Постанова 4811 № 439/108/22

Справа № 439/108/22 Головуючий у 1 інстанції: Бунда А.О. Провадження № 22-ц/811/466/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Назар Х.Б., з участю: апелянта ОСОБА_1 та його представника адвоката Пигель Л.І., позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Пигель Л.І. на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна спільно нажитого в шлюбі, - ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася з позов в суд до ОСОБА_1 , де з подальшими уточненнями просила присудити їй із спільно нажитого в шлюбі майна легковий автомобіль марки CHEVROLET моделі «CAPTІVA» номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску, вартістю 248160 гривень, автомобільний гараж, вартістю 99000 гривень, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( гаражне товариство № НОМЕР_2 , гараж № НОМЕР_3 ) і грошові кошти в сумі 232331 гривень 45 копійок. Всього майна на загальну суму 579 491 гривень 45 копійок. ОСОБА_1 із спільно нажитого майна у шлюбі присудити грошові кошти в сумі 579 491 гривень 45 копійок. Позовні вимоги мотивувала тим, що на час звернення в суд із даним позовом сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час проживання в шлюбі ними було за спільні кошти придбано автомобіль, марки CHEVROLET моделі «CAPTIVA», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , ринкова вартість якого становить 248160 гривень, автомобільний гараж загальною площею 28.8 м. кв., за адресою АДРЕСА_1 (гаражне товариство № НОМЕР_2 , гараж № НОМЕР_3 ), ринкова вартість якого становить 99000 гривень. Крім того, за час проживання в шлюбі ними було заощаджено грошові кошти на суму 22000 доларів США, що підтверджується декларацією за 2019 рік, яка була подана відповідачем по справі у відповідні органи 24 січня 2020 року. Правовставлюючі документи на автомобіль і автомобільний гараж оформлені на відповідача по справі ОСОБА_1 . Зазначає, що грошові заощадження в сумі 22000 доларів США на даний час знаходяться на зберіганні у відповідача, з яких нічого не було витрачено в інтересах сім`ї. На підставі вищевикладеного, із посиланням на ст.ст. 60, 61, 70,71 Сімейного кодексу України просив позов задоволити та стягнути судові витрати. Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. В порядку поділу майна присуджено ОСОБА_2 із спільно нажитого майна легковий автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «CAPTIVA» номерний знак НОМЕР_4 2012 року випуску вартістю 248160 гривень, автомобільний гараж, вартістю 99000 гривень, який знаходиться за адресою Львівська область, м. Броди, вул. І.Богуна, 5 (гаражне товариство № НОМЕР_2 , гараж № НОМЕР_3 ) і грошові кошти в сумі 228674 гривень 60 копійок . Всього майна на загальну суму 575 834 гривень 60 копійок. Визнано за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти в сумі 575 834 гривень 60 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7794.20 грн. судових витрат. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Пигель Л.І., подавши апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду є незаконним, необ`єктивним і прийнятим із порушенням законодавства. Вказує, що при прийнятті рішення, суд бере до уваги лише інтереси позивачки, не досліджує наявність спільного майна подружжя, його набуття, наявні докази у матеріалах справи. Судом не було взято до уваги при прийнятті рішення про поділ грошових коштів у сумі 22000 доларів США їх відсутність, що підтверджується долученими деклараціями про доходи за 2019 р. та 2020 р. Вважає, що об`єктом поділу спільного нажитого майна є автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «CAPTIVA» д.н.з. НОМЕР_1 , 2012 року випуску вартістю 248160 гривень, автомобільний гараж, вартістю 99000 гривень, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (гаражне товариство № НОМЕР_2 , гараж № НОМЕР_3 ). Кошти на які претендує позивач не можуть бути визнані об`єктом спільного нажитого майна і підлягати поділу, оскільки вони відсутні у відповідача, та витрачені сторонами в період перебування у шлюбі. Позивачем не надано доказів, що кошти є в наявності у відповідача і не здобуто таких в судовому засіданні. Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким визнати об`єктом спільного нажитого майна легковий автомобіль та гараж. Присудити ОСОБА_2 грошову компенсацію за вартості автомобіля та вартості гаража, всього у розмірі 173 580 грн. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та його представника адвоката Пигель Л.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, позивача ОСОБА_2 на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції встановивши, що після розірвання шлюбу діти залишилися проживати із позивачкою ОСОБА_2 , виходячи з інтересів дітей, для забезпечення їх найнеобхідніших потреб, прийшов до переконання, що легковий автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «CAPTIVA» номерний знак НОМЕР_5 2012 року випуску, вартістю 248160 грн. слід присудити позивачці ОСОБА_2 , яка має водійські права та ним користується (а.с.31). Крім цього, для належного утримання транспортного засобу позивачкою вважав, що їй доцільно присудити автомобільний гараж, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (гаражне товариство № НОМЕР_2 , гараж № НОМЕР_3 ), вартістю 99000 гривень. Також, суд взяв до уваги, що згідно копії декларації про доходи як військовослужбовця в/ч НОМЕР_6 роздрукованої із сайту НАЗК встановлено, що ОСОБА_1 особисто 24.01.2020 року подано декларацію після звільнення за 2019, в якій у розділі грошові активи, у графі вид активу вказано грошові кошти розміром 22 000 доларів США. Беручи до уваги вартість усього нажитого в шлюбі майна, виходячи із засад рівності часток майна дружини та чоловіка, суд прийшов до висновку, що позивачці слід присудити грошові кошти в сумі 228674 гривень 60 копійок. А, враховуючи вартість транспортного засобу та автомобільного гаражу, які суд присудив позивачці, відповідачу присудити грошові кошти в сумі 575 834 гривень 60 копійок. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Встановлено, що 24.04.2010 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований відділом РАЦС Бродівського РУЮ Львівської області, актовий запис № 35 (а.с. 13). Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишилися проживати з позивачкою (а.с.14). Рішенням Бродівського районного суду Львівської області 03 березня 2022 року по справі № 439/2142/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.165). Цей факт сторонами не заперечувався. Перебуваючи у шлюбі сторони спільно нажили: - легковий автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «CAPTIVA» номерний знак НОМЕР_5 2012 року випуску (а.с.30). Ринкова вартість згідно звіту про незалежну оцінку автомобіля становить 248160 гривень (а.с.32-40); -автомобільний гараж, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (гаражне товариство № НОМЕР_2 , гараж № НОМЕР_3 ) (а.с.18). Ринкова вартість згідно звіту про оцінку майна становить 99000 грн. (а.с.19-29); -грошові кошти в сумі 22000 доларів США, що відображено у декларації за 2019 рік, поданій ОСОБА_1 24.01.2020 року (а.с.41-43). Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. N 11). Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на легковий автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «CAPTIVA» номерний знак НОМЕР_5 2012 року випуску, вартістю 248160 грн. Враховуючи, що саме з ОСОБА_2 після розірвання шлюбу залишились проживати діти, а тому виходячи з інтересів дітей, для забезпечення їх найнеобхідніших потреб, автомобіль потрібно залишити у володінні саме ОСОБА_2 . Проте, в частині визнання права власності на автомобільний гараж, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (гаражне товариство № НОМЕР_2 , гараж № НОМЕР_3 ), вартістю 99000 гривень, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції. Так суд першої інстанції не звернув уваги на те, що саме ОСОБА_1 є членом гаражного товариства №2 по АДРЕСА_1 , та сплачує членські внески. Окрім того, ОСОБА_1 також має в користуванні транспортний засіб. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що саме за ОСОБА_1 слід визнати право власності на автомобільний гараж, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (гаражне товариство № НОМЕР_2 , гараж № НОМЕР_3 ), вартістю 99000 гривень. В частині вирішення позовних вимог щодо поділу грошових заощаджень в сумі 22 000 доларі США, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції безпідставними. Так, як вбачається з матеріалів справи в декларації про доходи за 2021 рік ОСОБА_1 зазначено грошові активи в розмірі 7500 грн. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Судом не здобуто, а позивачем не надано належних доказів, що грошові заощадження, які зазначено в декларації про доходи ОСОБА_1 за 2019 рік в сумі 22000доларів США знаходяться в нього а не витрачено в інтересах сім`ї, враховуючи що шлюб було розірвано тільки в 2022 році. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Висновок суду першої інстанції, що у сторін на час перебування у шлюбі було достатньо грошових коштів, які використовувалися для проведення дозвілля (подорожі) та належного матеріального забезпечення потреб їх сім`ї колегія суддів вважає необґрунтованим. Так суд першої інстанції зазначає розмір доходу сторін, проте не враховує, що сукупний дохід сім`ї Черненко складав 36 140 грн. в місяць в період 2019-2021 років, що не може однозначно свідчити про достатність. Висновки суду в цій частині є суб`єктивними та такими, що не ґрунтуються на доказах. Враховуючи вартість майна, поділ якого здійснюється ( автомобіль 248160 грн. та гараж 99000 грн.) з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 слід також стягнути 74 580 грн. грошової компенсації за відхилення від рівності часток майна подружжя. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового судового рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пигель Л.І. задовольнити частково. Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року скасувати. Постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна спільно нажитого в шлюбі задовольнити частково. В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на легковий автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «CAPTIVA» номерний знак НОМЕР_5 2012 року випуску вартістю 248160 гривень в цілому. В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на автомобільний гараж, вартістю 99000 гривень, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (гаражне товариство № НОМЕР_2 , гараж № НОМЕР_3 ). Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 74 580 грн. грошової компенсації. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 06 липня 2023 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.