Постанова 4856 № 600/2821/23-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2821/23-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 28 червня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у травні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в перерахунку та виплаті йому пенсії, обчисленої із з 01.01.2008 по 16.01.2009 визначеної у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням 5% доплати до основного розміру пенсії, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби, віднесеного до категорії 2 та з 16.01.2009, виходячи із розміру 70 % від суми грошового забезпечення, з урахуванням 10% доплати до основного розміру пенсії, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби, віднесеного до категорії 1 (60 % + 10% = 70%), з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, відповідно до статей 43, 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених і військової служби, та деяких інших осіб, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, з урахуванням виплачених сум, та здійснити виплату заборгованості з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2008 по 16.01.2009 визначеної у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням 5% доплати до основного розміру пенсії, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби, віднесеного до категорії 2 та з 16.01.2009 р., виходячи із розміру 70 % від суми грошового забезпечення, з урахуванням 10% доплати до основного розміру пенсії, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби, віднесеного до категорії 1 (60 % + 10% = 70%), з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, відповідно до статей 43, 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених і військової служби, та деяких інших осіб, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, з урахуванням виплачених сум, та здійснити виплату заборгованості з урахуванням виплачених сум. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржена ухвала суду прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.294, ч.2 ст.312 КАС України. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного. Як встановлено судом першої інстанції, позивач просить здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2008 по 16.01.2009 та з 16.01.2009, тобто предметом судового розгляду в даній справі є перевірка підстав для перерахунку та виплати пенсії, що є щомісячним платежем. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.05.2023 адміністративний позов залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України. На виконання вимог вказаної ухвали, позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та вказав, що про порушене право дізнався відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2022 у постанові №200/7786/19-а, у зв`язку із чим звернувся до відповідача із відповідною заявою про поновлення доплати до основного розміру пенсії, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, однак отримав відмову у поновленні виплати вказаної доплати. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 01.01.2008 пенсійним органом позивачу не нараховувалися спірні доплати, однак за захистом порушеного права позивач звернувся лише у травні 2023 року. Той факт, що Верховним Судом прийнято рішення від 16.02.2022 у постанові №200/7786/19-а та те, що на свою заяву про перерахунок пенсії з урахуванням відповідних доплат як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи позивач отримав відповідь у 2023 році, не змінює часу, з якого він повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду. Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення, визначений ч.2 ст.122 КАС України з даним позовом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинні здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення пропущеного строку. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Відтак, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно із ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України). Положеннями п.9 ч.4 ст.169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.ч.6, 8 ст.169 КАС України). Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Із матеріалів адміністративного позову та змісту апеляційної скарги видно, що позивач (апелянт) свої доводи про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом обґрунтовує тим, що лише з відповіді відповідача від 10.04.2023 позивач дізнався про порушення своїх прав та вказує на необхідність забезпечення йому доступу до правосуддя. Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 05 травня 2023 року. Вирішуючи справу, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, а саме, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Таким чином, отримуючи пенсію з 15.01.2003, позивач не був обмежений у праві та можливості судового оскарження не виплати йому з 01.01.2008 5% доплати до основного розміру пенсії, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби, а з 16.01.2009 - 10% доплати до основного розміру пенсії. При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. В той же час, суд апеляційної інстанції приймає до уваги посилання апелянта на виписний епікриз з історії хвороби №2741, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.07.2021 по 15.07.2021, виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 1048 поліклініки ДУ "ТМО МВС України по Чернівецькій області від 22.11.2022 та довідку № 437 ЛКК ДУ "ТМО МВС України по Чернівецькій області" від 19.05.2023, якими останній обґрунтовує пропуск строку звернення до суду. Однак подані докази не обґрунтовують причини пропуску строку звернення до суду аж з 2008 року, у зв`язку із чим є об`єктивно недостатніми на підтвердження відсутності об`єктивної можливості раніше дізнатися про порушене право на отримання доплати до основного розміру пенсії, а відтак і звернутись до суду до 05.05.2023. З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до переконання, що при апеляційному перегляді справи не виявлено поважних причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.