LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС547/818/20

від 28.06.2023 · Цивільна
Резолютивна:Передати справу № 547/818/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвала 28 червня 2023 року м. Київ справа № 547/818/20 провадження № 61-2533св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт», відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю«Райземінвест-2017», розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2023 рокуу складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Пікуль В. П., Кузнєцової О. Ю., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (далі - ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт»; Товариство) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» (далі - ТОВ «Райземінвест-2017») про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі. Позовна заява мотивована тим, що 05 жовтня 2016 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки 5324583200:00:002:0089 строком на 10 років, який зареєстровано 12 жовтня 2017 року. Товариство користувалося вказаною ділянкою, однак до закінчення строку договору стало відомо від ТОВ «Райземінвест-2017» про те, що воно є користувачем спірної земельної ділянки у зв`язку з тим, що 14 листопада 2017 року договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , розірвано сторонами з реєстрацією відповідного правочину 11 жовтня 2018 року, після чого 24 квітня 2018 року відповідачі уклали між собою договір оренди спірної земельної ділянки, який було зареєстровано 11 жовтня 2018 року державним реєстратором Полтавської філії КП «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Онищенком Р. М. Проте уповноважені посадові особи ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» не укладали 14 листопада 2017 року угоду про дострокове припинення договорів оренди від 05 жовтня 2016 року, вказана угода була укладена всупереч інтересам позивача та без виявлення дійсної волі орендаря, підписана неуповноваженою особою, а тому є незаконною та підлягає визнанню недійсною, як і наступний договір оренди земельної ділянки. Просило суд: визнати недійсною угоду б/н від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі укладену між ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір оренди землі б/н від 11 жовтня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з однієї сторони, та ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0089; скасувати рішення державного реєстратора Полтавської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Онищенка Р. М. про припинення права оренди позивача щодо спірної земельної ділянки, а також про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» щодо вказаної земельної ділянки. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2022 року позовні вимоги ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» задоволено. Визнано недійсною угоду б/н від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі, укладену між ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , на підставі якої було припинено речове право (право оренди) ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0089. Скасовано рішення державного реєстратора Полтавської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Онищенка Р. М., індексний номер 43453619 від 11жовтня 2018 року, про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», з одночасним визнанням права оренди ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0089 на підставі договору оренди землі від 05 жовтня 2016 року. Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 24 квітня 2018 року, що укладений між ОСОБА_1 з однієї сторони, та ТОВ «Райземінвест-2017» з іншої сторони, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0089. Скасовано рішення державного реєстратора Полтавської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Онищенка Р. М., індексний номер 43470553 від 11 жовтня 2018 року про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0089, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0089. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з договору оренди від 05 жовтня 2016 року слідує, що він укладений строком на 10 років. Однак, 14 листопада 2017 року до спливу строку договору оренди між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» в особі директора Виробничого підрозділу АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» Сліпаченком П. П. було укладено угоду про розірвання договору оренди. При цьому, того ж дня орендарем була передана власнику земельна ділянка з кадастровим номером 5324583200:00:002:0089. Натомість вказана угода була зареєстрована майже через 1 рік - 11 жовтня 2018 року. Разом з тим, при оцінці наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено таку ознаку недійсності спірного правочину, як відсутність вільного волевиявлення ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на укладення угоди про розірвання договору оренди. ОСОБА_4 призначався на посаду директора виробничого підрозділу АФ «Семенівська» на підставі контракту № 2 від 12 грудня 2016 року, який діяв відповідно до довіреності № 1142 від 09 вересня 2016 року, статуту ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», Положення про ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», контракту від 12 грудня 2016 року, посадової інструкції директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт». Системний аналіз положень вказаних документів дозволяє дійти висновку про відсутність у ОСОБА_4 завдань чи повноважень щодо розірвання договорів оренди землі чи зменшення земельного банку підприємства позивача. Інтерес ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» полягав у збільшенні земельного банку шляхом укладення договорів оренди з землевласниками та здійснення ефективної господарської діяльності шляхом обробітку орендованих земель та вирощування сільськогосподарських культур. П. 4.5 вказаного Положення прямо передбачено, що підрозділ не має права, зокрема, самостійно розривати будь-які договірні відносини. З наданих повноважень ОСОБА_4 згідно довіреності від 09 вересня 2016 року не вбачається будь-яких положень, які б надавали ОСОБА_4 розривати договори оренди земель. Довіреність, видана ОСОБА_4 , не може розширювати його повноваження, в іншому випадку для розширення повноважень ОСОБА_4 необхідно було б вносити зміни в текст Положення. Перевищення повноважень ОСОБА_4 при укладенні угоди від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди з ОСОБА_1 додатково підтверджується наказом № 322/5 від 27 січня 2021 року та висновком колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг від 11 січня 2021 року. Позов ТОВ «Райземінвест-2017» про скасування вказаного наказу ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду залишений без розгляду. За обставин справи також позбавлені логіки дії ОСОБА_1 , яка 14 листопада 2017 року розірвала договір оренди землі від 05 жовтня 2016 року, однак власниця самостійно не займалась обробітком землі та не уклала будь-яких інших договорів щодо використання чи продажу земельної ділянки, натомість фактично продовжила відносини оренди землі з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», отримуючи орендну плату в той час, як товариство проводило обробіток землі протягом двох років після вчинення спірної угоди про розірвання договору оренди землі. ТОВ «Райземінвест-2017» було створене ОСОБА_4 в кінці 2017 року, коли він ще перебував у трудових відносинах з позивачем, тобто всупереч вимогам п. 6.1 трудового договору, ОСОБА_4 взяв участь у створенні господарського товариства - прямого конкурента позивача. Факт дострокового розірвання протягом листопада 2017 року значної кількості договорів оренди землі та подальше використання цих земельних ділянок ТОВ «Райземінвест 2017» не спростувала представник відповідачів. Аналіз викладених обставин свідчить про те, що метою укладення угоди від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди не було задоволення інтересів позивача, натомість ОСОБА_4 , маючи доступ до печатки очолюваного ним підрозділу, діяв в своїх інтересах як майбутній засновник ТОВ «Райземінвест-2017», цілеспрямовано створюючи умови для подальшого виведення земельного банку до заснованого ним товариства. Близько 100 земельних ділянок, що вибули з обробітку позивача, в тому числі і земельна ділянка ОСОБА_1 , зараз обробляються ТОВ «Райземінвест-2017», за рахунок чого останній здійснює свою підприємницьку діяльність. Суд не бере до уваги доводи сторони відповідача про те, що спірна угода не може бути визнана недійсною, оскільки ОСОБА_1 діяла добросовісно на момент укладення з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» угоди про розірвання договору, оскільки з її тексту вбачається, що ОСОБА_1 , яка читала та підписувала угоду, була обізнана про те, що ОСОБА_4 не був директором ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», а діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року, якою прямо не передбачено його право розривати договори оренди землі. При проведенні реєстраційних дій державний реєстратор повинен був переконатися у наявності повноважень сторін на підписання документу, який подається для реєстрації. Проте реєстратор не перевірив повноважень Сліпаченка П. П. на підписання угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, адже відомості про нього були відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Реєстратор Онищенко Р. М. не перевірив наявність такої довіреності ОСОБА_4 та обсяг повноважень наданих нею, адже документи для проведення реєстраційних дій подавала особа, діюча від імені іншої сторони договору - ОСОБА_1 . Матеріали реєстраційної справи, витребувані Хорольським районним судом Полтавської області, не містять довіреності від 09 червня 2016 року, якою ОСОБА_4 було уповноважено представляти інтереси позивача. Оскільки наявні підстави для задоволення позову про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, тому також підлягає задоволенню позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки. Оскільки угода про розірвання договору оренди землі з позивачем визнана недійсною, а договір оренди землі, укладений між позивачем та власниками земельної ділянки, є чинним та діючим, а одна земельна ділянка не може бути одночасно предметом двох договорів оренди, то договір оренди землі, укладений між власниками земельної ділянки та ТОВ «Райземінвест-2017», порушує законні права позивача та підлягає визнанню недійсним на підставі статей 24, 25, 27 Закону України «Про оренду землі», статей 13, 203, 215 ЦК України. У зв`язку з недійсністю договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017», також підлягає скасуванню рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0089 з одночасним припиненням права оренди цього товариства на вказану земельну ділянку. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Райземінвест-2017» задоволено. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2022 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що, укладаючи оспорюваний договір ОСОБА_1 знав або могли дізнатись про те, що у ОСОБА_4 були відсутні повноваження на укладення такого договору. Аналізуючи зміст довіреності від 09 вересня 2016 року колегія суддів звертає увагу, що вона не містить прямої вказівки, що ОСОБА_4 не уповноважений вчиняти дії щодо розірвання договорів оренди. Позивачем не надано доказів, що при укладені договорів відповідачу ОСОБА_1 надавалися на ознайомлення інші документи та роз`яснювався їх юридичний зміст та коло повноважень ОСОБА_4 . Тому підстави для визнання вказаного правочину недійсним відсутні. Таких висновків в подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 669/794/17, від 11 червня 2020 року у справі №669/763/17, від 24 вересня 2020 року у справі № 6696/759/17 та від 30 червня 2021 року у справі № 669/801/17. Аргументи учасників справи У лютому 2023 року ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд посилається на відсутність юридичної сили в обмеженнях повноважень, в той час як у ОСОБА_4 таких повноважень не було зовсім. ОСОБА_4 (особа, яка підписала оскаржувану угоду від імені ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт») не відноситься ні до органів цієї юридичної особи, ні до її учасників, тому його повноваження відносно ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» не були передбачені ні установчими документами, ні законом. ОСОБА_4 є особою, між якою і ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» виникли правовідносини з представництва, і відповідно на дії ОСОБА_4 з укладення оспорюваної угоди на підставі довіреності не розповсюджується частина третя статті 92 ЦК України. А у довіреності від 09 вересня 2016 року не передбачено повноваження Сліпаченка П. П. на представництво ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» під час реєстрації припинення за останнім права користування земельними ділянками, то, з урахуванням змісту довіреності, нею не обумовлено право ОСОБА_4 на укладення оспорюваної угоди про дострокове розірвання договору оренди землі. Позивач окресливши коло його повноважень правочинами, на підставі яких виникає право користування земельними ділянками. Тому апеляційний суд у постанові безпідставно переоцінив докази та без належного обґрунтування не прийняв до уваги доводи та докази на їх підтвердження щодо недобросовісності поведінки відповідачів з урахуванням послідовності та характеру їх дій. Суд першої інстанції, посилаючись на постанову Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17 правильно зазначив, що у разі, коли договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. У березні 2023 року ТОВ «Райземінвест-2017»подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що наведені ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» підстави позову про вчинення угоди про розірвання одночасно: внаслідок перевищення повноважень представником (стаття 241 ЦК України), я також внаслідок зловмисної домовленості її представника з другою стороною (стаття 232 ЦК України), є взаємовиключними. Аргументи скаржника, що директор підрозділу Сліпаченко П. П. діяв з перевищенням повноважень не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним, оскільки інша сторона діяла добросовісно на момент укладення з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» угоди про розірвання договору, не знала та не могла передбачити про обмеження повноважень директора підрозділу ОСОБА_4 та відсутність відповідних повноважень на вчинення цього правочину. Тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсними, що узгоджується з висновками в аналогічних правовідносинах Верховного Суду, викладеного у постановах від 01 квітня 2020 року у справі №669/794/17 (провадження № 61-10368св19), від 11 червня 2020 року у справі № 669/763/17 (провадження № 61-8028св19) та від 24 вересня 2020 року у справі № 669/759/17 (провадження № 61-8044св19). Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі. В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17, у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 220/1588/18, від 26 червня 2019 року у справі № 193/344/17, від 18 червня 2019 року у справі №920/330/18, від 17 липня 2018 року у справі № 915/1145/17, від 09 березня 2021 року у справі № 754/5827/19, від 01 квітня 2020 року у справі №522/4840/18, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 05 травня 2020 року у справі № 911/1634/19, від 20 лютого 2018 року у справі №906/100/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 925/1453/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18, від 02 жовтня 2019 року у справі №910/22198/17). Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини Суди встановили, що довіреністю від 09 вересня 2016 року ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» уповноважив директора ВП АФ «Семенівська» Сліпаченка П. П. представляти підрозділ та інтереси товариства в органах нотаріату, інших державних, громадських та комерційних підприємствах, установах і організаціях з питань: - укладання та підписання договорів оренди земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та з питань реєстрації права користування такими земельними ділянками; - укладання та підписання договорів оренди майна, яке було розпайоване між бувшими членами колективних сільськогосподарських підприємств та знаходяться на колективній власності осіб, що мають свідоцтва про право на майновий пай, а також з питань укладення та підписання договорів схову та купівлі такого майна; - укладання та підписання договорів купівлі права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та оформлення прав власності Товариства на такий майновий пай; - укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, в тому числі купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством України, з урахуванням обмежень до 45 000,00 грн; - у відносинах з юридичними та фізичними особами щодо всіх інших дій, пов`язаних з цією довіреністю. Для цього, представнику позивач надав право підписувати договори оренди земельних ділянок чи земельних часток (паїв) від імені орендаря та інші будь-які документи, які пов`язані з оформленням та реєстрацією таких договорів. Також ОСОБА_4 мав право на укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, в тому числі, купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством, з урахуванням обмежень 45 000,00 грн. Крім цього, ОСОБА_4 був уповноважений організовувати та контролювати здійснення документообігу в ВП АФ «Семенівська», а також вчиняти інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю та з функціональними обов`язками директора виробничого підрозділу. Довіреність дійсна до 09 вересня 2018 року. Відповідно до трудового договору (контракту) № 2, укладеного між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_4 12 грудня 2016 року, останній зобов`язується здійснювати управління підрозділом в межах повноважень, наданих Положенням про ВП, забезпечувати ефективне використання та збереження майна товариства. Директор зобов`язаний безпосередньо організовувати вчасне укладання (переукладання) договорів оренди земельних ділянок з фізичними особами-орендодавцями, а також контролювати реєстрацію укладених договорів оренди землі та оформлення супутніх документів. Крім цього, директор зобов`язаний знаходити земельні ділянки з можливістю оренди товариством та сприяти укладенню договорів оренди відповідних земельних ділянок та їх реєстрації, а також організовувати збереження й ефективне використання майна та земельного банку, що знаходиться в користуванні ВП Товариства. Пунктом 3.1., зокрема, передбачено, що для задоволення інтересів ВП та вирішення питань, пов`язаних з діяльністю ВП, директор ВП має право укладати господарські та інші договори згідно чинного законодавства України та в межах повноважень, визначених статутом Товариства та Довіреністю, виданою Генеральним директором Товариства. Згідно Положення «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженого 26 грудня 2008 року загальними зборами учасників ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», підрозділ не є юридичною особою та здійснює діяльність від імені Товариства. Пунктом 4.4. вказаного Положення передбачено, що підрозділ не має права, зокрема, самостійно розривати будь-які договірні відносини. Директор здійснює оперативне керівництво, укладає на підставі довіреності угоди з юридичними та фізичними особами та діє від імені Товариства в межах повноважень, визначених Положенням та виданої йому довіреності. Директор зобов`язаний, зокрема, додержуватись положень Статуту Товариства, цього Положення та повноважень, наданих йому довіреністю, а також своєчасно інформувати керівництво Товариства про зміни у діяльності Підрозділу, які можуть негативно вплинути на інтереси Товариства. В посадовій інструкції № 3 директора ВП АФ «Семенівська» зазначено, що директор, зокрема, здійснює господарське управління майном виробничого підрозділу без права його відчуження. 05 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» було укладено договір оренди земельної ділянки б/н, згідно якого ОСОБА_1 передала в користування позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5324583200:00:002:0089, площею 4,6502 га, строком на 10 років, а 12 жовтня 2017 року вказаний договір був зареєстрований державним реєстратором Данилейко А. І. 11 жовтня 2018 року відповідно до угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі б/н від 05 жовтня 2016 року, припинено інше речове право позивача згідно рішення державного реєстратора Полтавської філії КП «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Онищенка Р. М. № 43453619. Натомість, на підставі договору оренди землі б/н, укладеного 24 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Рейземінвест-2017», державним реєстратором прийнято рішення № 43470553 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Рейземінвест-2017», на підставі чого 11 жовтня 2018 року проведено державну реєстрацію. Того ж дня орендарем була передана вказана земельна ділянка ОСОБА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 14 листопада 2017 року. Будь-яких заяв від орендарів, в тому числі від ОСОБА_1 , про наміри розірвати укладені договори оренди з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не надходило. Наказом генерального директора від 04 січня 2018 року ОСОБА_4 був звільнений з посади директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» за власним бажанням. На земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:002:0089 у 2017 році ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» вирощувалася кукурудза, у 2018 році - соняшник. ОСОБА_1 згідно договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0089 за період з 2017-2019 років виплачено орендну плату з вирахуванням податків в розмірі 26 201,54 грн, з яких за 2017 рік - 13 018,36 грн, за 2018 рік - 13 183,18 грн. ТОВ «Райземінвест-2017» було зареєстроване 19 грудня 2017 року, при чому одним із засновників цього товариства є ОСОБА_4 . Згідно витягу з ЄРДР від 12 квітня 2018 року за заявою ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» до реєстру внесено відомості щодо вчинення колишнім директором ВП АФ «Семенівська» ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України. Згідно Наказу Міністерства юстиції України № КРс 2015/006022/5 від 27 січня 2021 року на підставі Висновку Колегії з розгляду скарг від 11 січня 2021 року частково задоволено скаргу ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та скасовано рішення, прийняті приватним нотаріусом Доценком А. М. 22 липня 2020 року та 29 липня 2020 року щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно. У Висновку зазначено, що приватним нотаріусом Доценком А. М. прийнято рішення на підставі додаткових угод про розірвання договорів оренди землі, які від імені скаржника підписані ОСОБА_4 , що діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року. Водночас, при прийнятті рішень приватним нотаріусом не було зупинено розгляд заяв та не витребувано довіреності від 09 вересня 2016 року, відомості щодо якої зазначені в додаткових угодах. Таким чином, приватним нотаріусом не було перевірено повноваження ОСОБА_4 на підписання угод про розірвання договорів оренди землі. Крім того, у п.п. 11, 12 вказаного Висновку встановлено, що зі змісту довіреності від 09 вересня 2016 року встановлено відсутність повноважень ОСОБА_4 на підписання угод про дострокове припинення договорів оренди скаржника на земельні ділянки. Тому рішення прийняті приватним нотаріусом Доценком А. М. з порушенням вимог законодавства, оскільки подані документи не давали змоги встановити припинення права оренди за ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт». Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 21 липня 2021 року, в ході досудового розслідування було встановлено, що в період часу з січня 2018 по серпень 2020 року із користування ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» вибуло 112 земельних ділянок площею бизько 600 га, які розташовані на території Криворудської сілської ради. Згідно висновку науково-правової експертизи щодо вчинення правочинів від імені юридичної особи від 30 вересня 2021 року директор підрозділу, згідно Положення, має право, відповідно до наданої довіреності, вчиняти від імені товариства будь-які юридичні дії в межах відповідних повноважень. Крім того, повноваження директора визначені в посадовій інструкції № КРс 2015/0060 та трудовому контракті, згідно якого директор має право діяти від імені товариства, представляти його інтереси в усіх підприємствах, установах і організаціях відповідно до повноважень, наданих у довіреності від 09 вересня 2016 року. Директор ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» Сліпаченко П. П. мав право укладати договори про припинення правових відносин з оренди землі відповідно до довіреності № 1142 від 09 вересня 2016 року, Статуту ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженого 11 вересня 2017 року, Положення про ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженого 26 грудня 2008 року, контракту від 12 грудня 2016 року, посадової інструкції директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженої 20 листопада 2013 року.

Позиція Верховного Суду Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Згідно з частиною першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України). Отже, за загальним правилом правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов`язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення такого правочину. Якщо ж схвалення не відбудеться, то такий правочин не має правових наслідків (не є укладеним). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц(провадження № 12-13гс22) зроблено висновки, що: «120. За змістом зазначених положень якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, не був схвалений особою (зокрема, юридичною особою в особі органу, уповноваженого надавати згоду на вчинення правочину), то такий правочин не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов`язки особи в силу закону. Натомість у разі наступного схвалення такого правочину він вважається укладеним з моменту його вчинення.

121. Водночас недійсним може бути визнаний лише укладений правочин. Договір, який не укладено, не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено; при цьому такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19, пункти 7.18, 7.21).

124. Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина перша статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини першої статті 216, частина перша, пункт 1 частини третьої статті 1212, частина перша статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина перша статті 1212, частина перша статті 1213 Цивільного кодексу України).

127. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)». Вказана постанова Великої Палати Верховного Суду оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17 квітня 2023 року. Після цього зазначений висновок застосований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2023 року у cправі № 908/2130/20 та вказано на неукладеність правочину, який у подальшому не був схвалений позивачем відповідно до вимог статті 241 ЦК України (пункт 50 постанови). Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 квітня 2023 року у cправі № 911/1908/21 при застосуванні статті 241 ЦК України зроблено висновок, що «наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи був в подальшому схвалений правочин особою, від імені якої його вчинено. […] Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та, зокрема такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18, від 05 липня 2022 року у справі № 910/2958/20 та інших. […] З оскаржуваних позивачем у цій справі № 911/1908/21 судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України врахували зазначені вище висновки Верховного Суду та встановили, що перевищення відповідачем -1, як особою, яка від імені позивача підписала спірний договір, своїх повноважень не є у спірних правовідносинах підставою для визнання недійсним спірного договору, оскільки позивач своїми діями здійснив фактичне схвалення договору, що підтверджується матеріалами справи». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 квітня 2023 року у cправі № 911/40/22 зазначено, що «позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволено у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють)». Тобто, у наведених справах Верховний Суд виходив з того, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, який не був схвалений особою, яку він представляв, є укладеним та може бути визнаний недійсним (є оспорюваним). Відступ від висновку про застосування тієї чи іншої норми має бути розумним і про нього має бути вказано в тексті постанови. Натомість, цілком очевидно, що зміна практики застосування норм при вирішенні певної категорії спорів не має слідувати з тексту постанови не явно, імпліцитно (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року по справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22). У справі № 522/22473/15-ц Велика Палата Верховного Суду не вказала про відступ від висновку щодо застосування статті 241 ЦК України у подібних правовідносинах щодо наслідків правочину, вчинений представником з перевищенням повноважень, який не був схвалений особою, яку він представляв, а також належного способу захисту прав такої особи, якщо внаслідок цього неукладеного правочину для неї настали певні негативні наслідки, зокрема, передане у володіння іншої особи її майно. Натомість до цього часу у судовій практиці був усталеним висновок, що для визнання недійсним договору, укладеного з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень представником. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент за договором, діяла недобросовісно і нерозумно, тобто знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва особи представником, який укладає договір від її імені. Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц (провадження № 14-153цс18), Верховного Суду у постановах від 25 січня 2018 року у справі № 658/580/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 127/7798/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 466/9251/13-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 608/969/13-ц та інших. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 25 травня 2023 року, повертаючи справу № 547/727/20-ц (провадження № 14-3цс23) на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, не знайшла підстав для відступу від відповідних висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц. Також Велика Палата Верховного Суду в цій ухвалі вказала на узгодженість та єдність правозастосовчої практики у спірних правовідносинах, про що свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17, підтримані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 658/580/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 127/7798/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 466/9251/13-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 608/969/13-ц. З урахуванням змісту ухвали Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2023 року, а також пославшись на те, що Велика Палата Верховного Суду не відступала від вказаних правових висновків, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі №547/692/20 (провадження № 61-7608св22) також не застосував висновок, який зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22) щодо наслідків правочину, вчинений представником з перевищенням повноважень, який не був схвалений особою, яку він представляв, а також належного способу захисту прав такої особи. Європейський суд з прав людини зауважив, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року). Касаційний суд підкреслює, що вказані приклади судової практики касаційного суду підтверджують наявність двох взаємовиключних підходів до тлумачення та застосування статті 241 ЦК України: Перший підхід - перевищення повноважень представником зумовлює оспорюваність правочину вчиненого з перевищенням повноважень. Другий підхід - перевищення повноважень представником без їх схвалення особою, яку представляють, призводить лишень до констатації неукладеності договору. Неукладений договір не може бути визнаний недійсним. «Ми рухаємось в напрямку того, щоб касаційний суд не був джерелом невизначеності судової практики і судові рішення касаційного суду були, розумно передбачуваними. Навіщо потрібна розумна передбачуваність судових рішень? Очевидно, що особа, чи фізична чи юридична, має можливість прогнозувати як буде вирішено її спір. Це одне з основних завдань, яке дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим» (див. Крат В. І. Принцип юридичної визначеності в практиці Верховного Суду // Слово Національної школи суддів України. - 2021. - № 5 (спеціальний випуск). - С. 66 - 77.). У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц (провадження № 14-153цс18), Верховного Суду у постановах від 25 січня 2018 року у справі № 658/580/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 127/7798/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 466/9251/13-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 608/969/13-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 квітня 2023 року у cправі № 911/1908/21 та від 20 квітня 2023 року у cправі № 911/40/22, та вказати, що: «за змістом стаття 241 ЦК України правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов`язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення такого правочину. Якщо ж схвалення не відбудеться, то такий правочин не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов`язки особи в силу закону (не є укладеним). Натомість у разі наступного схвалення такого правочину він вважається укладеним з моменту його вчинення. Водночас недійсним може бути визнаний лише укладений правочин. Договір, який не укладено, не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено; при цьому такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є належним способом захисту прав та інтересів. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав чи інтересів є самостійною підставою для відмови в позові». Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Передати справу № 547/818/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»