Постанова 4875 № 922/1344/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2023 року м. Харків Справа № 922/1344/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Гребенюк Н.В. за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В. за участю представників сторін: прокурор Горгуль Н.В. позивача не з`явився відповідача Бохан О.С. розглянувши апеляційну скаргу керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (вх.№872Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.04.2023 у справі № 922/1344/23, повний текст якої складено та підписано у приміщенні господарського суду Харківської області 12.04.2023 суддею Сальніковою Г.І. за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 23) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7) до товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 56, літ. А) про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути земельну ділянку ВСТАНОВИВ: Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато", згідно вимог якої прокурор просить суд: - розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002 укладений 01.06.2011 між Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243) та ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за №1804 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за №15/11. - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний. Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.05.2023 о 12:30. Крім того, разом з позовною заявою, прокурором було подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) заборони на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у даній справі в порядку статті 136, 137 ГПК України, прокурор вказує про те, що рішенням 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" від 18.05.2011 №296/11 вирішено продати ТОВ "Веріфікато" земельну ділянку площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташовану за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район (кадастровий номер 6310138800:01:007:0002) за ціною 1566810,00 грн. (без ПДВ) для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту. Будівництво об`єкту виконати в строк до 01.06.2018. 01.06.2011 між Харківською міською радою та ТОВ "Веріфікато" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за №1804 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за №15/11. Прокурором зазначено, що разом з істотними умовами договору купівлі-продажу, які вимагаються статтею 655 ЦК України, сторони при укладенні правочину погодили додаткову істотну умову договору, а саме зобов`язання покупця здійснити будівництво готельного комплексу у строк до 01.06.2018. Крім того, прокурором в обґрунтування поданої заяви вказано, що на зазначеній земельній ділянці до теперішнього часу не розпочато та не виконано будівництво готельного комплексу. Вихідні дані, а саме містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за вказаною адресою, Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради не надавались. Згідно реєстру будівельної діяльності, відсутня інформація щодо об`єкта за вказаною адресою. Під час виходу представниками Департаменту інспекційної роботи Харківської міської ради фактів проведення будівельних робіт за вказаною земельною ділянкою не виявлено. Таким чином, прокурором у поданій заяві вказано, що ТОВ "Веріфікато" до теперішнього часу не виконуються зобов`язання за договором купівлі-продажу землі щодо здійснення будівництва готельного комплексу, відповідно до умов пункту 3.1.5. договору. Водночас прокурором зазначено, що поки спірна земельна ділянка перебуває у власності ТОВ "Веріфікато", Харківська міська рада не може передати її іншому забудовнику, який зможе побудувати необхідний об`єкт нерухомості, що в умовах наявності обмежених земельних ресурсів населеного пункту порушує інтереси територіальної громади у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення належних умов для розвитку міста. Враховуючи наведене, прокурором зазначено про необхідність розірвання спірного договору в судовому порядку, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України та зобов`язати ТОВ "Веріфікато" повернути територіальній громаді в особі Харківської міської ради придбану земельну ділянку. В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, прокурор стверджує, що на теперішній час ТОВ "Веріфікато" вживаються заходи щодо продажу спірного нерухомого майна. Так, прокурором зазначено, що 17.03.2023 в мережі Інтернет на платформі онлайн-оголошень купівлі/продажу товарів і послуг OLX.ua розміщено оголошення про продаж спірної земельної ділянки наступного змісту: пропонується унікальна земельна ділянка розташована в самому центрі міста Харків на Рибному майдані. Знаходиться в приватній власності. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування готельного комплексу. Кадастровий номер: 6310138800:01:007:0002. Площа ділянки: 75 соток. Ціна 600000$. При цьому прокурор стверджує, що до зазначеного оголошення автором додана ситуаційна схема з плану земельної ділянки, який є додатком №1 до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2011 за №15/11. Враховуючи наведене вище, прокурор вважає, що відчуження ТОВ "Веріфікато" спірної земельної ділянки унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2023 у справі № 922/1344/23 в задоволенні заяви керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову (вх. №1344 від 10.04.2023) - відмовлено. Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.04.2023 у справі № 922/1344/23 та ухвалити нове рішення, яким заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) заборони на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що посилання прокурора у заяві про забезпечення позову на сайт в мережі Інтернет на платформі онлайн-оголошень купівлі/продажу товарів і послуг OLX.ua є процесуально неспроможними, оскільки роздруківки з інтернет-сторінок, які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Вони визнаються доказом, якщо виготовлені, видані й засвідчені власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу. Відтак, зазначений доказ не може прийматися судом до уваги як належний, що підтверджує обґрунтованість наведених вище тверджень прокурора. При цьому доводи прокурора про те, що вказане оголошення безумовно належить власнику земельної ділянки та свідчить про наявність саме його волевиявлення у продажі земельної ділянки є необґрунтованим та ґрунтується на суб`єктивних припущеннях, оскільки із змісту вказаного оголошення не можливо достеменно встановити те, про що стверджує прокурор. Так, апелянт зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Так, апелянт вважає, що даний доказ є більш вірогідними, ніж докази, надані на його спростування. Також апелянт зазначає, що встановлення заборони на відчуження майна жодних чином не позбавляє відповідача права володіння та користування ним. Крім того, вжиття заході в забезпечення позову не потягне за собою жодних негативних наслідків для відповідача. Згідно з обставинами справи спірна земельна ділянка вільна від забудови, не огороджена, вкрита рослинністю, перебуває у вільному доступі громадян та жодним чином не використовується у підприємницькій діяльності відповідача. Зважаючи на вищевикладене, негативні наслідки, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення вочевидь переважають негативні наслідки від їх вжиття. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.04.2023 у справі № 922/1344/23. Розгляд справи призначено на 27.06.2023. Вказана ухвала суду була направлена на адреси сторін засобами поштового зв`язку та на електронну пошту, які зазначені у документах, що надані до суду. Від відповідача 01.06.2023 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні 27.06.2023 представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві та звернув увагу про відсутність підстав для вжиття заходів для забезпечення позову. У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників справи, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне. За змістом ч. 2 статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Відповідно до положень п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «+11 посилань», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, за останніми змінами відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 254/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб. Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві не неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18. Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з п.3 частини 1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду у провадженні якого перебуває справа. Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 року Верховного Cуду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 року по справі №911/2930/17. Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.03.2021 року у справі №921/302/20. Одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Із матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що на підтвердження доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, прокурор посилається на копію роздруківки оголошення в мережі Інтернет на платформі онлайн-оголошень купівлі/продажу товарів і послуг OLX.ua про продаж земельної ділянки наступного змісту: пропонується унікальна земельна ділянка розташована в самому центрі міста Харків на Рибному майдані. Знаходиться в приватній власності. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування готельного комплексу. Кадастровий номер: 6310138800:01:007:0002. Площа ділянки: 75 соток. Ціна 600000$. При цьому прокурор стверджує, що до зазначеного оголошення автором додана ситуаційна схема з плану земельної ділянки, який є додатком №1 до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2011 за №15/11. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції послався на те, що посилання прокурора у заяві про забезпечення позову на сайт в мережі Інтернет на платформі онлайн-оголошень купівлі/продажу товарів і послуг OLX.ua є процесуально неспроможними, оскільки роздруківки з інтернет-сторінок, які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Вони визнаються доказом, якщо виготовлені, видані й засвідчені власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 07.07.2021 у справі № 587/2051/18, постанові Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №922/436/22, від 03.11.2022 у справі №922/496/22). Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, виходячи з такого. Згідно з частиною 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 Господарського процесуального кодексу України). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 Господарського процесуального кодексу України). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 96 Господарського процесуального кодексу України). Ураховуючи вимоги процесуального законодавства та здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом. Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідності». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 915/646/18, від 02.10.2018 у справі № 910/1836/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що паперова копія, не являючись письмовим доказом, тим не менш, переконливо свідчить про намір відповідача здійснити відчуження спірного майна, що повинно бути прийнято судом до уваги. Крім того, колегія суддів зазначає, що вирішення заяви здійснено судом без урахування судової практики, викладеної у постанові КГС ВС від 09.06.2023 у справі №37з-23, де зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція також викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22). Також колегія суддів зазначає, що відповідач в ході розгляду апеляційної скарги стверджував про відсутність бажання здійснити відчуження спірної земельної ділянки. За таких умов колегія суддів не вбачає суттєвих ризиків порушення права відповідача в разі застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірної земельної ділянки. Крім того, колегія суддів зазначає, що встановлення заборони на відчуження майна жодних чином не позбавляє відповідача права володіння та користування ним. Згідно з обставинами справи, спірна земельна ділянка вільна від забудови, не огороджена, вкрита рослинністю, перебуває у вільному доступі громадян та жодним чином не використовується у підприємницькій діяльності відповідача. Зважаючи на вищевикладене, негативні наслідки, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення, вочевидь переважають негативні наслідки від їх вжиття. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) заборони на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний, унеможливить ефективний захист та поновлення прав заявника, у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення його прав. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, оцінюючи доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову в разі задоволення позовних вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та як наслідок про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову. Колегія суддів вважає, що твердження, викладені в апеляційній скарзі і оголошені в судовому засіданні, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тоді як господарським судом при прийнятті ухвали неповно з`ясовано обставини, що маються значення для справи, у зв`язку з чим, прийнята ним ухвала підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у справі № 922/1344/23. Керуючись статтями 240, 269, 270, 273, п.2, ч.1 ст.275, п. 1, 3 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.04.2023 у справі № 922/1344/23 задовольнити. Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.04.2023 у справі № 922/1344/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) заборони на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 05.07.2023. Головуючий суддя М.М. Слободін Суддя І.А. Шутенко Суддя Н.В. Гребенюк