Постанова Дніпровський апеляційний суд № 172/848/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2276/23 Справа № 172/848/22 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді доповідача Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заробітної плати (суддя першої інстанції Битяк І.Г.) , - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заробітної плати. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він з 15.01.2007 року по 13.10.2022 року працював у Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні. Згідно з наказом № 172к від 13.10.2022 року був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. До моменту подання позову до суду відповідач не здійснив повний розрахунок при звільненні не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітків, так як він має понад 20 років стажу у галузі. Відповідно до довідки відповідача середньомісячний заробіток позивача складав 16782,59 грн., тобто відповідач мав сплатити 50347,77 грн., однак не зробив цього. При цьому відповідач посилається на те, що абзацом 7 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості зазначено, що витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати підприємства. Враховуючи, що 2 ВГРЗ не є прибутковою організацією і не має валових витрат, пунктом 6.2 колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону на період 2021-2025 років, погодженого на загальній конференції трудового колективу Другого воєнізованого гірничорятувального загону (протокол № 1 від 09.04.2021 року) стосовно сплати одноразової допомоги, зазначається, що цей пункт договору виконується при наявності коштів, передбачених на ці цілі. Планом використання бюджетних коштів на 2022 рік не передбачені кошти на сплату одноразової допомоги при звільненні. До того ж, враховуючи тривалу агресію росії проти України та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» тимчасово, на період воєнного стану, наказом командира 2 ВГРЗ від 24.03.2022 року № 46 зупинено дію положень колективного договору 2 ВГРЗ стосовно сплати одноразової допомоги працівникам 2 ВГРЗ, що мають право на пенсію за віком чи інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з 2 ВГРЗ. Однак невиплата вказаної допомоги є протиправною, а посилання відповідача як на причину такої невиплати на відсутність коштів, внесення змін до колективного договору та зупинення його дії в частині соціальних гарантій та на агресію росії є неспроможними, оскільки не відповідають діючому законодавству. На підставі наведених обставин позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 50347,77 грн. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заробітної плати. Судові витрати віднесено на рахунок держави. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що підстави для відмови у задоволенні його позову не відповідають вимогам норм діючого законодавства. Суд дійшов помилкового висновку, що виплата вихідної допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію є додатковою соціальною гарантією. При цьому, судом залишено поза увагою, що виплата зазначеної допомоги обумовлена не ст. 44 КЗпП України, а Галузевою угодою, а тому її виплата не залежить від того, чи передбачена така виплата Колективним договором, і при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум провадиться у день звільнення. Також апелянт звертає увагу суду на те, що відсутність фінансової господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє підприємство від відповідальності за ст.117 КЗпП України. Судом, на думку апелянта, не дано належної правової оцінки інформації відповідача про те, що з державного бюджету ніколи не надходили кошти на фінансування спірної виплати, тому посилання суду на те, що позивачем не надано доказів виділення бюджетних коштів є помилковим з огляду на те, що спірна виплата гарантована п.12.15 Галузевої угоди. Крім того, суд не дав оцінки тому, що відповідач повідомив про виплату у 2022 році спірної суми деяким працівникам підприємства. При цьому відповідач не надав інформації про залишки на своїх рахунках на момент звільнення позивача для виплати йому вихідної допомоги. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року справу витребувано з суду першої інстанції. 03 січня 2023 року дана цивільна справа надійшла до апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2023 року відкрито провадження у даній справі та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали про відкриття провадження у справі сторони отримали електронною поштою 16 січня 2023 року. 18 січня 2023 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому підприємство просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, справу розглянути за відсутності представника відповідача. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2023 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи Повідомлення сторони отримали електронною поштою 23 січня 2023 року. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Як передбачено ч. 3 вказаної вище статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З позовної заяви вбачається, що ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 50347,77грн, тому апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обгрунтованість рішення у цивільній справі. Указаним вимогам рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року не відповідає. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Положеннями статті 376 ЦПК України передбачено підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Судом встановлено, що наказом № 172 к від 13.10.2022 року позивач був звільнений за ст. 39 КЗпП Україниза власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що при звільненні йому не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітків. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виплата вихідної допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію положеннями статті 44 КЗпП України не передбачена, тому наведена умова колективного договору відповідача є додатковою соціальною гарантією для працівників, яка не погіршує становище працівників, тобто є дійсною. Крім того, позивачем не надано доказів виділення у 2022 році грошових коштів на виплату вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію відповідним законом про державний бюджет та наявність коштів на цю мету у Плані використання бюджетних коштів відповідача. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно статті 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Згідно з пунктом 9.4 Положення про Другий воєнізований гірничорятувальний загін (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 438 від 07.07.2020 року, оплата праці особового складу 2 ДГРЗ, преміювання, виплата винагород, компенсацій здійснюється згідно з Положенням про оплату праці особового складу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби (далі ДВГРС), яке є додатком до Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднанням власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості та законодавством (а.с. 38). Згідно п. 3.2. Галузевої Угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року положення Угоди є обов`язковими до застосування приукладенні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, (у тому числі тих, що здійснюють свою діяльність на умовах договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства), а також під час розгляду трудових спорів. Відповідно до п. 15 Галузевої Угоди, працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) (незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі на підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку, але не менше: при стажі роботи в галузі понад (років) для жінок для чоловіків - 7,5 - 10 - одного середньомісячного заробітку; - 12,5 - 15 - двох середньомісячних заробітків; - 17,5 - 20 - трьох середньомісячних заробітків. Обчислення середньої заробітної плати для виплати цієї одноразової допомоги здійснювати за аналогією до відповідного обчислення за постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Відповідно до п. 6.2 колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону на період 2021-2025 роки, працівникам 2 ВГРЗ, що мають право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільнені з 2 ВГРЗ сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі, на підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку при наявності певного стажу роботи окремо для жінок та чоловіків. Даний пункт договору виконується при наявності коштів, передбачених на ці цілі. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що Галузевою Угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року та колективним договором 2 ВГСО на період 2021 2025 роки в частині соціальних гарантій (соціального захисту), які були чинні на час звільнення позивача з 2 ВГСО, передбачено виплачувати при виході на пенсію при першому звільненні працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві. Із матеріалів справи вбачається, що Другий воєнізований гірничорятувальний загін є професійним гірничорятувальним підрозділом Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України та входить до складу ДВГРС, яка належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Отже, дія Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року в частині виплати працівникам одноразової допомоги при звільнені розповсюджується на Другий воєнізований гірничорятувальний загін. Позивач ОСОБА_1 був звільнений з Другого воєнізованого гірничорятувального загону 13 жовтня 2022 року за ст. 39 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на час звільнення стаж роботи позивача в вугільної галузі перевищує 20 років. При звільненні відповідач не здійснив нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат. Враховуючи те, що при звільненні з підприємства відповідач зобов`язаний був виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, оскільки позивач звільнений за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію та пропрацював на підприємстві більше 20 років, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Визначена позивачем сума вихідної допомоги в розмірі 50347,77 грн відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року із наступними змінами, а тому саме ця сума підлягає до стягнення. Посилання суду першої інстанції на те, що одноразова допомога виплачується при наявності коштів, передбачених на ці цілі, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не надано доказів відсутності асигнувань на ці виплати. Крім того, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Разом з цим, відповідно до рішень Європейський суд з прав людини "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України", реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. На вказані обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про задоволення позову в повному обсязі. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача. Враховуючи викладене вище, з Другого воєнізованого гірничорятувального загіну на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 992,40 грн. Керуючись ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заробітної плати задовольнити. Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону (ЄДРПОУ 00159367)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову допомогу при звільненні у розмірі 50347 (п`ятдесят тисяч триста сорок сім) грн. 77 коп. Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону (ЄДРПОУ 00159367) на користь держави судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: О.Д.Канурна Т.В.Космачевська О.В. Халаджи