Постанова 4811 № 462/722/23

Справа № 462/722/23 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д. Провадження № 22-ц/811/515/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретаря: Колич Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року у справі за заявою міського голови Львівської міської ради Садового А.І. про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до суду, ВСТАНОВИЛА: 01.02.2023 міський голова ЛМР Садовий А.І. звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до суду, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав, територіальним органам Міністерства Юстиції України) вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлового приміщення під літ. «В-1» площею 49,6 кв. м., яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер майна 36369606. В обгрунтування своєї заяви покликався на те, що Львівською міською радою готується позовна заява до ОСОБА_1 , ПП «КГК» про скасування реєстрації права власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. В результаті реєстрації права власності за приватним підприємством «КГК» на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 49,6 кв. м., а в подальшому за ОСОБА_1 порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на АДРЕСА_1 . ЛМР має реальні підстави вважати, що відповідачі можуть розпорядитися спірним об`єктом, що знаходиться на праві власності та відчужити його на користь інших осіб для ухилення виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду. Оскільки, станом на час подання заяви відбулася неодноразова перереєстрація об`єкта на АДРЕСА_1 , а тому в подальшому може відбутися ще не одна заміна власника вказаного об`єкта із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На підставі викладеного, просив заяву задовольнити. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року, в якій виправлено описку ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06 лютого 2023 року, заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Застосовано заходи забезпечення позову, шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав, територіальним органам Міністерства Юстиції України) будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна: нежитлове приміщення під літ. «В-1» площею 49,6 кв. м., яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер майна 36369606. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що Львівською міською радою при поданні заяви про забезпечення позову не доведено наявності передбачених ч.2 ст.149 ЦПК України підстав для вжиття таких заходів. Наголошує, що ні в заяві про забезпечення позову ні в ухвалі Залізничного суду м. Львова не обґрунтовано, в який саме спосіб вчинення реєстраційних дії може унеможливити чи утруднити виконання рішення суду. Зазначає, що суд не дослідив статус відповідача 2 (ПП «КГК», яке вже близько 10 років, як припинене) та задоволив заяву про забезпечення позову, визначивши при цьому боржником юридичну особу, яка є припиненою. Звертає увагу на те, що заявник покликається на неодноразові факти відчуження спірного об`єкту нерухомого майна. Однак, не надав жодних доказів, які б підтверджували зазначені обставини. Такі обставин відсутні. Об`єкт набутий у власність ОСОБА_1 ще в 2012 року і з даного часу жодного разу не відчужувався. Як наслідок, при застосуванні заходів забезпечення позову судом порушено норм процесуального права, оскільки не досліджено наявність передбачених законом підстав для застосування таких заходів. А тому, ухвала суду є непропорційним втручанням держави у право власності ОСОБА_1 . Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. Представник Львівської міської ради Наконечна О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін. В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Представник Львівської міської ради подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі. Зазначену причину неявки суд визнав неповажною, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України слід проводити без їхньої участі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того,що оцінивши обґрунтованість доводів заявника, з огляду на положення статті 149 ЦПК України, вважав подану заяву про забезпечення позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. З таким висновком суду колегія погоджується з огляду на наступне. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних (несумлінних) дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. При цьому, інститут забезпечення позову спрямований проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову повинні застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України). Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). Види забезпечення позову наведено у статті 150 ЦПК України. Згідно із положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої цієї статті Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що "…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу". Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Однак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, забезпечення ефективного судового захисту та можливості реального поновлення прав у разі прийняття судом рішення про задоволення позову. Як вбачається з матеріалів заяви, заявник має намір звернутися до суду із позовною заявою про скасування реєстрації права власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. У державному реєстрі права власності на нерухоме майно наявна наступна інформація: реєстрація права власності на нежитлове приміщення в плані під літ. «В-1» площею 49,6 кв. м., яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер майна 3636906. Власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 є територіальна громада м. Львова в особі ЛМР. Згідно із інформацією управління земельних ресурсів департаменту містобудування ЛМР від 20.12.2022 відсутня інформація про передачу у власність чи надання в користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення, літ. «В-1» площею 49,6 кв. м., реєстраційний номер майна 3636906 за адресою: АДРЕСА_1 . Нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 є тимчасовою спорудою, право власності на яку згідно ч. 1 п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно та частини 1,4 ст. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягає державній реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. А така реєстрація проведена на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка є скасованою. По своїй суті майбутній позов в даному випадку слід вважати майновим та таким, що спрямований на захист права власності та повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади. Із вказаного, також, вбачається, що спірним об`єктом нерухомості відповідач ОСОБА_1 як власник, на даний час, вправі вільно розпоряджатися, що може свідчити про потенційну можливість (зважаючи на наявність даного спору та в залежності від ходу його розгляду) вчинення і будь-яких інших дій щодо відчуження, зміни власника (володільця) вказаного майна, зміни статусу майна, його видозміни, тощо протягом продовження розгляду справи та відповідно може свідчити про потенційні загрози для виконання можливого рішення про задоволення позову. Зважаючи на потенційні загрози змін, що стосуватимуться спірного майна (зміни його власника, видозміни, зміни статусу, тощо) та у випадку їх настання, задоволення вказаних позовних вимог не матиме жодного правового значення для заявника (позивача) та вказане призведе до необхідності повторного звернення до суду або й взагалі унеможливить відновлення прав та законних інтересів, за захистом яких заявник (позивач) звертається до суду. За таких обставин, заходи забезпечення слід вважати співмірними із позовними вимогами, а саме стосуються спірного майна у даній справі (не порушуючи прав інших осіб, протилежного не встановлено), наявні потенційні загрози для виконання потенційного рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, вважаючи, що заявником обґрунтовано наведено припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення прав та законних інтересів Львівської міської ради. Відповідно слід вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку, що відповідає обставинам, які мають значення та вимогам закону слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено: 07.07.2023 Головуючий Судді