Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/6326/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/564/23Головуючий по 1 інстанції Справа №712/6326/21 Категорія: 302010000 Пироженко В. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Бородійчука В.Г., Новікова О.М. За участю секретаря Сергун Т.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Лук`янова Т.І., Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Територіальний підрозділ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - Міськрайонне управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державний реєстратор Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Кумаренко Л.М., приватний нотаріус Черкаського нотаріального округу Алєксєєв М.Ю.; третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Новіка Владислава Ігоровича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Пироженко В.Д. у приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси 21.02.2023 року,у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Лук`янової Тетяни Іванівни, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Територіального підрозділу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - Міськрайонне управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державного реєстратора Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Кумаренко Лесі Миколаївні, приватного нотаріуса Черкаського нотаріального округу Алєксєєва Максима Юрійовича, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Станіславович про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації, - в с т а н о в и в : 08.06.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Лук`янової Тетяни Іванівни, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Територіального підрозділу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - Міськрайонне управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державного реєстратора Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Кумаренко Лесі Миколаївні, приватного нотаріуса Черкаського нотаріального округу Алєксєєва Максима Юрійовича, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Станіславович про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації. В обґрунтування позову зазначається, що заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.12.2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за договором позики б/н від 21.01.2016 року в розмірі 27000,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 758700,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 7587,00 грн., а всього 766287,00 грн. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.12.2018 року накладено арешт та заборону вчиняти будь-які дії з відчуження 1/2 земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,021 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0066, та земельною ділянкою № НОМЕР_1 площею 0,007 га, кадастровий номер 7110136700:04:03:0065, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 . На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, та постановами приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 20.03.2019 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 . З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 04.07.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить 1/2 частка земельної ділянки площею 0,021 га кадастровий номер 7110136700:04:030:0066 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частка вказаної земельної ділянки належить ОСОБА_3 . 25.04.2019 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Лук`яновою Т.І. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 403; 404 заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якої вони не заперечують проти перерозподілу земельної ділянки площею 0,021 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 згідно плану розподілу земельної ділянки, виготовленого сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_4 . По зверненню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був виконаний розподіл земельної ділянки площею 0,210 га згідно якого земельна ділянка розподіляється на площі 0,0105 га ОСОБА_3 та 0,0105 га ОСОБА_2 . Відповідно до Таблиці

1. Експлікація земельних угідь, яка наведена у пояснювальній записці інженера-землевпорядника ОСОБА_4 : площа ОСОБА_3 - 0,0105 га землі під житловою забудовою - 0,0105 га малоповерхова забудова відсутня; площа ОСОБА_2 - 0,0105 га, землі під житловою забудовою - 0,0078, малоповерхова забудова - 0,0027 га. Таким чином, перерозподіл земельної ділянки площею 0,210 га із переходом вказаної будівлі у власність ОСОБА_3 позбавляє приватного виконавця Плесюка О.С. звернути стягнення на вказану будівлю у межах ВП НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 712/12599/18, виданого на виконання вищевказаного рішення суду від 12.12.2018 року, що порушує його право, як стягувача отримати кошти за рахунок звернутого виконавцем стягнення на дану будівлю в рахунок погашення заборгованості. Отже, станом на час звернення до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Лук`янової Т.І. із заявою про перерозподіл земельної ділянки площею 0,010 га, кадастровий номер: 7110136700:04:030:0066 згідну плану розподілу земельної ділянки ОСОБА_2 не мав права вільно розпоряджатись цим майном, оскільки достовірно знав про заборону відчуження встановлену судом, та заборону встановлену приватним виконавцем. Вважає, такі дії ОСОБА_2 спрямовані на створення перешкод у виконанні судового рішення, тому нотаріус не мала права вчиняти реєстраційні дії по перерозподілу вказаної земельної ділянки. В подальшому, 07.05.2019 року Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0105 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0072, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі. 07.05.2019 року Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0105 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0073, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі. Оскільки розподіл земельної ділянки площею 0,0210 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0066, що знаходиться у АДРЕСА_1 був здійсненний протиправно, під час дії арешту та заборони вчиняти будь-які дії з відчуження 1/2 вказаної земельної ділянки, а тому державна реєстрація земельних ділянок, які утворилися в результаті такого розподілу, а саме земельної ділянки площею 0,0105 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0072 та земельної ділянки 0,0105га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0073 у Державному земельному кадастрі здійснена міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області 07.05.2019 року підлягає скасуванню. В ході розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Новік В.І. неодноразово надавав заяви про зміну предмету позову та доповнення підстав позову, та остаточно просив визнати протиправними дії приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Лук`янової Тетяни Іванівни щодо засвідчення заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечують проти перерозподілу земельної ділянки площею 0,0210 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 згідно плану розподілу земельної ділянки площею 0,0210 га, кадастровий номер: 7110136700:04:030:0066, що знаходиться у АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 403; 404, відповідно до якого площа ОСОБА_3 - 0,0105 га, ОСОБА_2 - 0,0105 га. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0105 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0072, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі, здійснену Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області 07 травня 2019 року. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0105 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0073, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі, здійснену Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області 07 травня 2019 року. Скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки, вчинений державним реєстратором Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Кумаренко Лесею Миколаївною 08.05.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та рішення державного реєстратора Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Кумаренко Лесі Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46819435 від 13.05.2019 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0105 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0073, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Скасувати запис № 43835040, вчинений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвим Максимом Юрійовичем 03.09.2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 та рішення приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алєксєва Максима Юрійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60226930 від 07.09.2021 щодо реєстрації права власності на житловий будинок з мансардним поверхом під літ. «К», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:030:0073 за ОСОБА_3 . Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Новік В.І. оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. Зміст апеляційної скарги аналогічний обставинам, викладеним у позовній заяві ОСОБА_1 , поданій до Соснівського районного суду м. Черкаси. Скаржник в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на земельній ділянці площею 0,0105 га, яка відповідно до плану розподілу земельної ділянки помічена як земельна ділянка ОСОБА_3 , розміщена будівля (житловий будинок), відомості про яку відсутні у пояснювальній записці інженера-землевпорядника ОСОБА_4 . Дані обставини підтверджуються фотознімками, копії яких додані до позовної заяви та містяться у матеріалах справи. Як вбачається з письмових пояснень та заперечень на позовну заяву ОСОБА_3 від 09 вересня 2021 року, то вона зазначає, що є власницею будинку, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:030:0073 з вересня 2021 року з присвоєнням адреси: АДРЕСА_2 . Таким чином, сама відповідач ОСОБА_3 не заперечує того факту, що на момент здійснення перерозподілу земельної ділянки на земельній ділянці був і знаходиться будинок. Дану обставину вона підтвердила і не заперечувала в судовому засіданні, що підтверджується звукозаписом судового засідання. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідний перерозподіл земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,021 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0066, що знаходиться у АДРЕСА_1 , та перехід житлового будинку з мансардним поверхом під літ «К» по АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:030:0073 у власність ОСОБА_3 позбавляє приватного виконавця Плесюка О.С. звернути стягнення на вказану будівлю у межах ВП НОМЕР_3. Представник ОСОБА_1 - адвокат Новік В.І. вважає, що звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Лук`янової Т.І. із заявою про перерозподіл земельної ділянки площею 0,0210 га, кадастровий номер: 7110136700:04:030:0066 згідну плану розподілу земельної ділянки, у розумінні норм ЦК України є діями, які спрямовані на зміну цивільних прав та обов`язків, а відповідна заява є двостороннім правочином, у розумінні ст. 202 ЦК України, та створює перешкоди у виконанні судового рішення у справі № 712/12599/18. Скаржник вказує, що, звертаючись до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Лук`янової Т.І. із заявою про перерозподіл відповідної земельної ділянки, ОСОБА_2 насправді мав на меті намір уникнути звернення стягнення на належне йому на праві власності нерухоме майно, у зв`язку з чим і перерозподілив спільно з ОСОБА_3 земельну ділянку саме таким чином. Крім того, він зазначає, що посилання суду першої інстанції про неналежних відповідачів нотаріусів та державного реєстратора є необґрунтованими, оскільки не тягне за собою відмову у задоволенні позову в повному обсязі, а лише в частині цих осіб. Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - адвокат Новік В.І. просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 01 травня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу. В обґрунтування пояснень зазначено, що державна реєстрація земельних ділянок кадастровий номер 7110136700:04:030:0072 та 7110136700:04:030:0073 відбулась згідно законодавства України, оскільки не порушує інтереси позивача. З огляду на викладене у письмових поясненнях, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін. 04 травня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Кожем`як М.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву вказується, що на ділянці, що належить ОСОБА_3 на момент проведення топографічних та геодезичних робіт знаходилась недобудова, яка на момент розподілу ділянки не була зареєстрована в реєстрі речових прав, та будівельні матеріали. А приватний виконавець Плесюк О.С. не наводить жодного доказу будь-якого відношення ОСОБА_2 до будівництва цього будинку, а тому перерозподіл земельної ділянки у іншому вигляді, міг би порушити право ОСОБА_3 відносно її власності. Відзив мотивовано тим, що жодного заперечення щодо розподілу відповідач ОСОБА_2 не заявляв. ОСОБА_3 була власником будівельних матеріалів, на які ніяким чином не претендує ОСОБА_2 , і ніякого відношення до його будівництва не мав, та зараз ОСОБА_3 є власницею будинку, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:030:0073 з вересня 2021 року з присвоєнням йому адреси: АДРЕСА_2 . Представник ОСОБА_3 - адвокат Кожем`як М.О. вказує, що учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. А поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обтяження поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки, згідно ст. 110 Земельного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про державний земельний кадастр». Вважає, що поділ земельної ділянки відбувся з метою виділення частки в натурі із складу земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, та на яку дія обмежень не розповсюджувалась, а тому державна реєстрації відповідних земельних ділянок проведена у відповідності до вимог законодавства. Враховуючи наведене у відзиві, представник ОСОБА_3 - адвокат Кожем`як М.О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Сторони в судове засідання не з?явились повторно, повідомлені належним чином про дату, час, місце розгляду справи судовими повістками. На сайті судової влади апеляційним судом було повідомлено про розгляд даної справи учасників процесу. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, який з?явився в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації, суд першої інстанції виходив з того, що поділ земельної ділянки відбувся з метою виділення частки в натурі із складу земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності, та на яку дія обмежень, що визначені ухвалою суду від 03.12.2018 року у справі № 712/12599/18 не розповсюджувалось. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.12.2018 року в порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, накладено арешт та заборону вчиняти будь-які дії з відчуження 1/2 земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,021 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0066, та земельною ділянкою № НОМЕР_1 площею 0,007 га, кадастровий номер 7110136700:04:03:0065, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 . В подальшому, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.12.2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики б/н від 21.01.2016 року в розмірі 27000,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 758700,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 7587,00 грн., а всього 766287,00 грн. На виконання вказаного рішення суду, Соснівським районим судом м. Черкаси 13.03.2019 року було видано виконавчий лист № 712/12599/18, який знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С., та за яким постановою приватного виконавця від 20.03.2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 20.03.2019 року накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 у межах суми стягнення з врахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 843415,70 грн. Факт накладення вказаного арешту підтверджується наявним в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 160357971 від 20.03.2019 року. 04.06.2007 року зареєстровано Державний акт (серія ЯГ 621969) на право приватної власності на земельну ділянку на ОСОБА_2 (частка 1/2), ОСОБА_2 (частка 1/2) на підставі рішення Черкаської міської ради від 21.12.2016 року. Даний документ посвідчує право власності на земельну ділянку площею 420 кв. м., розташованої в АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 7110136700:04:030:0025. Відносно даної земельної ділянки було здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:030:0060 (площею 210 кв.м.), яка зареєстрована за ОСОБА_2 (реєстраційний номер 14942038 від 13.06.2016 року) та з кадастровим номером 7110136700:04:030:0061 (площею 210 кв. м.), яка зареєстрована за ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2 від 13.06.2016 року. Згідно даних державного земельного кадастру відносно земельних ділянок за кадастровими номерами 7110136700:04:030:0060 (площею 210 кв. м.) та 7110136700:04:030:0061 (площею 210 кв. м.) було здійснено об`єднання земельних ділянок на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 04.08.2016 року та була створена земельна ділянка за кадастровим номером 7110136700:04:030:0062 площею 420 кв. м. Відносно земельної ділянки за кадастровим номером 7110136700:04:030:0062 площею 420 кв. м. здійснено поділ на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:04:030:063 (площа 70 кв. м.), 7110136700:04:030:064 (площа 70 кв. м.), 7110136700:04:030:065 (площа 70 кв. м.), 7110136700:04:030:066 (площа 210 кв. м.) на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 28.05.2016 року. Земельна ділянка з кадастровими номерами 7110136700:04:030:063 (площа 70 кв. м.) зареєстрована за ОСОБА_3 , земельна ділянка з кадастровими номерами 7110136700:04:030:064 (площа 70 кв. м.) зареєстрована за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:04:030:065 (площа 70 кв. м.) та земельна ділянка з номером 7110136700:04:030:066 (площа 210 кв. м.) була зареєстрована за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (реєстраційний номер 19475381 від 10.03.2017 року). В зв`язку зі зверненням до національної кадастрової системи 06.05.2019 року ОСОБА_3 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:030:066 (площа 210 кв. м.), було здійснено поділ даної земельної ділянки та присвоєно кадастрові номери 7110136700:04:030:0072 (площа 105 кв. м.) та за номером 7110136700:04:030:0073 (площа 105 кв. м.) . 25.04.2019 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Лук`яновою Т.І. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 403; № 404 заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якої вони не заперечують проти перерозподілу земельної ділянки площею 0,021 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 згідно плану розподілу земельної ділянки, виготовленого сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_4 . Вказаний розподіл земельної ділянки виконаний по зверненню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та згідно плану розподілу земельної ділянки був виконаний розподіл земельної ділянки площею 0,210 га, згідно якого земельна ділянка розподіляється на площі 0,0105 га ОСОБА_3 та 0,0105 га ОСОБА_2 . Із пояснювальної записки інженера-землевпорядника ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,0210 га, належить гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 в рівних частинах по 1/2 на підставі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.07.2017 року, виданого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвим М.Ю., кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:04:030:0066. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 166256174 від 13.05.2019 року, земельна ділянка кадастровий номер 7110136700:04:030:0073 площею 0,0105 га зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 . З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7110043592019 вбачається, що 07.05.2019 року Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0105 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0072, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у Державному земельному кадстрі. З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7110043582019 вбачається, що 07.05.2019 року Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0105 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0073, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у Державному земельному кадстрі. Отже, ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 7110136700:04:030:0073 площею 0,0105 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна № 253138108 від 16.04.2021 року. 03.09.2021 року ОСОБА_3 зареєструвала право власності на житловий будинок з мансардним поверхом під літ «К» по АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:030:0073 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 60226930 від 07.09.2021 року, прийняте приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвим М.Ю. Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Положеннями ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 88 Земельного кодексу України врегульовано володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Статтею 27 Закону України «Про державний земельний кадастр» зазначено, що поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 202, 204 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону. Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України . Частиною 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Статтею 56 Закону України «Про землеустрій» визначено перелік документів, які повинна включати технічна документація із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок, а саме: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов?язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час вчинення реєстраційних дій державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Так, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.12.2018 року накладено арешт та заборону вчиняти будь-які дії з відчуження 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,021 га, кадастровий номер 7110136700:04:030:0066 до поділу, власником якої був зареєстрований ОСОБА_2 . Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки вказане обтяження було накладено лише на 1/2 частину вказаної земельної ділянки, воно не могло бути перешкодою для реєстрації права власності земельної ділянки за ОСОБА_3 , оскільки вона виділяла свою 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:04:030:0066, на яку не було зареєстроване обтяження. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що поділ земельної ділянки відбувся з метою виділення частки в натурі із складу земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності, та на яку дія обмежень, що визначені ухвалою суду від 03.12.2018 року у справі № 712/12599/18 не розповсюджувалась. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Так, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області вказує, що державний кадастровим реєстратором було перевірено документацію на відповідність до законодавства України та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 7110136700:04:030:0072, 7110136700:04:030:0073, та підстав для відмови у реєстрації даних ділянок встановлено не було. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що стороною позивача не надано жодного належного, допустимого, достовірного та у своїй сукупності достатнього доказу того, що державна реєстрація відповідних земельних ділянок була проведена з порушенням законодавства України. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що, звертаючись до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Лук`янової Т.І. із заявою про перерозподіл відповідної земельної ділянки, ОСОБА_2 насправді мав на меті намір уникнути звернення стягнення на належне йому на праві власності нерухоме майно, у зв`язку з чим і перерозподілив спільно з ОСОБА_3 земельну ділянку саме таким чином, оцінюються колегією суддів апеляційного суду критично та відхиляються, оскільки з пояснювальної записки інженера-землевпорядника ОСОБА_4 вбачається, що будівля на даній земельній ділянці не була зареєстрована в реєстрі речових прав, а тому даний об`єкт в розумінні цивільного законодавства був будівельним матеріалом. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16 (провадження № 61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача». Апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено порушення державною реєстрацією земельних ділянок кадастровий номер 7110136700:04:030:0072 та 7110136700:04:030:0073 його прав та законних інтересів. Посилання у апеляційній скарзі на фотознімки, копії яких додані до позовної заяви та містяться у матеріалах справи, та на яких зображена будівля (житловий будинок) оцінюються апеляційним судом критично та відхиляються, оскільки з відповідних фотознімків неможливо встановити, коли і на якій місцевості вони були зроблені. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що поділ земельної ділянки відбувся з метою виділення частки в натурі із складу земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності та на яку дія обмежень, що визначені ухвалою суду від 03.12.2018 року у справі № 712/12599/18 не розповсюджувалось. Отже, державна реєстрація в ДЗК земельних ділянок з кадастровим номером 7110136700:04:030:0072 площею 0,0105 га, та з кадастровим номером 7110136700:04:030:0073 площею 0,0105 га, була проведена у відповідності до вимог законодавства України. Посилання апеляційної скарги на невідповідність висновків суду першої інстанції висновкам Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки висновки касаційної інстанції у наведених відповідачем справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними. Як вбачається з позовної заяви, крім визнання відповідних протиправних дій приватного нотаріуса, скасування відповідної державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136700:04:030:0072 та 7110136700:04:030:0073, скасування відповідного рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:04:030:0073, скасування відповідного рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на житловий будинок, було заявлено вимоги про скасування зазначених у позові записів про державну реєстрацію. Однак, з 16 січня 2020 року, законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про державну реєстрацію права, а отже, вимоги позивача про скасування відповідних записів про державну реєстрацію не ґрунтуються на вимогах закону. Вказане узгоджується з правовими висновкам, викладеними Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19 від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти порушення прав скаржника, які підлягають судовому захисту, а тому заявлені вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення колегією суддів апеляційного суду. Доводи апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Виходячи з викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати слід залишити за особою, яка подавала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Новіка Владислава Ігоровича - залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством. Повний текст постанови складений 15.06.2023 року. Головуючий Л.В. Нерушак Судді В.Г. Бородійчук О.М. Новіков