Постанова 4805 № 295/13641/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/13641/22 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т.А. Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Галацевич О.М., Павицької Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу № 295/13641/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» про стягнення страхового відшкодування за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Воробйової Т.А. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив, стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» 188 260,30 грн, з яких: 130 000,00 грн - страхове відшкодування, 38 323,29 - пеня, 2 543,01 грн - 3% річних, 17 394,00 - інфляційні; стягнути витрати з оплати судового збору у сумі 1 882,60 грн та 8 000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги. В обґрунтування позову вказав, що 01.09.2021 за участю транспортного засобу Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_3 , та транспортного засобу Ford, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_1 , сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 30.12.2021 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант». Позивач вказав, що у день дорожньо-транспортної пригоди телефонним зв`язком, а наступного дня поштовим, він повідомив відповідача про страховий випадок. 14.09.2021 відповідач направив аварійного комісара для огляду пошкодженого автомобіля позивача Ford, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно звіту про оцінку автомобіля від 14.09.2021 №1888 розмір завданого матеріального збитку становить 251 262,05 гривень. В подальшому, після визначення вартості матеріального збитку та встановлення за рішенням суду винної особи у ДТП, він звернувся до відповідача із проханням здійснити страхову виплату. 17.02.2022 страховиком через мобільний додаток «Viber» його було повідомлено, що всі надані ним документи розглянуті 25.01.2022 і протягом 90 днів буде проведена виплата, проте страхова виплата не була виплачена. Виходячи із наведеного, просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги додану переписку сторін через мобільний додаток Viber, що, на його думку, є належним та достовірним доказом у справі. Предметом переписки є виплата страхового відшкодування і заявлено про її виплату було до сплину річного строку. Крім того до апеляційної скарги додає паперову копію електронних листів, якими надсилалася заява про виплату страхового відшкодування та зазначає, що вони скріплені електронним цифровим підписом позивача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 01.09.2021 о 13-10 год, у м. Житомирі по вул. Східній, 107, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції та здійснила зіткнення з автомобілем Ford, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зупинився попереду. В результаті порушення ОСОБА_3 п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Богунського районного суду м. Житомира №29511833/21 від 30.12.2021 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження по справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з полісом №АР1711375, була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант». Із звіту про оцінку автомобіля Ford, реєстраційний номер НОМЕР_2 , №1888 від 14.09.2021, який складений ТОВ «Експерт Авто» на підставі договору (заяви), укладеного 13.09.2021 з ОСОБА_1 вбачається, що матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Ford, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 251 262,05 грн. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що позивач звертався до відповідача у визначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV річний строк із заявою про виплату страхового відшкодування, позивачем до позову не долучено. При цьому, ДТП, внаслідок якого автомобіль позивача зазнав ушкоджень, мало місце 01.09.2021, а з даним позовом позивач звернувся до суду 23.12.2022, тобто з пропуском визначеного підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV річного строку, а тому позивач втратив право на відшкодування шкоди від страховика, отже даний позов задоволенню не підлягає. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Так, згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №1961-IV) унормовано, що на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відповідно до пп.33.1.4 п.33.1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Згідно з п. 34.1, п.34.2, ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку, та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Відповідно до п.36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Згідно ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин висновки відповідних норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к де зазначено: «У системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови в відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права», у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 вказано, що «зазначений у підпункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає», а «тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним, і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування». Звертаючись із позовом по виплату страхового відшкодування, ОСОБА_1 вказав, що в день ДТП 01.09.2021 телефонним зв`язком, а наступного дня поштовим зв`язком повідомив відповідача про страховий випадок, у зв`язку із чим, 14.09.2021 відповідач направив аварійного комісара для огляду пошкодженого автомобіля позивача, проте доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять. Крім того звіт №1888 про оцінку автомобіля Ford, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 14.09.2021 не містить відомостей, що огляд автомобіля на наявність механічних пошкоджень проведено за участю аварійного комісара із погодженням суми завданого матеріального збитку, що суперечить зазначеним вище вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні положень ст.ст 79-81 ЦПК України встановленого страховиком ліміту завданої матеріальної відповідальності майну третіх осіб згідно Полісу №АР1711375 ПрАТ «Страхова компанія «Глобал гарант». Посилання позивача на звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування 17.02.2022 через мобільний додаток «Viber» суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до увагу з огляду на положення ст. 79-81 ЦПК України. Колегія суддів, аналізуючи знімки екрану комп`ютера під управління операційної системи Windows, зроблені 11.02.2021, які відображають (вірогідно) інтерфейс комп`ютерної програми Viber та обмін повідомленнями особи з ніком «Страхова Глобал-Гарант Фінанс Лайн ДТП» та невизначеної особи, зазначає, що за ними неможливо встановити осіб, що направляли повідомлення, та їх повноваження представляти учасників даного судового розгляду. Крім того, відсутність електронного підпису учасників спілкування засобами месенджерів практично унеможливлює використання такого листування в якості доказу у судових провадженнях, оскільки учасники такого спілкування виступають під «nickname» - особистим, переважно вигаданим ім`ям, яким називають себе користувачі інтернету в різноманітних чатах, форумах, месенджерах і сайтах. Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не довів суду поза розумним сумнівом, що особа, яка направляла повідомлення під ніком «Страхова Глобал-Гарант Фінанс Лайн ДТП», є належним чином уповноваженою відповідачем особою на ведення переговорів, укладання угод та взагалі є посадовою особою відповідача. Крім того колегія суддів не вважає належним доказом надані позивачем знімки переписки з електронної пошти позивачем з тих же підстав. Додатково наголошує, що електронна пошта відповідача, інформація про яку міститься у відкритому доступі в мережі інтернет та яку зазначено самим позивачем у позовній заяві є ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той час як додані знімки листів направлені на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 . А посилання представника позивача ОСОБА_2 про наявність цифрових електронних підписів є недоведеними, оскільки відповідні докази до матеріалів справи не долучені. Виходячи із наведеного, встановивши відсутність належних доказів звернення ОСОБА_1 до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування або до суду із відповідним позовом у строк, передбачений положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач втратив право на відшкодування шкоди від страховика та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 в цій частині не заслуговують на увагу з наведених вище мотивів. Окрім того, в апеляційній скарзі представник позивача зазначає те, що страхова компанія не скористалась своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву та не виконала свого обов`язку щодо доведення тих обставин, на які вона могла б посилатись як на підставу своїх заперечень, що може розцінюватись як визнання обставин справи, на які посилається позивач. Колегія суддів вважає, що такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки із загальнодоступних джерел встановлено, що ПАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» перебуває в стані припинення, поштові повідомлення про розгляд справи повертались до суду з відміткою - «інші причини невручення» або «адресат відсутній за зазначеною адресою». Хоча в контексті положень ст. 131 ЦПК України таку судову повістку можна вважати доставленою, проте фактично відповідач міг не знати про розгляд справи. Направлення судом першої інстанції ухвали про відкриття провадження у справі на електронну пошту відповідача, інформація про яку міститься у відкритому доступі в мережі інтернет, також не свідчить про її отримання відповідачем. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині цієї постанови. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді