів щодо майна, адже власник згідно статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

84. До того ж, на момент звернення скаржника з позовом до суду, Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення від 14.11.2019 у справі № 7/127, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 та постановою Верховного Суду від 25.04.2023, про задоволення позову ліквідатора СТОВ "Нива" Боровика Р. Л. щодо витребування у ТзОВ "Гранум-Трейд АПК", переданого йому ОСОБА_4 (спадкоємицею якого є ОСОБА_1 - відповідач у справі), в якості внеску до статутного капіталу нерухомого майна, яке він набув на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 09.08.2010, що згодом була скасована постановою Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 2-2544/10.

85. Тож обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не лише не сприяє, а й потребує від нього надалі вжиття додаткових заходів (в тому числі ініціювання спорів) та дій для відновлення його права на таке майно, що в цілому не відповідає завданням господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених прав особи.

86. Суд вкотре звертає увагу, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значені має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

87. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

88. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови позивачу у задоволенні позову з підстав обрання ним неефективного способу захисту своїх прав.

89. Визначення способу захисту порушеного права є невід`ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді як оцінка його відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов`язком суду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18 та від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

90. Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 915/1890/19, від 08.07.2021 у справі № 918/56/20(918/1185/20)).

91. З огляду на викладене, доводи скаржника щодо обґрунтованості заявленого ним позову та наявності підстав для задоволення його вимог є помилковими, такими, що не відповідають встановленим обставинам справи та наведеним вище висновкам суду касаційної інстанції.

92. Водночас наведене не позбавляє права позивача, з урахуванням висновків викладених у цій постанові, на звернення з позовом до суду щодо захисту стверджуваного ним порушеного права у спосіб, який забезпечує ефективне відновлення порушеного права.

93. За наведеного, суд вважає правомірним скасування апеляційним господарським судом рішення суду першої інстанції про задоволення позову з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав обрання позивачем способу захисту, який не призводить до відновлення його порушених прав. Щодо суб`єктного складу учасників справи

94. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

95. Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

96. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

97. Згідно із частинами першою, третьою, четвертою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

98. Частиною першою статті 47 ГПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

99. За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (див. аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

100. Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

101. Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (див. висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09 та від 08.07.2021 у справі № 918/56/20(918/1185/20)).

102. Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

103. У справі, що розглядається однією з вимог позову СТОВ "Нива" в особі ліквідатора Іващука В. А. є вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець).

104. Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, місцевим господарським судом ОСОБА_2 (покупця оспорюваних договорів купівлі-продажу) залучено до участі у справі в якості третьої особи.

105. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. Під час розгляду справи за незмінного складу сторін (відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним в порядку статті 48 ГПК України) за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача, оскільки суд за власною ініціативою не має права на вчинення процесуальної дії з заміни відповідача (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 23/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18).

106. З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо того, що за визначеного позивачем предмету позову (визнання недійсними договорів, укладених між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець)) другим відповідачем (співвідповідачем) у справі, оскільки є стороною, а саме покупцем за оспорюваними договорами купівлі-продажу спірного майна. Щодо суті касаційної скарги

107. Доводи СТОВ "Нива" в особі ліквідатора Іващука В. А. наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскарженого рішення апеляційного господарського суду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

108. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

109. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

110. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що оскаржене судове рішення апеляційного господарського суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає. Щодо судових витрат

111. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника. Висновки щодо застосування норм права

112. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

113. Належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

114. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. Під час розгляду справи за незмінного складу сторін (відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним в порядку статті 48 Господарського процесуального кодексу України) за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача, оскільки суд за власною ініціативою не має права на вчинення процесуальної дії з заміни відповідача. На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 у справі № 7/127 (917/1862/21) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. О. Банасько Судді В. І. Картере В. Я. Погребняк