Постанова 4874 № 902/163/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2023 року Справа № 902/163/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Гудак А.В. судді Олексюк Г.Є. судді Мельник О.В. секретар судового засідання Комшелюк А.А. за участю представників: позивача: Шевцов П.В адвокат відповідача: не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.23р. у справі №902/163/23 в частині відмови у стягненні 99 350,37 грн. - штрафу, 48 878.28 грн. - 28% річних та 87 282,65 грн. - пені (суддя Маслій І.В., м.Вінниця, повний текст складено 24.04.2023 року) та Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.23р. у справі №902/163/23 (суддя Маслій І.В., м.Вінниця, повний текст складено 05.05.2023) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" (вул.1-й провулок Свободи, буд.8, м.Ромни, Сумська область, 40009) до: Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" (вул. Академічна, буд.16, село Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227) про стягнення 1447171,9 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" про стягнення заборгованості в сумі 1 447 171,90 грн., з яких 781 310,04 грн - основний борг, 198 700,73 грн - штраф, 97 756,56 грн - 28% річних, 174 565,29 грн - пеня, 86048,26 грн - 14% за користування товарним кредитом та 108 791,02 грн - витрати від курсових коливань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за Договором поставки №00179-ВІ від 10.05.2022, в частині оплати за поставлений товар. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.04.23р. у справі №902/163/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" 781 310,04 грн - основного боргу, 99 350,37 грн - штрафу, 48 878,28 грн - 28% річних, 87 282,65 грн - пені, 86 048,26 грн - 14% за користування товарним кредитом та 108 791,02 грн - витрати від курсових коливань та 21 707,58 грн - витрат на сплату судового збору. В позові в частині стягнення 99 350,37 грн - штрафу, 48 878,28 грн - 28% річних та 87 282,65 грн - пені відмовлено. Не погоджуючись частково з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2023 по справі №902/163/23 в частині відмови у стягненні з Фермерського господарства «ЛЕМЕШІВКА-АГРО» 99 350,37 грн - штрафу, 48 878.28 грн - 28% річних та 87 282,65 грн - пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що за період поставки товару відповідачу з травня 2022 по кінцеву дату розрахунку за товар - 31.10.2022, тобто з часу користування товаром, так і з часу кінцевого виконання відповідачем грошового зобов`язання починаючи з 01.11.2022 по сьогоднішній день відповідач сплатив позивачу за отриманий товар орієнтовно 16% від вартості отриманого товару, що в свою чергу дає підстав стверджувати, що нарахована відповідачу неустойка, як стимулювання останнього до виконання основного грошового зобов`язання у повному розмірі є правомірним. Скаржник вважає, що оскільки позивач вже протягом 6 місяців, з дня коли відповідач повинен був виконати своє основне грошове зобов`язання по договору, так його і не виконав, не може отримати те, на що він (позивач) розраховував під час укладання даного договору, застосування до відповідача неустойки, яка нарахована останньому у повній сумі є справедливим і в повній мірі відповідає засадам господарського судочинства. Проте, в матеріалах справи, відсутні будь-які докази, які б підтверджували обґрунтованість наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, так і наявності будь- яких виняткових обставин. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.23р. у справі №902/163/23 в частині відмови у стягненні 99 350,37 грн - штрафу, 48 878.28 грн - 28% річних та 87 282,65 грн - пені. Розгляд справи призначено на 21 червня 2023 року. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.05.2023 року у справі №902/163/23 клопотання представника позивача №б/н від 14.04.2023 року про ухвалення додаткового рішення по справі №902/163/23, щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" 25 000,00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн залишено за позивачем. Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, Фермерське господарство "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.2023 року та ухвалити в цій частині нове рішення яким відмовити в задоволені клопотання позивача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що розгляд клопотання позивача судом першої інстанції проведено без участі представника відповідача чим порушено права відповідача в тому числі на подання обґрунтованих заперечень щодо клопотання позивача. Так скаржник зазначає, що представником відповідача завчасно було повідомлено суд про неможливість прибути через участь судовому засіданні Господарського суду Хмельницької області про що надано відповідні підтверджуючі документи. Також, в клопотанні про відкладення судового засідання було зазначено про неможливість подати заперечення на клопотання відповідача через його не отримання до судового розгляду. Вказане клопотання судом проігноровано та розгляд проведено без заперечень відповідача та участі уповноваженого представника. Крім того, скаржник вважає, що матеріали справи не містять достатньо належних доказів на підтвердження наданої позивачеві правової допомоги та її обсягу. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.23р. у справі №902/163/23. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.23р. у справі №902/163/23 в частині відмови у стягненні 99 350,37 грн - штрафу, 48 878.28 грн - 28% річних та 87 282,65 грн - пені та Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.23р. у справі №902/163/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд справи призначено на 21 червня 2023 року 15 червня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" надійшов відзив в якому просить суд залишити апеляцiйну скаргу Фермерського господарства «ЛЕМЕШlВКА-АГРО» без задоволення, а додаткове рiшення Господарського суду Вiнницькоi областi вiд 01 .05.2023 по справi №902/163/23 без змiн. В обґрунтування заперечень доводів апеляційної скарги відповідача, позивач звертає увагу суду, що у ЄCITC (Електронному суді), наявне клопотання представника відповідача від 27.04.2023, яке було зареєстровано (отже отримано) Господарським судом Вінницької області 27.04.2023, з якого вбачається, що станом на 27.04.2023, відповідачу було відомо, що на 01.05.202З призначено розгляд клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення, а відтак, відповідач міг скористатись своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи та надати свої заперечення, проте даним правом не скористався. Таким чином, позивач вважає, що не ознайомлення з матеріалами справи та не подання відповідних заперечень є бездіяльністю самого відповідача i не свідчить про порушення Господарським судом Вінницької області норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного додаткового рішення у даній справі. В судовому засіданні 21.06.2023 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги ТОВ «КРОП-ІНКРІС» та надав відповідні пояснення. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2023 по справі №902/163/23 в частині відмови у стягненні з ФГ «ЛЕМЕШІВКА-АГРО» 99 350,37 грн - штрафу, 48 878.28 грн - 28% річних та 87 282,65 грн - пені, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги ФГ «ЛЕМЕШІВКА-АГРО» заперечив та просив суд залишити апеляцiйну скаргу ФГ «ЛЕМЕШlВКА-АГРО» без задоволення, а додаткове рiшення Господарського суду Вiнницькоi областi вiд 01 .05.2023 по справi №902/163/23 без змiн. В судове засідання 21.06.2023 ФГ «ЛЕМЕШІВКА-АГРО» свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки представника суду не повідомило (а.с. 206-207). Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності представника Фермерського господарства «ЛЕМЕШІВКА-АГРО». Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши в судовому засіданні 21.06.2023 пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС", обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" та Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.23р. у справі №902/163/23 в частині відмови у стягненні 99 350,37 грн. - штрафу, 48 878.28 грн. - 28% річних та 87 282,65 грн. - пені та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.23р. у справі №902/163/23 залишити без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" (Постачальник) та Фермерським господарством "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" (Покупець) було укладено договір поставки № 00179-ВІ (далі - договір), відповідно до п 1.1. якого в строки, визначені Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (а.с. 22-25). Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати Товару та нарахованих відсотків, а також інші умови, визначені в Додатках до Договору, які є невід`ємною його частиною. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним Постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних. Перераховані аванси зараховуються в оплату Товару, який було реалізовано в першу чергу (п. 1.2. Договору). Загальна вартість договору складається з загальної вартості Товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.5 цього Договору, що передається за цим Договором та сум належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість (ціна) Товару встановлюється у гривнях і відображається в Додатках до Договору (п. 2.1. Договору). Відповідно до п. 2.2.-2.5. Договору, сторони погодили, що на дату оплати авансової частини ціна Товару підлягає обов`язковому уточненню без додаткового узгодження за формулою Ц = Ц дог х (К оп / К дог), де Ц дог - ціна товару на дату складання Додатку до Договору; К оп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати; К дог - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання Додатку до Договору, якщо на дату, що передує даті оплати К оп/К дог більше або дорівнює 1,01. На дату поставки ціна товару (неоплачена частина) піддягає обов`язковому уточненню без додаткового узгодження за наступною формулою: Ц = Ц дог х (К пост/К дог), де Ц дог - ціна товару на дату складання Додатку до Договору; К пост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання; К дог - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання Додатку до Договору, якщо на дату, що передує даті постачання К пост/К дог більше або дорівнює 1,01. Якщо на дату проведення уточнення ціни Товару значення комерційного курсу гривні менше за значення комерційного курсу, що застосовувався на дату, що передувала даті складання Додатку до Договору, уточнення ціни Товару, передбачене п.п. 2.2 та 2.3 Договору не здійснюється. У випадку, коли на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) К оп/К пост більше або дорівнює 1,01, то ціна Товару підлягає уточненню без додаткового узгодження. У цьому випадку ціна Договору підлягає розрахунку за наступною формулою: Ц оп = Ц пост х ( К оп / К пост ), де Ц пост - ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.1-2.3; К оп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення до суду; К пост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання. Якщо на дату проведення уточнення ціни Товару значення комерційного курсу гривні менше за значення комерційного курсу, що застосовувався на дату, що передувала даті поставки, уточнення ціни Товару, передбачене п. 2.4 цього Договору не здійснюється. Вирахувана курсова різниця ціни Договору, що є додатковими витратами Покупця на втрати від курсових коливань відображається Постачальником у Акті узгодження ціни Товару. У разі, якщо одержані кошти не покривають вартість Товару на день проведення розрахунків (через зміну курсу продажу іноземної валюти до гривні), Постачальник має право направити Покупцю додатковий рахунок (рахунки) на оплату решти коштів для покриття повної вартості Товару на день проведення розрахунків. Постачальник має право, а Покупець зобов`язаний оплатити зазначені кошти в строки, вказані в такому рахунку. Відповідно до п. 2.6. Договору, комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/). Покупець підтверджує, що має доступ до даної інтернет-сторінки. Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в Додатках до Договору. За користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений Додатком до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов`язковій оплаті Покупцем (п. 2.9. Договору). Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого Додатком до Договору, але не раніше дня, наступного за отримання Товару Покупцем, та закінчується в день повного розрахунку Покупцем за поставлений Товар, коли Покупець вже не має заборгованості перед Постачальником за поставлений Товар згідно даного Договору (п. 2.10. Договору). Відсотки за користування товарним кредитом нараховуються Постачальником. Сторони підписують відповідний акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається Постачальником на адресу Покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов`язується підписати акт та повернути його протягом одного дня з дати отримання, у разі якщо підписаний акт не повертається Постачальнику протягом 5 календарних днів, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається протягом 10 календарних днів з дати підписання (або схвалення шляхом ненадання відповіді) Акту про надання послуг товарного кредитування (п. 2.13 Договору). Моментом переходу права власності на Товар від Постачальника до Покупця є дата виписки видаткової накладної на Товар (п. 2.14. Договору). Господарські зобов`язання сторін цього Договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками Сторін, крім зобов`язань Покупця по оплаті вартості Товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням (крім випадку, передбаченого п. 9.1 Договору), а в частині проведення розрахунків за Товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання (п. 5.1. Договору). У випадках порушення умов даного Договору, встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов Договору Покупець: А) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; Б) сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; В) сплачує на користь Постачальника 28 (двадцять вісім) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України). У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті вартості Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом строком на 30 календарних днів або більше, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов`язується сплатити та погоджується з тим, що відсотки за користування товарним кредитом протягом усього періоду користування цим кредитом встановлюються в розмірі 14% та мають бути сплачені Покупцем на рахунок Постачальника на умовах, встановлених розділом 2 Договору (п. 7.2. Договору). Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності та нарахування по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Строк нарахування штрафних санкцій за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором нараховується до моменту належного виконання відповідного зобов`язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше (п. 7.3. Договору). Даний Договір складений в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі Сторін та набирає чинності з моменту його підписання (п. 9.12. Договору). У межах Договору між позивачем та відповідачем підписано ряд Додатків до Договору поставки № 00179-ВІ, а саме: - Додаток №КІК00000727 від 10.05.2022 до Договору (поставка насіння соняшника), загальна сума поставки по даному Додатку з урахуванням Коригування №КІ000000086 від 16.05.2022 Додатку №КІК00000727 від 10.05.2022 до Договору - 443 004,51 грн., термін поставки до 16.05.2022, терміни оплати: 20% в сумі 88 600,91 грн до 10.06.2022; 20% в сумі 88 600,91 грн до 01.08.2022; 20% в сумі 88 600,91 грн до 01.09.2022 та 40% в сумі 177 201,78 грн до 31.10.2022 (а.с. 26); - Додаток №КІК00001446 від 28.07.2022 до Договору (поставка зразків насіння ріпаку) загальна сума поставки по даному Додатку - 310 236,85 грн, термін поставки до 05.08.2022, термі оплати 100% до 26.08.2022 (а.с. 28); - Додаток №КІК00001472 від 09.08.2022 до Договору (поставка гербіциду), загальна сума поставки по даному Додатку з урахуванням Коригування №КІ000000247 від 27.09.2022 Додатку №КІК00001472 від 09.08.2022 до Договору - 111 948,48 грн., термін поставки до 31.08.2022, термі оплати 100% до 20.09.2022 (а.с. 29); - Додаток №КІК00001555 від 30.08.2022 до Договору (поставка гербіцид), загальна сума поставки по даному Додатку - 63 601,20 грн, термін поставки до 02.09.2022, термі оплати 100% до 30.09.2022 (а.с. 31); - Додаток №КІК00001735 від 26.10.2022 до Договору (поставка інсектицид), загальна сума поставки по даному Додатку - 2 519,00 грн, термін поставки до 27.10.2022, термі оплати 100% до 31.10.2022 (а.с. 32). На виконання умов договору та додатків до нього позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 931 310,04 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: №К00000841 від 13.05.2022 на суму 443 004,51 грн, №К00001592 від 19.08.2022 на суму 484 378,93 грн, №К00001659 від 06.09.2022 на суму 63 601,20 грн, №К00001806 від 27.10.2022 на суму 2 519,00 грн (а.с. 33-36). Крім того, поставка товару відповідачу підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Товарно-транспортними накладними №РК00000841 від 13.05.2022, №РК00001591 від 19.08.2022, №РК00001806 від 27.10.2022 (а.с. 33-34, 36). Відповідач всупереч умовам договору та додатків до нього здійснив оплату поставленого товару лише в сумі - 150 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №234 від 18.11.2022 на суму 50 000, 00 грн та №295 від 20.12.2022 на суму 100 000, 00 грн (а.с. 37-38). Для досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №Б/Н від 06.01.2023 про погашення заборгованості, проте станом на день звернення до суду з даним позовом, відповідач не погасив вищевказану заборгованість, а також не надав відповіді на лист-вимогу, в матеріалах справи наявні докази направлення даної вимоги відповідачу (а.с. 45-46). Крім того, 30.01.2023 позивачем направлено відповідачу Акт №1/00179-ВІ про надання послуг товарного кредитування від 27.01.2023, який відповідачем не повернуто позивачу (а.с. 47-49). В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, щодо оплати поставленого товару та надання послуг товарного кредиту, позивач звернувся з позовом до Господарського суду Вінницької області про стягнення з відповідача 781 310,04 грн - основного боргу, 198 700,73 - штрафу, 97 756,56 грн - 28% річних, 174 565,29 грн. - пені, 86048,26 грн. - 14% за користування товарним кредитом та 108 791,02 грн - витрат від курсових коливань. Перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції правових підстав та доказів наданих позивачем під час вирішення питання щодо стягнення з Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" 198 700,73 грн - штрафу, 97 756,56 грн - 28% річних, 174 565,29 грн пені, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 7.2. Договору у випадках порушення умов Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов Договору Покупець: A) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; Б) сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; B) сплачує на користь Постачальника 28 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності та нарахування по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Строк нарахування штрафних санкцій за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором нараховується до моменту належного виконання відповідного зобов`язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Із змісту частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних. Наведене свідчить про неможливість формулювання у договорі альтернативного правила, що анулює (скасовує, відміняє) відповідне право кредитора та виключає можливість прямого застосування норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання. Тобто на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних, але відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України останні не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень частини другої статті 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова

позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.05.2021 у справі №904/2112/20. Пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадках порушення умов договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов договору покупець зокрема сплачує на користь постачальника 28 відсотків річних від простроченої суми Отже, колегія суддів враховує, що сторони, скориставшись встановленим цивільним законодавством принципом свободи договору, дійшли згоди щодо збільшення передбаченого приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України розміру відсотків річних (з 3% до 28 %). Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення 198 700,73 грн - штрафу, 97 756,56 грн - 28% річних, 174 565,29 грн - пені, дійшов висновку, що визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний. Крім того, колегія суддів відзначає, що заперечень щодо порядку нарахування вказаних сум, контррозрахунку заявлених до стягнення сум, встановлення інших строків оплати відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано. Таким чином, вимоги позивача в цій частині є правомірними та обґрунтованими, такими, що відповідають умовам договору поставки №00179-ВІ від 10.05.2022 та чинному законодавству. Поряд з цим, з огляду на викладені обставини в сукупності суд першої інстанції, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшив розмір заявлених до стягнення 28 % річних, штрафу та пені на 50% з заявлених: 198 700,73 - штрафу до 99 350,37 грн, 97 756,56 грн - 28% річних до 48 878,28 грн та 174 565,29 грн. - пені до 87 282,65 грн. Зважаючи на зміст апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС", суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваного рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.23р. у справі №902/163/23 в частині зменшення з 198 700,73 - штрафу, 97 756,56 грн - 28% річних, 174 565,29 грн., пені на 50 % до 99 350,37 грн. - штрафу, 48 878.28 грн. - 28% річних та 87 282,65 грн. - пені. Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні норми містить і стаття 526 ЦК України. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. За приписами частини другої статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України). За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України. Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 7.2 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума штрафу 198 700,73 грн, пені 174 565,29 грн та 97 756,56 грн 28% річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, зокрема щодо належного розрахунку. Верховний Суд у постанові від 06.06.2023 у справі №911/682/21 відзначив, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3), частина перша статті 3 ЦК України також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19). Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частиною ж третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Верховний Суд в постанові від 08.06.2023 у справі №917/5/22 також відмітив, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами): - обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення; - зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; - довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; - неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; - господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; - закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; - чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; - підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи. Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20. Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20). З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2023 року на адресу суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив в якому останній зазначив, що основний борг складає 781 310,04 грн, в той же час 471 022,58 грн складають штрафні санкції (пеня, штраф) та 28% річних (198 700,73 грн - штраф + 174 565,29 грн - пеня + 97 756,56 грн - 28% річних = 471 022,58 грн), які в свою чергу становлять 60 відсотків від не дотриманого за договором поставки боргу. Тобто, з загальної суми яку просить стягнути позивач, основний борг, що не оплачений відповідачем складає лише 53 відсотки, решта - 47 відсотків ціни позову це штраф, пеня та проценти річних (а.с. 70-72). Відповідач зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та акту звірки за 2022 рік між сторонами, господарські операції тривали з травня 2022 року по жовтень 2022 року, за це час позивачем було поставлено товару на загальну суму 993 503,64 грн, а відповідачем здійснено оплату на 212 193, 60 грн, тобто оплачено більше 20 % усього поставленого товару. Не зважаючи на початок вторгнення в Україну та блокування експорту морем відповідач продовжував здійснювати розрахунки з позивачем за поставлену продукцію. Окремо відповідач звертає увагу суду, що відповідач по справі - Фермерське господарство «ЛЕМЕШІВКА-АГРО» здійснює виробництво сільськогосподарську продукцію, її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих у власність та користування. Основними видами сільськогосподарської продукції яка виробляється на землях що використовуються фермерським господарством є кукурудза, пшениця, ріпак та соняшник. Внаслідок незалежних від ФГ «ЛЕМЕШІВКА-АГРО» обставин було не до отримано очікувану врожайність культур а відповідно і подальшу дохідність. Таким чином відповідач вважає, що проведення відповідачем часткових оплат за поставлену продукцію до подачі позовної заяви до суду; здійснення таких оплат та виробництво сільськогосподарської продукції після початку широкомасштабного вторгнення в України без повноцінної можливості реалізовувати вирощену продукцію, надмірний розмір заявлених штрафних санкцій та 28% річних (штраф, пеня, відсоткі за ст. 625 ЦК України) в порівнянні з сумою основної заборгованості (основний борг - 781 310,04 грн, штрафні санкції та 28% річних - 471 022,58 грн, що складає 60 відсотків від боргу), відсутність доказів отримання збитків позивачем свідчать про можливість суду зменшити розмір штрафу, пені та 28% річних. Поряд з цим, з огляду на зазначене вище, судом першої інстанції у цьому зв`язку обґрунтовано взято до уваги той факт, що у сукупності із об`єктивними обставинами складної ситуації у державі, економічного її становища та те, що відповідач є аграрним виробником, який, серед інших, покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з російською федерацією і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань. Твердження апелянта про бездоказовість доводів відповідача для зменшення суми неустойки не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вищеперелічені факти є загальновідомими, а відтак в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують додаткового доказування. Суд апеляційної інстанції враховує, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце під час військової агресії, проте наведене не підтверджує в діях відповідача умисних дій, що в свою чергу не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) та 28% річних, оскільки у даному випадку мова йде не про звільнення від сплати неустойки у зв`язку з відсутністю вини відповідача, а про зменшення її розміру відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України за наявності винятковості випадку, що встановлено у даній справі судовими інстанціями. В контексті наведеного аргументація апеляційної скарги про те, що зазначені судом першої інстанції підстави для задоволення зменшення заявлених позовних вимог нівелює завдання господарського судочинства, є необґрунтованою. Враховуючи вищевикладене, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, зменшення судом першої інстанції розміру заявлених до стягнення 28 % річних, штрафу та пені на 50% з заявлених: 198 700,73 - штрафу до 99 350,37 грн, 97 756,56 грн - 28% річних до 48 878,28 грн та 174 565,29 грн - пені до 87 282,65 грн. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.23р. у справі №902/163/23 в частині відмови у стягненні 99 350,37 грн. - штрафу, 48 878.28 грн. - 28% річних та 87 282,65 грн. - пені відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст.277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційних скарг та його скасування відсутні. Щодо апеляційної скарги Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.23р. у справі №902/163/23, колегія суддів зазначає наступне. За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У позовній заяві позивачем зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правову допомогу в сумі 65 000,00 грн. та зазначено що докази остаточного розміру понесених судових витрат буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а.с. 10). Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.04.23р. у справі №902/163/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" 781 310,04 грн - основного боргу, 99 350,37 грн - штрафу, 48 878,28 грн - 28% річних, 87 282,65 грн - пені, 86 048,26 грн - 14% за користування товарним кредитом та 108 791,02 грн - витрати від курсових коливань та 21 707,58 грн - витрат на сплату судового збору. В позові в частині стягнення 99 350,37 - штрафу, 48 878,28 грн - 28% річних та 87 282,65 грн. - пені відмовлено. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). 14 квітня 2023 року представником позивача направлено до суду першої інстанції клопотання про ухвалення додаткового рішення. У вказаному клопотанні представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн (а.с. 112-115). Таким чином, представником позивача подано докази понесення витрат на правничу допомогу в строки визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Подібні висновки викладені в пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ №922/1964/21, а саме: що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18. На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано копії: договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 17.05.2022; додаткової угоди №5 від 30.12.2022;, акту приймання - передачі наданих юридичних послуг №8 від 13.04.2023; розрахунку від 13.04.2023 суми наданих послуг; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №2987 від 25.07.2019 та ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ №1138353 від 14.04.2023 (а.с.116-123). 17 травня 2022 року між адвокатом Шевцовим Павло Володимировичем (адвокат) та ТОВ «КРОП-ІНКІРС» (кілєнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №01 (а.с.116-118). В порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується за завданнями клієнта надавати юридичні послуги, здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги на умовах, що визначені договором (надалі разом юридичні послуги та/або правова допомога), а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.(п. 1.1. договору). Згідно з пунктом 2.4.3. договору, клієнт зобов`язаний здійснювати оплату в порядку та на умовах, визначених договором. Пунктами 3.1., 3.2. договору, встановлено, що вартість (гонорар) наданих послуг за цим договором складає 1250,00 грн за годину наданих послуг. Загальна вартість (гонорар) наданих послуг визначається на підставі актів приймання-передачі наданих юридичних послуг по даному договору. Вартість представництва інтересів Клієнта в суді (одне судове засідання) становить 1250,00 грн. Підставами для оплати наданих послуг є підписаний клієнтом та адвокатом акт приймання-передачі наданих юридичних послуг. Строк оплати послуг, які надані на підставі акту(ів) приймання-передачі наданих юридичних послуг, визначається сторонами у Додатковій угоді до цього договору, у разі, якщо сторони не узгодили строк оплати у відповідній додатковій угоді, даний строк визначається у відповідності до вимог ст.530 Цивільного кодексу України (п. 3.2.2 договору). Згідно п.3.1 договору, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг складається адвокатом та надсилається (надається) клієнту. Відповідно до п.3.4 договору, факт надання юридичних послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих юридичних послуг, який надається клієнту, підписаний адвокатом, у двох автентичних примірниках. В акті приймання-передачі наданих юридичних послуг наводиться детальний опис наданих адвокатом юридичних послуг. Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується 31.12.2022 (включно). Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані Сторонами (п. 8.1. та п. 9.4. Договору). Відповідно до Додаткової угоди №5 від 30 грудня 2022 року до Договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 17 травня 2022, сторони погодили викласти п. 8.1. Договору у наступній редакції "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023". Додаткова угода №5 є невід`ємною частиною Договору та набуває чинності з дати її підписання (пункти 1-2) (а.с. 119). 13 квітня 2023 року представником ТОВ "КРОП-ІНКРІС" та адвокатом Щевцовим П.В. складений та підписаний акт №8 приймання-передачі наданих юридичних послуг наданих по договору №01 від 17.05.2022 про надання професійної правничої допомоги (а.с.120), в якому сторонами підтверджено, що адвокат по акту №8 надав клієнту наступні послуги: - надання консультації та юридичний аналіз документів стосовно правової позиції захисту інтересів ТОВ "КРОП-ІНКРІС" у зв`язку з невиконанням ФГ "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" умов договору поставки від 10.05.2022 №00179-ВІ (4 години); - складання та направлення документу правового характеру - вимога №Б/Н від 06.01.2023 (2 години); - складання процесуальних документів (позовна заява, розрахунок суми позову) №Б/Н від 30.01.2023 (16 годин); - представництво інтересів ТОВ "КРІП-ІНКРІС" у Господарському суді Вінницької області по справі №902/163/23 (судове засідання 27.03.2023 та 12.04.2023). Підписанням цього акту №8, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" в особі заступника директора Теслюк Ігор Анатолійович, підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень договору №01 від 17.05.2022 про надання професійної правничої допомоги, а також відсутність претензій з боку Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" щодо сказаних в акті №8 наданих юридичних послуг. Згідно розрахунку від 13.04.2023 суми наданих послуг відповідно до договору №01 від 17.05.2022 про надання професійної правничої допомоги: за надання консультації та юридичний аналіз документів стосовно правової позиції захисту інтересів ТОВ "КРОП-ІНКРІС" у зв`язку з невиконанням ФГ "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" умов договору поставки від 10.05.2022 №00179-ВІ (4 години) нараховано 5 000,00 грн; за складання та направлення документу правового характеру - вимога №Б/Н від 06.01.2023 (2 години) нараховано 2500,00 грн.; за складання процесуальних документів (позовна заява, розрахунок суми позову) №Б/Н від 30.01.2023 (16 годин) нараховано 20 000,00 грн; за представництво інтересів ТОВ "КРІП-ІНКРІС" у Господарському суді Вінницької області по справі №902/163/23 (судове засідання 27.03.2023 та 12.04.2023) нараховано 2 500,00 грн., що в загальному становить 30 000,00 грн (а.с. 121). Представництво інтересів позивача у даній справі здійснював Шевцов Павло Володимирович, якій є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №11 від 25.07.2019 року та ордером на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ №1125159 від 30.01.2023 (а.с. 52-53). Матеріали справи не містять докази сплати позивачем вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказане спростовує твердження відповідача, що позивачем не надано докази понесення витрат на правничу допомогу з боку позивача або виставляння відповідних рахунків для подальшої оплати позивачем. У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Дослідивши поданий позивачем акт №8 приймання-передачі наданих юридичних послуг наданих по договору №01 від 17.05.2022 про надання професійної правничої допомоги та розрахунок від 13.04.2023 суми наданих послуг відповідно до договору №01 від 17.05.2022 про надання професійної правничої допомоги апеляційний господарський суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що послуга "надання усних та письмових консультацій і роз`яснень із юридичних (правових) питань" включає в себе як надання консультації та юридичний аналіз документів стосовно правової позиції захисту так і складання процесуальних документів (позовна заява, розрахунок суми позову), тому на переконання суду, послуги щодо ознайомлення з матеріалами та консультування клієнта охоплюються процесом складання позовної заяви як окремим видом послуг з надання правової допомоги. При цьому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком вірно відхилив покладення на відповідача таких послуг, що відображені в пункті 1 розрахунку до акту №8 приймання-передачі наданих юридичних послуг в розмірі 5 000,00 грн з огляду на їх необґрунтованість, а тому вказані витрати покладаються на позивача. Таким чином, п.3 розрахунку до акту №8 приймання-передачі наданих юридичних послуг (складання процесуальних документів (позовна заява, розрахунок суми позову) №Б/Н від 30.01.2023 (16 годин) включає в себе п.1 даного розрахунку (надання консультації та юридичний аналіз документів стосовно правової позиції захисту інтересів ТОВ "КРОП-ІНКРІС" у зв`язку з невиконанням ФГ "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" умов договору поставки від 10.05.2022 №00179-ВІ (4 години), а тому правомірним та обґрунтованим є вартість наданих послуг по цих пунктах в розмірі 20 000,00 грн. Поряд з цим, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що суми послуг по п.2 та п. 4 розрахунку до акту №8 приймання-передачі наданих юридичних послуг в розмірі 2500,00 грн. та 2500,00 грн (Складання та направлення документу правового характеру - Вимога №Б/Н від 06.01.2023 та представництво Клієнта в суді (участь в 2 судових засіданнях) є правомірними та обґрунтованими. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 25 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розрахунку 18 годин витраченого часу представником та перебування у двох судових засіданнях. Твердження представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що клопотання позивача судом першої інстанції проведено без участі представника відповідача чим порушено права відповідача в тому числі на подання обґрунтованих заперечень щодо клопотання позивача, колегія суддів вважає необґрунтованим, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. З огляду на викладену норму процесуального закону строк ухвалення додаткового рішення є присічним, а явка представників сторін не є обов`язковою. Копія клопотання з додатками була направлена відповідачу 14.04.2022, що підтверджується доданим до клопотання описом вкладення до поштового відправлення (а.с.126). Також представнику відповідачу 20.04.2023 була направлена копія ухвали суду від 20.04.2023 про призначення розгляду клопотання на 01.05.2023 засобами електронного зв`язку на електронну пошту - lawyer.o.rudenko@gmail.com (а.с. 130). Доказом обізнаності представника відповідача про подане позивачем до суду першої інстанції клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі №902/163/23 та про дату і час судового засідання є подане представником відповідача клопотання про відкладення судового засідання (а.с. 137-138). Отже, клопотання було розглянуто в межах встановленого нормами ГПК України строку, представнику відповідача було відомо про дату і час його розгляду, він мав можливість подати свої заперечення проти поданого позивачем клопотання про ухвалення додаткового рішення по справі №902/163/23, однак не скористався цим правом, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушено права відповідача на подання своїх заперечень на клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу. Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що розмір заявлених витрат є очевидно завищеним та неспівмірним до складності вказаної справи, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та позиції суду першої інстанції. З огляду на викладене, та те, що відповідачем, на підставі ст. 73 74 Господарського процесуального кодексу України до суду першої інстанції не подано жодних належних та допустимих доказів про неспівмірність витрат на правову допомогу адвоката, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно, з урахуванням процесуальних норм, надано оцінку усім доказам у справі та зроблено правильний висновок щодо наявності підстав для часткового задоволення клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25 000,00 грн, а понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. залишити за позивачем. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.23р. у справі №902/163/23 ухвалене з порушенням норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.23р. у справі №902/163/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ФГ "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" без задоволення. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" покладається на позивача. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.23р. у справі №902/163/23 в частині відмови у стягненні 99 350,37 грн. - штрафу, 48 878.28 грн. - 28% річних , 87 282,65 грн. - пені, без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.23р. у справі №902/163/23.

3. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.23р. у справі №902/163/23, без змін.

4. Справу №902/163/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "22" червня 2023 р. Головуючий суддя Гудак А.В. Суддя Олексюк Г.Є. Суддя Мельник О.В.