Постанова Дніпровський апеляційний суд № 188/1332/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3765/23 Справа № 188/1332/22 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К.В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 червня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року в цивільній справі номер 188/1332/22 за позовом ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про захист трудових прав, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про захист трудових прав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він був звільнений з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на підставі наказу №116к від 25.07.2022 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Відповідач не здійснив повний розрахунок при звільненні не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітків. Відповідно до довідки відповідача середньомісячний заробіток позивача склав 15883,16 грн, тобто відповідач мав сплатити 47649,48грн, однак не зробив цього. Відповідач у своїй відповіді повідомив, що згідно положення про 2ВГЗР, затвердженого Міністерством енергетики України від 07.07.2020 року №438 є державною спеціалізованою (воєнізованою) аварійно - рятувальною службою, яка здійснює в установленому порядку обслуговування гірничих підприємств незалежно від форм власності в період їх будівництва, реконструкції, експлуатації, ліквідації або консервації. За організаційно - правовою формою господарювання 2ВГРЗ є державною організацією. Джерелами формування майна 2 ВГРЗ є кошти державного бюджету, виділені на утримання 2 ВГРЗ у встановленому законодавством порядку. Розпорядженням бюджетних коштів є Міністерство енергетики України. Планом використання бюджетних коштів 2 ВГРЗ витрати на здійснення вихідної допомоги не передбачені. Крім того, відмова мотивована тим, що оплата праці особового складу Державної ВГРС у вугільній промисловості, в тому числі і особового складу 2 ВГРЗ здійснюється на підставі Положення про грошове забезпечення особового складу ДВГРС, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 16.08.2002 року №484 та зареєстрованого у Міністерстві 05.11.2002 року за №870/7158. Відповідно до зазначеного нормативно - правового акту виплата одноразової допомоги при звільненні особовому складу не передбачена. Колективний договір 2 ВГРЗ передбачає виплату одноразової допомоги при звільненні лише у разі наявності коштів на ці цілі. Умови контракту, укладеного між сторонами, не містить обов`язку відповідача щодо виплати допомоги у зв`язку зі звільненням. Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною, а тому вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Позивач просив суд зобов`язати відповідача Другий воєнізований гірничорятувальний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку в розмірі 47649,48 грн. Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про захист трудових прав - відмовлено. Із вказаним рішенням не погодився ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Судом проігноровано, що у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. При чому не тільки тих, які встановлені ст. 44 КЗпП України, а всіх сум, які гарантовані до виплати при звільненні працівнику чинним законодавством. При тому, одноразова грошова в зв`язку з виходом на пенсію гарантована Галузевою угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, а тому її виплати взагалі не залежать від того чи передбачена така виплата Колективним договором. Саме тому посилання суду першої інстанції як на підставу у відмові у позові на те, що вказана виплата - це додаткова соціальна гарантія, яка встановлюється колективним договором є помилковою, тому що така виплата передбачена підзаконним нормативно-правовим актом - Галузевою угодою, яка є діючою і була діючою на момент звільнення позивача. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України викладеному у постанові №6-64цс13 від 03.2012 року відсутність фінансового господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Від відповідача Другого воєнізованого гірничорятувального загону надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27.01.2023 року у цивільній справі номер 188/1332/22 залишити без задоволення. Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27.01.2023 року у цивільній справі номер 188/1332/22 залишити без змін. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, заперечує проти викладених в апеляційній скарзі доводів позивача та правових підстав, тому у задоволенні апеляційної скарги має бути відмовлено у повному обсязі. Позивач припустився підміни понять при визначенні предмету спору і залишає поза уваги, що спірні відносин щодо заборгованості із заробітної плати між сторонами відсутні, а обґрунтування, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі стосуються іншого предмета спору. Зазначена одноразова допомога не належить до фонду оплати праці, відноситься до разових платежів, її виплата зумовлена фактом звільнення. Позивачем неправильно визначений предмет позову. Заборгованість з виплати заробітної плати між сторонами відсутня. Адже в позові мова йдеться лише про соціальну гарантію - одноразову допомогу. До того ж саме поняття «одноразова» виключає віднесення її до заробітної плати. Враховуючи економічний стан країни та дефіцит державного бюджету, покладення виплат одноразової допомоги на державний бюджет буде порушенням як бюджетного законодавства так і Галузевої угоди, адже в ній чітко зазначено, що витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати підприємства. Посилання скаржника на висновок Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні (постанова у справі №6-64цс від 03.2013 року) вважає недоречним, оскільки, як вже зазначалося, одноразова допомога не є заробітною платою. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.08.1999 року по 27.07.2022 року працював у Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні (а.с. 12- 15). Наказом №116к від 25.07.2022 року позивач звільнений за ст. 39КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 74-75). До матеріалів справи долучено довідку №00000000009 від 26.07.2022 року про дохід ОСОБА_1 за період з 01.08.2021 року по 31.07.2022 року (а.с. 16). Також долучено положення про Другий воєнізований гірничорятувальний загін та витяг з колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону на період 2021-2025 роки (а.с. 44-63, 71-72). Відповідно до рішення №1612094600116 від 01.12.2016 року Другому воєнізованому гірничорятувальному загону з 01.12.2016 року присвоєно ознаку неприбутковості (а.с. 88). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виплата вихідної допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію положеннями статті 44 КЗпП України не передбачена, тому наведена умова колективного договору відповідача є додатковою соціальною гарантією для працівників, яка не погіршує становище працівників, тобто є дійсною. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно статті 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Згідно з пунктом 9.4 Положення про Другий воєнізований гірничорятувальний загін (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №438 від 07.07.2020 року, оплата праці особового складу 2 ДГРЗ, преміювання, виплата винагород, компенсацій здійснюється згідно з Положенням про оплату праці особового складу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби (далі ДВГРС), яке є додатком до Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднанням власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості та законодавством (а.с. 38). Згідно п. 3.2. Галузевої Угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року положення Угоди є обов`язковими до застосування приукладенні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, (у тому числі тих, що здійснюють свою діяльність на умовах договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства), а також під час розгляду трудових спорів. Відповідно до п. 15 Галузевої Угоди, працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) (незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі на підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку, але не менше: при стажі роботи в галузі понад (років) для жінок для чоловіків - 7,5 - 10 - одного середньомісячного заробітку; - 12,5 - 15 - двох середньомісячних заробітків; - 17,5 - 20 - трьох середньомісячних заробітків. Обчислення середньої заробітної плати для виплати цієї одноразової допомоги здійснювати за аналогією до відповідного обчислення за постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Відповідно до п. 6.2 колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону на період 2021-2025 роки, працівникам 2 ВГРЗ, що мають право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільнені з 2 ВГРЗ сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі, на підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку при наявності певного стажу роботи окремо для жінок та чоловіків. Даний пункт договору виконується при наявності коштів, передбачених на ці цілі. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що Галузевою Угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року та колективним договором 2 ВГРЗ на період 2021 - 2025 роки в частині соціальних гарантій (соціального захисту), які були чинні на час звільнення позивача з 2 ВГРЗ, передбачено виплачувати при виході на пенсію при першому звільненні працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві. Із матеріалів справи вбачається, що Другий воєнізований гірничорятувальний загін є професійним гірничорятувальним підрозділом Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України та входить до складу ДВГРС, яка належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Отже, дія Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року в частині виплати працівникам одноразової допомоги при звільнені розповсюджується на Другий воєнізований гірничорятувальний загін. Позивач ОСОБА_1 був звільнений з Другого воєнізованого гірничорятувального загону 25 липня 2022 року за ст. 39 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на час звільнення стаж роботи позивача в вугільної галузі перевищує 20 років. При звільненні відповідач не здійснив нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат. Враховуючи те, що при звільненні з підприємства відповідач зобов`язаний виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, оскільки позивач звільнений за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію та пропрацював на підприємстві більше 20 років, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Визначена позивачем сума вихідної допомоги в розмірі 47649,48 грн відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року із наступними змінами, а тому саме ця сума підлягає до стягнення. Відповідачем сума вихідної допомоги в наведеному розмірі не спростована. Посилання суду першої інстанції на те, що одноразова допомога виплачується при наявності коштів, передбачених на ці цілі, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не надано доказів відсутності асигнувань на ці виплати. Крім того, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Разом з цим, відповідно до рішень Європейський суд з прав людини «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України», реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. На вказані обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про задоволення позову в повному обсязі. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Враховуючи викладене вище, з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 992,40 грн. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про захист трудових прав задовольнити. Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні у розмірі 47649,48 грн. Зобов`язати Другий воєнізований гірничорятувальний загін (ЄДРПОУ 00159367) при виплаті одноразової допомоги при звільненні в розмірі 47649,48 грн здійснити утримання з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь держави судовий збір у сумі 992,40 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: