Постанова 4813 № 522/2279/21

Номер провадження: 22-ц/813/2580/23 Справа № 522/2279/21 Головуючий у першій інстанції Косіцина В. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О. за участю секретаря судового засідання: Кузьміч Г.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс» адвоката Мельник Наталії Юріївни на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2021 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року ТОВ ФК «Укртехфінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звільнення з-під арешту нерухомого майна, шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо арешту нерухомого майна, а саме: частки квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2010 року, Третьою Одеською нотаріальною конторою (реєстраційний номер обтяження 10010589, 07.07.2010) номер запису про обтяження 35802445 від 07.07.2010. Позов обґрунтований тим, що позивач є власником вказаного нерухомого майна, а накладений арешт перешкоджає позивачу вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, що стало підставою звернення до суду. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2021 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Укртехфінанс» відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ТОВ «ФК «Укртехфінанс» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 27.06.2023 року на 14-00 годину відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про причини не явки не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Присутня в судовому засіданні представник ТОВ «ФК «Укртехфінанс» не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідачів, не явка яких з урахуванням відмітки пошти про відсутність адресатів за адресами, які містяться в матеріалах справи, як контактні, не перешкоджає розгляду справи в силу вимог ч.8 ст. 128 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відмовляючи у позові про звільнення майна з-під арешту, суд першої інстанції виходив з того, що: - незважаючи на наявність у відповідача пріоритетного права на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, позивач не скористався своїм правом на оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2010 року по справі № 2-5739/2010 року на підставі якої накладено арешт на належне відповідачу нерухоме майно, та яке є судовим актом, яким вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі; - про необхідність саме такого способу захисту права іпотекодержателя зазначив Верховний Суд у постанові від 08.11.2021 у справі № 369/10136/18, правовідносини в якій є подібними з даними правовідносинами. Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що: - 14 квітня 2008 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11333036000, за умовами якого банк надавав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 80 000, 00 доларів США на строк до 16 квітня 2018 року зі сплатою 13, 5 % річних за користування кредитом; - також між вказаними вище сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - одночасно з вказаними договорами, 14 квітня 2008 року АКБ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_3 договір поруки № 197062, згідно з якими останній зобов`язався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 усіх зобов`язань, що виникли з вищевказаного кредитного договору; - ухвалою від 02.07.2010 року, копію якої надано позивачем разом із поданням позовної заяви, у справі № 2-5739/2010 Київським районним судом м. Одеси було задоволено заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову та серед іншого майна, накладено арешт на частину квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ; - на підставі вказаної ухвали, Третьою одеською нотаріальною конторою було накладено обтяження на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 10010589, номер запису про обтяження 35802445 від 07.07.2010 року); - рішенням 24.11.2015 року, ухваленим Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/15763/15-ц, суд задовольнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнув на користь позивача заборгованість за кредитним договором №11333036000 від 14 квітня 2008 року в розмірі 147 375 (сто сорок сім тисяч триста сімдесят п`ять) грн. Рішення набрало законної сили. Тобто, на момент винесення рішенням Приморським районним судом м. Одеси від 24. 11.2015 року, спірного майна вже перебувала під арештом відповідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси; - 28.11.2019 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС» було укладено договір факторингу № 28/11/2019, відповідно до якого усі права вимоги АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 за кредитним договором №11333036000 від 14 квітня 2008 року з усіма додатковими до нього угодами були відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС». Також Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» були відступлені та перейшли до Цессіонарія права за договором іпотеки від 28.11.2019 року, що укладений між ПАТ АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС»; - на виконання договору Факторингу № 28/11/2019 складений Акт приймання передачі документації від 28.11.2019 року; - на підставі виданого Приморським районним судом м. Одеси виконавчого листа, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. 30.09.2019 року було винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження і 19.12.2019 року вказаним приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження було виставлено на електронні торги (СЕТАМ) чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3 ; - зазначена квартира не була продана на електронних торгах, а тому відповідно до даних свідоцтва № НОМЕР_1 , виданого 04.03.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Жосан Т.І., Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС», вирішило залишити непродане майно за собою. При цьому позивач вказує на те, що під час реєстрації права власності нотаріус не повідомила його про те, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2010 року на частку придбаного майна було накладено арешт. Позивач вказує на те, що про існування обтяження на квартиру йому стало відомо лише 02.02.2021 року з Інформаційної довідки № 242667975; - у той же час із роздруківки з офіційного сайту СЕТАМ, наданої відповідачем як додаток до відзиву на позовну заяву, у розділі «Інформація про лот», зазначені усі відомості про обтяження майна, у тому числі і арешт № 10010589, накладений ухвалою у справі № 2-5739/2010 Київським районним судом міста Одеси. Таким чином, суд встановив, що інформація про арешт майна на момент придбання на електронних торгах спірної квартири була відкритою; - згідно з дослідженою судом наданої позивачем копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 242667975 від 02.02.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Жосан Тетяною Іванівною внесено запис про обтяження майна на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2010 року по справі № 2-5739/2010, вид обтяження - арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження частка; - відповідно до даних з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, ні у відділів державної виконавчої служби м. Одеса, ні в приватних виконавців на виконанні немає ні ухвал, ні рішень по справі № 2-5739/2010. Сторони також не надають копії ні виконавчого листа, ні постави про відкриття виконавчого провадження на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2020 року. Колегія суддів виходить з такого. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Згідно зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт із такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. За загальним правилом заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Згідно з частиною сьомою статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. При цьому із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС» в установленому законом порядку набуло право власності на спірну квартиру на підставі ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 47 Закону України «Про іпотеку», що підтверджується свідоцтвом від 04.03.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Жосан Т.І. і право власності товариства зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.03.2020 року, останнє може звертатися з позовом про зняття арешту. Позивач не заперечував, що право власності на нерухоме майно було набуте після накладення арешту і сама по собі наявність арешту не була перешкодою для реєстрації права власності на дане майно. Проте наявність цього арешту позбавляє ТОВ «ФК «УКРТЕХФІНАНС» можливості розпорядження нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 дійшла висновку, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна. Оскільки право власності позивача, як правонаступника іпотекодержателя, виникло у встановленому законом порядку, в порядку виконання рішення суду про стягнення на користь кредитора-іпотедержателя (переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки) шляхом передачі стягувачу нереалізованого майна - предмета іпотеки, яка (іпотека) зареєстрована 14 квітня 2008 року, тобто до накладення 02.07.2010 року арешту в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , повного товариства Одеський міський ломбард «Байлек» про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на майно, учасником якої ТОВ «ФК «УКРТЕХФІНАНС» (АТ «УКРСИББАНК») не було, у районного суду були відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна з посиланням на те, що позивач не скористався своїм правом на оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2010 року по справі № 2-5739/2010 року на підставі якої накладено арешт на належне відповідачу нерухоме майно. Правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08.11.2021 року у справі 369/10136/18 заснований на тому, що: «позивач у цій справі - АТ «Піреус Банк МКБ» не обґрунтував неправомірності накладання арешту в іншій цивільній справі чи того, що потреба у такому заході відпала, а зазначав лише про порушення свого переважного права як іпотекодержателя на арештоване майно. Апеляційний суд таке звернення вважав передчасним та зауважив, що накладання арешту на спірне майно не позбавляє АТ «Піреус Банк МКБ» права в подальшому звернути стягнення на спірне майно з урахуванням правил приоритетності, визначених статтею 3 Закону України «Про іпотеку». За наведених обставин Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду щодо відсутності підстав для звільнення спірного майна з-під арешту у обраний позивачем спосіб». У справі, що переглядається в апеляційному порядку, позивач, як правонаступник кредитора-іпотекодержателя набув в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості право власності на нерухоме майно в порядку ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 47 Закону України «Про іпотеку» і наявність арешту перешкоджає позивачу, як власнику нерухомого майна, яке зареєстроване у встановленому порядку, розпоряджатися цим майном. Враховуючи наведені обставини, рішення суду про відмову у звільненні майна з-під арешту не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявленого позову. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позову до суду та подання апеляційної скарги фактично сплачений судовий збір у загальному розмірі 5 675 грн. (2270 + 3405). Оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено, з відповідачів на користь позивача слід стягнути у рівних частках судовий збір у розмірі 5 675 грн., тобто по 2 837 грн. 50 коп. з кожного. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс» адвоката Мельник Наталії Юріївни задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Звільнити з-під арешту нерухоме майно, шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо арешту нерухомого майна, а саме: частки квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2010 року, Третьою Одеською нотаріальною конторою (реєстраційний номер обтяження 10010589, 07.07.2010) номер запису про обтяження 35802445 від 07.07.2010. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс» у рівних частках судовий збір у розмірі 5 675 грн., тобто по 2 837 грн. 50 коп. з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений: 30.06.2023 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: О.В. Князюк С.О. Погорєлова