Постанова 4811 № 463/10310/23

Справа № 463/10310/23 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р. Провадження № 22-ц/811/3473/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. за участю секретаря: Назар Х.Б. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2023 року у справі за заявою Львівської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, ВСТАНОВИЛА: ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 17 листопада 2023 рокузаяву Львівської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви - задоволено. У порядку забезпечення позовних вимог - заборонено вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно, виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав, територіальним органам Міністерства юстиції України), будь-яких реєстраційних дій щодо приміщення літ. «Б-1», площею 52,5 кв.м., яке належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31599724). Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі апелянт у повному обсязі заперечує проти застосування заходів забезпечення позову, вважає задоволення такої заяви Львівської міської ради порушенням своїх законних прав та інтересів. Вказує на те, що втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Подання заявником заяви про застосування заходів забезпечення позову та задоволення такої не є виправданим, адже станом на сьогодні права та законні інтереси заявника не є порушеними. Таким чином задоволення заяви заявника про вжиття заходів забезпечення позову, позбавляє апелянта можливості користуватися наданими йому законом правами, що у цілому порушує його законні права та інтереси, та суперечить засадам чинного законодавства України. Більше того, апелянт вважає заяву заявника про застосування заходів забезпечення позову поданою безпідставно та за відсутністю, як підстав для її подання, так і підстав для задоволення судом такої заяви. Просить ухвалу суду скасувати. Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати. Представник Львівської міської ради Ігнатушок І. подала до суду заяву про відкладення розгляду справи, однак зазначені причини відкладення, колегія суддів вважає неповажними, тому клопотання до задоволення не підлягає. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних (несумлінних) дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. При цьому, інститут забезпечення позову спрямований проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову повинні застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України). Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). Види забезпечення позову наведено у статті 150 ЦПК України. Згідно із положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої цієї статті Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Однак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, забезпечення ефективного судового захисту та можливості реального поновлення прав у разі прийняття судом рішення про задоволення позову. Як убачається з матеріалів справи, Львівська міська рада звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно, виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам, як суб`єктам державної реєстрації прав, територіальним органам Міністерства юстиції України), будь-яких реєстраційних дій щодо приміщення літ. «Б-1», площею 52,5 кв.м., яке належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31599724. В обгрунтування заяви вказувала на те, що Львівською міською радою готується позовна заява до ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Зазначає, що у державному реєстрі права власності на нерухоме майно наявна інформація про те, що реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - приміщення літ. «Б-1», площею 52,5 кв.м. за ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31599724. 27.08.2010 Господарським судом Львівської області у справі № 19/117 за позовом ТзОВ «Захід Авто Центр» до Львівської міської ради про визнання права власності, прийнято рішення, яким визнано право власності на будівлю, площею 52,5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 27.09.2010 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за ТзОВ «Захід Авто Центр» право власності на об`єкт нерухомого майна - приміщення літ. «Б-1», площею 52,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2010 у справі № 19/117. Так, 25.03.2011 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л. на підставі договору купівлі-продажу № 365 від 23.02.2011, здійснено державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 05.04.2011 Львівським апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі №19/117, якою скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2010. Львівська міська рада є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Разом з тим, відповідно до листа управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради від 13.06.2023 №4-2403-7888, зазначено, що інформація щодо прийнятих Львівською міською радою рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки для обслуговування приміщення літ «Б-1», загальною площею 52,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 відсутня. Згідно з ухвалою Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова», тимчасову споруду на АДРЕСА_1 внесено до комплексної схеми розміщення тимчасових споруд. Крім того, як убачається з акту № 256 від 27.06.2023, земельна ділянка комунальної власності орієнтовною площею 0,0053 га фактично використовується для обслуговування викупленої одноповерхової споруди, рішень органу місцевого самоврядування про затвердження документацій із землеустрою на земельну ділянку та надання її в оренду ОСОБА_1 для обслуговування викупленого об`єкту не виявлено. Разом з тим, Львівською міською радою та її виконавчими органами не видавались містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Також, у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутня інформація про видачу дозвільних документів на виконання будівельних робіт та готовності об`єкта до експлуатації, а також не має відомостей про прийняття декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Відтак, ОСОБА_1 самовільно зайняла та фактично використовує земельну ділянку комунальної власності, площею 0,0053 га по АДРЕСА_1 , шляхом розміщення вказаної вище споруди за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про передачу у власність або користування (оренду) даної земельної ділянки, чим порушує право власності Львівської міської територіальної громади на земельну ділянку. З огляду на наведене, Львівська міська рада має реальні підстави вважати, що ОСОБА_1 може розпорядитись спірним об`єктом та відчужити його в користь інших осіб для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду, а тому просила задовольнити заяву про забезпечення позову. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того,що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду, та прийшов до висновку, що заява є підставною та підлягає до задоволення. За таких обставин, суд вважає заяву підставною та постановляє ухвалу про її задоволення. З таким висновком суду колегія погоджується, з огляду на наступне. Львівська міська рада має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. По своїй суті майбутній позов слід вважати майновим та таким, що спрямований на захист права власності та повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 331185074 від 04.05.2023 убачається, що приміщення літ. «Б-1», загальною площею 52,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , розмір частки 1/1. ОСОБА_1 , як власник, на даний час, вправі вільно розпоряджатися належним їй майном, що може свідчити про потенційну можливість вчинення і дій щодо відчуження, зміни власника (володільця) вказаного майна, зміни статусу майна, його видозміни, тощо протягом продовження розгляду справи та відповідно може свідчити про потенційні загрози для виконання можливого рішення про задоволення майбутнього позову. Перехід права власності на спірний об`єкт, його видозміна, зміна правового статусу, тощо однозначно вплине на розгляд справи, ускладнить її розгляд, призведе до необхідності заміни сторін спору, зміни позовних вимог, тощо або й до неможливості виконання майбутнього рішення про задоволення позову. Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку, що відповідає та вимогам закону, слід залишити без змін. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 26.04.2024 Головуючий Судді