Постанова 4803 № 185/1539/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7581/21 Справа № 185/1539/21 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 грудня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів. Позивач просить суд зобов`язати Комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради виключити із суми заборгованості за послуги з водопостачання, яка обліковується за ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попереднього власника квартири, що виникла до 23.07.2020 р. та складає 5308,34 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів відмовлено (а.с.40-42). Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.44-48), посилаючись на те, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , згідно Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 23 липня 2020 року посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Е.В., належить на праві власності майно, що складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_2 (а.с.8). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (дата формування 23.07.2020 року), вказана квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 (а.с.9). Згідно листа Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради №1715 від 31.07.2020 року встановлено, що на особовому рахунку квартири АДРЕСА_2 залишився, обліковується борг колишнього власника за надані послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 5308,34 грн. станом на 23.07.2020 року (дату реєстрації свідоцтва про придбання мани прилюдних торгів (аукціону) (а.с.10). Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що діями відповідача не порушені права позивача, як споживача. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник. При цьому відповідно до свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів віл 23.07.2020 року, згідно з яким позивач став власником спірної квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні). Стаття 7 Закону Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку. Положеннями цієї статті є встановлення у її частині другій правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника. Тлумачення наведеної норми права у системному зв`язку з вищеприведеними нормами надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги. Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. Такий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19. Відповідно до ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Зобов`язання по оплаті комунальних послуг виникли у позивача з часу придбання у власність вказаної квартири та початку користування цими послугами. Судом встановлено, що на особовому рахунку квартири АДРЕСА_2 залишився, обліковується борг колишнього власника за надані послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 5308,34 грн. станом на 23.07.2020 року (дату реєстрації свідоцтва про придбання мани прилюдних торгів (аукціону) (а.с.10). Представник відповідача не навів доказів виникнення у позивача зобов`язань по погашенню заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка виникла у попереднього власника квартири. Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання. Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем. Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець (підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) зобов`язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання. Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов`язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку. За таких обставин, суд встановивши, що позивач набув у власність квартиру 23.07.2020 року, та прийшов до висновку про те, що на нього не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за послуги надані попереднім власникам, що нараховані до 23.07.2020 року. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Позивач при зверненні до суду із даним позовом звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270 гривень = (908 гривень + 1362 гривень). Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року - скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів - задовольнити. Зобов`язати Комунальне підприємство «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради виключити із суми заборгованості за послуги з водопостачання, яка обліковується за ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попереднього власника квартири, що виникла до 23.07.2020 р. та складає 5308,34 грн. Стягнути з Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 2270 гривень Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: