LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4805295/9889/22

від 08.06.2023 ·

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/9889/22 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л.М. Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у м. Житомирі цивільну справу №295/9889/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ ФК «ЄАПБ», Товариство, Позивач) звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 42 400,00 грн, зокрема: 16 400,00 грн - за кредитним договором №00-3172856; 18 000,00 грн - за кредитним договором №19531-04/2021; 8 000,00 грн - за кредитним договором №3291503236/427480 та судові витрати. В обґрунтування позову зазначалось, що 29.04.2021 між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №00-3172856, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 5000, 00 грн. 27.09.2021 між ТОВ «Качай Гроші» та позивачем укладено договір факторингу №27092021, у відповідності до умов якого ТОВ «Качай Гроші» відступило Позивачу за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Качай Гроші» права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача. У зв`язку з невиконанням вимог кредитного договору відповідачем у нього виникла заборгованість в розмірі 16 400,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 грн та суми заборгованості за звичайними відсотками 11 400, 00 грн. 29.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія Інвеструм» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №19531-04/2021, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 4500,00 грн. 18.01.2022 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та Позивачем укладено договір факторингу №18012022, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, в тому числі до відповідача. У зв`язку з невиконанням вимог кредитного у нього виникла заборгованість в розмірі 18 000,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4 500,00 грн та суми заборгованості за звичайними відсотками 13 500,00 грн. 22.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №3291503236/427480, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 2000,00 грн. 19.04.2022 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19042022-Г, у відповідності до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача. У зв`язку з невиконанням вимог кредитного договору відповідачем виникла заборгованість в розмірі 8000,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 2000,00 грн та суми заборгованості за звичайними відсотками 6000,00 грн. Всі три кредитні договори підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і були надіслані на номер мобільного телефону відповідача. Приймаючи умови кредитних договорів, ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 березня 2023 року позов задоволено повністю та вирішено питання судових витрат. У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення. яким у задоволенні прозову відмовити. Зазначає, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, висновки суду не відповідає а ні вимогам чинного законодавства, а ні фактичним обставинам справи, які повинен був встановити суд. Позивач не надав жодного доказу направлення Відповідачу одноразового ідентифікатору, використання його Відповідачем. Всі "докази" які наводить Позивач, це лише написання цієї фрази в своїй позовній заяві, та зазначення ідентифікатору у роздруківці, яку ж сам Позивач і виготовив. Враховуючи, що Позивач є зацікавленою особою, вважає, що суд не має брати це до уваги, тим паче за відсутності доказів направлення та використання саме Відповідачем ідентифікатору для підписання спірного кредитного договору. Вказує, що ухвалою суду від 22.12.2022 задоволено три клопотання відповідача про витребування доказів. Однак, Позивачем вказана ухвала виконана не була. Отже, за відсутності оригіналів електронних доказів, районний суд не повинен був приймати роздруківки надані Позивачем до уваги, як того вимагає ст.100 ЦПК України. А тому, висновок суду першої інстанції про нібито укладення спірних кредитних договорів зроблено на підставі неналежних доказів. Судом зроблено висновок про укладення спірних кредитних договорів №3291503236/427480 від 22.05.2021, №19531-04/2021 від 29.04.2021 та від 29.04.2021 за №00-3172856, лише на підставі твердження Позивача, який є зацікавленою особою та без наявності належних та допустимих доказів. Крім того, під час розгляду справи, не було враховано, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання Відповідачем коштів в кредит. Вважає, шо без доведення цієї обставини, висновок суду про наявність у Відповідача будь якої заборгованості є необґрунтованим та таким, шо не відповідає вимогам чинного законодавства та сталій судовій практиці з кредитних спорів. Позивач, у своїй позовній заяві зазначав, що ним отримано право вимоги до Відповідача на підставі укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ "Качай Гроші" договору факторингу від 27.09.2022 за № 27092021; ТОВ «ФК «Інвеструм» договору факторингу від 18.01.2022 за № 18012022; ТОВ «Гоуфінгоу» договору факторингу від 19.04.2022 за № 19042022-Г. Однак, у вказаних договорах жодним чином не зазначається про відступлення права вимоги за договором від 29.04.2021 за №00-3172856, за договором №19531-04/2021 від 29.04.2021 та за договором №3291503236/427480 від 22.05.2021, як і не згадуються ПІБ особи Відповідача. А наданий витяг із реєстру боржників до договорів факторингу створено Позивачем самостійно, як зацікавленою особою та не містить підписів сторін, що укладали договори факторингу, які зазначені вище, а отже, такі витяги не можуть бути належними та допустимими доказами відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Вказує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Також, Позивачем не надано до суду реєстр боржників, як і не надано доказів оплати за договорами факторингу, на які Позивач посилається як на підставі своїх вимог. Також судом не була врахована позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 27.04.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та 28.04.2023 призначено до розгляду. У поданому відзиві, ТОВ ФК «ЄАПБ» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, так як воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом установлено, що 29.04.2021 між ТОВ «Качай Гроші» та відповідачем в електронній формі було укладено кредитний договір № 00-3172856 (а.с.9-11). На виконання умов договору ОСОБА_1 29.04.2021 було перераховано на картковий рахунок 5000,00 грн, що підтверджується повідомленням ТОВ «Фінансова компанія «Сан-Райз Фінанс» від 16.08.2022(а.с.12). 29.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія Інвеструм» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №19531-04/2021, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 4500,00 грн. Крім цього, сторонами підписано додаток №1 до кредитного договору (графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту) (а.с.24). Додатковою угодою №2 ТОВ «Фінансова компанія Інвеструм» та ОСОБА_1 погодили продовження строку дії кредитного договору до 03.06.2021 (а.с.25). 22.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 3291503236/427480, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 2000,00 грн. Додатковою угодою №2 продовжено строк дії кредитного договору № 3291503236/427480 (а.с.41). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами недійсності укладених договорів, або їх частин, розміру заборгованості, а також враховуючи, що відповідачем в належний спосіб умови кредитних договорів не виконані, а позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості відповідача за такими кредитними договорами, суд стягнув вказану заборгованість. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2021 між ТОВ «Качай Гроші» та відповідачем в електронній формі було укладено кредитний договір № 00-3172856 (а.с.9-11). Згідно розрахунку заборгованості станом на 27.09.2021 заборгованість за кредитним договором № 00-3172856 становить 16400, 00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 5000, 00 грн та заборгованість за відсотками - 11400, 00 грн (а.с.17-18). 27.09.2021 між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27092021, у відповідності до умов якого ТОВ «Качай Гроші» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Качай Гроші» права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором №00-3172856. Згідно п. п. 2.2. договору факторингу, з дати відступлення прав вимоги, клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру боржників та набуває всіх прав за ним (а.с.13-16). Акт прийому-передачі реєстру боржників від 27.09.2021 підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості (а.с.15). Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27092021 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 16400,00 грн (а.с.16). 29.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія Інвеструм» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №19531-04/2021, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 4500,00 грн (а.с.22-23). Крім цього, сторонами підписано додаток №1 до кредитного договору (графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту) (а.с.24). Додатковою угодою №2 ТОВ «Фінансова компанія Інвеструм» та ОСОБА_1 погодили продовження строку дії кредитного договору до 03.06.2021 року (а.с.25). 18.01.2022 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та позивачем укладено договір факторингу №18012022, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, в тому числі до відповідача за договором №19531-04/2021 (а.с.28-31). Згідно розрахунку заборгованості за період з 18.01.2022 по 31.08.2022 утворилась заборгованість в розмірі 18000, 00 грн, з яких 4500, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 13500, 00 грн - заборгованість за відсотками (а.с.32). Акт прийому-передачі реєстру боржників від 18.01.2022 підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості (а.с.30). Згідно витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 18012022 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 18000,00 грн (а.с.31). 22.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 3291503236/427480, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 2000,00 грн (а.с.37-38). Крім цього, сторонами підписано додаток №1 до кредитного договору (графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту) (а.с.37 зв). Додатковою угодою №2 продовжено строк дії кредитного договору № 3291503236/427480 (а.с.41). 19.04.2022 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19042022-Г, у відповідності до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за договором № 3291503236/427480 (а.с.42-43). Згідно розрахунку заборгованості за період з 19.04.2022 по 31.08.2022 утворилась заборгованість в розмірі 8000, 00 грн, з яких 2000, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6000,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с.46). Акт прийому-передачі реєстру боржників від 19.04.2021 підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості (а.с.44). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №219042022-Г ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 8000,00 грн. (а.с.45). Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Приписи частин 1, 3 статті 509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України). Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 даного Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по кредитним договорам, ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак останній в порушення умов вказаних договорів не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що вищезгадані кредитні договори ОСОБА_1 не підписував є необґрунтованими, оскільки оспорювані кредитні договори підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірних правочинів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори не були б укладені. Таким чином, наявні усі підстави вважати, що при укладенні спірних договорів з ОСОБА_1 кредитодавці дотримались вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону «Про споживче кредитування» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, на яких договори було укладено. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19. Також апеляційним судом не беруться до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено належними доказами перехід права вимоги за спірними кредитними договорами з огляду на таке. Наявність у позивача документів кредитної справи ОСОБА_1 , а саме згаданих вище кредитних договорів з додатками, копії яких додані до позовної заяви, свідчить про фактичне переуступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція» з повернення боргів». Акти прийому-передачі реєстрів боржників також підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості. Тому в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано до суду реєстр боржників є безпідставними. З матеріалів справи чітко вбачається, що позивачем до позовної заяви додано витяги із реєстру боржників, з якими і пов`язано набуття позивачем права вимоги. Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи апеляційної скарги носять формальний характер, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Ніяких нових обставин, які б давали підстави для проведення апеляційним судом переоцінки доказів, зроблених судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги не містять. Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 березня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»