Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/9046/22
від 29.06.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5339/23 Справа № 205/9046/22 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т.П. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України», про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України», про зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 грудня 2021 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1 . Після укладення договору купівлі-продажу квартири вона дізналась про існування заборгованості зі сплати вартості комунальних платежів виконавцю комунальних послуг ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», які належать попереднім власникам квартири, в розмірі 4 064 грн. Зазначила, що обов`язок сплачувати комунальні борги вона на себе не брала, що підтверджується відсутністю відповідного пункту в договорі купівлі-продажу нерухомого майна. 16 вересня 2022 року вона звернулася до відповідача з вимогою про виключення з обліку за особовими рахунками заборгованості попередніх власників квартири за період до моменту придбання нерухомого майна, а саме: до 23 грудня 2021 року, та вимогою щодо укладення з нею, як з новим власником нерухомого майна, договору про надання комунальних послуг, але отримала відповідь від 14 жовтня 2022 року про включення побутових клієнтів ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» до реєстру ТОВ «ГК «Нафтогаз України» і саме він має повідомляти населення про всі умови постачання природнього газу з 01 травня 2022 року. Враховуючи викладене, позивачка просила зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , оформленому за квартирою АДРЕСА_1 , на її ім`я заборгованість попередніх власників зазначеної квартири за період до 23 грудня 2021 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , оформленому за квартирою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 23 грудня 2021 року. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн.. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» на користь ОСОБА_1 понесені і документально підтверджені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1 000 грн.. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог. При цьому, суд вказав, що позовна вимога відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивачки та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем. Стягуючи з відповідача витрати на правову допомогу, суд вказав, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_1 послуг адвоката та фактичного понесення нею витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 грн.. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рахунок № НОМЕР_1 не містить інформації про фактичне оформлення особового рахунку на позивачку. Апелянт вказує, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, оскільки договір на постачання природного газу побутовим споживачам з позивачем не укладався. Крім того, апелянт вказує, що станом на 01 травня 2022 року газопостачання за адресою позивачки не було відновлено. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності на обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, придбала у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені якого діяв на підставі довіреності ОСОБА_4 , квартиру АДРЕСА_1 , та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №292319512 право власності зареєстровано 23 грудня 2021 року за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 45890026, реєстраційний номер об`єкта: 1627554012101. Також матеріалами справи підтверджено, що особовий рахунок № НОМЕР_1 закріплено за адресою: АДРЕСА_2 і на момент розгляду справи споживачем зазначено ОСОБА_5 , хоча фактично власником та споживачем послуг є ОСОБА_1 , як новий власник квартири. Як вбачається з рахунку № НОМЕР_1 від 06 вересня 2022 року плати за спожитий природний газ, станом на серпень 2022 року наявна заборгованість 4 064 грн.. Встановлено, що згідно довідки про стан особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , за період з січня 2021 року по січень 2023 року за вказаним рахунком відповідачем обліковується заборгованість. Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Пунктом 1 частини першої статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Згідно із ст. 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Згідно із преамбулою ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління. Стаття 7 Закону ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку. Положеннями ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника. Тлумачення наведеної норми права у системному зв`язку з вищезазначеними нормами надає можливість дійти висновку про те, що у цьому випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків, саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги. Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник. Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку набувача квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі (ВС у постанові в справі №686/6276/19 від 01 вересня 2020 року). Судом було досліджено договір купівлі-продажу квартири від 23 грудня 2021 року згідно з яким ОСОБА_1 стала власником спірної квартири і встановлено, що він не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні). Отже, позивач не вчиняла правочинів щодо прийняття боргу з оплати за спожитий природний газ попередніх власників вказаної квартири. На неї не може бути покладено обов`язок зі сплати заборгованості за спожитий природний газ, нарахованої відповідачем попереднім власникам, що нарахована до 23 грудня 2021 року, тобто до укладення нею договору купівлі-продажу квартири. Положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за житлово-комунальні послуги, у тому числі і нарахування плати за спожитий природний газ, споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Положеннями частиною 2 статті 14 ЦК України передбачено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, та на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Встановивши вказані обставини справи, а також керуючись зазначеними вище нормами закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо зобов`язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість попередніх власників зазначеної квартири за період до 23 грудня 2021 року є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивачки та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивачки перед відповідачем. При цьому, суд вірно не взяв до уваги посилання відповідача на те, що ним не надавались послуги з постачання газу за адресою позивача з листопада 2021 року (дати фактичного припинення газопостачання за адресою) до 01 травня 2022 року (дати переходу права постачання природного газу до нового постачальника), оскільки матеріалами справи підтверджується, що саме відповідачем за адресою обліковується заборгованість за постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , за період до 23 грудня 2021 року, виставляються рахунки на сплату та направляються листи про борг з вимогами щодо його погашення, саме від відповідача. До того ж, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу, з огляду на наступне. Згідно частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу ОСОБА_1 у зазначеній цивільній справі на підставі договору про надання правової допомоги №14/11/22-1 від 14 листопада 2022 року надавало Адвокатське Бюро «Вікторії Фурман» в особі Керівника (адвоката) Фурман В.О., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ПТ №3175 від 05 листопада 2015 року та ордера Серії АЕ №1155427 від 17 листопада 2022 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 .. Згідно із положеннями п. п. 1.1., 3.1. вищевказаного договору про надання правової допомоги №14/11/22-1 від 14 листопада 2022 року бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, а розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. Додатковою угодою №3 від 25 грудня 2022 року до договору про надання правової допомоги №14/11/22-1 від 14 листопада 2022 року сторони узгодили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги у спорі про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії, а саме: підготовка позовної заяви про зобов`язання вчинити дії до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», кількість витраченого часу 2 години та вартістю 1 000 грн.. Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано акт №3 приймання-передачі наданої правової допомоги від 26 грудня 2022 року за підписами керівника АБ «Вікторії Фурман» - Фурман В.О. та ОСОБА_1 на суму 1 000 грн., рахунок на оплату №03 від 25 грудня 2022 року на суму 1 000 грн., а також квитанцію №2М1Т-Т94Е-СС5А-8ХМ1 від 25 грудня 2022 року АТ «Універсал Банк» з призначенням платежу: «за підготовку позовної заяви про зобов`язання вчинити дії до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» згідно договору №14/11/22-1 від 14 листопада 2022 р., рахунок №3», на суму 1 000 грн. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем ОСОБА_1 послуг адвоката та фактичного понесення нею витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 грн. Встановивши вказані обставини справи, з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, врахувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою дійсно документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу, а тому вірно стягнув з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу у сумі 1 000 грн.. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, з дотриманням вимог статей 89, 263, 264 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону. Доводи апелянта в скарзі про те, що рахунок № НОМЕР_1 не містить інформації про фактичне оформлення особового рахунку на позивачку, а також те, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, оскільки договір на постачання природного газу побутовим споживачам з позивачем не укладався, - колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Крім того, вказані доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження апелянта про те, що станом на 01 травня 2022 року газопостачання за адресою позивачки не було відновлено, колегія суддів також вважає безпідставними, так як вони не стосуються предмета спору, оскільки позивачка просила зобов`язати відповідача виключити з особового обліку по особовому рахунку заборгованість попереднього власника квартири за період до 23 грудня 2021 року. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко