Постанова 4875 № 922/3979/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/3979/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Істоміна О.А., за участю секретаря судового засідання Склярук С.І., та представників учасників справи: від позивача - Харіна Т.Г.; від відповідача - Бакулін А.С.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 року у справі № 922/3979/21, за позовом - ТОВ "Костянтинівський завод металургійного обладнання", м. Костянтинівка Донецької області, до - АТ "Завод "Електроважмаш", м. Харків, про - стягнення 38 064 711,17 грн - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" про стягнення з останнього: 1) компенсаційних втрат, штрафних санкцій та збитків за Договором поставки № 238-12/395-ВК на суму 2670756 грн. 99 коп. (де: 22364,78 грн - З % річних; 879555,81 грн. - пеня; 174206,01 грн. - інфляційні втрати; 668988,25 грн. - штраф в порядку ст. 231 ГК України; 825642,15 грн. - збитки); 2) компенсаційних втрат, штрафних санкцій та збитків за Договором поставки №238-12/396-ВК на суму 26058288 грн. 60 коп. (де: 1130421,85 грн. - З % річних; 8041199,39 грн. - пеня; 2346158,67грн. - інфляційні втрати; 6403974,11 грн. - штраф в порядку ст. 231 ГК України; 8136534,58 грн. збитки); 3) компенсаційних втрат, штрафних санкцій та збитків за Договором поставки № 238-12/439-ВК на суму 9299814 грн. 90 коп. (де: 482048,49 грн. - 3% річних; 2427172,58 грн. - пеня; 1129189,66 грн. - інфляційні втрати; 1892996,59 грн. - штраф в порядку ст. 231 ГК України; 3368407,58 грн. 58 коп. - збитки); 4) компенсаційних втрат, штрафних санкцій та збитків за Договором поставки № 238- 12/661-ВК на суму 35850 грн. 68 коп. (де: 1190,28 грн. - 3% річних; 13476,97 грн. - пеня; 1515,31 грн. - інфляційні втрати; 10890,08 грн. - штраф в порядку ст. 231 ГК України; 8778,04 грн. - збитки). Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 року у справі №922/3979/21 вищезазначені вимоги задоволено, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 570 970,68 грн віднесено на АТ "Завод "Електроважмаш". У липні 2022 року до господарського суду Харківської області Позивачем було надано заяву про заміну сторони у даній справі на стадії виконання рішення суду, за змістом якої останній просив суд першої інстанції здійснити заміну боржника Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" на належного правонаступника - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини". Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 року замінено боржника у справі №922/3979/21 з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (далі - Відповідач). Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив суд означену ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовити у повному обсязі. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 року означену апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 року у справі №922/3979/21 - без змін. За змістом ч. 2 ст. 52 ГПК України, всі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.20221 року у справі №922/3979/21 в частині стягнення збитків, 30.11.2022 року звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати в частині стягнення на користь Позивача збитків: за Договором поставки №238-12/395-ВК у розмірі 825 642,15 грн; за Договором поставки №238-12/396-ВК у розмірі 8 136 534,58 грн; за Договором поставки №238-12/439-ВК у розмірі 3 368 407,58 грн; за Договором поставки №238-12/661-ВК у розмірі 8 778,04 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на необґрунтованість оспорюваного рішення, його незаконність та неповне з`ясування судом при його ухваленні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, Відповідач зазначає наступне: - Позивачем в суді першої інстанції не обґрунтовано причинно - наслідковий зв`язок між укладенням кредитних договорів з АТ "Таскомбанк" №ПК 1499 від 23.06.2017 року та № Т 06.10.2020 К 2587 від 29.12.2020 року та діями АТ"Завод "Електроважмаш"; - Позивачем не надано пояснень, а судом не встановлено механізму нарахування збитків за відповідними договорами в порушення п.3 ч.3 ст.162 ГПК України, не обґрунтовано розрахунку сум збитків; - судом не надано оцінки нарахування Позивачем збитків за накладною №054466 за договором №238-12/395-ВК, поставка за якою не відбулася; - генеральна кредитна угода №НК 1499 укладена Позивачем 23.06.2017 року, тобто до виникнення заборгованості АТ"Завод "Електроважмаш" перед Позивачем в період 2019 року - 2020 року, а тому потреба в кредитних коштах виникла у Позивача не через цю заборгованість; - Позивачем не надано до суду копії кредитних договорів з АТ "Таскомбанк" №ПК 1499 від 23.06.2017 року та № Т 06.10.2020 К 2587 від 29.12.2020 року; - з наданих Позивачем Додатків №14 "Умов надання овердрафту" (перший з яких було укладено ще до виникнення спірної заборгованості, а саме - 22.12.2018 року) за різні роки вбачається, що у всіх додатках зазначено однаковий ліміт овердрафту - 40 000 000,00 грн, що свідчить про відсутність зв`язку розміру означеного ліміту з розміром та фактом виникнення спірної заборгованості перед Позивачем; - Позивачем не надано інформації для порівняння, скільки процентів за кредитними договорами у межах генеральної кредитної угоди №НК 1499 було нараховано та сплачено ним у 2017 - 2018 роках, тобто до виникнення заборгованості, на яку здійснено нарахування штрафних санкцій та збитків; - Позивач у наданих до суду першої інстанції поясненнях від 15.11.2021 року зазначив свої відповіді та заперечення на доводи АТ"Завод "Електроважмаш" у відзиві на позовну заяву, таким чином Позивач фактично підмінив такими поясненнями відповідь на відзив, проте вони не подані до суду у передбачений судом строк за ухвалою від 04.11.2021 року, що свідчить про порушення останнім приписів ст. ст. 161, 166 ГПК України в частині невідповідності документів поданих до суду процесуальному законодавству; - суд першої інстанції, прийнявши докази, надані Позивачем разом з поясненнями від 15.11.2021 року, допустив порушення приписів ст. ст. 77, 80, 161, 166 ГПК за вищезазначених мотивів; Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2022 року заявнику поновлено строк на апеляційне оскарження зазначеного рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 року у справі №922/3979/21 та встановлено учасникам справи строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та заперечень з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року призначено справу №922/3979/21 до розгляду на 06.02.2023 року о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. №

131. До Східного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі №922/3979/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача - Кабінету Міністрів України за мотивами належності Державі контрольного пакету акцій Відповідача у статутному капіталі, що був переданий Кабінету Міністрів України. Відповідачем зазначено, що прийняття у даній справі рішення на користь Позивача може призвести до значного зменшення розміру дивідендів на користь Держави порівняно з тим розміром, який міг бути якщо б цього рішення не було або воно не виконувалося. До Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в даній справі призначеного на 06.02.2023 року о 12:00 год в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеозв`язку "EasyCon". До Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшли заперечення щодо клопотання Відповідача за мотивами того, що рішення суду у даній справі жодним чином не впливає на права та інтереси Кабінету Міністрів України, так як виплата дивідендів не є обов`язком, а лише правом загальних зборів згідно ЗУ «Про акціонерні товариства», Відповідач не надав жодного рішення про здійснення такого нарахування та виплати дивідендів його учасникам. Крім того, Кабінет Міністрів України не є учасником Відповідача, а є особою, що лише здійснює функції з управління корпоративними правами, що належать державі. В контексті висновків у постанові Верховного Суду у межах справи №910/18031/14, подана АТ «УЕМ» заява про залучення КМУ в якості третьої особи не містить доводів про очевидний та безумовний зв`язок між правами КМУ та вирішення судом питання щодо його права. До Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №922/3979/21 призначеного на 06.02.2023 року о 12:00 год на іншу дату, за мотивів того, що у представник Позивача - адвокат Харіна Т.Г. 06.02.2023 року приймає участь у розгляді справи №569/7279/18 у Рівненському міському суді Рівненської області, а саме у двох судових засідання призначених на 11:00 год та 15:00 год. Позивачем зазначено, що в силу постійних відключень світла час відповідних засідань може бути суттєво змінено. На підтвердження обставин викладених у клопотанні, Позивачем надано наступні документи: судові повістки про виклик; копію наказу про відрядження; скрін - копію з сайту Судова влада України з інформацією про розгляд справи означеної справи. До Східного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №922/3979/21 призначеного на 06.02.2023 року о 12:00 год на іншу дату, за мотивів того, що у представник Відповідача - Гарагуля В.А. знаходиться на лікарняному (лікарняний лист відкрито у поліклінічному відділенні №10 м. Харкова 01.02.2023 року). Доказів на підтвердження означеного до клопотання не долучено. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 року у справі №922/3979/21, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання про залучення третьої особи через відсутність обставин впливу майбутнього рішення у справі на права чи обов`язки КМУ щодо Відповідача, поважності причин неявки представників сторін у судове засідання не встановлено. У справі оголошено перерву на 06.03.2023 року о 09:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №

131. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2023 року зупинено апеляційне провадження у справі №922/3979/21 до закінчення розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 року Верховним Судом та повернення означених матеріалів справи на адресу Східного апеляційного господарського суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 року поновлено апеляційне провадження у справі №922/3979/21 за апеляційною скаргою Відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 року та призначеного розгляд означеної справи на 29.05.2023 року о 11:45 год., за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №

131. До Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в даній справі призначеного на 29.05.2023 року о 11:45 год в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеозв`язку "EasyCon". До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 26.05.2023 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач просив оспорюване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення. В обґрунтування підстав пропуску строку на подачу відзиву на апеляційну скаргу, Позивачем зазначено факт тривалого перебування матеріалів означеної справи у Верховному Суді та відкриття провадження у справі про банкрутство Позивача на підставі постанови Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 року у справі №905/1029/22. До Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі №922/3979/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача - Акціонерного товариства "Таскомбанк" та арбітражного керуючого - Литвененка Сергія Сергійовича. В обґрунтування означеного клопотання покладено факт того, що, постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 року у справі №905/1029/22 скасовано ухвалу суду першої інстанції та, зокрема: відкрито провадження у справі про банкрутство Позивача та введено процедуру розпорядження майном; визнано грошові вимоги АТ "Таскомбанк" до боржника на загальну суму 23 233 888,79 грн; призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого - Литвиненко С.С. На думку Позивача рішення у даній справі безпосередньо впливає на права та охоронювані законом інтереси АТ "Таскомбанк" як ініціюючого кредитора Позивача в процедурі банкрутства, оскільки, у разі залишення оспорюваного судового рішення без змін, Позивач матиме змогу погасити заборгованість перед ініціюючим кредитором, наявність якої і стала наслідком ініціювання процедури банкрутства. Щодо залучення арбітражного керуючого, Позивачем зазначено, що до повноважень арбітражного керуючого входить збереження активів та витребування дебіторської Товариства, оздоровлення Товариства з метою запобігання визнання його банкрутом. Як вже було зазначено, заборгованість Відповідача перед Позивачем фактично покриває заборгованість Позивача перед ініціюючим кредитором, а тому розгляд означеної справи безпосередньо впливає на обов`язки арбітражного керуючого. В означеному клопотанні Позивач також просив суд відкласти розгляд справи №922/3979/21 на іншу дату, за мотивів надання можливості третім особам скористатися своїми правами, передбаченими ГПК України. До Східного апеляційного господарського суду 26.05.2023 року від Відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання доповнень до апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 року. В обґрунтування означеного клопотання покладено факт введення 24.02.2022 року в Україні воєнного стану, роботу Відповідача в особливому режимі із залученням до роботи лише працівники, що задіяні в роботі критичної інфраструктури Відповідача, в той час як юристи до такої категорії працівників не відносяться. Також Відповідачем зазначено, що у зв`язку зі постійними обстрілами та руйнуваннями його господарська діяльність обмежена. Зазначені обставини, на думку Відповідача викликали складності у реалізації останнім своїх процесуальних прав та обов`язків у межах процесуальних строків встановлених приписами чинного законодавства. З поміж іншого Відповідачем наголошено на значному судовому навантаженні, так як у провадження різних судів на даний час перебуває більше 80-ти судових проваджень, в яких однією із сторін є Відповідач. Також на даний час триває вирішення питання, щодо приєднання до Відповідача - Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш». Разом з означеною заявою Відповідачем було надано до Східного апеляційного господарського суду заяву з відповідними доповненнями до апеляційної скарги в частині незаконності дій суду. Так, Відповідачем зазначено про: неврахування приписів ст. 80 - ГПК України щодо порядку, строків подання доказів Позивачем; порушення норми п.3 ч.3 ст.162 ГПК України щодо неврахування судом 1-ї інстанції ненадання Позивачем коректних розрахунків (формул, правових обґрунтувань застосування саме таких формул) не тільки збитків, але й пені, річних, інфляційних витрат, штрафу у порядку статті 231 ГПК України, оскільки Позивачем зазначаються лише кінцеві суми; неправильне застосування статей 258, 261, 264, ч. 3 ст. 267 ЦК України щодо неврахування судом необхідності та підстав застосування строків позовної давності щодо нарахованої Позивачем пені; неврахування судом приписів ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій; судом не застосовано ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" №543/96-ВР від 22.11.1996 року, згідно якої розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; неврахування норми ст. 343 ГК України щодо такого ж обмеження розміру пені розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; суд неправильно застосував норми ст. 231 ГК України щодо стягнення штрафу за порушення грошових зобов`язань; грубого порушення статей 76, 79 ГПК України щодо належності та вірогідності доказів у контексті того, що він не взяв до уваги, що Позивач нарахував як збитки, так і річні, пеню за накладною, поставка за якою не відбулася; ненадання судом об`єктивної оцінки доводам правопопередника, викладеним у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) (п.3 відзиву) щодо застосування статті 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені через зазначені доводи до 5% від загального їх розміру. Ухвалою колегії суддів, занесеною до протоколу судового засідання від 29.05.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання (заяви) Відповідача про поновлення процесуального строку на подання доповнень до апеляційної скарги та на подачу відзиву на апеляційну скаргу за мотивів відсутності поважності причин його пропуску, а також відмовлено в клопотанні про залучення АТ "Таскомбанк" та арбітражного керуючого Позивача у якості окремих учасників справи - третіх осіб на стороні Позивача, оскільки судове рішення в межах цієї справи не стосується безпосередньо прав та обов`язків зазначених осіб. Представник Відповідача в судовому засіданні надав пояснення та доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції в оспорюваній частині. Представник Позивача судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення апеляційної скарги заперечував за мотивів її необґрунтованості, просив суд апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а оспорюване рішення господарського суду - без змін. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оскільки вимоги та доводи апеляційної скарги охоплюють лише незгоду з рішенням господарського суду в частині стягнення збитків за Договором поставки №238-12/395-ВК у розмірі 825 642,15 грн, за Договором поставки №238-12/396-ВК у розмірі 8 136 534,58 грн, за Договором поставки №238-12/439-ВК у розмірі 3 368 407,58 грн, за Договором поставки №238-12/661-ВК у розмірі 8 778,04 грн, то з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в оспорюваній Відповідачем частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлений факт укладення між Позивачем та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (правонаступником якого є АТ "Завод "Електроважмаш", далі - Завод) договорів на поставку продукції, а саме: №238-12/395-ВК від 24.12.2018 року; №238-12/396-ВК від 24.12.2018 року; №238-12/439-ВК від 25.02.2019 року; №238-12/661-ВК від 07.10.2019 року. Також судом встановлений факт підписання між Позивачем та АТ "Таскомбанк" Генеральної угоди № НК 1499 від 23.06.2017 року, в рамках якої укладались Договори овердрафту, Договір невідновлювальної кредитної лінії та Договір поновлювальної мультивалютної кредитної лінії, а також підписання Генеральної угоди № Т 06.10.2020 К 2587 від 29.12.2020 року, в рамках якої надано поновлювальну мультивалютну кредитну лінію. Згідно умов вищевказаних Кредитних договорів ТОВ "КЗМО" в різні періоди за користування коштами сплачувало АТ "Таскомбанк" процентні ставки в розмір 16, 21 або 24%. Судом встановлено факти прострочення з боку Заводу оплати за отриману продукцію, що стало підставою до звернення Позивача до суду зі стягнення з нього компенсаційних втрат, штрафних санкцій та збитків внаслідок порушення грошового зобов`язання. В частині заявлених позовних вимог про стягнення збитків, Позивачем зазначено, що вони виникли в результаті систематичного невиконання Заводом умов укладених договорів поставки стосовно оплати за товар, в результаті чого Позивач недоотримав у свій бюджет значну частину доходів, що змусило останнього звернутись до банківської установи для отримання кредитних коштів, відсотки за користування якими він вимагав стягнути з Заводу у якості збитків. В суді першої інстанції Завод проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи про необґрунтованість позовних вимог в частині правомірності нарахування пені, заявив клопотання про зменшення її розміру, а щодо вимог про стягнення 3 % річних, стягнення інфляційних витрат, збитків та штрафу вважав їх безпідставними та такими, що не мають правого обґрунтування, та спростовуються матеріалами справи. Завод посилався на необґрунтованість вимог щодо задоволення вимог про стягнення збитків через недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Заводу та втратами Позивача у вигляді погашення відсотків за користування кредитами, а також безпідставність наведеного розрахунку збитків. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеним факт неналежного виконання Заводом своїх зобов`язань за договорами поставки щодо оплати поставленого Позивачем товару у передбачений договорами строк. Суд дійшов висновку, що саме систематичні дії Заводу по невиконанню своїх зобов`язань за договорами щодо оплати поставленого товару призвели до недоотримання Позивачем значної частини доходів, внаслідок чого, з метою безперебійної роботи підприємства, він був змушений звернутись до банку для відкриття кредитної лінії та виникнення необхідності сплачувати щомісячно відсотки за користування таким кредитом. Суд визнав заявлені суми збитків обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи. Колегія суддів не погоджується з означеними висновками господарського суду в оспорюваній частині, а доводи апеляційної скарги вважає обґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно із частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. За приписами частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. За змістом норм ст.ст.224,225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (норми ст.74 ГПК України). Отже при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків. Натомість відповідач має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (ст.614 ЦК України). Відповідно до змісту вказаних договорів поставки (які є тотожними) та встановленого п. 1.1 договорів їх предмету, Позивач зобов`язався поставити у власність Заводу продукцію партіями, а останній зобов`язався її прийняти та оплатити в порядку, передбаченому цим Договором. Позивач виконав вказаний вище обов`язок щодо поставки Заводу продукції у визначені Договорами строки, що не заперечується останнім. Відповідно до п. 5.1. вищевказаних Договорів, Завод зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату кожної окремої партії продукції на умовах Договорів поставок. У п. 4.1. Договору сторони визначили, що розрахунки за партію товарів здійснюються Заводом шляхом 100% оплати за фактично отриману партію продукції протягом 45 календарних днів з моменту поставки. Відповідач зобов`язання щодо оплати поставленої продукції виконував несвоєчасно, проте, на момент звернення з позовом до суду, основна заборгованість була погашеною. Зі змісту позовної заяви, а також письмових пояснень в суді першої інстанції, вбачається, що Позивач вимагає стягнути збитки, що виникли внаслідок несвоєчасної оплати Заводом заборгованості за вищенаведеними договорами поставки, внаслідок чого він вимушений був брати кредити та сплачувати відсотки за їх користування, розмір яких й складає спірні витрати, які він вимагає стягнути у якості збитків у розмірі: - 825 642,15 грн з Договору поставки №238-12/395-ВК; - 8 136 534,58 грн з Договору поставки №238-12/396-ВК ; - 3 368 407,58 грн з Договору поставки №238-12/439-ВК; - 8 778,04 грн з Договору поставки №238-12/661-ВК. У якості обґрунтування та доказів на їх підтвердження Позивач посилається на те, що саме внаслідок недобросовісної поведінки Заводу він недоотримав десятки мільйонів гривень та був вимушений звертатися до банку за отриманням кредитних коштів та сплачувати відсотки за їх користування. В позовній заяві Позивач повідомляє про укладення між ним та АТ "Таскомбанк" Генерального договору надання банківських послуг № НК 1499 від 23.06.2017, в рамках якої укладались Договори овердрафту, Договір невідновлювальної кредитної лінії та Договір поновлювальної мультивалютної кредитної лінії, а також Генеральної угоди № Т 06.10.2020 К 2587 від 29.12.2020, в рамках якої надано поновлювальну мультивалютну кредитну лінію. В подальшому, додатково обґрунтовуючи вимоги в частині збитків (письмові пояснення від 16.11.2021 року), Позивач посилається саме на сплату відсотків за період з 2019-2021 років за договорами овердрафту, що укладені в межах зазначеного Генерального договору надання банківських послуг №НК 1499 від 23.06.2017 року. У якості доказу понесення таких збитків Позивач до зазначених пояснень додає довідки АТ "Таскомбанк" від 07.10.2021 року №1176/507 та від 10.11.2021 року за №1341/507, за змістом яких повідомляється про нараховані банком та сплачені Позивачем відсотки за Генеральним договором № НК 1499 від 23.06.2017 та Генеральною угодою №Т 06.10.2020 К 2587 від 29.12.2020. Також Позивачем надано копії Додатків №14 до Генерального договору про надання банківських послуг №НК 1499 від 23.06.2017 "Умови надання овердрафту " від 22.12.2018 року, від 31.01.2020 року, від 01.02.2021 року та від 25.05.2021, за змістом яких згідно до зазначеної генеральної угоди Позивачу надається овердрафт з лімітом кредитування в 40 000 000 грн з метою поповнення обігових коштів, строком на один рік за кожною умовою та фіксованою відсотковою ставкою. При цьому, за умовою додатку від 22.12.2018 року, умовою користування зазначеним лімітом є зниження заборгованості за Генеральним договором до 15000000 грн. Інших доказів укладення банківських угод, які згадуються в позовній заяві, а саме- копії Генерального договору надання банківських послуг № НК 1499 від 23.06.2017 (додатки №14 до якого додані у якості доказів понесення збитків), а також Договір невідновлювальної кредитної лінії, Договір поновлювальної мультивалютної кредитної лінії, а також Генеральної угоди № Т 06.10.2020 К 2587 від 29.12.2020 - Позивачем не надано, отже судова колегія позбавлена можливості оцінити умови вимушеного користування Позивачем відповідними кредитними коштами в світлі обґрунтування цієї обставини несвоєчасним виконанням Заводом грошового зобов`язання за договорами поставки та сплата відсотків за таке користування. Отже, зі змісту наданих доказів вбачається, що Генеральний договір надання банківських послуг № НК 1499 від 23.06.2017, в межах та на умовах якого Позивачем споживалася банківська послуга овердрафту, був укладений май же за півтора року до укладення першого з договорів поставки, а Додатки №14 до цього генерального договору (умови овердрафту від 22.12.2018 року, від 31.01.2020 року, від 01.02.2021 року та від 25.05.2021) укладалися щорічно, на строк в один рік та не залежали від спірних правовідносин із Заводом, вони мали аналогічні умови, а їх додаткові умови визначалися станом виконання Позивачем Генерального договору на момент їх підписання. За змістом наведеної довідки банку, Позивачем сплачено відсотки за зазначеними овердрафтами за період 01.01.2019 року по 30.09.2021 року у розмірі 19 532 018,14 грн, з яких: за 2019 рік - 9 016 373,4 грн , за 2020 рік - 7 921 038,2 грн, за 2021 рік - 2 594 606,54 грн. При цьому розмір отриманої в користування суми кредиту, дата такого отримання та іншої, ніж поповнення обігових коштів, мети отримання - надані Позивачем докази не містять. Позивачем у якості розрахунку позовних вимог до позовної заяви надано картки розрахунку заборгованості за договорами поставки, з яких вбачається: - за Договором поставки №238-12/395-ВК від 24.12.2018 поставка продукції відбувалася в період з 01.09.2019 року по 17.08.2020 року, перша заборгованість виникла 23.09.2019 року, а остання - 15.11.2020 року, погашена 26.05.2021 року, термін прострочення оплати за окремою накладною складав від 1 до 270 днів; - за Договором поставки №238-12/396-ВК від 24.12.2018 поставка відбувалася в період з 09.01.2019 року по 04.06.2019 року, перша заборгованість виникла 23.02.2019 року, а остання - 19.07.2019 року, погашена 10.09.2019 року, термін прострочення оплати за окремою накладною складав від 1 до 41 днів; - за Договором поставки №238-12/439-ВК від 25.02.2019 поставка відбувалася за період з 08.04.2019 року по 19.05.2020 року, перша заборгованість виникла 23.05.2019 року, погашена через 5 днів, а остання - 03.07.2020 року, погашена 06.05.2021, при цьому термін прострочення за окремою накладною також тривав аналогічно вищевикладеним, проте, починаючи з квітня 2020 року, термін прострочення дорівнював близько одного року; - за Договором поставки №238-12/661-ВК від 07.10.2019 поставки відбувалися за період з 07.10.2019 року по 17.08.2020 року, перша заборгованість виникла 21.11.2019 року, оплачена через 125 днів, а остання - 01.10.2020, погашена 11.12.2020 року, термін прострочення за окремою накладною тривав від 72 до 125 днів. В матеріалах справи наявні додаткові угоди між сторонами до зазначених Договорів поставки, за змістом яких узгоджувалися обсяги та періоди фактичних поставок, змінювалися порядок та строки оплати, а також встановлювалися строки погашення заборгованості, проте в наданих розрахунках ці дії окремо не відображені. За змістом ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 44 ГК України будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, тому суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі №908/2261/17). Виходячи з наведених доказів відносини між сторонами зі спірних договорів поставки мали тривалий характер, їх продовження за умови систематичного порушення Заводом узгоджених строків оплати отриманої продукції здійснювалося Позивачем на підставі власного комерційного ризику, який продовжував поставляти відповідну продукцію, а також забезпечувалося договірними штрафними санкціями, право на які реалізоване Позивачем, зокрема, в межах даної господарської справи. Отже, виходячи з наданого Позивачем до позовної заяви розрахунку, на момент укладення Додатку №14 до Генерального договору про надання банківських послуг №НК 1499 від 23.06.2017 року "Умови надання овердрафту " від 22.12.2018 року, заборгованості за вказаними договорами поставки ще не існувало, а на момент укладення аналогічної угоди від 25.05.2021 року вже не існувало, отже доводи Позивача, що він вимушений був брати кредит саме через несвоєчасне виконання Заводом договірного грошового зобов`язання - протирічать наданим самим же Позивачем доказам. На момент укладення Додатку №14 від 01.02.2021 року заборгованість існувала лише за Договором поставки № 439 від 25.02.2019 року за шістьма останніми накладними на загальну суму 9 927 598, 59 грн, яка є значно меншою від зазначеної суми ліміту овердрафта, з якою Позивач пов`язує виникнення збитків через необхідність сплачувати відсотки за її користування. Також зазначена заборгованість була погашена в травні 2021 року, тобто через 4 місяці після зазначеної Позивачем дати. Щодо Додатку №14 від 31.01.2020 року, то дійсно, на момент його укладення існувала заборгованість Заводу перед Позивачем за Договором поставки № 395 за поставлений в період з 03.09.2019 року по 27.11.2019 року товар на загальну суму 3 090 577 грн (погашена в лютому - жовтні 2020 року), за Договором поставки №439 за поставлений в період з 15.10.2019 по 27.11.2019 року товар на загальну суму 5 805 440,34 грн (погашена в лютому - травні 2020), а також за Договором поставки №661 за трьома накладними періоду 07.11.2019-11.11.2019 року на загальну суму 101 026,75 грн (погашена в березні 2020 року), проте, розмір зазначеної заборгованості не дає підстави вважати її наявність безпосередньою причиною споживання Позивачем вищенаведеної банківської послуги в повному обсязі та розглядати сплату відсотків за її споживання збитками, що мають причиною порушення Заводом наведеного грошового зобов`язання. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18). Отже, судовою колегією не встановлено та Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між сплаченими ним відсотками за користування кредитними коштами та несвоєчасної оплати Заводом отриманої за договорами поставки продукції. Понесені Позивачем зазначені витрати зроблені ним в межах Генерального договору про надання банківських послуг №НК 1499 від 23.06.2017, що укладений ще до виникнення спірних правовідносин з поставки між сторонами, та не є об`єктивним наслідком зазначеного порушення Заводу. Підписання щорічних Додатків №14 до зазначеного Генерального договору з метою споживання банківської послуги овердрафту також не можна вважати наслідком такого порушення з причин, зазначених вище. Крім того, наданий Позивачем розрахунок збитків, що викладений у зазначених картках, доданих до позовної заяви, а також зміст самої позовної заяви та пояснень по суті спору - не підтверджує їх заявлений розмір, оскільки в наведеній редакції не дозволяє співвіднести його ані з періодом виникнення заборгованості, ані з періодом та розміром отримання кредитних коштів та сплати відсотків. Будь-яких обґрунтувань обрання Позивачем конкретної методики нарахування зазначених збитків, а саме - за порушення Договору поставки №238-12/395-ВК у розмірі 825 642,15 грн, Договору поставки №238-12/396-ВК - 8 136 534,58 грн, Договору поставки №238-12/439-ВК - 3 368 407,58 грн, Договору поставки №238-12/661-ВК - 8 778,04 грн - матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів та розрахунків фактичного отримання Позивачем суми кредитних коштів на умовах овердрафту, сплачені відсотки за користування якими він вимагає відшкодувати за рахунок Заводу у якості збитків. Відсутні докази та обґрунтування також використання Позивачем отриманих на умовах овердрафту кредитних коштів. За наведених обставин судова колегія вважає, що сплачені Позивачем відсотки за користування кредитними коштами за Додатками №14 до Генерального договору про надання банківських послуг №НК 1499 від 23.06.2017 "Умови надання овердрафту " від 22.12.2018 року, 31.01.2020 року, 01.02.2021 року та 25.05.2021 року - є виключно витратами останнього, що понесені ним на виконання зазначеного Генерального договору з метою отримання у власне користування кредитних коштів задля поповнення обігових коштів для забезпечення та внаслідок здійснення Позивачем господарської діяльності та не знаходяться безпосередньо в причинно наслідковому зв`язку з порушенням Заводом грошового зобов`язання за договорами поставки, а отже й не підлягають відшкодуванню за рахунок останнього на користь Позивача. Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі не з`ясовано питання щодо причинно наслідкового зв`язку між понесеними Позивачем витратами та порушенням Заводом грошового зобов`язання, хоча Завод протягом розгляду спору в суді наполягав на відсутності такого зв`язку, звертаючи увагу на відсутність відповідних доказів та обґрунтувань. Також поза увагою суду залишилися доводи Заводу щодо недоведеності та необґрунтованості наданого розрахунку збитків. Суд першої інстанції обмежився посиланням на встановлення фактів невиконання Заводом договірних зобов`язань щодо оплати поставленої продукції, недоотриманням Позивачем у свій бюджет значної частини доходів та звернення його до банку для відкриття кредитної лінії з метою безперебійної роботи підприємства. Суд вважав, що саме вищенаведене невиконання Заводом своїх обов`язків призвело до наслідків отримання Позивачем кредиту в банківській установі і сплати щомісячних відсотків за користування таким кредитом, проте наявність такого причинно наслідкового зв`язку не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Судовою колегією зазначені обставини досліджені, перевірені наявними у справі доказами, на підставі яких спростовується наявність причинно - наслідкового зв`язку між неналежним виконанням Заводом грошового зобов`язання за Договорами поставки товару №238-12/395-ВК від 24.12.2018, №238-12/396-ВК від 24.12.2018, №238-12/439-ВК від 25.02.2019, №238-12/661-ВК від 07.10.2019 та отриманням Позивачем банківської послуги овердрафту в межах Генерального договору про надання банківських послуг №НК 1499 від 23.06.2017 відповідно до додатків №14 "Умови надання овердрафту " від 22.12.2018 року, 31.01.2020 року, 01.02.2021 року та 25.05.2021 року. Отже сплачені Позивачем відсотки за користування відповідними кредитними коштами в межах зазначених банківських угод - не можуть бути розцінені у якості витрат Позивача саме у зв`язку з порушенням Заводом відповідного грошового зобов`язання та відшкодовані за рахунок останнього, законних підстав до стягнення спірної суми збитків з Відповідача на користь Позивача не встановлено. За таких підстав судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 року у справі №922/3979/21 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків за Договором поставки №238-12/395-ВК у розмірі 825 642,15 грн, Договором поставки №238-12/396-ВК у розмірі 8 136 534,58 грн, Договором поставки №238-12/439-ВК у розмірі 3 368 407,58 грн, Договором поставки №238-12/661-ВК у розмірі 8 778,04 грн та розподілу судових витрат підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України через не з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. В скасованій частині слід прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні вищезазначених позовних вимог. Щодо заявленого Відповідачем в суді апеляційної інстанції клопотання про вихід за межі вимог та доводів апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, через неврахування приписів ст. ст. 76, 79 ,80, 162, 231 ГПК України, судова колегія зазначає, що за змістом ч. 3 зазначеної норми суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки зазначені Відповідачем порушення норм процесуального права не охоплюються межами обов`язкових, в розумінні ч. 3 ст. 277 ГПК України, підстав до скасування рішення, судова колегія позбавлена можливості виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо тверджень про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права - ст. ст 551, 258, 261, 264, 267 ЦК України ст. ст. 231, 232 , 233, 343 ГК України, не застосування ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" №543/96-ВР від 22.11.1996 року, то вони мають декларативний характер в цій частині, оскільки, стверджуючи про таке неправильне застосування норм закону та незастосування норм закону, що підлягали застосуванню при перевірці коректності розрахунків в частині пені, річних, інфляційних витрат, штрафу - тобто в неоскаржуваній частині рішення суду - Відповідач не наводить конкретного факту такого невірного застосування, вимагаючи перевірити частину судового рішення поза межами вимог та доводів апеляційної скарги та встановити ймовірні невідповідності. Судова колегія вважає зазначене клопотання необґрунтованим, оскільки в межах вимог та доводів апеляційної скарги судовою колегією не встановлено конкретних порушень норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які б в порядку ст. 269 ГПК України дозволяли виходити за такі межі, а конкретних таких фактів в неоскаржуваній частині Відповідач не наводить. Судові витрати, понесені в суді першої інстанції необхідно покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам, стягнувши з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 385 880,23 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 року у справі №922/3979/21 не переглядалося, а отже й залишається без змін. На підставі вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, слід віднести на Позивача, стягнувши з останнього на користь Відповідача 277 635,65 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 року у справі №922/3979/21 - задовольнити. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 року у справі №922/3979/21 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання", м.Костянтинівка Донецької області збитків за Договором поставки №238-12/395-ВК у розмірі 825 642,15 грн, за Договором поставки №238-12/396-ВК у розмірі 8 136 534,58 грн, за Договором поставки №238-12/439-ВК у розмірі 3 368 407,58 грн, за Договором поставки №238-12/661-ВК у розмірі 8 778,04 грн та розподілу судових витрат. В скасованій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Костянтинівський завод металургійного обладнання", м. Костянтинівка Донецької області до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення збитків за Договором поставки №238-12/395-ВК у розмірі 825 642,15 грн, за Договором поставки №238-12/396-ВК у розмірі 8 136 534,58 грн, за Договором поставки №238-12/439-ВК у розмірі 3 368 407,58 грн, за Договором поставки №238-12/661-ВК у розмірі 8 778,04 грн відмовити. Судові витрати, понесені в суді першої інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам, стягнувши з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 199, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" (85103, Донецька обл., місто Костянтинівка, ВУЛИЦЯ ІНЖЕНЕРНА, будинок 3, код ЄДРПОУ 25599771) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 385 880,23 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 року у справі №922/3979/21 - залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" (85103, Донецька обл., місто Костянтинівка, ВУЛИЦЯ ІНЖЕНЕРНА, будинок 3, код ЄДРПОУ 25599771), стягнувши з означеної особи на користь Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 199, код ЄДРПОУ 05762269) 277 635,65 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення. У судовому засіданні 29.05.2023 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 16.06.2023 року. Головуючий суддя О.В. Стойка Суддя Д.О. Попков Суддя О.А. Істоміна