Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/19467/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/19467/24 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М. Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №295/19467/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом у якому просила стягнути із ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 12 000, 00 грн щомісячно з урахуванням розміру індексації, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. В обґрунтування вимог вказано, що у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із позивачем та знаходиться на повному утриманні матері. Позивач піклується про здоров`я та розвиток дитини, забезпечує належним харчуванням, необхідним одягом, створює належні умови дозвілля. Відповідач перебуває за кордоном, має можливість сплачувати аліменти, проте участі в утримані дитини не приймає та стягнення аліментів в розмірі 12000,00 грн буде відповідати потребам дитини та не буде надмірним тягарем для відповідача. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4000,00 грн, з урахуванням розміру індексації, щомісячно, починаючи з 31.12.2024 та до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7000,00 грн витрат на правову допомогу. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що для фізичного розвитку дитина відвідує заняття карате, боксу, плавання, також постійно ідуть витрати на медичні послуги, консультація лікаря, купівля лікарських засобів, стоматологічне лікування. Крім того, мати із сином не мають власного житла та орендують квартиру вартістю 15000,00 грн. В той же час, батько має можливість сплачувати аліменти на дитину, перебуває за кордоном, не має інших утриманців. Аліменти у розмірі 12000,00 грн будуть відповідати потребам дитини та не будуть надмірним тягарем для батька. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно актового запису про народження №1069. Дитина проживає разом із позивачем у місті Києві, що підтверджується договором оренди приміщення від 20.03.2024 року. Визначаючи розмір аліментів в сумі 4000,00 грн, суд першої інстанції виходив із рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини та встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частин 1 та 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 51 Конституції України та ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. В силу ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими. У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Стаття 150 СК України передбачає обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя тощо. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Відповідно до ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч.2 ст.182 СК України). За правилами ст.183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2563 грн, а на дітей віком від 6 до 18 років - 3196 грн. Вищезазначене узгоджується із постановою Верховного Суду у справі №643/11949/19 від 16 червня 2021 року та постановою від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. Вирішуючи вказаний спір, враховуючи встановлені судом обставини, зважаючи на рівність обов`язку батьків по утриманню дітей, колегія суддів, виходячи із принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, дійшла висновку, що розмір аліментів, який стягнутий судом першої інстанції буде відповідати інтересам дитини та підтримувати її гармонійний розвиток. Посилання в апеляційній скарзі на те, що малолітній син сторін відвідує гуртки, а саме : карате, бокс, плавання, потребує боксерських рукавиць, капи судом апеляційної інстанції не беруться до уваги з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 185 СК Українирозмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Відмінність аліментів від додаткових витрат. Аліменти це кошти на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та ін. Додані в суді першої інстанції: видаткова накладна про придбання боксерських рукавичок, капи та наявність довідки про відвідувань занять карате є такими доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину в розумінні ст. 185 СК України, тому правові підстави для їх стягнення відсутні. Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді